Студопедия
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
|
Інтегральна освітня технологія Гузєєва В.В.
Гузєєв В’ячеслав Валер’янович, д.п.н., проф., розробив технологію для навчання математики, яка потім набула загальнопедагогічного значення.
Пояснимо сенс назви інтегральної технології. Аналіз великого масиву літератури показує, що найбільш перспективними дослідники вважають чотири напрямки:
1. Укрупнення дидактичних одиниць. Сенс основної ідеї укрупнення полягає в тому, що знання засвоюються системніше, міцніше і швидше, якщо вони пред'являються учневі відразу великим блоком у всій системі внутрішніх і зовнішніх зв'язків. При цьому укрупнена дидактична одиниця визначається не обсягом одночасно видаваної інформації, а саме наявністю зв'язків. Типовою технологією цього напряму є "метод проектів".
2. Планування результатів навчання. Мова йде про багатопрофільне і багаторівневе планування результатів навчання. Процес, який веде до досягнення планованих результатів, називається диференційованим навчанням. Існують різні концепції диференціації. Можливо трирівнева градація планованих результатів навчання у вигляді системи завдань: мінімальний, загальний і просунутий рівні. Складовими цієї технології є: профілі та рівні, на роботу з якими розрахована дана технологія; специфічна організація управління діяльністю різних груп учнів; розвиваючий ефект на основі позитивного зворотного зв'язку та застосування методу проектів.
3. Психологізація освітнього процесу. Тут мається на увазі не тільки облік в навчанні психологічних феноменів, але й побудова самого навчального процесу на їх основі. Зокрема, необхідність використання провідної діяльності і мотивації учнів тягне за собою доцільність групового навчання. У якісь періоди навчального процесу в класі можуть бути присутні учні чотирьох типологічних груп:
• Н - некомпетентні, тобто не досягли ще мінімального рівня, не вміють вирішувати навіть шаблонні завдання;
• М - мінімальний рівень досягнутий;
• О - загальний рівень досягнутий;
• П - учні, що вийшли на просунутий рівень.
Комп’ютеризація
В інтегральній технології об’єднані ці чотири напрямки.
У цій технології переважають проблемні методи.
Особливості змісту
Мінімальною одиницею навчального процесу в цій технології є блок уроків по темі, в структурі якого виділяють постійну та змінну частини.
Структура блоку уроків інтегральної технології навчання
| Постійна частина
|
| | ВП
| Ввідне повторення (бажані форми: бесіда) Тільки вчитель знає, яка раніше вивчена інформація буде потрібно для введення нового матеріалу, отже, він повинен у цьому модулі грати провідну роль. З іншого боку, актуалізація функціональних систем повинна відбутися в головах учнів, тому саме вони повинні активно діяти, мислити. Значить, форма уроку в цьому модулі має інтерактивний, інформаційний режим. Практично єдина форма, яка задовольняє цим умовам, - бесіда. Учитель задає учням доцільно дібрані питання. Учні, відповідаючи на ці питання, відновлюють в оперативній пам'яті все необхідне.
| | ВНМ
| Вивчення нового матеріалу (основний обсяг) – лекція, розповідь, бесіда. Корисне розумне їх поєднання. Вибір тієї чи іншої форми не повинен бути випадковим, він залежить від трьох груп критеріїв: характеру матеріалу, особливостей контингенту, професійної майстерності вчителя.
| | З (Т-М)
| Закріплення 1, тренінг-мінімум: вирішення задач мінімального рівня складності шаблонного характеру – бесіда, практикум, самостійна робота
| | ВНМ (Д)
| Вивчення нового матеріалу (додатковий обсяг),
форми: класичний семінар, учні виступають з доповідями. Особливість цього матеріалу полягає в тому, що він по-різному потрібен різним учням: одні повинні розібратися у всьому і оволодіти на рівні застосування, іншим корисно розібратися і зрозуміти ідеї, третім досить познайомитися. Майже ідеальною формою для такого вивчення нового матеріалу є семінар. Однак, на думку багатьох завучів, семінару як формі уроку властиві такі недоліки, які зводять нанівець його переваги. Відзначаються низька залученість учнів в обговорення питань, що розглядаються, мала кількість неформальних учасників, поганий відбір матеріалу для доповідей та інші. Але семінар можна організувати таким чином: на кожне питання призначається 6-8 осіб: доповідач, співдоповідач, опонент, експерт (порівняльний аналіз аргументів), провокатор (каверзні питання), асистент
| | Змінна частина
|
| | З (РДЗ)
| Закріплення 2: розвивальне диференційоване закріплення – семінар-практикум. На этом уроке необходимо реализовать схему развития для каждого ученика. Часть учащихся класса на уроке объединятся в группы и каждая группа получает задание на определённое ограниченное время. По истечении этого времени группа отчитывается о своей работе в той или иной форме. Среди этих форм могут быть отчет группы учителю, заранее назначенному ученику-контролеру, другой группе; каждый участник группы может отчитываться своему контролёру. Но наиболее эффективным вариантом является «публичная защита»: одни представитель группы, назначенный учителем, выходит к доске, рассказывает классу (той его части, что не занята в других группах) о задаче и в том, как группа ее решала. Он отвечает на вопросы. Обсуждаются другие возможные подходы или упущенные решения. Иногда одну и ту же задачу решают в разных концах класса две группы — они называются конкурентными — и в таком случае при защите одной группы другая становится оппонирующей, если поставленная им задача допускала варианты. Группы по истечении времени могут поменяться задачами, а затем, по истечении и этого времени, обсудить обе задачи. Вариантов может быть много — семинар-практикум является гибкой и мобильной формой урока, позволяющей достигать самых разнообразных педагогических и дидактических целей. Главная забота учителя — организовать неформальную защиту, чтобы задаваемые вопросы были значимы и интересны. После коллективной оценки работы группы все ее участники получают одинаковые баллы, что включает механизм групповой ответственности. Пока все группы заняты решением своих задач, учитель работает с остальной частью класса в нужном ему режиме: опрос, совместное решение задач, обсуждение сообщений учеников, короткая контрольная работа, диктант и так далее. За урок можно обсудить работу двух-четырех групп, но создавать их можно больше. Группы, чей уровень решаемых задач существенно отличается от уровня, достигнутого основным составом класса, к "публичной защите" не привлекаются — в частности, практически никогда не отчитываются публично группы выравнивания. В таких случаях чаще всего отчёты групп принимает учитель без привлечения других учеников. В течение урока одни и те же ученики могут работать в группах разных типов в зависимости от того, какие цели преследует учитель, формируя эти группы.
| | УП
| Узагальнююче повторення – консультація. На цьому уроці проводиться індивідуальна робота. Учні можуть задати вчителю будь-які питання, що стосуються домашнього завдання. Домашня робота задається відразу на весь блок уроків на його початку. Домашнє завдання пропонується учням на кордоні вивчення нового матеріалу (основний обсяг) і першого закріплення (тренінг-мінімум) відразу після того, як викладено основний зміст матеріалу і дані зразки розв'язання задач мінімального рівня. Саме завдання являє собою безліч завдань, що складається з трьох частин: Мінімум, Рівень I, Рівень 2. Оптимальне співвідношення числа завдань у кожній частині отримано емпірично і дорівнює 3:2:1, загальна ж їх кількість визначається з розрахунку 6 на урок. Так, для блоку з 15 уроків в домашнє завдання включаються 90 = 45 +30 +15 завдань. Звичайно, всі ці числа не є догмою, і навіть правилом, а тільки відображають успішний досвід. Всі ці завдання розміщуються на стенді і одночасно служать двом цілям: складають домашнє завдання і знайомлять учнів з планованими результатами навчання. Одночасно із завданням повідомляється дата уроку узагальнюючого повторення, щоб учні знали, яким часом вони мають, оскільки за цим уроком піде контрольний, а за ним - урок корекції, і вивчення теми закінчиться. Після того, як завдання оприлюднено, вчитель не повертається до нього, не перевіряє, не нагадує аж до уроку узагальнюючого повторення, на якому учні можуть задати будь-які питання в зв'язку зі своєю домашньою роботою.
| | Кон
| Уроки контролю – трьохрівневий письмовий залік Особливість цієї контрольної роботи в тому, що вона складається з трьох частин: мінімальний рівень, 1-й рівень (загальний) і 2-й рівень (просунутий). Слова «загальний» і «просунутий» до відома учнів не доводяться. Правила для учнів жорсткі: завдання виконуються по порядку - від першого до останнього. Перевіряється контрольна до першої помилки. Якщо помилка на мінімальному рівні, учень отримує оцінку «2», помилка на 1-му рівні - відповідно «3», і, якщо помилка на 2-м рівні - оцінку «4». Оцінка виставляється в кутку контрольної роботи. Помилки не виправляються і не підкреслюються.
| | Кор
| Уроки корекції – практикум
|
|
