Збирання сечі за методом Зимницького

Оцінка результатів дослідження.

· у нормі денний діурез становить 2/3 або 3/4 від добового;

· питома вага різних порцій сечі коливається в значних діапазонах (1003-1030), коливання між порціями не менше 4-х одиниць;

· добовий діурез в нормі складає приблизно 1,5 л, що становить 70-75% від кількості випитої і введеної

пацієнту рідини.

Збирання харкотиння для лабораторних досліджень

Харкотиння – патологічні виділення органів дихання, що виділяються під час кашлю. До складу харкотиння входить слиз, серозна рідина, клітини крові і дихальних шляхів, найпростіші.

Збирають харкотиння для загального клінічного аналізу зранку натще. Попередньо хворий має почистити щіткою зуби, прополоскати рот водою (2% розчином соди, розчином фурациліну або перманганату калію. Для аналізу треба брати 3-5 мл свіжого харкотиння, яке виділяється при ранковому відкашлюванні, а не відхаркуванні. Збирають його у слоїчок з широким горлом і притертою пробкою чи щільною кришкою. Слоїчок треба старанно помити гарячою водою з милом та осушити його, не витираючи. До слоїчка прикріплюють направлення із зазначенням прізвища та ініціалів хворого, відділення, палати, дати та мети дослідження.

Для дослідження на пухлинні клітини харкотиння збирають в чашку Петрі і відразу ж направляють в лабораторію, так як клітини новоутворень швидко руйнуються.

Харкотиння для бактеріологічного дослідження збирають стерильну чашку Петрі, яку беруть у бактеріологічній лабораторії. Хворому необхідно пояснити, що під час збирання харкотиння він не повинне торкатися країв стерильного посуду руками, ротом, а після відкашлювання харкотиння треба відразу ж закрити чашку кришкою.

Для виявлення мікобактерій туберкульозу харкотиння збирають методом флотації, тобто протягом доби в стерильну плювальницю, а при виділенні малої кількості харкотиння – протягом 3 днів. Зберігають його в прохолодному місці (на підлозі). На посудині з мокротою, що посилається на дослідження, повинна бути етикетка із зазначенням прізвища, імені та по батькові хворого і мети дослідження.

Для визначення добової кількості харкотиння хворому виділяють суху чисту посудину (плювальницю) великого об’єму з щільною кришкою без дезінфікуючого розчину.

Дослідження харкотиння

Мета: забезпечити вірогідність діагностики захворювань дихальної системи.

Оснащення: лабораторний посуд для харкотиння (чиста, широкогорла банка з прозорого скла з кришкою), направлення у лабораторію.

Бактеріологічне дослідження харкотиння

Збирання калу.

 Копрологічне дослідження проводять для визначення моторної функції кишок і їх перетравлюючих властивостей. Якості та кількості мікробної флори і наявності в кишках патологічних процесів. Класичне копрологічне дослідження має чотири групи методів: макро- і мікроскопічний, бактеріологічний та хімічний. Проби калу беруть з його внутрішньої частини і зовнішньої поверхні. Кожну порцію досліджують окремо.

У лабораторію направляють ранковий свіжовиділений (в теплому вигляді) кал у кількості 5-10 г, зібраний шпателем з кількох місць у суху чисту скляну посудину з широким горлом. На слоїчок наклеюють етикетку з зазначенням прізвища та ініціалів хворого, відділення, палати, назви дослідження дати. У хворих, яким призначено постільний режим. Кал збирають у сухе судно, слідкуючи, щоб хворий у це судно не мочився.

Копрограма

Мета: одержати достовірну інформацію про макроскопічний, мікроскопічний і хімічний склад калу, травної функції ШКТ.

Оснащення: чиста, суха склянка з направленням (етикеткою), дерев'яний шпатель для одноразовоговикористання.

Кал для дослідження на яйця глистів беруть шпателем відразу після випорожнення в кількості 30-50 г теплому вигляді з трьох різних місць. У разі приймання протиглисних препаратів на дослідження направляють усю порцію калу.