Практична педагогіка або три технології

гогічна мудрість і майстерність полягають в тому, щоб створити умови, забезпечити кожному можливість пройти тернистий шлях пізнання, зробивши його посильним для незміцнілого інтелекту. На перший план при вирішенні цього завдання висуваються вже не стільки знання учителем свого предмету, скільки знання способів організації діяльності по його засвоєнню.

Чи змінюється при цьому сам процес навчання? Ні, зовнішньо в ньому не помітимо ніяких змін. Лише фахівець збагне, як зміщуються акценти на керування. І це досягається не за рахунок якихось особливих підходів, засобів, форм, а за допомогою особливих акцентованих прийомів.

Помічено, і це загальне правило, що значний вплив на діяльність класу в умовах проблемного пошуку має стан учителя, його настрій, доброзичливість. У цьому зв'язку не зайвим буде твердження, що для меланхолійного зі слабким типом нервової системи, роздратованого, піддатливого стресам учителя реалізація експресивного проблемного пошуку на позитивному емоційному тлі буде непосильним завданням. Якщо на уроці він млявий, розслаблений, емоційно не заряджений, то його стан, згідно із законом зарядження, передається класу. В цих умовах і мови бути не може про організацію інтелектуального напруження. Проблемні завдання, що пропонуються «незарядженим» учителем, спроби організувати обмін думками легко розпізнаються учнями (особливо старшокласниками) як псевдопроблемні. І, звичайно ж, їхня стимулююча скерованість гаситься невідповідністю замислу та виконання. Здивування, непідробна радість учителя, прагнення його ще раз пройти із своїми учнями шлях пізнання, пережити радість відкриття, його безпосередність — це лише частина тих факторів, які сприяють ефективному проблемно-пошуковому навчанню.

Невимушеність при викладанні найскладнішого матеріалу, уміння швидко реагувати на настрій класу, змінювати його в залежності від ситуації, здатність до імпровізації, винахідливість, висока духовність створюють значний вплив на учнів, заражають їх, надихають на певні дії, стимульовані учителем.

Отож, нехай названі умови виконуються. Учитель енергійний, зібраний, цілеспрямований. Сповнений ерудиції і прагнення навчати. Та наївно сподіватися, що це автоматично потягне за собою активність школярів. .Якщо вони не привчені до активної пізнавальної діяльності на уроці, якщо у них відсутнє прагнення

183

Підласий Ї.П.

приєднатися до неї, чи хоч би вислухати відповідь товариша, поставити запитання, заперечити, подискутувати, то заняття збивається на проторену стежку інформаційно-повідомляючого навчання. Навчання йде, часто енергійно і навіть успішно, але в ньому непомітно відбувається зміщення цілей, підміна самостійного пошуку споживанням готових знань. Нагадаємо, що в пояснювальному навчанні мета діяльності — засвоєння знань, а в проблемному — засвоєння їх через самостійні відкриття.

Як розпочинати дослідницький діалог з класом? Як запалити школярів прагненням брати участь у пошуку? Однієї відповіді, тим більше, універсального рецепту, тут, зрозуміло, немає. Все визначається майстерністю вчителя, його знанням класу, «свого маневру», багатьма іншими факторами аж до вміння вчасно пожартувати. Практика підтверджує, що ефективна дослідницька діяльність виникає лише тоді, коли зламаний лід байдужості. Для стимулювання жадоби пошуку вчитель буде: у педагогічному плані — підігрівати емоції, у логічному — оголювати суперечності. Він, образно кажучи, «зачепить» своїх учнів за живе і заведе в глухий кут, та так, щоб і найінертніші не змогли залишитися байдужими.

Деякі педагоги досягають «ефекту дослідницького співробітництва» тим, що обирають собі серед учнів класу опонентів, постійними до них звертаннями змушують їх вникати в сутність проблеми, ставити запитання, заперечувати, сперечатися. Поступово на допомогу приходять інші учні і в дослідницький пошук непомітно втягується клас. Спрацьовує ефект «рівний-рівному». Особливо винахідливі педагоги затівають гру з класом, де суперники прагнуть до виграшу — найефективнішого вирішення дослідницьких завдань. Інколи педагог навмисне обирає не найкращий спосіб вирішення проблеми, забезпечуючи тим самим можливість школярам відчути смак перемоги, набути впевненості в своїх силах. Активізуючу роль відіграють і навмисні «промахи» педагога, «помилки», які він допускає. Тут однак треба мати почуття міри і певну обережність, щоб в учнів не виникали сумніви в професійній компетентності вчителя.

Включенню в активну проблемно-пошукову діяльність на уроці сприяє прийом співучасті. Користуючись ним, учитель робить учнів дійовими особами певної ситуації. Досягається це таким, наприклад, звертанням: «Уявіть собі, що ви перебуваєте...», «Уявіть, що сталося б з вами, якби ...», з наступним змалюванням ситуації. Щоб викликати учнів на роздуми, треба інколи запро-

184