З якими пов’язане діяння (час, місце, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину)

Кожний злочин вчиняється у певний час, у певному місці, в певній обстановці, певним способом, у багатьох випадках вико­ристовуються певні засоби та знаряддя при його вчиненні. Але далеко не завжди законодавець вважає, що будь-яка із вказаних обставин повинна впливати на кваліфікацію злочинного діяння. Й справді, мабуть, не треба по-різному оцінювати в правовому плані крадіжку, вчинену вдень і вчинену вночі, вчинену в місті і в селі тощо. Але у значній кількості випадків вказані обставини є настільки важливими, що законодавець вважає злочинними певні діяння тільки при наявності якоїсь із зазначених обставин, що характеризує ці діяння як суспільно небезпечні, або її наявність робить злочин кваліфікованим (у деяких випадках — привілейо­ваним).

Там, де зазначені обставини в законі не вказані, вони в багатьох випадках виступають як такі, що пом’якшують або обтяжують покарання.

Всі названі обставини можуть бути умовно об’єднані в понят­тя четвертої ознаки об’єктивної сторони складу злочину, що має факультативний характер, тобто є такою, що повинна бути обо­в’язково врахована при кваліфікації тих злочинів, де на неї прямо вказує закон, або яка випливає з тексту закону. Ця ознака мож­лива як у злочинах з матеріальним складом, так і в злочинах з формальним складом.

Час вчинення злочину — це певний період, протягом якого вчинюється суспільно небезпечне діяння.

Так, самовільне залишення поля бою підчасубою або відмова підчасубою діяти зброєю створює склад військового злочину, перед­баченого ст. 429 КК. Частина 2 ст. 342 КК передбачає відповідаль­ність за опір працівникові правоохоронного органу підчасцвико-наннянимцслужбовихуобов’язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві підчасцвиконанняцимиуособамиупокладе-нихцнацнихцобов’язківцщодоцохороницгромадськогоцпорядку.

Місце вчинення злочину є певною територією, що пов’язана із вчиненням злочину, або його вчинення саме у цьому місці робить діяння кваліфікованим.

Так, незаконне полювання вцзаповідниках або нащншихцтери-торіяхтацоб’єктахуприродно-заповідногоцфонду є злочином, пе­редбаченим ч. 1 ст. 248 КК. В ст. 393 КК йдеться про втечу з місцяупозбавленняцволі або з-підцварти тощо. А розбій, вчинюва­ний щодо населення вурайоніувоєннихцдій, є кваліфікуючою озна­кою такого злочину, як насильство над населенням у районі воєнних дій (ч. 2 ст. 433 КК).

Обстановка вчинення злочину — це конкретні й специ­фічні об’єктивні умови, в яких скоюється суспільно небезпеч­не діяння.

В одних випадках обстановка вчинення злочину може вказу­вати на умови, в яких і тільки в яких може вчинюватися конк­ретний злочин. Наприклад, добровільна участь військовослужбовця у роботах, що мають військове значення, визнається злочином, передбаченим ст. 431 КК, тільки у випадку, колитой перебуваєцв полоні. Тільки прищіткненніцсуден вважається злочином неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна (ст. 285 КК).

В інших випадках обстановка вчинення злочину може вказу­вати на умови, в яких перебуває потерпілий. Наприклад, ненадання допомоги особі, яка перебуває вунебезпенномуудляужиттлцстані (ст. 136 КК).

У багатьох випадках вчинення злочину в певній обстановці свідчить про підвищений ступінь його суспільної небезпеки. Наприклад, невиконання наказу вубойовійуобстановці є кваліфі­куючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 403 КК. Погро­за або насильство щодо начальника, вчинена вцбойовійцобста-новці (ч. 3 ст. 405 КК), недбале ставлення військової службової особи до служби,вчиненецвцумовахцвоєнногоцстану, якщо це заподіяло істотну шкоду або спричинило тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 425 КК), є особливо кваліфікуючими ознаками.

Водночас привілейованими, порівняно з основним складом умисного вбивства або умисного тяжкого тілесного ушкоджен­ня, є умисне вбивство або умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень уцразіцперевищенняцмежцнеобхідноїцоборони або у разіцперевищенняцзаходів,цнеобхіднихцдляцзатриманняцзлочин-ця (ст. 118, 124 КК).

Спосіб вчинення злочину — це форми прояву суспільно не­безпечної дії або бездіяльності.

Саме за способом дії розрізняються один від одного злочини проти власності. Так корисливе посягання на власність, вчиню­ване шляхом крадіжки, кваліфікується за ст. 185 КК, шляхом грабежу — за ст. 186 КК, розбійного нападу — за ст. 187 КК, вимагання — за ст. 189 КК, шахрайства — за ст. 190 КК, при­власнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зло­вживання службовим становищем — за ст. 191 КК.

Способи вчинення певного злочину можуть бути викладені в законі вичерпно (наприклад, три форми державної зради, пере­лічені у ст. 111 КК) або невичерпно, коли вказані тільки найбільш ймовірні з них (наприклад, у ст. 113 КК, поряд з конкретно ви­значеними формами диверсії, називаються й іншіцдїі, які відно­сяться законом до диверсійних; у ст. 127 КК — катування мож­ливе як шляхом нанесення побоїв, мучення, так і вчиненням іншихцнасильницькихцдіїї). Вказівка на спосіб вчинення злочи­ну може обмежувати рамки кримінальної відповідальності. Так, доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство буде злочином тільки тоді, коли вказаний факт є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправ­них дій або систематичного приниження її людської гідності ( ч . 1 ст. 120 КК).

У ряді випадків способові вчинення злочину надається квалі­фікуюче значення. Так, кваліфікованим буде вбивство, якщо воно вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), одер­жання хабара, якщо воно поєднане з вимаганням (ч. 2 ст. 368 КК), умисне тяжке тілесне ушкодження, якщо воно вчинене спо­собом, що має характер особливого мучення (ч. 2 ст. 121 КК), тощо.

Засоби та знаряддя вчинення злочину — це предмети зовніш­нього світу (пристрої, зброя, транспорт тощо), використовуючи які злочинець впливає на об’єкт злочину та його складові еле­менти.

Так, забруднення моря вчиняється матеріалами чи речовина­ми, шкідливими для життя чи здоров’я людей, або відходами (ч. 1 ст. 243 КК), піратство, пов’язане з використанням озброє­ного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна (ст. 446 КК) тощо.

Як кваліфікуючі ознаки засоби та знаряддя виступають у ч. 2 ст. 248 КК (незаконне полювання з використанням транспорт­них засобів), у ч. 4 ст. 296 КК (хуліганство, вчинене із застосу­ванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для на­несення тілесних ушкоджень) тощо.

Розмежування засобів та знарядь вчинення злочину від пред­мета злочину подавалося раніше.

Щодо розглянутих обставин, то випадки їх урахування при призначенні покарання наведені у п. 7, 8, 9 ч. 1 ст. 66 КК і пп. 10, 11, 12 ч. 1 ст. 67 КК (обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання).

З перелічених обставин за наявності вказівки на них у законі час, місце і обстановка характеризують злочин із зовнішньої сто­рони; щодо способу, а також засобів і знарядь вчинення злочину, то вони найтіснішим чином пов’язані з самим діянням, характе­ризують його сутність.

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняття об’єктивної сторони складу злочину.

2. Які ознаки об’єктивної сторони складу злочину Ви знаєте?

3. Які ознаки характеризують бездіяльність як вид суспільно небез­печного діяння?

4. Яке кримінально-правове значення мають суспільно небезпечні на­слідки?

5. Які вимоги встановлюються для необхідного причинового зв’язку між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними на­слідками?

6. Охарактеризуйте об’єктивні обставини, з якими пов’язане діяння як ознака об’єктивної сторони складу злочину.

Розділ VІІ

СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ

7.1. Поняття суб’єкта злочину та його ознаки

7.2. Суб’єкт злочину — фізична особа

7.3. Осудність якознака суб’єкта злочину. Поняття обмеженої осудності

7.4. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність

7.5. Спеціальний суб’єкт злочину