Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних та знакових моделей навчального матеріалу (В.Ф. Шаталов)

Шаталов Віктор Федорович – народний вчитель, проф. Донецького ін-ту соціальної освіти.

Педагогічний стаж – 50 років, 40 з яких він проводив педагогічні дослідження. є автором понад 30 книг, багато з яких перекладені 17 мовами.

Розробив та запровадив на практиці технологію інтенсифікації навчання, показавши величезні, ще не розкриті резерви традиційної класно-урочної системи навчання.

Це загальнопедагогічна технологія (метатехнологія).

Переважають пояснювально-ілюстративні методи.

Принципи навчання

– застосування орієнтованої основи дій у вигляді наочних опорних сигналів;

– вивчення навчального матеріалу великими блоками;

– високий рівень складності;

– динамічний стереотип діяльності: опорний конспект – контроль – практичні вправи – спорт – оцінка праці;

– обов’язковий поетапний контроль;

– багаторазове повторення;

– особистісно орієнтований підхід;

– гуманізм (всі діти талановиті);

– навчання без примушування;

– безконфліктність навчальної ситуації, відкритість для всіх успіхів кожного, перспективи для виправлення, зростання, успіху (лист групового обліку знань);

– поєднання навчання та виховання.

Особливості змісту

– навчальний матеріал вводиться крупними дозами, порціями;

– навчальний матеріал компонується блоками;

– навчальний матеріал оформлюється у вигляді опорних схем-конспектів.

Опора – орієнтовна основа дій (спосіб зовнішньої організації внутрішньої розумової діяльності дитини).

Опорний сигнал – асоціативний символ (знак, слово, схема, малюнок і т.п.), що замінює певне смислове значення.

Опорний конспект – це система опорних сигналів у вигляді короткого умовного конспекту, яка є наочною конструкцією, яка заміняє систему фактів, понять, ідей як взаємопов’язаних елементів цілої частини навчального матеріалу.

Опорний конспект – це наочна схема, у якій відображені одиниці навчальної інформації, які необхідно засвоїти, представлені різні зв’язки між ними, а також введені знаки, які нагадують про приклади, досліди, що використовувались для конкретизації навчального матеріалу.

Особливості методики

Робота з опорними сигналами має такі етапи:

1. Вивчення теорії у класі: звичайне пояснення навчального матеріалу біля дошки (з крейдою, використанням наочних посібників, ТЗН); повторне пояснення за різнокольоровим плакатом – опорним конспектом; короткий огляд за плакатом; індивідуальна робота – учні вчаться за своїми конспектами; фронтальне закріплення за блоками конспекту.

2. Самостійна робота вдома: опорний конспект + підручник + допомога батьків.

Пам’ятка для учня: пригадай пояснення вчителя, використовуючи конспект; прочитай заданий матеріал у книжці; зістав прочитане з конспектом; розкажи матеріал підручника за допомогою конспекту (кодування – декодування); запам’ятай конспект як опору розповіді; письмово відтвори конспект та порівняй його зі зразком.

3. Перше повторення – фронтальний контроль засвоєння конспекту (всі учні відтворюють конспект по пам’яті, вчитель перевіряє роботу учнів в порядку виконання; одночасно йде „тихе і магнітофонне опитування”); після письмової роботи – голосне опитування).

4. Друге повторення – узагальнення і систематизація уроки взаємоконтролю публікація списків залікових питань наперед; підготовка; використання всіх видів контролю (біля дошки, тихого, письмового та ін.); взаємоопитування і взаємодопомога; ігрові елементи (змагання команд, розгадування ребусів тощо).

5. Контроль та оцінка – використовується поєднання постійного зовнішнього контролю з самоконтролем та самооцінкою, поетапний контроль кожного учнів, посильність вимог, відкриті перспективи для виправлення (кожен учень може виправити будь-яку оцінку на вищу), відкритість результатів (лист групового обліку знань), відсутність двійки, знаття страху перед низькою оцінкою

Використання цієї технології дозволяє учням активізувати всі пізнавальні процеси під час уроку, розширити об’єм пам’яті, що дозволяє дійсно інтенсифікувати процес навчання.

Модуль ІІ

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА ОСНОВІ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА ОСНОВІ ДИДАКТИЧНОГО УДОСКОНАЛЕННЯ ТА РЕКОНСТРУЮВАННЯ ЗМІСТУ.

ТЕХНОЛОГІЇ ВІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Тема 5. Педагогічні технології на основі ефективності управління та організації навчального процесу (Л. 7, 8.)

1. Технології програмованого навчання.

2. Технології рівневої диференціації.

3. Технології диференційованого навчання за інтересами дітей (І.М.Закатова).

4. Технології індивідуалізації навчання (І. Унт, А.С. Границька, В.Д. Шадріков).

5. Колективний спосіб навчання (О.Г. Рівін, В.К. Дьяченко).

6. Технологія С.М. Лисенкової.

Л.7.

1. Технології програмованого навчання

Програмоване навчання – технологія вивчення матеріалу кроками (порціями) з контролем кожної порції.

Програмоване навчання виникло на поч. 50-х рр. ХХ ст., коли амер. психолог Берренс Скіннер запропонував підвищити ефективність управління засвоєнням матеріалу, побудувавши її як послідовну програму подання порцій інформації та контролю за її засвоєнням. Пізніше інший амер. психолог Н.Краудер розробив розгалужені програми, які залежно від результатів контролю пропонували учню різний матеріал для самостійної роботи.

В Росії розробляли та пропагували програмоване навчання В.П.Безпалько, Н.Ф.Тализіна.

Рівень застосування цієї технології – загальнопедагогічний.

Переважають репродуктивні методи.

Організаційні форми: класно-урочна, групова, індивідуальна.

Принципи програмованого навчання

1. Принцип поділу матеріалу на малі частини (кроки).

Головне поняття програмованого навчання – навчальна програма – це послідовність кроків, кожен з яких є мікро етапом оволодіння одиницею знань чи дії. Крок програми складається з трьох частин: а) доза інформації про знання або дію, що вивчається; б) завдання – операція по роботі з інформацією, її засвоєння; в) контрольного завдання (зворотний зв’язок) та вказівки щодо повторення вправ чи переходу до наступного кроку.

Програмувати навчання – це означає розбивати текст, інформацію на кроки.

2. Принцип зворотного зв’язку

Передбачає циклічну організацію правління навчальним процесом по кожній операції навчальної діяльності. Зворотній зв’язок є внутрішній (учні самі аналізують результати своєї навчальної діяльності) та зовнішній (результати діяльності учнів аналізують педагоги або керівні засоби).

3. Принцип індивідуального темпу навчання

Робота учнів за програмою є індивідуальною. Кожен учень має можливість навчатися зі швидкістю, яка є найбільш сприятливою для його пізнавальних сил. Таким чином створюються умови для успішного вивчення матеріалу всіма учнями, хоч і за різний час.

4. Принцип адаптації

Програма повинна бути пристосована до індивідуальних здібностей дитини, містити підтримку, підказку і т.д.

Види навчальних програм

1. Лінійні програми (розробив Скіннер )містять невеликі блоки навчальної інформації, які послідовно змінюються, а також контрольні завдання. Учень повинен дати правильну відповідь, іноді просто обрати її з запропонованих варіантів. У випадку правильної відповіді він одержує нову навчальну інформацію, а якщо відповідь неправильна, то йому пропонується знову вивчити ту саму інформацію. Переваги лінійної програми в тому, що учень обов’язково засвоює матеріал завдяки малим дозам, безпосередній перевірці та можливості повторити вправу. Недоліки (критикував Краудер): адаптують тільки темп навчання, обмежують ініціативу та самостійність учнів.

2. Розгалужені програми (розробив Краудер) адаптують не тільки темп навчання, але й ступінь розгортання матеріалу. Передбачено гнучкість реагування на помилки учнів.

3. Змішані (комбіновані) програми об’єднують різні види програм. У них матеріал поділяється на різні дози залежно від дидактичної мети, віку учнів, логіки навчального матеріалу та самого процесу навчання.