Тавтологія в Особливій частині КК України

Ще однією формою порушення вимоги зрозумілості та стислості викладу являється наявність у нормах КК України тавтології.

Тавтологія ( з грецької tautos – те саме і logos – слово) – це спеціальне або непередбачуване повторення тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів [119, c.152]. Підвидом тавтології є плеоназм, тобто надлишкове словосполучення, що включає в себе значення першого. О.С. Ахманова[38, c.284] визначає плеоназм як:

1. надлишковість виразів як постійна властивість мовної одиниці;

2. фігура мови, яка складається з натягнення синонімічних виразів.

Тавтологія являється характерною та доречною для літературної мови. Це служить для посилення емоційності мови. Проте мова офіційних документів повинна бути експресивно нейтральною. Тому вживання тавтології являється вкрай недоречним в Особливій частині КК. Зазвичай тавтологія виникає внаслідок недостатньо скрупульозного ставлення до формулювання диспозиції статей кримінального закону та є результатом прагнення повніше викласти зміст норми, уникнути двозначності у формулюваннях.

Щоб детальніше охарактеризувати тавтологію у термінологічному апараті Особливої частини КК потрібно провести її класифікацію. 

1. Залежно від доцільності повторення певного терміна, термінологічного : виправдана; невиправдана тавтологія.

Виправдана тавтологія – це повторення одних і тих самих слів, що пов’язано з такою необхідністю. Невиправдана ж відповідно навпаки. Наприклад, законодавець виправдано повторює терміни у таких випадках: ст.182 КК: «Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації». Тут «інформації» не можна замінити на займенник «її» у другому випадку. У ст.302 КК: «Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти»термін «розпусти» у другому випадку не можна замінити на «для цього».

Взагалі при заміні будь-якого терміна на займенник при тавтології варто бути дуже пильним. Займенники не називають понять,не мають свого твердого та визначеного значення, та набирають значення того терміна, за яким розташовані. Тому включення у фразу декількох слів, з якими може узгоджуватися займенник, може вносити в текст невизначеність та двозначність. Отже, у термінологічному апараті Особливої частини КК займенники повинні розміщуватися безпосередньо після того терміна, який вони замінюють. У протилежному випадку мова законодавця буде неточною та незрозумілою[135, c.219-220].

Доцільність вживання тавтології в певних випадках являється виключенням із правила. Адже зазвичай вона є невиправданою. Так, ст.187 КК «Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу…» (враховуючи формулювання подібної ознаки у ч.2 ст.186 КК, більш правильним було б вказати «напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого»);ст.201 КК «Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю…» ( правильно «…або з приховуванням від нього…»);

У дуже багатьох статтях законодавець послуговується терміном «незаконний», що часто пов’язане як з виправданою, так і невиправданою тавтологією. Але, як варто вказати, що вказівка на незаконність діяння необхідна тоді, коли злочин, передбачений у статті, може мати легальний характер, тобто бути правомірним за певних умов [131, c.97]. Правильним є використання терміна «незаконний» у статтях 142, 146, 162, 168, 172, 177, 182, 217, 246 КК та інші. Але можна помітити і статті, в яких термін «незаконний» вживається невдало, породжує невиправдану тавтологію. Наприклад, у статті 204 КК України зазначено: «Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв…». У диспозиції цієї статті недоцільно вживати термін «незаконне», адже у будь-якому разі вчинення вказаних діянь щодо незаконно виготовлених підакцизних товарів є незаконним, а тому вказівка на це у диспозиції статті видається зайвою. Термін «незаконне» вживається невдало також і в ст.269 КК. Адже у будь-якому випадку провозити на повітряному судні вибухові та легкозаймисті речовини заборонено. А тому вказівка у диспозиції ст.269 КК на незаконність суспільно небезпечних діянь є необґрунтованою.

2. З урахуванням того, впливає чи не впливає вона на зміст норми – на тавтологію:за формою;за змістом (плеоназм).

Тавтологія за формою передбачає те, що відбувається повторення одного і того ж терміна. Хоч дана тавтологія не впливає на зміст диспозиції кримінально-правової норми, все-таки для зрозумілості друге повторення терміна потрібно замінювати на відповідні займенники. Щодо тавтології за змістом, то він передбачає повторення синонімів. Від такої тавтології залежить розуміння формулювання того чи іншого складу злочину. Аналіз тексту свідчить, що тавтологія за змістом в Особливій частині КК трапляється значно частіше. До цього виду належать усі вищенаведені приклади.

Тавтологія за змістом є частиною плеоназму. У термінологічному апараті Особливої частини КК України існує і такий вид тавтології [85, c.163-164]. Так, у статтях 112, 344, 346 КК при переліченні потерпілих вживаються поряд такі термінологічні звороти: «Посягання на життя («Незаконний вплив у будь-якій формі на…», «Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо…») Прем’єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України…».

Ст. 336 КК формулюється так: «Ухилення від призову за мобілізацією». Тут помічаємо плеоназм у вживанні термінів «…призов за мобілізацією». Фактично, другий термін включає у себе значення першого. Тому правильніше її формулювати так: «Ухилення від мобілізації». Ще одним прикладом плеоназму є наявність у термінологічному апараті таких конструкцій як: «…ухилення від сплати, податків, зборів, інших обов’язкових платежів…» (ст.212 КК); «Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна..» (ст.410 КК). Використання перелікового способу та подальше вживання терміна «інший» є неправильним. Тобто, законодавча думка повинна викладатися чітко та не залишати місця для різного тлумачення тих чи інших термінів. А в наведених прикладах все одно необхідні встановлювати зміст термінологічних зворотів «інших обов’язкових платежів», «іншого військового майна». Це порушує вимоги чіткості, зрозумілості, стислості, які пред’являються до понятійного апарату [141, c.27].

3. За характером повторень: відкрита; прихована.

Залежно від того чи повторюються терміни і термінологічні звороти слово в слово, тавтологію можна поділити на відкриту (наступні повторення повністю повторюють попереднє вживання терміна) та приховану. Прикладом відкритої тавтології є ст.111 КК (двічі вжито термін «Україна»); ст.120 КК ( двічі вживається термін «самогубство»). При прихованій тавтології наступне повторення за знаковим оформленням є відмінним, хоча зміст таких термінів повністю або частково збігається, причому інколи для з’ясування наявності тавтології необхідно застосовувати тлумачення закону і звертатися при цьому до спеціальних нормативних актів. По суті, прихованою тавтологією є всі вищенаведені випадки тавтології за змістом (плеоназм). Прикладом є термінологічний зворот у ч.1 статей 131, 140 КК: «медичними, фармацевтичними працівниками». Адже фармацевтичні працівники є однією з категорій медичних працівників, що однозначно випливає зі ст.74 Основ законодавства України про охорону здоров'я [11].

4. За кількістю повторень: проста; складна.

Під час простої тавтології термін повторюється лише двічі. Складна ж тавтологія передбачає повторення одного і того ж терміна три та більше разів [59, c.142]. Очевидно, що випадки складної тавтології є більш нетерпимими й саме вона повинна насамперед усуватися із законодавства.

Отже, незалежно від виду тавтології, у більшості випадків вона є небажаною у термінологічному апараті Особливої частини КК. Її наявність призводить до загромадження диспозицій статей, неточностей у встановленні змісту термінів, які породжують тавтологію, що у свою чергу порушує кожну з вимог, які висуваються до понятійного апарату Особливої частини КК.