Технологія проектного навчання

Проектне навчання відрізняється від проблемного тим, що діяльність учнів має характер проектування, що передбачає одержання конкретного (практичного) результату та його публічного представлення в рамках усної чи письмової презентації.

Метод проектів розробили амер. Вчені У.Кілпатрік та Е.Коллінгс (на основі теоретичних положень проблемного навчання, розроблених Д.Дьюї).

Технологія проектного навчання ґрунтується на розробці та створенні учнем під контролем учителя нових продуктів (матеріальних чи інтелектуальних), що мають суб’єктивну чи об’єктивну новизну і практичне значення.

Навчальний творчий проект – це самостійно розроблений та виготовлений (матеріальний чи інтелектуальний) продукт від ідеї до її втілення, виконується під контролем та з консультацією вчителя.

Цілі проектної технології:

– стимулювання мотивації дітей до здобуття знань;

– залучення всіх учнів до самостійної роботи;

– самостійне здобуття знань з різних джерел;

– розвиток здатності застосовувати знання у життєвих ситуаціях;

– розвиток здібностей до аналітичного, критичного і творчого мислення учнів та вчителя;

– розвиток важливих компетентностей для сучасного життя (здатність брати на себе відповідальність, урегульовувати конфлікти ненасильницьким шляхом, робити вибір, володіти усним і письмовим спілкуванням та ін.);

– розвиток дослідницьких умінь: аналізу, спостереження, побудови гіпотез, експериментування, узагальнення.

Стадії розроблення проекту:

1) організаційно-підготовча стадія – проблематизація, вибір проектного завдання;

2) розроблення проекту (планування);

3) технологічна стадія;

4) заключна стадія (оформлення результатів, презентація, обговорення, саморефлексія).

Види проектів.

Завдання вчителя (тьютора, наукового керівника) у проектному навчанні – не відповідь на інформаційні питання (коли? Хто?), а допомога дитині у пошуку свого дослідницького питання, створення дослідницької програми, здійснення її (з можливою кореляцією теми, мети та завдань дослідження), організація рефлексії дитиною пройденого шляху.

Використання цієї технології потребує наявності досить великої бібліотеки, лабораторій, комп’ютерів з доступом до різноманітних баз даних, зручне розташування меблів у класах (для роботи в групах).

Л.6.

3. Інтерактивні технології

Пасивна модель навчання (с.8)

Учень виступає у ролі «об’єкта» навчання: повинен засвоїти і відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо. Методи: лекція, пояснення, демонстрація, відтворювальне опитування. Учні не виконують творчих завдань.

Активна модель навчання (с.8)

Застосування таких методів навчання, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання, запитання від учителя до учня і навпаки, що розвивають творче мислення.  

Інтерактивна модель навчання (від англ. „interact”, де „inter” – взаємний і „act” – діяти). Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу.

Сіть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх його учасників. Це дозволяє створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Крім того, учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

„Піраміда навчання” (Пометун, Пироженко, с.11).

Лекція –5% засвоєння

Читання –10% засвоєння

Відео/аудіо матеріали – 20 % засвоєння

Демонстрація – 30 % засвоєння

Дискусійні групи – 50% засвоєння

Практика через дію – 75% засвоєння

Навчання інших / застосування отримання знань відразу ж – 90% засвоєння

Інтерактивні технології навчання – це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть школяра у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх учасників процесу навчального пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою або перед усім класом завдання (О.І.Пометун, Л.В.Пироженко).

Залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності вони розподіляють інтерактивні технології на 4 групи:

Інтерактивні технології кооперативного навчання(передбачають парну і групову роботу).

Робота в парах

Ротаційні (змінювані) трійки

Як організувати роботу

1. Розробіть різноманітні питання, щоб допомогти учням почати обговорення нового або роз'ясненого матеріалу. Використовуйте переважно питання, що потребують неоднозначної відповіді.

2. Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть трійки так, щоб кожна з них бачила трійку справа й трійку зліва. Разом усі трійки мають утворити коло.

3. Дайте кожній трійці відкрите питання (однакове для всіх). Кожен у трійці має відповісти на це питання по черзі.

4. Після короткого обговорення попросіть учасників розрахуватися від 0 до 2. Учні з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером 0 залишаються на місці і є постійними членами трійки. Результатом буде повністю нова трійка.

5. Ви можете рухати трійками стільки разів, скільки у вас є питань. Так, наприклад, коли проходить три ротації, кожен учень зустрічається із шістьма іншими учнями.

Два – чотири – всі разом

Карусель

Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі  спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця технологія застосовується:

• для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;

• для збирання інформації з якої-небудь теми;

• для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (наприклад,

термінів);

для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Як організувати роботу

1. Розставте стільці для учнів у два кола.

2. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому — обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.

3. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє — рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером. Мета — пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

У першому варіанті організації такої діяльності учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього — протилежної.

Спочатку йде обмін точками зору у перших парах, подаються необхідні відомості (аргументи, оригінальний поворот проблеми тощо). Учні фіксують у себе в записничках усе, що подає протилежна сторона. За сигналом ведучого відбувається зміна партнерів, дискусія продовжується, однак учні намагаються підібрати нові контраргументи. До кінця кола учні, як правило, уже відточують свою систему аргументів, а також здобувають досвід спілкування з різними партнерами.

У другому варіанті використання «Каруселі» кожен учень, який сидить у зовнішньому колі, має листок із конкретним питанням (темою) і під час переміщення збирає максимум інформації, аспектів, поглядів із зазначеної проблеми. Наприкінці відбувається заслуховування окремих відповідей, обговорення того, які питання виявилися особливо складними, продуктивними чи, навпаки, швидко вичерпалися і чому, як працювали партнери тощо.

У цьому випадку застосування методу досягається узагальненням наявних в учнів знань, активізацією їх і перетворенням у загальногрупове надбання.

Робота в малих групах

Варіанти організації роботи груп:

1. «Діалог». Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак, схемі тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи тієї групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших. Клас об'єднується у 5-6 робочих груп і групу експертів сильних учнів. Робочі групи отримують 5-10 хвилин для виконання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По за вершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповідачеві від кожної групи. Експерти

фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її. До зошитів занотовується кінцевий варіант.

2. «Синтез думок». Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об'єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані таким чином аркуші передаються експертам, які знову ж таки зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, котрий обговорює весь клас.

3. «Спільний проект». Має таку саму мету та об'єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. У результаті з відповідей представників груп складається спільний проект, який рецензується та доповнюється групою експертів.

4. «Пошук інформації». Різновидом, прикладом роботи в малих групах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.

Для груп розробляються запитання, відповіді на які можна знайти врізних джерелах інформації. До них можуть належати:

• роздатковий матеріал;

• документи;

• підручники;

• довідкові видання;

• доступна інформація на комп'ютері;

• артефакти (пам'ятки матеріальної культури);

• прилади.

Учні об’єднуються в групи. Кожна група отримує запитання по темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і, можливо, розширюються всім класом.

5. «Коло ідей» (Раунд робін, кругова система). Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі. Коли малі групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запитує всі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї. Це дасть можливість кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.

Як варіант можуть подаватись по колу результати не тільки групової, а й індивідуальної роботи. Цей метод є ефективним для вирішення проблемних питань. Для створення списку думок, точок зору можна попросити кожного учня по черзі запропонувати одну ідею усно або написати свою думку чи ідею на картці-індексі без імені. Вчитель збирає всі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.

Акваріум

Інтерактивні технології колективно-групового навчання (передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу).