Практична педагогіка або три технології

Слово «продукт» багатьом не подобається. Дуже вже воно неделікатне, шорстке, занадто прагматизує високе мистецтво виховання, перетворює його досягнення на технічний виріб. Але якщо говорити про технології, то без поняття продукту не обійтися. Технологія завжди і скрізь потрібна для створення продукту. Об'єкт, процес, продукт — її головні поняття. Педагогічною працею, як і будь-якою іншою працею, створюється продукт. Усе те, що робив учитель, і те, як він робив, у кінцевому підсумку перетворилося на продукт. Продукт — мета, сенс і міра педагогічної праці. А те, що він не схожий на продукти, що створюються на інших виробництвах, не має принципового значення. Якщо ми хочемо його вимірювати, досліджувати, говорити про технологізацію виробництва і підвищення якості, то повинні відволікатися від своєрідності, підійматися в абстракціях.

У словниках «продукт» витлумачується як «результат людської праці», а «продуктивний» — як результативний, плідний. У психології термін «продуктивність» використовується давно і насамперед у сполученнях «продуктивність мислення» і «продуктивність інтелекту». Книга німецького психолога М. Вертгейме-ра, видана ще в 1945 році, так і називалося: «Productive Thinking» («Продуктивне мислення»). У вітчизняній педагогіці термін почав уживатися з 80-х років, і тільки на початку 90-х років західна педагогіка заговорила про «продуктивне навчання». У 1991 році був заснований Інститут продуктивного навчання в Європі (IPLE), роком раніш створена мережа продуктивних шкіл (INEPS). На теренах СНГ перший інститут продуктивного навчання, керований академіком М.А.Башмаковим, створений у Санкт-Петербурзі в 1993 році.

Основних причин для виникнення понять продукту, продуктивного навчання, продуктивної педагогіки дві: 1) тільки за їхньою допомогою можна пояснити умови і фактори, що впливають на створення педагогічного продукту заданої кількості і якості, описати його в об'єктивних параметрах, створити технологію (педагогіку) продуктивного навчання; 2) у ринкових умовах люди дивляться на навчання і виховання переважно з прагматич-

188

Практична педагогіка або три технології

ної точки зору і хочуть продуктивного навчання, тобто такого, від якого можна було б одержувати реальну і негайну користь. Продуктивне навчання, на відміну від шкільного вивчення предметів, розуміється як таке, що забезпечує реальний зв'язок освіти з життям, таке, що відкриває перспективу молодим людям за допомогою своїх знань і умінь знайти роботу, домогтися успіху в житті. Продуктивне виховання іноді розуміється і як присвоєння особистістю продуктів людської культури. Але насамперед, — це затребувані людиною знання, уміння, її кваліфікація і професіоналізм як основні передумови забезпеченого життя.

У продуктивній педагогіці головне місце посідає описаний в об'єктивних параметрах продукт. Не наміри, цілі або завдання, а результат, продукт. На виховання дивимося не в розумінні — що хотіли, а максимально прагматично — що дістали. Повне компонування і балансування продукту — завдання урядів, держав і академій, зобов'язаних ретельно погодити як обсяг, так і співвідношення різних частин освіти, розвитку, виховання. У параметрах продукту передбачається і варіативна частина — для внесення коректив навчальними закладами відповідно до проголошених ними цілей.

Педагогічний продукт визначимо як створену в навчально-виховному процесі цілісну систему знань, умінь, навичок, розвиненості і вихованості у кожної окремо узятої людини. Як бачимо, це поняття тяжіє до суб'єктивного тлумачення, особистішої спрямованості. Можна і треба говорити про загальні параметри продукту, загальні закономірності його формування, але справжній сенс продуктивного виховання — догодити людині, максимально пристосувати освіту до її потреб. Варто говорити також про продукт ідеальний і реальний. У першому відбиваються всі запити людини до освітньо-виховної системи, тобто те, що вона хотіла б одержати. А в другому — винесений нею з навчального закладу практичний обсяг вихованості, розвитку, навченості.

Логіка продуктивного підходу така: спершу — повний опис продукту без усяких цілей, завдань, способів досягнення. Відповідаємо на запитання: що нам треба? Якщо цей опис приймається в цілому, настає другий етап: повна розробка стратегії і тактики формування замовленого продукту — розгляд конкретних кроків, їхніх цілей і завдань, щоб було зрозуміло, що і в якому обсязі робити на кожному кроці. Відповідаємо на запитання: як цього можна досягнути? Далі йде опрацювання конкретних деталей з

189

Підласий І.П.

відповіддю на запитання: що для цього необхідно? При цьому, природно, необхідно знати, як ітиме формування заданих якостей, для чого вводяться постійний моніторинг і поетапна діагностика.

Ми не ставимо завдань, а лише задаємо бажану якість учня. Не ставимо завдань типу — формувати уміння вчитися. Це уміння, сформоване на заданому рівні, ми закладаємо в опис продукту. Визначили його обсяг, рівень. Далі тільки рух — що, як, коли, де будемо робити.

Педагогічний процес стає прозорим і цілеспрямованим. Бо для цього ми:

• Визначили продукт, його обсяг і якість

• Розклали його на складові частини

• Розклали на частини і процес формування продукту

• Визначили порядок нарощування якості — що на чому ґрун тується, що з чого випливає, що за чим буде формуватися

• Визначили, скільки часу забере кожен етап

• Підрахували витрати, збалансували бажане і можливе

• Оптимізували продукт і процес, тобто привели у найкращу відповідність потреби і можливості.

в

ЧИМОСЯ

Продуктивна технологія

Хотілося б показати себе таким розуміючим проблеми вчителів демократичним експертом і написати — вибирайте будь-яку технологію, колего, що вам подобається, і працюйте за нею з користю і задоволенням. Не виходить. Не будь-яка, не всяка технологія підійде для наших цілей, наших умов і можливостей. Ми загнані у вузький коридор нечисленних варіантів. Звичайно, можемо піти всупереч, це в наших традиціях. Запалилися і пішли. Як з дванадцятибальною оцінкою. На першому запалі доходимо до першої перешкоди. Потім зупиняємося і чухаємо потилицю: треба ж, хотіли, як краще, а вийшло, як завжди. Сучасне життя волюнтаризму не прощає, ним править прагматизм. Потрібно все зважувати, аналізувати, довго, напружено, критично мислити, порівнювати, співставляти. І лише тоді, коли зіставлені і перебрані усі варіанти, приймається кращий, оптимальний, за яким і здійснюється подальша діяльність.

190