Спеціалізовані неправові терміни Особливої частини КК України

Увесь лексичний склад сучасної української літературної мови залежно від сфери використання можна поділити на загальновживану і лексику обмеженого використання (архаїзми, історизми, неологізми, професіоналізми, розмовна лексика – діалектизми, жаргонізми, вульгаризми). Стосовно наукового та офіційно-ділового стилю використання останньої, за загальним правилом, є недопустимим явищем, однак як можемо пересвідчитися далі, деякі з слів обмеженого використання у нормативно-правовому акті, зокрема в Кримінальному кодексі, вживаються і виконують певну роль. Для цих стилів також характерна наявність окремого пласта лексики – термінів, а для офіційно-ділового стилю – ще й канцеляризмів.

Термінологія Кримінального кодексу охоплює не лише власне юридичні терміни, а й спеціалізовані неправові терміни, що зумовлено широким колом правовідносин, які регулюються в кримінальному праві. Багато термінів та термінологічних зворотів запозичені зі спеціальних сфер суспільного життя, які охороняються кримінально-правовими нормами та які не стали загальновживаними.

Задля досягнення зрозумілості слід уникати таких слів як неологізми, архаїзми, жаргонізми тощо. Хоча говорячи про це, можна навести декілька прикладів з Кримінального кодексу, які свідчать про те, що інколи лексика обмеженого використання, навпаки, служить зрозумілості тексту. Так, в статтях 209, 209-1 КК використовується термін «легалізація (відмивання) доходів», у якому відмивання є жаргонізмом, однак законодавець використовує його у зазначеному контексті як синонім до слова іншомовного походження легалізація задля зрозумілості тексту. Лексема сходка у статті 255 КК вживається як арго (в словниках сходка фіксується ще як архаїзм), використовується в якості уточнення до словосполучення зустріч представників злочинних організацій. У цьому випадку, на нашу думку, можливо й уникнути такого своєрідного «роз’яснення» для представників злочинного світу, адже в їх колах поширене це арго. Тоді б подібним чином можна було б «пояснити» і сприяння учасникам злочинних організацій як «кришування».

Говорячи про слова обмеженого вживання, необхідно врахувати, що лексика української мови є досить мобільною, знаходиться в постійному розвитку, і те слово, що років 10-20 тому вважалось неологізмом стає загальновживаним (електронно-обчислювальна машина – комп’ютер), так само і жаргонізм чи арго може стати загальновживаним словом. Перехід мовних одиниць з одного класу в інший є поступовим і не досить вираженим, тому важко однозначно на певному етапі розвитку мови визначити до якого виду лексики відноситься те чи інше слово.

Отже, спеціалізовані терміни – це терміни, які не є власне юридичними, а запозичені з різноманітних спеціалізованих сфер (науки, техніки тощо)_ та становлять з ними єдине нерозривне ціле [30, c.128].

Спеціалізовані неправові терміни найчастіше запозичуються у термінологічний апарат Особливої частини КК з таких сфер:

1) З медичної сфери (аборт, венерична хвороба, донор, епідемія,епізоотія,

епіфітотія, захворювання, клінічні випробовування, кров, лікувальна діяльність, медична допомога, отруйні речовини, пацієнт, переривання вагітності, психіатричний заклад, психічна хвороба¸ рецепт лікаря, середньої тяжкості тілесні ушкодження, трансплантація органів або тканин людини та інші);

2) Зі сфери техніки та транспорту (комп’ютер, водний транспорт,

газопровід, міський електричний транспорт, залізничний транспорт, рухомий склад, повітряний простір, транспортні комунікації, магістральний, магістральні нафто-, газопроводи, носії інформації, пально-мастильні матеріали, повітряний транспорт, радіоактивні матеріали, сигналізація, стоп-кран, транспортний засіб, дорожній рух, номери двигуна, шасі або кузова тощо);

3) З релігійної сфери (релігійні віровчення, релігійні обряди, релігія,

релігійні споруди, культові будинки, релігійні святині, священнослужитель);

4) З військової сфери (бойове чергування, бойові припаси, вартова (або

вахтова) служба, вибухові речовини, військовослужбовець, внутрішня служба, вогнепальна зброя, гладкоствольна мисливська зброя, марнотратство, мародерство, мобілізація, обмундирування, обороноздатність, озброєність, патрулювання, прикордонна служба, спорядження, холодна зброя тощо);

5) З екологічної сфери (відкрите море, внутрішні морські води,підземні

води, територіальні води, водні джерела, водойми, державний заповідник, екологічна обстановка, континентальний шельф, ліс, лісовий масив, національні природні парки, території та об’єкти природно-заповідного фонду та ін.);

6) З фінансової сфери (банкрутство, дотація, кредит, кредитор,надбавки,

націнки, субвенція, субсидія, податки тощо.)

Отже, спеціалізовані неправові терміни широко використовуються у термінологічному апараті Особливої частини КК України.

У термінологічному апараті Особливої частини КК багато спеціалізованих термінів, які повністю зберігають своє початкове значення. Це «епізоотія», «епіфітотія», «віровчення», «релігія» тощо. Але ще більше існує спеціалізованих термінів, що залишаються у первісній сфері спеціалізованих знань, але мають і специфічне юридичне значення у кримінальному законі (наприклад, «легкі тілесні ушкодження», «середньої тяжкості тілесні ушкодження», «тяжкі тілесні ушкодження»). А от спеціалізованих термінів, які б повністю втратили своє початкове значення та стали власне кримінально-правовими, у термінологічному апараті Особливої частини КК України не виявлено.

Кількість термінів та термінологічних зворотів, запозичених з різних сфер суспільного життя, все більше зростає. Це пояснюється тим, що багато специфічних суспільних відносин, що мають притаманні їм термінологічні апарати, потребують кримінально-правової охорони. А тому без включення спеціалізованих термінів у кримінальний закон обійтися неможливо.

Але водночас не можна переобтяжувати мову законодавця незрозумілими спеціалізованими термінами, які маловідомі широкому загалові. Це суперечить вимозі зрозумілості термінологічного апарату Особливої частини КК України.

Одночасно виникає питання: чи необхідно давати визначення спеціалізованим термінам в Особливій частині КК України? З цього приводу в юридичній літературі існує декілька точок зору. Одні вчені-правознавці [49, c.17] вважають, що всім спеціалізованим термінам потрібно давати визначення. Інші [42, c.165] вказують, що спеціалізовані терміни не повинні роз’яснюватися у тексті самого закону. Ще одна група вчених[66, c.105] зазначає, що, спеціалізовані терміни не повинні розкриватися у тексті самого закону. Лише у деяких випадках їх необхідно визначати у самому законі. На нашу думку, визначення потрібно давати лише тим спеціалізованим термінам, які використовуються у понятійному апараті Особливої частини КК у значенні, відмінному від того, яке вони мають у відповідній сфері професійних знань або ж якщо законодавець вводить в обсяг значень додаткові ознаки. Коли спеціалізовані терміни вживаються в їх прямому значенні, визначати їх зміст за допомогою легальних дефініцій не доцільно, оскільки це невиправдано переобтяжить КК.

Наукою вироблено правила використання спеціалізованих термінів:

1) Необхідно уникати вузькоспеціалізованих термінів, які є зрозумілими лише для спеціалістів тієї чи іншої сфери знань;

2) Спеціалізовані терміни слід використовувати, у міру можливості, у тому значенні, яке закріпилося за ними у тій сфері професійних знань, з якої ці терміни запозичені;

3) Спеціалізовані терміни мають вживатися у тій граматичній конструкції, в якій вони відомі й усталені у сфері спеціальних знань;

4) Якщо значення спеціалізованого терміна змінюється у галузі знань, з якої вони запозичені, то воно повинно змінюватися і в понятійному апараті Особливої частини КК України.