Практична педагогіка або три технології

стала відмова від поділу на уроки та «продовжену» частину. Десять годин перебування дитини в школі дозволяють здійснювати поліпшене чергування навчання, праці й відпочинку учнів. В початкових класах, наприклад, учитель після трьох уроків (читання, письмо, арифметика) розпочинає підготовку домашніх завдань з цих предметів, на що витрачається 1,5-2 години, а вихователь після обіду і прогулянки веде уроки праці, співів, малювання і фізкультури. В середніх і старших класах такі предмети як історія, географія, література, малювання, співи, фізкультура також переносяться на другу половину дня. З'являється можливість залучати до навчально-виховного процесу фахівців — хореографів, художників, тренерів, знавців іноземних мов.

Школи продовженого дня здобули популярність: у 1966/67 навчальному році в них навчалося більше 2 мільйонів учнів. За прикладом країни Рад такі школи оганізовувалися і в європейських країнах соціалістичного блоку.

Попри всі позитивні боки цієї освітньої системи (поліпшена організація, ефективний контроль і прицільне педагогічне керівництво, систематичність навчання і його досить висока якість) вона має й певні недоліки. Зокрема, помічено, що випускники цих шкіл відрізняються безініціативністю, зниженою активністю, відсутністю здорового життєвого глузду, не вміють приймати самостійних рішень, що характерно майже для всіх закритих виховних систем, де учні все роблять за розпорядком і під неослабним менторським наглядом.

Переглядаю ці рядки, а по радіо звучить виступ пана Жеб-ровського, високого освітнього функціонера, який на всі лади вихваляє першу у Києві школу повного дня, благовістить її великий успіх та обіцяє розвивати почин.

Консультація