Підготування до внутрішньошлункової pH-метрії

Внутрішньошлункова рН-метрія — метод функціонального дослідження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, який ґрунтується на вимірюванні кислотності безпосередньо в просвіті органу.

Показаннями для проведення рН-метрії є:

1. Гастроезофагальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ).

2. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки.

3. Різні форми хронічного гастриту, дуоденіту, диспепсії.

4. Синдром Золлінгера — Еллісона.

5. Стравохід Барретта.

6. Оцінка дії лікарських засобів, що знижують секрецію, їх індивідуальний підбір для хворого.

7. Стану після резекції шлунку.

 Прилади для внутрішньошлункової рН-метрії

Ø стаціонарний ацидогастрометр “Гастроскан-5М” для внутрішньошлункової рН-метрії у п'яти пацієнтів одночасно;

Ø ацидогастрограф “АГ-1рН-М”;

Ø прилад “Digitapper” фірми Медтронік (США);

Ø багатомісний ацидогастрометр “Гастроскан-5” російського підприємства “Iсток-Система”.

Підготовка

1. Підготовка до рН-метрії проводиться не менш, ніж через 6 годин після прийомуїжі.

2. За 3-4 години до початку дослідження виключаються паління, прийом рідин, вживання жувальної гумки.

3. При порушенні евакуації вмісту зі шлунку напередодні дослідження увечері проводиться промивання шлунку через товстий зонд до отримання чистих промивнихвод.

4. Перед дослідженням необхідно уточнити, які лікарські засоби пацієнт приймав напередодні дослідження. Більшість методик вимагає скасування попереднього прийому препаратів.

5. Час обмеження прийому лікарських препаратів залежить від тривалості їхефекту і використовуваного методу, так, при рН-метрії прийом антацидів і холінолітиків необхідно відмінити за 12:00 Н2-гістамінових блокаторів за 24 години, а інгібіторів протонної помпи - за 36 годин.

NB:Важливо ретельно вивчити історію хвороби пацієнта, вислухатийого скарги на момент дослідження. Це необхідно для виключення у пацієнта можливих протипоказань для проведення дослідження, алергії на лікарські засоби, що використовуються для анестезії. З метою зниження нервово-психічного напруження і запобіганняускладнень під час дослідження потрібно пояснити пацієнтові методику проведення процедури, відзначити її безпеку.

Перед початком дослідження необхідно дати можливість пацієнту звикнути до зонду. При більшості досліджень слина спльовує в спеціальний лоток. Дляпроведення дослідження використовується апаратура для тривалого моніторингу кислотності, що складається з компактного портативного блоку реєстрації рН, до якого приєднується рН-метричний зонд, трансназально вводиться в шлунок пацієнта, і комп'ютера з програмнимзабезпеченням. Панель носимого блоку має спеціальні кнопки, натискаючи на які пацієнт реєструє в пам'яті приладу час виникнення і тривалість болю, диспептичних явищ, прийом їжі та інші події.

Методика введення зонду

1. Довжина введення зонда орієнтовно визначається відстанню від мочки вуха пацієнта до мечоподібного відростка або від верхньої губи до пупка. Потім, у міру подальшого введення зонда, через кожен сантиметр проводять заміри показників рН.

2. Безпосередньо перед дослідженням помістити зонд в теплу воду на деякий час для зведення до мінімуму температурних змін катетера і підвищення його еластичності.

3. Посадити пацієнта в крісло.

4. У разі введення зонда через ніс, попросити пацієнта глибоко подихати із закритим ротом, поперемінно затискаючи один носовий хід, для оцінки носового дихання.

5. Інтубація проводиться через носовий хід з найбільш ефективним носовим диханням.

6. Перевірити блювотний рефлекс, торкнувшись піднебінного язичка або глотки.

7. У пацієнтів зі слабким або відсутнім блювотним рефлексом максимальний ризик легеневої аспірації.

8. При відсутності алергії на препарат проводиться анестезія носового ходу або глотки аерозолем анестетика (лідокаїн та ін.) Однак деякі пацієнти при повторних дослідженнях добре їх переносять і без проведення місцевої анестезії.

9. Після настання ефекту анестезії повільно і обережно зонд вводиться в ніздрю, або в рот, і, далі, в глотку пацієнта. При введенні зонда в носоглотку пацієнтові рекомендується нахилити голову вперед так, щоб підборіддя стосувався грудей. Нахил голови вперед призводить до закриття трахеї надгортанником і сприяє проходженню зонда в стравохід.

10. У момент введення зонда пацієнт глибоко дихає і виробляє ковтальні руху. Поява кашлю вказує на те, що зонд встановлений неправильно.

11. При наявності гіпертонусу нижнього стравохідного сфінктера (ахалазія кардії) зонд може закрутитися вдистальної частини стравоходу. В цьому випадку необхідно витягти зонд і повільно вводити його знову.

12. Зонд просувається до бажаної глибини.

13. В процесі дослідження необхідно спостерігати за реакцією пацієнта, оскільки шлункова інтубація і страх можуть призвести до гострих вазомоторний реакцій аж до втрати свідомості.

14. Зонд закріплюється пластиром на щоці і за вухом.