Як стати ефективним мотиватором для своїх учнів

За будь-якої технології вивчення і формування мотивів, тобто тих спонук, що забезпечують досягнення запроектованих результатів, перебуває у центрі вчительської уваги. Це одне з найбільш складних практичних завдань, вирішувати яке, проте, необхідно, якщо ставити за мету підвищення якості педагогічного продукту.

133

Підласий ІП.

•■#

Без чітких уявлень про рушійні сили навчання цього досягти неможливо.

Вивчення мотивів здійснюється в нерозривному зв'язку з їхнім формуванням. Практична діяльність вчителя в цьому напрямку опирається на апробований алгоритм, тобто систему послідовних дій, що доведуть до наміченої мети і забезпечать високий рівень її виконання. Послідовність дій має бути такою.

1. Визначення й уточнення цілей навчання. Аналіз у цьому зв'язку сутності, змісту, спрямованості і сили мотивів, не обхідних і достатніх для підтримки процесу й успішної реалізації намічених завдань. Якщо цілі і завдання не мають відхилень від державного стандарту, то вводяться в дію широко відомі за гальні мотиви і стимули. Спеціальні цілі потребують викорис тання специфічних мотивів.

2. Виявлення вікових можливостей мотивації. Тут треба да ти чіткі відповіді на запитання: а) до яких показників мотивації варто підвести учнів молодшого, середнього і старшого віку і б) наскільки рівень мотивації учнів певного класу відповідає «віковим нормам», поставленим цілям і завданням, труднощам навчальної праці.

3. Вивчення вихідного (тобто початкового) рівня мотивації. Цей крок необхідно обов'язково виконати, щоб можна було на далі обгрунтовано судити про зміни, що відбулися у моти ваційній сфері учня або всього класу.

4. Вивчення переважаючих мотивів. При цьому потрібно виз начити, які мотиви є головними у навчальній діяльності учня або мікрогурту класу, до якого він входить. Потрібно пам'ятати, що немає мотивів «добрих» або «поганих», усі вони важливі, тільки по-різному впливають на процес і результати навчання.

5. Вивчення індивідуальних особливостей мотивації. Якщо педагог не може «дійти» до кожного учня, то особливості моти вації хоча б найбільше представницьких підгруп класу він має знати обов'язково.

6. Аналіз причин зміни (зниження, стабільності, підвищення) мотивації. Такими причинами можуть бути недостатній рівень розвитку самої мотиваційної сфери, низька навченість, нерозви неність навчальної діяльності, низька научуваність та інші.

7. Формування належних мотивів. Воно здійснюється учите лем під час навчально-виховного процесу в контексті вирішення

134