Поняття, ознаки та значення категорій «понятійний апарат», «термінологічний апарат» Особливої частини КК України

Кримінальне право України – це одна із провідних галузей законодавства України. Проте, щоб чітко розуміти положення, закріплені в даній галузі потрібно, щоб був досконалий понятійний апарат. Адже чим глибше і досконаліше розроблені (сформовані) правові поняття і категорії юридичної науки, тим досконаліше саме право як таке, тим точніше і якісніше воно здатне регулювати відповідні суспільні відносини. Над цим працюють законодавці при ухваленні нових норм права та вдосконалення існуючих. Це одне із завдань, які стоять перед сучасною теорією кримінального права. Досконалий понятійний апарат кримінального права повинен існувати не лише в даній галузі, а й в інших також, особливо це стосується кримінальних наук. Незважаючи на певну автономність, у значній частині їх понятійні апарати співпадають, тому виникає потреба у визначенні їх співвідношення. Очевидно, що визначальну роль у них відіграє понятійний апарат кримінального закону. Для вказівки на акти кримінально-правового характеру використовуються різні терміни: кримінальний закон, кримінальне законодавство.

У кримінально-правовій літературі остаточно не визначене співвідношення понять «кримінальний закон» і «кримінальне законодавство». Науковці в своїх поглядах на дане питання мають дві позиції. Одні ототожнюють дані поняття, інші ж їх розрізняють. Проте і тут існують розбіжності. Так, деколи поняттям «кримінальний закон» охоплюють всі акти кримінально-правового характеру [44, c.131], подекуди навпаки під «кримінальним законодавством» розуміють широке коло актів, включаючи сукупність систематизованих та окремих законодавчих актів Верховної Ради України, що визначають загальні положення, підстави і межі кримінальної відповідальності, види злочинних діянь і передбачених за них покарань, підстави призначення покарання, звільнення від покарання чи відповідальності; а також це – сукупність положень міжнародних договорів, імплементованих у кримінальне законодавство України як його невід’ємна частина.

Також існують різні думки стосовно назви, яка застосовується для позначення системи відповідних правових понять: категоріальний апарат, понятійно-категоріальний апарат, понятійний апарат, термінологічний апарат. Проте найбільш доречнішим являється вживання останніх двох. Адже назва «категоріальний апарат» є занадто вузькою, бо категорії є найзагальніші поняття, які не піддаються визначенню в рамках однієї теорії, а часто і в цілому науковому напрямку, дисципліні. Тому використання цієї назви презюмує, що такий апарат буде об’єднувати лише категорії, відкидаючи при цьому поняття як найбільшу та узагальнюючу категорію. Назва «категоріально-понятійний апарат» - невиправдане поєднання слів, що утворюють родово-видові відношення, а це є одним з видів тавтології. Щодо «понятійного» та «термінологічного» апарату, то в їх основі лежать категорії «поняття» і «термін».

Однією з позицій з цього приводу є ототожнення категорій «поняття» та «термін». Коло прихильників такого підходу вельми широке: від відомого філософа Томаса Гоббса до авторів словників видань [69, c.129]. Для вживання категорій «термінологічний апарат», «понятійний апарат» як однопорядкових та взаємозамінних є вагомі підстави. Адже вони позначають різні сторони одного і того ж явища, а отже, не можуть існувати одне без одного.

    Співвідносячи вказані категорії потрібно розуміти поняття як форму мислення, яка відображає істотні властивості, зв'язки і відношення предметів і явищ в їхній суперечності і розвитку; думка або система думок, що узагальнює, виділяє предмети деякого класу за визначеними загальними і в сукупності специфічними для них ознаками [123,c.45].

    Термін – це слово або словосполучення, що визначає чітко й однозначно окреслене поняття і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери[45, c.1145]. Співвідношення понять та відповідних їм термінів виражається співвідношенням філософських категорій «зміст» і «форма». "Зміст" і "форма" знаходяться в органічній єдності, є співвідносними поняттями, які відображають дві взаємозалежні, суперечливі сторони буття предмета, явища, процесу. Зміст - це сукупність елементів, процесів, зв'язків, які становлять даний предмет чи явище. Форма є вираженням змісту, його обумовленням. Це внутрішня і зовнішня організація змісту, спосіб його існування, який має певну визначеність, стабільність і самостійність [72,c.203]. Оскільки поняття є змістом, а термін – формою. Термінів без понять взагалі не існує, а поняття без термінів просто невідомі, неіснуючі. Тобто, понятійний апарат, складаючись із понять, не може функціонувати відособлено від термінологічного апарату, який позначає перший за допомогою термінів (форма, явище неможливе без змісту, сутності). Тому дослідження понятійного та термінологічного апарату – взаємопов’язаний процес, який не може відбуватися відокремлено.

Проте поряд із спільними рисами «поняття» та «термін» мають і відмінні риси. Так «поняття» є рухливим, динамічним, перебуває у стані розвитку, прогресуючи у бік адекватного відображення дійсності, то «термін» становить собою статичну характеристику явища, предмета, процесу, що ним позначені.

Враховуючи дані положення, варто відмітити, що слова «поняття» та «термін» можуть бути як спів розмірними, так і неспіврозмірними». На основі цього потрібно розмежовувати і категорії «понятійний апарат» та «термінологічний апарат»[34, C.32].

Досліджуючи понятійний і термінологічний апарат, що йому відповідає в першу чергу варто звернути увагу на таке:

1) встановлення змісту та об’єму понять, відображених у законі. Це здійснюється у ході тлумачення;

2) «відбір» понять, що мають бути введені в закон, регламентуються його нормами чи, навпаки, виключені з норм чинного законодавства. Відповідні операції здійснюються в ході криміналізації та декриміналізації діянь;

3) Визначення правил відображення понять у термінах. Тобто, йдеться про те, відповідно до яких вимог має формуватися термінологічний апарат Особливої частини КК України, який є знаковим позначенням відповідного понятійного апарата. Саме цьому аспекту аналізу понятійного апарата спеціально присвячене це дослідження.

Під «апаратом», зокрема розуміють сукупність органів, елементів, які виконують єдину функцію, мають єдину назву[82, C.49]. Саме тому у такому значенні це поняття входить і у звороти «понятійний апарат» і «термінологічний апарат». Внаслідок чого приходимо до висновку, що ці апарати Особливої частини КК України становлять сукупність елементів, які виконують єдину функцію. Окрім назви «апарат» варто дослідити саме «поняття» та його суть.

У філософії цей термін вживається у двох значеннях:

1) Як спосіб розуміння та абстрактного уявлення результатів пізнання

предметної галузі через усвідомлення істотних характеристик її об’єктів;

2) Як форма мислення, що характеризується відображенням закономірних

відношень та властивостей об’єктів у вигляді думки про їх загальні та спеціальні ознаки [108, c.506].

Поняття існує лише в тісному тандемі із об’єктом відображення та характеризуються ступенем усвідомлення ознак предмета чи явища, що пізнається. Тому в кагорті всіх понять можна виокремити законодавчі поняття, серед яких кримінально-правові, зокрема, поняття Особливої частини та наукові. Правові поняття виділяються за об’єктивною ознакою. Вони відображають правову дійсність, так чи інакше пов’язані з правовими нормами. Якщо це норми Особливої частини кримінального права, то й відповідні поняття є кримінально-правовими поняттями Особливої частини. Наукові поняття являються різновидом понять. Проте вони у свою чергу глибоко проникають у сутність явища, яке вони відображають, тобто вони являються засобом і результатом мислення. Адже наукове мислення функціонує і розвивається у понятійній формі [17, c,57] Кожне поняття складає собою певну систему знань, властивостей, відношень, предметів та явищ. А будь-яка наука – це система понять.

Правові наукові поняття – це змістовні, предметні образи, що відтворюють у мисленні (ідеально) об’єктивну суть реальних процесів правової дійсності і відносин, які існують в ній і виражають специфічну правову якісну визначеність цих процесів та явищ[45, c.938].

 На основі даного визначення, конкретизувавши його до кримінального права, можна визначити кримінально-правове поняття як ідеальний образ кримінально-правової дійсності, який існує у вигляді думки про істотні ознаки кримінально-правових суспільних відносин і є знаряддям їхнього пізнання.

Для того, щоб відкрити сутність поняття, потрібно визначити які ознаки йому притаманні. Ними являються об’єм та зміст, що взаємопов’язані між собою та одночасно є протилежними. Змістом поняття називається сукупність існуючих ознак предметів, відображених у понятті. Зміст поняття становлять ознаки, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших схожих предметів. Так, змістом поняття «злочин» є сукупність суттєвих ознак злочину: суспільно небезпечний характер діяння, протиправність, винність, караність Обсяг поняття — сукупність предметів або явищ, мислимих у понятті. Обсяг поняття становить коло предметів, на котрі поширюється дане поняття. Наприклад, обсяг поняття "крадіжка" — всі злочини, що мають ознаки цього поняття, та ін.[138, c.507]

Катего́рія (гр., обвинувачення, ознака) — загальне філософське поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об'єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ [109, c.429]. Виходячи з цього визначення, можна сказати, що кримінально-правові категорії – це загальні та фундаментальні поняття кримінального права.

Отже, до складу понятійного апарату Особливої частини КК України входять: кримінально-правові поняття та кримінально-правові категорії. Вони являються ідеальними образами процесів та явищ кримінально-правової дійсності. Їхнім словесним виразом виступають терміни та термінологічні звороти. Системі понять кожної науки відповідає система термінів.

Кримінально-правові терміни характеризуються такими ознаками:

1) Кожному кримінально-правовому терміну кореспондує певне кримінально-

правове поняття чи категорія;

2) Формою вираження являється слово (термін) чи словосполучення

(термінологічний зворот);

3) Системність кримінально-правового терміна, тобто взаємозв’язок з іншими

термінами термінологічної системи Особливої частини КК України;

4) Однозначність кримінально-правового терміна. Одному кримінально-

правовому поняттю повинен відповідати лише один кримінально-правовий термін і, навпаки, різним поняттям та категоріям повинні присвоюватися відмінні кримінально-правові терміни. Порушенням однозначності термінології є синонімія та дублетність, полісемія (багатозначність) термінів;

5) Стислість кримінально-правового терміна (він з максимальною точністю та

лаконічністю у знаковій формі повинен відображати кримінально-правове поняття чи категорію, яке співвідноситься з таким терміном);

6) Стійкість кримінально-правового терміна. Якщо законодавець визнав за

необхідне ввести певний кримінально-правовий термін, то він повинен послідовно використовуватися у всьому контексті Особливої частини КК;

7) Контекстна незалежність кримінально-правового терміна;

8) Експресивна нейтральність кримінально-правового терміна. [131, c.23]

Отже, встановивши найістотніші ознаки кримінально-правового терміна можна запропонувати таке його визначення:

Кримінально-правовий термін – це слово (або словосполучення), яке використовується у статтях Особливої частини КК України, однозначно виражає кримінально-правове поняття (категорію), послідовно використовується у ньому, незалежне від контексту, взаємопов’язане з іншими термінами КК України та є стилістично нейтральним.

Терміни становлять лише частину кримінально-правової термінології. Її переважну більшість складають термінологічні словосполучення. Будемо їх іменувати «термінологічні звороти» у значенні певної мовної конструкції. Дані поняття являються рівнозначними, оскільки словосполучення – це поєднання слів, утворене за нормами мови з двох або більше повнозначних слів, пов'язаних між собою синтаксично, яку використовують як лексично-семантичний матеріал номінативної (знакової) функції в реченні й поза ним. Однак не всі слова можуть об’єднуватися у словосполучення [78, с.85] Тому використання поняття «термінологічний зворот» у значенні будь-якого поєднання (сполучення) слів можна вважати цілком прийнятним.

Всі слова, що входять до складу кримінально-правового термінологічного звороту перебувають у тісному взаємозв’язку. Адже кожне слово надає нове значення, смислове навантаження, наповнюють змістом сам термін.

Особливим питанням виступає методи формування термінів та термінологічних зворотів. Так, загальним й універсальним методом є діалектичний метод наукового пізнання, що включає етапи сходження від конкретного до абстрактного і навпаки від абстрактного до конкретного. Проте процедура їх формування не може бути зведена лише до даних процесів, тут також завжди мають місце складні і взаємопов’язані логіко-гносеологічні процедури, які можна охарактеризувати як внутрішньо суперечливий і одночасно органічно єдиний та взаємодоповнюючий пізнавальний процес. Так за допомогою «абстракції ідеалізації» формуються нові правові утворення – нові правові терміни та термінологічні звороти, які не мали раніше аналогій ні в науці та нормотворчій практиці, ні у чуттєво-конкретних, тобто емпірично даних об’єктах. Вони є результатом пізнавальної та абстрагуючої діяльності. До них можна віднести «склад правопорушення», «склад злочину».

Метод сходження від конкретного до абстрактного характеризується також тим, що у категоріях і поняттях, які формуються завжди відбиваються сутнісні та закономірні риси (сторони) деякого класу конкретних явищ у сфері правової дійсності. На підставі цього методу з використанням абстракції ототожнення у термінах, що формуються відображаються і фіксуються найбільш загальні й істотні (типові) ознаки тих або інших правових явищ реальної дійсності, що відбивають їхні сутнісні риси і властивості, закономірності й тенденції розвитку та характеризуються постійною їх повторюваністю як алгоритм. Прикладом є такі терміни як «правопорушення», «адміністративне правопорушення», «проступок», «злочин» тощо. Цей метод лежить в основі розробки і видових термінів, за допомогою яких визначаються конкретні види правопорушень. Наприклад, окремих видів злочинів: крадіжка, грабіж, вбивство, хуліганство.

Для повної характеристики кримінально-правових термінів як словесного виразу елементів понятійного апарата важливе значення має їх класифікація. В юридичній літературі проводяться різноманітні класифікації юридичних термінів.

1. Залежно від свого статусу – реального місця і ролі у правовій науці та практиці:

Ø Доктринальні (теоретико-правові) – це правові терміни, які виступаючи результатом пізнавальної діяльності, належать безпосередньо до сфери науки і за допомогою яких виражаються ті або інші «наукові теорії», «вчення», «концепції» юридичної науки.

Ø Легальні (нормативно-правові) – це такі терміни, що дістали офіційне нормативне закріплення і фіксування у відповідних нормативно-правових актах – у законах і підзаконних актах – і є належністю не тільки юридичної науки, а і позитивного права.

2. За внутрішньою структурою:

Ø однокомпонентні,

Ø багатокомпонентні (двокомпонентні, трикомпонентні, багато-компонентні). [133, с.52-53]

3. За семантикою:

Ø Однозначні.

Ø Багатозначні: конституція, право (4), вина, кредит, суд (3).

4. Генетична класифікація термінів.

Конкретні термінологічні системи поповнюються за рахунок різних мовних засобів.

· Основа багатьох термінологій – слова літературної мови (закон, злочин,

держава, право).

·  Діалектні слова, наприклад: цеп.

· Терміни, запозичені з інших мов разом з реаліями і поняттями, що вони

позначають, наприклад: юнкер, гауптвахта, штурм, батальйон, лафет — військова термінологія, запозичення з німецької і французької мов; акт, конституція, політика, юстиція — юридична термінологія, латинські та грецькі запозичення.

· Деякі терміни з'являються а) у результаті калькування — перекладу

відповідних іншомовних термінів: народовладдя – демократія, міжнародний - інтернаціональний), б) шляхом транслітерації (побуквенний спосіб відтворення слів, написаних за допомогою однієї алфавітної системи, засобами іншої алфавітної системи): аудит (англ. audit) в) шляхом трансфонування (відтворення звучання слова): менеджмент (англ. management), леверидж (англ. leverage).

·  Нові терміни створюються штучно на базі слів рідної мови або

запозичень шляхом додавання до твірної основи тих або інших афіксів (морфологічний словотвір), наприклад: векселедавець, кримінально-виконавче право, латентна злочинність

5. За вживанням у різних сферах спілкування:

• загальнонаукові – терміни, що використовуються в різних наукових дисциплінах і виражають спеціальні поняття широкого профілю (процес, фактор, залежність, функція),

• міжгалузеві – терміни, що мають невелику продуктивність і вільно використовуються в різних галузях наукових знань (лінгво-юридичні: термін, дефініція, поняття),

• вузькоспеціальні терміни – виражають поняття окремої дисципліни (кримінальне право: «вбивство», «шпигунство»)[106, c.22]. Власне кримінально-правові терміни збагачують понятійні апарати інших галузей права, набувають статусу «міждисциплінарних». Проблема співвідношення понятійного апарата кримінального права та суміжних наук вже була предметом розгляду в теорії кримінального права. Можна однозначно стверджувати, що в усіх кримінально-правових галузях назви злочинів, інші поняття, запозичені з кримінального закону повинні точно відповідати значенню, що надане їм у кримінальному праві.

6.  З урахуванням чіткого поділу кримінального права:

· Терміни виключно Загальної частини ( наприклад, «неосудність», «крайня необхідність», «умовне засудження»);

· Терміни, які використовуються як у Загальній, так і в Особливій частині (наприклад, «умисел», «перевищення меж необхідної оборони»);

· Терміни, які використовуються лише в Особливій частині КК України ( наприклад, «насильство, небезпечне для життя та здоров’я потерпілого», «істотна шкода державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб»).

7.  Терміни Особливої частини КК можна класифікувати з урахуванням того, до якої структурної частини статті кримінального закону вони належать:

· Ті, що вживаються лише у диспозиціях ( наприклад, «державна зрада»,

«бандитизм», «шахрайство»);

· Ті, що використовуються як в диспозиціях, так і в санкції ( наприклад, 

«корислива заінтересованість», «позбавлення волі»);

· Ті, що використовуються лише в санкціях статей (наприклад, «…з

обов’язковою конфіскацією всього здобутого, знарядь лову та плавучих засобів з їх приналежностями»; «…з конфіскацією судна, всіх знарядь та інструментів, якими користувався порушник, а також всього незаконно добутого»).

Термінологічний апарат Особливої частини КК України включає в себе терміни та термінологічні звороти, які вміщені у:

1) назвах (заголовках) структурних частин актів кримінального законодавства;

2) диспозиціях статей;

3) санкціях статей;

4) примітках до статей.

Отже, понятійний апарат Особливої частини КК України у знаковій формі виражається у відповідно класифікованих термінах та термінологічних зворотах, які, у свою чергу, розкриваються через визначення (або дефініції).

Встановивши структуру понятійного апарата Особливої частини КК, необхідно з’ясувати, що ж ми розуміємо під цією категорією. Для цього, перш за все, вкажемо на ознаки понятійного апарата Особливої частини КК України:

1) понятійний апарат – це результат логічного та лінгвістичного аналізу

кримінально-правових норм. Поняття та категорії Особливої частини КК України є засобом і результатом мислення, яке функціонує та розвивається у понятійній формі.

2) Понятійний апарат складається з кримінально-правових понять та кримінально-правових категорій;

3) Ці поняття та категорії стосуються норм, у яких встановлюється злочинність та караність окремих видів діянь, роз’яснюється зміст окремих кримінально-правових понять, передбачаються умови звільнення при позитивній посткримінальній поведінці особи;

4) Системність понятійного апарата. Він являє собою не довільний набір понять та категорій, а їх чітко влагоджену систему, де кожне поняття чи категорія пов’язана з іншими поняттями чи категоріями Особливої частини КК України. Системність понятійного апарата обумовлена системністю норм Особливої частини кримінального права України;

5) Понятійний апарат Особливої частини кримінального права України є

складовою частиною понятійного апарата права, він визначає понятійний апарат законодавства. Теорії кримінального права та правозастосовної практики [131, с.20].

Отже, з’ясувавши основні ознаки категорії «понятійний апарат Особливої частини КК України», можна запропонувати таке його визначення: понятійний апарат КК України – це складова загальноправового понятійного апарата, яка становить собою систему логічно пов’язаних та послідовно розміщених понять та категорій, виражених за допомогою термінів і термінологічних зворотів, виділених зі статей закону, присвячених відповідальності за окремі види злочинів, роз’ясненню змісту окремих кримінально-правових понять та які передбачають умови звільнення при позитивній посткримінальній поведінці особи.

Виділення категорій «понятійний апарат Особливої частини КК України» та «термінологічний апарат Особливої частини КК України» має теоретичне та практичне значення. Це дозволяє:

1) Розглядати ці апарати як системні та взаємопов’язані утворення;

2) Розмежувати термінологічний апарат Особливої частини КК України від

термінологічного апарата Загальної частини КК України та термінологічних апаратів інших галузей права, визначити співвідношення понятійного апарата Особливої частини кримінального законодавства та кримінального права України;

3) Встановити зміст окремих термінів та термінологічних зворотів, які

утворюють цей термінологічний апарат, що має вирішальне значення для тлумачення кримінально-правових норм, розмежування окремих злочинів;

4) Встановити недоліки термінологічного апарата Особливої частини КК;

5) Дослідити генезис та перспективи становлення термінологічного

апарата Особливої частини КК України;

6) Внести пропозиції щодо вдосконалення цього термінологічного апарату.

Отже, категорії «понятійний апарат Особливої частини КК України» та «термінологічний апарат Особливої частини КК України» є одними із центральних у термінологічному дослідженні Особливої частини КК України.

Аналіз термінологічного апарата є складовою вивчення понятійного апарата Особливої частини КК.