Практична педагогіка або три технології

всі інші на низькому. Це ще один доказ необхідності упровадження продуктивної технології, що підвищує потенціал і можливості усіх.

Чи згодні Ви, що головне наше сьогоднішнє завдання — підвищення рівня кваліфікації учителів?

Сперечаємось

Ви вже збагнули читачу, що я відверто тисну на вас, щоб змусити глибше вникнути в ситуацію і вступити в обговорення. Хапайтеся за кожне слово, спростовуйте усе підряд, тільки не залишайтеся байдужим. Без добровільного і усвідомленого прийняття ідей кожним педагогом технологія не запрацює.

Давайте поміркуємо над таким питанням. Більшість сучасних технологій збивається на навчання, освіту. Виховні завдання ставляться і вирішуються побіжно, якщо взагалі ставляться і вирішуються. Виховання, розвиток усе частіше виступають як побічні продукти навчання. Виховних і розвиваючих технологій, де основним продуктом є вихованість, мало.

Як Ви гадаєте:

1. Чи повинна школа займатися вихованням?

2. Чи треба мати спеціальні виховні технології?

3. Чи треба вирішення виховних завдань органічно сполучи ти з розвитком і освітою в одній педагогічній технології?

В

чимося

Переваги вибору

Як нам бути з вихованням? Відмовляється від нього школа чи продовжує? Що, зрештою, для нас важливіше — виховати Людину чи дати їй освіту? На ці питання Національна Доктрина не відповідає, наголошуючи переважно на освіті.

Торкнемося питання виховних можливостей продуктивної технології. Вона передбачає можливості зміни спрямованості гуманітарних предметів. Саме через оволодіння ними забезпечується виховання і формується загальна спрямованість мислення. Як це можна зробити, не руйнуючи до основ усталеної системи?

197

Підласий І.П.

Існуючу парадигму і мету навчально-виховного процесу змінюємо незначно і тільки в плані дієвості знань, умінь. Задати мету — означає дати лише загальний напрямок вихованню і нічого не сказати про те, як можна її досягати. Усі людські якості, як відомо, формуються через усвідомлену діяльність. Якою діяльністю, якого характеру і напрямку наповнити навчально-виховний процес, щоб у ньому сформувалася людина з заданими якостями, щоб знання, уміння, які вона опанувала в минулому довго залишалися міцними і дієвими?

Щоб вірити, що шкільним вихованням за рік-два пощастить перебудувати суспільство на основах добра, любові і милосердя, треба бути безнадійним оптимістом. Суспільство тим часом продовжує сповзання у моральну безодню і кінця цьому процесові поки-що не видно. «Втрачені покоління» 80-90-х самі стають вихователями, — а що і як вони будуть виховувати, передбачити неважко. Найрозумнішим виходом у цій ситуації буде відмова на певний час від завищених цілей і використання занадто складних методів виховання. Треба вдаватися до простих, прагматичних, очевидних і дієвих, співзвучних українському менталітетові, суворому сьогоденню і нашому рівневі вихованості шляхів досягнення мети.

Звичайно, головне питання в тому, якою ми хочемо бачити Україну, її громадян у майбутньому столітті. Відповідей на нього стільки, скільки знаходиться бажаючих висловитися на цю тему. Але більшості хочеться бачити наше суспільство демократичним, згуртованим, економічно міцним, а його громадян — носіями високих загальнолюдських вартостей. Світ змінюється, і ми повинні встигати змінюватися разом з ним. Вартості визначаються людьми, а люди формуються на прийнятих ними вартостях.

На питання про те, якими будуть головні людські цінності у XXI столітті, прагматична відповідь буде такою: максимально пристосованими до умов існування, скеровані на отримання знань і умінь, що дозволяють людині вижити у світі. Головна вартість — людське життя буде прямо залежати від досвіду самозбереження та поведінки в альтернативних умовах, протилежно направлених ситуаціях, де людині на кожному кроці доведеться робити дуже непростий вибір.

У кінці XX століття розвиток наук кардинально змінив наші уявлення про світ, суспільство, вартості, мораль. Зовсім збилися головні орієнтири — поняття Добра і Зла. Якщо для Землі зміщен-

198

Практична педагогіка або три технології

ня полюсів ще тільки прогнозується, то в суспільному житті і в моралі воно вже відбулося. Філософські уміння, що зійшлися у протиборстві, доводять — те, що в усі часи вважалося Добром, тепер слід розуміти як Зло, а останнє є не що інше, як Добро. Де правда і кому вірити? Люди позбулися опори, вступили в жорсткі альтернативні протистояння, що нерідко вирішуються шляхом озброєних конфліктів. Процес наростає, у майбутньому тисячолітті прогнозується загострення ситуації в усіх без винятку напрямах.

Особливо дошкульно вплине на виховання людей інформатизація суспільства, що нарощується величезними темпами. Людство вже випустило джина з пляшки, узаконивши право кожної людини вільно поширювати і отримувати будь-яку інформацію. Сьогоді і в майбутньому, даруйте, кожен шизофренік, будь-яка злочинна шайка можуть вільно і відкрито висловлювати, пропагувати будь-які думки, нав'язувати будь-яку філософію, пропагувати найбезглуздіші нововведення, найдивовижніші способи життя і дикунської поведінки. Дослідження показали, що наркоманія, сексуальні збочення та інші негативні явища найбільше почали поширюватися саме після отримання свободи слова і поведінки. Уже сьогодні в Інтернеті ви знайдете все, що завгодно. Марно сподіватися, що до засобів масової комунікації, що обплутали своїм павутинням земну кулю і стали джерелом надприбутків, у майбутньому допускатимуться лише високоморальні люди. Історія свідчить, що найпотужніші засоби науки врешті-решт опиняються в руках найгірших людей. Жити людині в завтрашньому світі буде дуже непросто. Особливо складно доведеться тим, хто вступає в життя і спробує що-небудь у ньому збагнути. Заручниками вседозволеності стануть насамперед діти.

Як протистояти цьому злу? Враховуючи реалії, необхідно виховувати у підростаючих поколінь уміння аналізувати те, що відбувається, вчити їх жити в умовах величезного інформаційного перенапруження, страхітливої війни ідей, ідеологій, кланових інтересів, пропаганди всіх можливих і, у більшій частині, примітивних і низьких форм поведінки.

Щоб збагнути всю небезпеку неконтрольованого розвитку процесу вірусування мізків і душ, досить подивитися, скільки і яких книжок випускається для молоді. І в цій царині процес деградації наростає, немає ніякої надії, що в майбутньому ми перейдемо до контрольованого педагогами читання. Влада виявилася в полоні нею ж самою витворених законів вседозволеності і

199

Підласий І.П.

проблемою цією не займається, бізнес стає все нахабнішим в отриманні надприбутків. Трохи поліпшує ситуацію те, що у світі зростає кількість неписьменних. Але від телевізора не сховатись. Остання надія на школу, яка й виведе, куди треба, і поправить, що треба. Остання надія на вчителя.

Доля сучасної і майбутньої людини — робити вибір. Вона змушена щоденно, щогодинно і щосекундно робити тисячі виборів — починаючи з вибору філософської і релігійної основи свого існування, поведінки і діяльності і закінчуючи вибором транспорту, одежі, мила, ґудзиків і телепрограм. Навчити людину робити гуманний, обгрунтований, такий, що приносить благо суспільству і самій людині вибір — ось головне і універсальне спрямування мети виховання, яке можна вважати і самостійною метою. Вибір вартостей і пріоритетів, способу і якості життя, поведінки і діяльності містить у собі ця мета. Вибір стає самостійною вартістю, оскільки від нього залежить прийняття або відкидання усіх інших вартостей.

Звернемося за підтримкою до філософських положень, переважно тих, якими керується життя. Найбільш ясне розуміння того, що відбувається з нами і навколо нас, коли ми вибираємо, дає теософія. Перш за все, погодимося з її положенням, що людське життя проходить у двійковому коді — «так» або «ні». В діапазоні між цими крайностями — великий діапазон альтернатив, де людина змушена робити свій вибір. Але на всі найголовніші питання нашого життя ми змушені відповідати однозначно — так або ні. Все наше життя — це безкінечний ланцюг великих і малих виборів.

Один з основних законів, що керує життям людей, — закон свобідної волі або вільного вибору. Теософи вважають його стратегічним законом Всесвіту, що керує розвитком свідомості людства. Цей закон даний людям, щоб вони підіймалися у своєму духовному розвиткові і врешті-решт навчилися робити правильний вибір. При правильному виборі життя продовжується і покращується, неправильний вибір веде до руйнування і загибелі.

Бути чи не бути? Якщо бути, то як? Якщо не бути, то чому? Люди не здійснюють жодного кроку без вибору. Сума «маленьких виборів» породжує певну якість життя: що вибрали, те маємо, а що отримали, з тим і живемо. Людина практично тим тільки й займається, що вибирає. Проявляючи свою свобідну волю, вона вибирає соціалізм чи капіталізм, авторитаризм чи демократію, вибирає між технічною чи гуманітарною освітою, ви-

200

Практична педагогіка або три технології

бирає дружину, роботу і життя. Природа чекає від людини тільки вибору, все інше вона вже зробила сама. Ви вибрали потяг — все інше від вас уже не залежить, всі зупинки і кінцева мета визначені. Вам треба було лише вибрати. З якого б кінця ми не підходили до цього, скрізь переконуємося — все в житті людини має першоосновою вибір. Рабство, наркоманія, пияцтво, бідність, хвороби і смерть — наслідки зробленого вибору.

Жорстокі правителі завжди починають з того, що позбавляють людей свободи вибору. Позбавлення вибору — це крайній прояв авторитаризму, пригноблення свобідної волі, свідомості й активності людей. Тоталітарні режими лише цим і займаються. Авторитарні школи, що функціонують при цих режимах, пригноблюють людину, позбавляють її перш за все вибору, права бути собою, мислити і діяти самостійно. Позбавлення свободи вибору — вірний і єдиний шлях збереження раз і назавжди встановленого порядку. В цьому і велика перевага, і велике зло. І перше, і друге можуть бути зрозумілими, виправданими чи засудженими лише через багато літ по завершенню. Коли інквізиція всіма можливими способами стримувала розвиток пізнання, поширення вільнодумства і порушення звичаїв, вона робила це з повним розумінням наслідків цих процесів. Те, що Земля крутиться, знали ті, кому треба було про це знати. Іншим знати про це не обов'язково. Це був свідомий вибір тих, хто розумів, до чого веде неконтрольоване поширення знань.

Не розуміючи, до чого веде вибір, Україна раптово обрала демократію і ринкові свободи. Наслідки вибору не забарилися. Хоч його конче треба було робити, люди до нього за своїм способом мислення, свідомістю не були підготовлені. Тому багато хто хоче назад, в тоталітарне, безальтернативне, без вибору минуле. Коли раб, який не має жодних уявлень про свободу і демократію, встає перед дилемою вільного вибору, він приречений. Правильний вибір зробити він не зможе. Раб не створений для вибору. Його у світле майбутнє можна вести тільки жорсткими авторитарними методами.

Поступово і повільно визріває людина вибираюча. Лише тоді вона стає рабом вільного вибору, підкоряючи все своє життя свободі вибору. Людина для того й має розум, щоб бачити, з якого джерела вона бере воду. Якщо вона це бачить і розуміє, тоді її вибір, прояв її волі стає усвідомленим. Отже, щоб вибір був обгрунтованим і правильним — людині необхідно відкрити очі. її треба довго і терпляче виховувати. Свідоме керування своїм вибором має стати головною метою нашого виховання.

201

Підласий Iff.

Прийняття рішення — це вже результат зробленого вибору. Це видима частина айсберга, оформлення тривалих роздумів, кинутий жереб і спалений міст. За ними йде вчинок. Вибір, зроблений людиною, це шлях, яким вона піде, стратегія її життя.

Серед можливих виборів треба вчитися робити відбір. Відбір — це те, як піде вибір. Ми інколи знаємо, як вибирати, але не знаємо, як відбирати. Тут можемо навести приклад з політиками, яких ми обираємо, але не відбираємо. У Біблії сказано: «Багато званих, та мало обраних».

Відмовимося від словосполучення «правильний вибір», оскільки ніхто не може пояснити, що це означає. Зупинимося на понятті «обгрунтований вибір», де критерієм обгрунтованості виступає майбутній розвиток подій і досягнутий результат. Вибір, що його робить людина, має бути всебічно обгрунтований. Це означає, що шляхом аналізу мають бути «програні» всі можливі альтернативи розитку подій і досягнутих результатів, з-поміж них обирається оптимальний для заданих умов і часу. Щоб зробити обгрунтований вибір, людина має покликати собі на поміч усю силу своїх знань, увесь потенціал свого розуму. Нерозвинутий, позбавлений міцної моральної основи розум вибору робити не може, операції аналізу і синтезу йому недоступні. Єдине, на що він здатний, — прийняти швидке рішення, продиктоване тимчасовими поверховими обставинами, емоціями, амбіціями. При цьому не оцінюються не те, що віддалені, а навіть близькі наслідки. Ось чому так багато помилок роблять люди. Виховання, яке не вчить вибирати, не готує їх до життя.

Отже, для зваженого вибору люди мають бути розвинені інтелектуально і етично. Шкільна освіта має бути спрямована на те, щоб дати учням необхідні для вибору знання, розвинути в необхідному обсязі їх моральні та інтелектуальні сили, навчити прагматичних алгоритмів прийняття рішень. При такому підході стає очевидним нерозумність вивчення «предметів». Вибору треба вчитися, досліджуючи проблеми в інтегрованих курсах.

Чому так важко дається вибір людині? Головним чином тому, що вона на той момент, коли виходить з-під опіки батьків і деякі вибори зобов'язана робити вже сама, відповідати за наслідки свого вибору, вже переобтяжена догмами і стереотипами, що змушують її діяти звично, не замислюючись. Звичка — благо, але звичка — й зло. Аналіз вимагає великого напруження, а пов'язаний з ним вибір — відмови від сформованих стереотипів. Щоб

202

Практична педагогіка або три технології

набути нового, треба пожертвувати старим, позбавитись від нього, відректись від звичного. Рух вперед неможливий без жертв. Удосконалення можливе тільки через руйнування старої форми з її минулим змістом. Не стати здоровим, не пожертвувавши теплом і ситістю. Не стати мудрим, не позбавившись звичного світогляду. Жертва благородна, але важка. Можна безмежно довго говорити про добро, але як тільки треба пожертвувати для нього чимось особисто, зробити добро, здійснити конкретний добрий вчинок, що вимагає зусиль, а іноді й жертв, зразу стає зрозуміло, як це важко для людини.

Вибір — це скорочене формулювання великого закону заперечення заперечення. Наслідки цього закону — постійне удосконалення, все нові й усе більш досконалі вибори.

З умінням робити вибір людина не народжується, воно виховується. Сформувати це вміння — найважливіше з того, що може і повинне зробити виховання. Чому наші випускники не вміють робити вибір, чому вони помиляються, коли його треба зробити? Тому, що належним чином не виховані. Ніхто й ніколи у нас цієї проблеми не підіймав і нічого в цьому плані не робилося. В результаті — нафарширований уривками мало кому потрібних знань випускник.

Вибір — логіко-емоційний вчинок. Людина повинна його вистраждати, глибоко пережити. Приклад. Людина захворіла. їй треба проаналізувати свій стан, свої можливості і зробити вибір. Найчастіше вона вибирає пігулку. Та остання має ту ж властивість, що й брехня — допомогає тимчасово. Цілком логічно треба було б у цій ситуації потерпіти, організм сам переможе хворобу. Немає страждання, не буде й результату. Сучасна людина так відвикла від страждання, що навіть у простих випадках вже не може обійтися без пігулок. Ще один приклад з царини освіти. Як приваблюють людей повідомлення про вивчення іноземної мови під гіпнозом, уві сні чи іншими легкими способами. Вони не дають результатів, бо немає тривалого, важкого навчання, немає жертви лінощами. Наша нерозвинена натура пручається, не хоче жертви, але без цього немає руху вперед. Виховуючи уміння робити вибір, треба формувати й емоційні основи, що супроводжують процес вибору. Отже при формуванні уміння вибирати формується все — інтелект, воля, моральність, емоційність.

Підведемо деякі підсумки. Реалізація мети виховання — формування людини, здатної робити вибір, жити в світі альтернатив. Людина вибираюча — ось коротке визначення майбутнього типу

203

Підласий І.П.

людини. Homo selecticus — сучасна і пристосована до реалій життя людина. Формування альтернативної поведінки, керування вибором, формування умінь робити правильний вибір — це прагматичні вміння, що мають бути сформовані вихованням. Це демократично, гуманно, доцільно, вигідно. Людина сама оцінює свої наміри, сама робить вибір, сама відповідає за його наслідки. Таке виховання відкриває очі підростаючій людині. Вихователі разом з вихованцями аналізують можливі варіанти і наслідки вибору, допомагають відбирати серед них найкращі. Вибір органічно поєднує в собі все те, над чим думали великі люди — фізичну досконалість, моральну чистоту, інтелектуальне багатство, розвинуті естетичні смаки і вміння, працелюбність.

Технологія виховання уміння вибирати проста. Вона змушує вирішення всіх завдань трудового, емоційного і т.д. виховання суміщати з вихованням уміння скрізь і всюди аналізувати інформацію, співставляти, робити вибір. Нехай усе в нашому навчально-виховному процесові залишається поки що по-старому, але розглядається під новим кутом зору — що він дає підростаючій людині для обгрунтованого вибору, для щасливого життя. Що дає математика, чим допомогає література, куди орієнтують біологія і хімія, якими конкретними уміннями аналізувати і робити вибір озброюють людину історія, суспільствознавство, економіка і право. Під таким кутом зору багато що у цих предметах висвітиться новими гранями.

Повернімося до практичної площини виховання людини вибираючої. У наших школах про це поки що не йдеться. Майже все побудовано на авторитарних вказівках. Підростаючу людину не виховують вибираючою, не формують її розум для наступного самостійного обгрунтованого вибору. Вибирати з величезного обсягу інформації також не навчають: вивчай, дитино, все підряд, може, щось, колись і знадобиться. Інтелектуалам школи теж нічого не дають: не завдяки, а всупереч школам вони навчаються самостійно аналізувати ситуації і здійснювати обгрунтовані вибори.

Традиційно наша школа продовжує стояти на заборонах. Заборони виключають вибір. Але чим більше забороняємо, тим гірше. Забороняючи, учитель стає ворогом учня, а треба, щоб були вони друзями. Ми взяли собі за моду безконечно «пізнавати» учня. Навіщо, скільки можна і що це реально дає? Яким би він не був, вибору робити він не вміє. Не тому, що ще малий, а ще й тому, що не вихований. Все інше не має значення — здібності, темперамент, ха-

204

Практична педагогіка або три технології

рактер. Один швидше зметикує, інший — повільніше. Тільки й усього. Допомагати треба всім — і тугодумам, і швидким. Всім важливо і цікаво як: жити заможно, вберегтися від хвороб, знайти друзів, створити сім'ю, отримати роботу. Відповіді на безкінечні «як» грунтуються на аналізі багатьох альтернатив, виборі оптимальної стратегії, прийнятті рішення. На правильність вибору мають «працювати» всі набуті знання, навички, способи мислення. А якщо «насичені вуглеводи» на це не працюють, то вони не потрібні всім, а лише тим, хто вибере їх для подальшого вивчення на шляху свого життя. Всім потрібні міцні етичні знання, знання про соціальний устрій, історії країни і людства, правові, економічні, педагогічні знання. Вибір вимагає упровадження інтегративних курсів.

Як багато закладено в кожній людині і як багато залежить від того, що вона вибере, що з себе створить, як розпорядиться своїм життям. І хто ж передовсім має дбати про пробудження людини, як не вона сама, її батьки і вихователі. Педагог допоможе, скерує, підбадьорить. Вибору у нього немає. Свій шлях він обирає тоді, коли йде на вчительську посаду. А свідомо вибравши його, вже не має морального права виконувати свою роботу погано.

Ми забуваємо дію ще одного великого закону природи — причини і наслідку. Сутність його проста: що заслужив, те отримай. У наших традиційних виховних системах цьому моральному положенню надавалося значної ваги. Ще недавно ми, наприклад, пам'ятали: хто не працює, той не їсть. Тут наявні причини і наслідки, які також тісно пов'язані з вибором. Всі вихованці, без винятку, мають знати і пам'ятати найголовніші причинно-наслідкові зв'язки. Нормально виховані люди займаються відшуканням зв'язків між причинами і наслідками. Копанням у наслідках займаються усі інші. Одна причина може мати кілька наслідків. Головні причини усіх наших бід — в духовному і моральному оскуднінні. Тому й річки міліють, і хліба мало.

Причина і життєвий наслідок: якщо ви хочете, щоб з вами поводилися добре, поводьтесь так само і ви з людьми. Невже ця істина, її розуміння і практичне застосування життєво менш важливі ніж додавання дробів. Здається, після школи тих дробів я не додавав у житті ніколи. Скільки ж і яких бід нам ще треба, щоб перестати викохувати в школах академічну нісенітницю? Миттєвих результатів не буде. Якщо встигнемо, щось виправимо років через 10. Але умови треба створювати вже сьогодні, свідомо сіяти необхідні причини. Кого запросимо, той і прийде.

205

Підласий І.П.

Для реалізації мети необхідні умови. Виховання як пробудження душі необхідне для того, щоб створити умови в ментальному світі вихованця, до яких потягнуться потрібні думки. Особливих умов для переорієнтації цілей виховання не потрібно створювати, все необхідне вже є. Розруха розпочалася в наших головах, і розпочалася тоді, коли ми перестали завдавати собі клопоту думанням. Можливо, ще не пізно схаментутися?

Підсумовуючи, виразимося гранично чітко й однозначно.

Продуктивна технологія створює добре підґрунтя для виховання, не пропонуючи для цього ні нових систем, ні інших підходів, а лише переставляючи акцент на вибір.

Ідеал виховання— Людина. А для неї: Любов, Доброта, Справедливість, Пізнання Бога і себе, Воля, Здоров'я, Родина.

Мета виховання— допомога підростаючій людині у формуванні загальнолюдських якостей, сприяння її саморозвиткові, засвоєння уміння жити в сучасному альтернативному світі.

Завдання вихованняполягають у тому, щоб сприяти моральному, інтелектуальному, фізичному, трудовому, емоційному, правовому, економічному, екологічному, статевому, політичному розвиткові учнів.

Визначальними принципамиє демократизація, гуманізація, національний характер виховання, вільний вибір.

Переважаюча технологія— продуктивна, що забезпечує міцні і дієві знання та вміння з одного боку авторитарним примусом, з другого — упровадженням вільного вибору.

У мети, що реалізується через вибір, чимало переваг перед сучасними розмитими і нежиттєздатними покручами.

1. Підкоривши їй стратегічний напрямок шкільного вихован ня, ми зближуємо виховання з життям, робимо його практично корисним для кожної людини. Людина отримує саме те, що пере довсім потрібне в житті. Навчити кожного робити обгрунтова ний вибір, приймати самостійні і зважені рішення — означає сформувати особистість, яка володіє стрижневими якостями, са мостійну, активну, життєздатну.

2. Вибір веде до поліпшення змісту навчально-виховного проце су, який не відповідає нинішньому часу, і якого без нової парадиг ми мети змінити неможливо. Не дивно, що, намагаючись формува ти всебічно і гармонійно розвинену особистість, наша виховна сис тема вже тривалий час не може вийти з нею самою ж створеного глухого кута і продовжує за інерцією лише нарощувати суму знань,

206

Практична педагогіка або три технології

не даючи відповіді на головне питання — навіщо все це потрібно. У загальноосвітній школі мають вивчатися лише ті предмети, що необхідні кожному для формування стрижневої якості людини вибираючої — етика, логіка, історія, мови, література, педагогіка, соціологія, право. Всі інші — за вибором і в обсягах, визначених вільним волевиявленням учнів і їхніх батьків. Основою виховання має нарешті стати кероване педагогом самовиховання.

Програми навчально-виховного процесу, усіх шкільних предметів змінюються і розвантажуються. Використовуються лише інтегровані курси. Вільний час учня — недоторканний резерв його саморозвитку. Підручники — лише інтегровані і видаються державою. Створюються на конкурсній основі. Перший і головний серед них, що пронизує і скріплює шкільний навчально-виховний процес, — «Людина, її життя і щастя».

Зовсім очевидно, що скалічені попередніми соціальними і освітніми реформами, низькоякісною педагогічною пропагандою батьки — погані помічники школі у вихованні. Цей обов'язок бере на себе держава. Забезпечується ґрунтовне моральне виховання усіх громадян на основі загальнолюдських вартостей, а все інше — лише за вибором. Пріоритетність виховання — над усім. Перепустки в класи отримують лише мудрі, віддані справі виховання педагоги, які ведуть цей процес догматично, без «творчості» і відступів. Потенціал тих кількох десятків людей в країні, які ще здатні зрозуміти, що з нами відбувається і куди ми маємо рухатися, використовується насамперед у вихованні.

СПЕРЕЧАЄМОСЬ

Будь ласка, подивіться на проблему не очима учителя-пред-метника, якому кожна година його предмету доконче необхідна. І не очима вченого, який належить до корпоративної групи, що стоятиме на смерть за упровадження в шкільну програму ще одного шматка змісту чи цілого предмета, який, ну просто вкрай необхідний, завтра вимремо, якщо не вивчимо. Подивіться на ці проблеми очима пересічного громадянина.

Чому навчати — важливе питання. Чому не потрібно навчати — ще важливіше. Якщо ми не досягли істотних успіхів у вирішенні

207

Підласий Ї.П.

першого, виходить, потрібно починати з вирішення другого, аналізу проблеми «з кінця».

Як би Ви відповіли на питання:

Чого не треба вивчати в школі?

Які шкільні знання особисто для Вас виявилися непотрібними?

Без яких знань Ви змогли б успішно вибудувати свою кар'єру?

В

чимося

Основні знання

Продуктивна педагогічна технологія стоїть на двох китах: 1) знанні законів, умов і факторів, якими забезпечується приріст продукту, і 2) умінні педагога правильно їх ураховувати і спиратися на їхній вплив.

Продукт, повторимо ще раз, — комплекс органічно злитих якостей, створених працею педагогів і власною працею учня. Педагогічний процес згасає в продукті. Продукти — це не тільки результат, але в той же час і умови процесу праці. Саме умови формування продукту заданої кількості і якості є корінними питаннями педагогічної теорії і практичної технології.

Розуміння причин, що визначають продуктивність навчально-виховного процесу, можна без перебільшення назвати серцевиною професійної компетентності педагога, а уміння виявляти їх і передбачати комплексну взаємодію у майбутньому процесі — вершиною педагогічної майстерності.

Продуктогенних факторів так багато, вони такі різноманітні і мінливі, що мимоволі закрадається сумнів — чи можна взагалі розплутати клубок і витягнути живі нитки з неймовірно складного переплетення різнохарактерних впливів. Поки лише добре розвита педагогічна інтуїція та треноване вчительське чуття допомагають кращим з майстрів педагогічної праці правильно вгадувати напрямок дії головних причин, враховувати їхню силу і досягати на основі урахування спрямованості їхньої дії високих результатів. Якщо ж педагогічний процес розвивається за незрозумілим для вчителя сценарієм і приводить до незначного результату, то це майже завжди означає, що він віддав перевагу не тим причинам, що у даному випадку виявилися вирішальними.

208

Практична педагогіка або три технології

Причини, що впливають на перебіг і результати педагогічного процесу, називаються продуктогенними факторами (ген у перекладі — той, що народжує). Якщо педагоги прагнуть добре керувати процесом, досягати заданого рівня продуктивності навчання, виховання і розвитку у встановлені терміни, то вони мають у повному обсязі опанувати знання всіх тих причин, від яких залежать результати.

Головне теоретичне і практичне завдання — визначення важливості (значимості) факторів. Ми інтуїтивно відчуваємо, що не всі вони рівнозначні, не всі однаково впливають на результати. Деякі з них потрібно враховувати завжди й у першу чергу, інші — лише як додаткові або за конкретних обставин.

Спробуємо розібратися. Отже, фактор — це значна причина, утворена як мінімум із двох продуктогенних причин однієї групи. З окремих факторів утворюються загальні. Загальний дидактичний фактор, як правило, вбирає в себе значну кількість продуктогенних причин і може містити кілька дидактичних факторів. При подальшому об'єднанні загальних факторів утворюються комплексні, що утримують в собі значну кількість окремих продуктогенних причин і загальних факторів. На вершині ієрархи — генеральні фактори, що об'єднують усі без винятку продуктегенні причини визначеної групи, попередньо зведені до комплексних, загальних та одиничних факторів. Існують ще специфічні фактори. Це ті, котрі з якої-небудь причини не можна віднести до певної групи продуктогенних причин чи включити до складу загального або комплексного фактора. Дуже часто специфічний означає «неповторний», «особливий».

Виділенням та урахуванням у практичній роботі продуктогенних факторів досягається якісне вирішення педагогічних завдань. Для практики — це прямий і ясний шлях вибору стратегії, що грунтується на діагностиці факторів.

Приймемо без доказів той факт, що на продуктивність педагогічного процесу одночасно і сукупно впливають усі причини. Цей вплив має комплексний характер.

У результаті тривалих досліджень (І.Підласий, 1976 — 2001) виділено чотири генеральних фактори, що комплексно визначають формування продуктів навчально-виховного процесу:

1) навчальний матеріал (НМ);

2) організаційно-педагогічний вплив (ОПВ);

3) характеристики учнів (ХАУ);

4) час (Ч).

209

Підласий І.П.

Генеральний фактор «Навчальний матеріал» містить у собі причини інформаційного походження. Навчальна інформація ділиться на інформацію когнітивну (ту, що несе знання) та інформацію керуючу — сигнали про те, як засвоювати когнітивну інформацію. Тому навчальний матеріал — дуже своєрідна інформація. Особливістю її, у порівнянні з будь-якою іншою, є наявність педагогічної обробки, завдяки чому вона «пристосовується» для вирішення педагогічних завдань. Саме від рівня та якості педагогічної обробки, структурування навчального матеріалу, особливостей викладу та представлення залежить його придатність для навчально-виховного процесу, доступність, посильні сть, значимість для учнів.

У складі названого генерального фактора логічно виділяються два комплексних: об'єктивна (чиста) інформація і її педагогічна обробка. До першого відносяться такі загальні фактори, як зміст, кількість навчального матеріалу, його якість, форма (структура) викладу. Розшифровуючи останні, відзначимо, що кількість навчального матеріалу обумовлюється такими загальними факторами, як кількість засвоєних учнями понять, кількість усіх понять, кількість інформаційно-змістових елементів знань (ІЗЕЗ) у них, а якість — складністю матеріалу, що визначається через кількість нових взаємозв'язків чи нових операцій, довжину алгоритму, що веде до вирішення завдання (одержання відповіді на запитання) і т.д. Форма (структура) викладу матеріалу може бути різною: предметною, логічною, образною, символьною і т.ін. Важливою характеристикою складності навчального матеріалу є суб'єктивне відчуття труднощів її сприйняття, розуміння, засвоєння.

До характеристик інформації, що набувається у процесі педагогічної обробки, відносяться наступні: спосіб, структура, доступність викладу (мова, відповідність рівневі підготовки учнів, ступінь згорнутості, рівень надмірності) та ін. Таким чином, генеральний фактор «Навчальний матеріал» має у своєму складі два комплексних (об'єктивна інформація, дидактична обробка), шість загальних (зміст, кількість, якість, форма, структура, спосіб викладу) і понад 50 причин простої дії.

Генеральний фактор «Організаційно-педагогічний вплив» об'єднує велику групу продуктогенних причин, що характеризують діяльність учителів, способи, рівні організації навчально-виховного процесу, умови навчальної і педагогічної праці. Два комплексних фактори виділяються в його складі: організаційно-

210

Практична педагогіка або три технології

педагогічний вплив на уроках (регулярних заняттях) і вплив поза шкільними заняттями.

До загальних факторів, що характеризують цей вплив на уроках, відносяться серед інших наступні: методи викладання і навчання, організаційні форми (головна і допоміжні), навчальні ситуації (готового подання навчального матеріалу, природного самонавчання, керованої пізнавальної активності учнів і ін.), працездатність педагога (тривалість праці, навантаження, зміна, чергування праці і відпочинку, день тижня, чверть, режим праці, вік і ін.), працездатність учнів (тривалість навчання, зміна, день тижня, урок за розкладом, вік, чверть, розклад занять, чергування праці і відпочинку, обсяг загального і дидактичного навантаження і т.д.), контроль і перевірка результатів роботи (частота контролю на один урок, загальна і середня частота контролювання, наявність контролю на попередньому уроці й ін.), тип і структура навчального заняття, практичне застосування набутих знань, умінь, застосування засобів навчання, обладнання навчального процесу, умови навчання (у тому числі санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, етичні, економічні, організаційні, зокрема клімат у педагогічному й учнівському колективах, співробітництво між педагогами й учнями, відносини між педагогами і батьками і т.д.).

Фактори, що діють поза уроком: обсяг і характер допомоги з боку батьків, дорослих, друзів; розпорядок навчальної праці; контроль з боку дорослих (обсяг, частота, система і т.ін.); використання засобів масової інформації з навчальними цілями (телебачення, газет, журналів), читання літератури (додаткової до шкільної програми і за власним зацікавленням); організація самостійної навчальної праці; віддаленість місця проживання від школи, використання транспортних засобів; участь у гуртках; заняття з репетиторами; спілкування з дорослими з пізнавальними цілями, використання навчальних медіасистем і багато інших факторів.

У цьому генеральному факторі, крім двох комплексних, виділяється 20 загальних і більш 150 конкретних продуктогенних причин. Причому деякі з них, як, наприклад, умови навчання, при ближчому розгляді розкладаються на значну кількість причин і можуть самостійно претендувати на статус комплексних факторів.

Третій генеральний фактор — «Характеристики учнів» — зводиться в основному до конкретних показників, що характеризують піддатливість школярів навчально-виховним впливам. Відомо, що не всі люди однаково піддаються педагогічним

211

Підласий І.П.

впливам. Це визначає їхні успіхи, можливість досягнення ними запроектованих результатів у встановлений час. У науковій літературі зараз широко використовуються спеціальні терміни для позначення цієї якості — научуваність, навчальність, придатність, піддатливість, виховуваність тощо. Доцільно розглядати індивідуальну і групову (колективну) піддатливість. Як і в попередніх факторах, визначимо причини, що характеризують учнів на уроках і поза ними.

На уроці виявляються наступні: рівень загальної підготовки (ерудиції) учнів; здатності до опанування конкретного навчального матеріалу, засвоєння, наприклад, математичних, граматичних і т.д. знань, умінь, навичок; загальні здібності до навчально-пізнавальної діяльності; загальні характеристики уваги (обумовлені особливостями нервової системи, темпераменту, віку); особливості мислення при вивченні конкретного навчального предмету; загальні характеристики мислення; установки на свідоме і міцне засвоєння навчального матеріалу (зовнішні і внутрішня); мотивація навчання, виховання, розвитку (розуміння й усвідомлення цілей, інтерес до навчання, навчальної діяльності, до конкретного навчального предмету, дієвість стимулів, відношення до виконання учнівських обов'язків і ін.); темпи засвоєння знань, умінь; здоров'я учнів (стомлюваність, захворюваність і т.д.); вік учнів; їхні ціннісні орієнтації; життєві плани; дисциплінованість, відповідальність; орієнтація на майбутню професію; стиль (спосіб) життя і інші причини.

Научуваність, виховуваність у процесі самонавчання, самовиховання характеризується такими причинами, як: самоконтроль (обсяг, частота, якість, система); воля і наполегливість; цілеспрямованість; уміння учитися; розпорядок і організація праці; працездатність; ціннісні орієнтації; стимулювання; мотивація; стан здоров'я; особливості сприйняття пізнавальної діяльності в цілому; здатності; швидкість, міцність, обсяг запам'ятовування і засвоєння; рівень і особливості мислення; вікові й індивідуальні характеристики і т.д.

Генеральний фактор утвориться сукупним впливом не менш як 60 загальних факторів навчання.

Четвертий генеральний фактор — «Час». І в ньому можна виділити: 1) витрати часу безпосередньо на уроці і 2) витрати часу на самонавчання, саморозвиток, самовиховання.

До витрат часу на уроці відносяться: час сприймання, первинного усвідомлення знань; засвоєння знань; закріплення і зміцнен-

212

ня вивченого; періодичність контролювання, повторення і закріплення; час, що пройшов після завершення навчання; час збереження інформації у пам'яті відповідно до цільової установки; на виконання тренувальних вправ і застосування знань, умінь; на повторення вивченого; на систематизацію; підготовку і видачу відповіді та багато інших конкретних витрат часу. Витрати часу, пов'язані з самонавчанням та самоудосконаленням: на виконання домашніх завдань; читання додаткової літератури; відвідування факультативів і додаткових занять; профільне навчання; участь у роботі гуртків і факультативів; на заняття по інтересах і інші витрати.

У виділеному генеральному факторі нараховується більш 20 загальних факторів, пов'язаних з різними витратами часу в навчанні, вихованні і підготовку до них.

Усього ж на перебіг і результати навчально-виховного процесу на уроці впливає не менш 150 загальних факторів, а кількість продуктогенних причин сягає 400-450, і це, ймовірно, ще далеко не повний реєстр останніх.

Продуктивність навчально-виховного процесу визначається сумісним впливом чотирьох генеральних факторів — НМ, ОПВ, ХАУ,Ч (див. мал. 8).

Підласий І.П.

Тривалі експерименти, виконані з застосуванням комплексної методики, показали, що фактори мають різну вагомість впливу, тобто їхній внесок у формування кінцевого продукту виявляється неоднаковим (див. мал. 8). В умовах нормального навчально-виховного процесу більше за інші важить організаційно-педагогічний вплив — 32%, далі за значимістю йдуть характеристики учнів (научуваність, піддатливість вихованню) — 28%, навчальний матеріал — 24% і час — 16%. Якщо нормальний хід навчально-виховного процесу порушується, то порушується і встановлене співвідношення.

Які фактори найбільше визначають продуктивність навчально-виховного процесу, на які з них практики повинні звертати увагу насамперед? На ці питання відповідь можна знайти у книгах «Педагогіка» (М., Владос, 1999. — с. 100), «Продуктивная пе-дагогика» (М., Народное образование, 2003).

У наведеній нижче таблиці подані уточнені на основі останніх досліджень (1999-2002 pp.) дані про вплив перших п'ятдесяти двох факторів у порядку зменшення їхньої вагомості.

Таблиця 7 Вплив факторів на продуктивність навчально-виховного процесу

214

Практична педагогіка або три технології

продовження таблиці 7

215

Підласий І.П.

продовження таблиці 7

216

Практична педагогіка або три технології

продовження таблиці 7

217

Підласий І.П.

М,

РКУЄМО

Останнім часом спостерігаються інтенсивні переміщення факторів усередині ієрархії. «Карлики» стають велетнями і навпаки. Не можу не поділитися тривогою і сумнівами, пов'язаними з посиленням впливу на продуктивність факторів, що вважалися раніш незначними, маловпливовими. При першому ранжируванні вони не входили навіть до числа перших п'ятдесятьох. А сьогодні диктують перебіг педагогічних процесів. Мова насамперед про фактори здоров'я — екологічні, геофізичні, санітарно-гігієнічні.

З часів Я.Корчака на сторінках педагогічної літератури не з'являлися слова «біль», «страждання», «кров». А сьогодні, скільки б ми не затикали вуха, від фактів не втекти — усе більше шкіл виявляється в зонах техногенних і екологічних катастроф. Погіршується стан здоров'я учнів. Не до навчання школяреві, який задихається від нестачі кисню, безперервний дзенькіт у вухах або кров, що раптом потекла з носа, скеровують його думки у зовсім іншому напрямку. Хвороби, обумовлені станом довкілля, поширюються. У зонах екологічних лих опиняється дедалі більше шкіл. Дай Боже нам пережити напасті: якщо ситуація не зміниться на краще, то, може статися, що усі наші міркування про вплив інших факторів на продуктивність можуть втратити сенс.

У дослідженнях П.І. Матвієнка (Полтавський інститут після-дипломної освіти) звертається увага керівників шкіл на необхідність обов'язкового урахування факторів учнівського здоров'я при комплексному аналізі стану і ефективності навчально-виховного процесу. Процес, що веде до погіршання стану здоров'я дітей, не може вважатися ефективним чи навіть задовільним.

Відомо: не тільки магнітні бурі і різкі перепади атмосферного тиску, а цілий комплекс геофізичних факторів впливає на наше самопочуття, активність і працездатність. У педагогічний лексикон уже ввійшло поняття «важкі дні». Ослаблені нерви школярів і вчителів напружуються і тріпотять під могутнім впливом космічних бур. У багатьох школах уже користуються довгостроковими прогнозами несприятливих і напружених днів. Деякі педагоги закликають до виключення «важких днів» із загального місячного бюджету робочого часу. Так намагаються уникнути зниження продуктивності праці, підвищити кількість, а головне,

218