Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Очевидно, що, не зважаючи на всі передбачені законодавством умови для знаходження новонародженої дитини разом з матір’ю, що відбуває покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, забезпечити повний догляд і виховання дитини в умовах місця відбування покарання дуже важко.

Ось чому згідно зі ст. 83 КК засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, суд може звільнити від відбу­вання покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку. Це є своєрідний іспи­товий строк.

Звільнення в такому разі є правом, а не обов’язком суду. Прий­маючи рішення, він враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер участі в ньому засудженої, її поведінку до і після вчинен­ня злочину і під час відбування покарання.

Обов’язковою умовою позитивного рішення суду є те, що за­суджена повинна мати сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини (наявність житла, профе­сії, на яку є попит, тощо).

Вказаний інститут звільнення ні за яких умов не може бути застосований до засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини. Скажі­мо, засуджена за контрабанду (ст. 201 КК), яка є тяжким злочи­ном, до 5 років позбавлення волі жінка, може бути за рішенням суду звільнена від відбування покарання на підставі ст. 83 КК, до засудженої за цей злочин на строк більше п’яти років вказана стаття застосована бути не може.

Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може прийняти такі рішен­ня: 1) звільнити жінку від покарання (при позитивній поведінці);

2)                          замінити покарання більш м’яким покаранням, тобто будь-яким більш м’яким покаранням, ніж те, від відбування якого була звільнена жінка (у випадках, коли вона стала на шлях виправлення); 3) направити засуджену для відбування покарання,
призначеного за вироком. Але й в цьому випадку суд може повніс­тю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

Контроль за поведінкою звільнених від відбування покарання жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем їх проживання.

Якщо контролюючий орган встановить, що засуджена, яка була звільнена від відбування покарання протягом строку звільнення: 1) відмовляється від дитини; 2) передала її у дитячий будинок;

3)                          зникла з місця проживання; 4) ухиляється від виховання дитини, догляду за нею; 5) систематично (тобто не менше трьох разів) вчинює правопорушення, що потягли за собою адмініст­
ративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях ви­правлення, він входить з поданням до суду про направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком.

Суд може погодитись з таким поданням і прийняти відповідне рішення.

Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правила­ми, передбаченими у статтях 71 і 72 КК (ч. 6 ст. 83 КК).