Суб’єкт злочину -фізична особа

Першою й обов’язковою ознакою суб’єкта злочину є те, що ним може бути тільки фізична особа, тобто людина.

У стародавні й середньовічні часи суб’єктом злочину могли виступати й тварини (щоправда, на теренах України таких ви­падків практично не зафіксовано).

У країнах Західної Європи в Середньовіччі були досить по­ширеними суди над тваринами.

Суди світські судили тварин, що завдали смерть людині (най­частіше — бики, кабани).

Суди духовні судили тварин, визнаних джерелом громадських лих. Зафіксовано процеси над комахами й тваринами, що знищу­вали посіви, виноградники тощо.

З ХІІ по ХVII сторіччя тільки у Франції було винесено більше ста смертних вироків тваринам.

У 1479 р. жителі одного округу в Швейцарії звернулися до суду із скаргою на гусениць травневих хрущів, які нищили сади. Захисник Фрейбург два роки вів у суді суперечку з приводу того,

чи були хрущі в Ноєвому ковчезі, чи ні. Хрущі тим часом про­довжували нищити сади.

У 1487 р. селяни знову скаржились у Бернський суд на те, що “з’явилося багато хробаків, які звуться гусеницями”. Процес вів сам єпископ Лозанський, який, розглянувши справу, оголосив хробакам попередження. Восени гусениці втратили активність, але весною знову перейшли в наступ. Тоді у Лозаннському со­борі стався вищий суд, який засудив хробаків до прокляття. Вирок закінчувався словами: “Таким чином, ви залишаєтеся прокляті, куди б ви не пішли”.

Сьогодні можуть виникнути інші проблеми. Скажімо, в США тривають інтенсивні роботи, пов’язані зі створенням першої у світі штучної людини. Це буде найновітніший комп’ютер зі зво­ротним зв’язком, штучним розумом. У нього будуть сформовані світогляд, самосвідомість, бажання, страхи, наміри, весь комплекс психічних станів, властивих людині. Чи буде підлягати він кри­мінальній відповідальності, якщо своєю поведінкою спричинить, наприклад, тяжкі наслідки? Очевидно, це мають вирішувати за­конодавці.

Проте основним, що підкреслює значущість розглядуваної оз­наки, є те, що суб’єктом злочину за нашим законодавством не може бути особа юридична. Кримінальної відповідальності вона нести не може (на відміну від відповідальності цивільно-пра­вової).

У деяких інших країнах (США, Франція, Канада, Нідерланди) кримінальна відповідальність юридичних осіб існує (за вироком суду вони можуть бути оштрафовані, підлягати ліквідації тощо).

Наше законодавство виключає кримінальну відповідальність юридичних осіб (підприємств, установ, організацій будь-яких форм власності). Всі найважливіші інститути кримінального законодавства країни (злочин, вина, відповідальність, покарання і його мета, загальні засади призначення покарання тощо) сфор­мульовані виключно на застосування їх до фізичних осіб.

Якщо в діях, вчинених від імені юридичних осіб, є склад зло­чину, відповідальність мають нести конкретні фізичні особи, які в цьому винні. Тільки таким чином може бути втілений у життя принцип індивідуальної особистої відповідальності.

Так, за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язко­вих платежів (ст. 212 КК), за випуск або реалізацію недоброякісної продукції (ст. 227 КК) тощо відповідальність мають нести не підприємства, установи, організації, а їх керівники.

Щодо матеріальної відповідальності, то юридичні особи мо­жуть нести її в повному обсягові на базі норм цивільного, госпо­дарського та фінансового права.