Практична педагогіка або три технології

ставити його серед важливих умов продуктивності навчального дня, швидше за все, не дістав би підтримки ні серед науковців, ні серед практиків.

Серед факторів, що замикають таблицю ієрархії, зненацька виявилися причини, що відносяться до педагогічної техніки, — мова, міміка, физіогномічна маска, хода, жест, одяг і інші. Але поміркувавши глибше, розуміємо: володіння цими технічними прийомами дозволяє здійснити деякий зовнішній ефект, але на керування навчанням, кількість і якість виробленого в ньому продукту педагогічна техніка впливає незначно. Зустрічають по одежі, та проводжають по розуму. Запитаєте у дітей — чи на всі ґудзики був застебнутий піджак улюбленого вчителя під час цікавого уроку — хто на це звернув увагу? Розкриваючи секрети ефективного керування, хіба ми цікавимося — чи в ідеальному порядку була зачіска Щетиніна під час косовиці трави в лузі, чи у «правильній руці» тримав указку Шаталов, і чи з «тієї» ноги входив у клас Амонашвілі, «з виразом» чи без звертався до учнів Захаренко? Це знамениті наші педагоги. Відсутність професіоналізму маскою не прикриєш. Діти гостріше за дорослих відчувають фальш, байдужість, лицемірство, довго дурити їх нікому не вдається. Чи приховають гладенькі фрази невміння передбачати і розрахувати хід процесу, керувати ним з максимальною користю для учнів? З упертістю чіпляємося за стандарт там, де він менш за все потрібний — у зовнішньому, і відмовляємося від стандартизації, коли вона приносить дійсну користь.

«Здогадки — це добре, але знання — краще», — сказав В.Гюго словами філософа Урсуса. Тільки знання зменшує ризик випадковості. Ще ніколи педагогіка не була так близька до об'єктивності, що спирається на знання продуктогенних причин. Ніколи раніш ми не мали можливості відразу перевірити, підтвердити чи спростувати правильність наукових рекомендацій. Не без підстав сподіваємося на нове мислення, технології, комп'ютеризацію. Якщо теорія правильна і якщо ми правильно застосовуємо її на практиці, то результати будуть такими, як нам треба.

223

Підласий І.П.

'ПЕРЕЧАЄМОСЬ

1. Чи вірите ви в те, що вже недалеко той час, коли педа гогічний процес можна буде «програти» на комп'ютері в усіх де талях? У те, що оптимальну стратегію і навіть тактику уроку виз начатиме комп'ютер? У те, що за передісторією навчання будуть створені рівняння індивідуальної научуваності, своєрідні «сце нарії шкільної долі», за якими можна буде впевнено визначити, яких успіхів очікувати від учня в будь-якому майбутньому місці навчально-виховного процесу?

2. Серйозні зміни відбулися не лише у свідомості учителів, а та кож батьків та учнів. Останні більше не виставляють на чільні місця звичні педагогічні якості, які донедавна можна було зустріти в кожному посібнику з педагогіки. Прагматичний підхід молоді до освіти приводить до переоцінки ролі і місця педагогів, значення їхньої праці. Недавнє опитування старшокласників, що проводи лося у кількох черкаських школах (близько 200 учнів), показало, що на перші місця виходять такі професійні якості педагогів:

1. розуміння учнів, їхніх запитів,

2. почуття гумору,

3. уміння навчити тому, що треба учневі,

4. уміння спілкуватися і взаємодіяти,

5. справедливість і неупередженість.

Я гадаю, що саме під натиском «знизу» ми почнемо перебудову шкільної освіти на ринкових засадах. Мені поки що так само, як і вам, важко повірити, що школа колись стане задовольняти запити споживачів, а не мертвонароджені схеми академіків і чиновників.

Будемо сперечатися, чи приймемо майбутнє?

ОНСУЛЬТАЦІЯ