Родина параміксовірусів, загальна характеристика родини. Парагрипозні віруси, їх біологічні властивості. Роль в патології людини. Лабораторна діагностика парагрипозних інфекцій.

Віріони сферичної форми, діаметром 150-200 нм. Геном представлений однонитковою нефрагментованою негативною РНК , яка складається із 6 генів. З віріонною РНК пов’язаний білок нейрамінідаза і полімеразні білки. У їх складі є транскриптаза. Є матричний білок. Суперкапсид складається з ліпідного бішару та глікозованих білків . Білок має гемаглютинуючу та нейрамінідазну активність, відповідаючи за зв’язування з клітинними рецепторами.

Родина Paramyxovirinae складається з трьох родів:
1. Рід Paramyxovinis включає параміксовіруси птахів (9 типів), і віруси парагрипу (4 типи). Усі представники володіють нейрамінідазною активністю. Типовий представник роду - вірус парагрипу людини 1. Вірус парагрипу-1 патогенний для людини і мишей; вірус парагрипу-2 - для людини, мавп і собак; вірус парагрипу-3 - для людини, мавп, ВРХ і овець; вірус парагрипу-4 - для людини.
2. Рід Morbillivirus включає вірус кору (прототипний вірус), вірус чуми ВРХ, дрібних жуйних, собак і тюленів. Віруси не володіють нейрамінідазною активністю, мають цитоплазматичні і внутрішньоядерні включення, що містять вірусний рибонуклеопротеїн.
3. Рід Rubulavirus включає вірус паротиту, що володіє гемаглютинуючою, нейрамінідазною і гемолітичною активністю.

Вірус парагрипу : Типові властивості парамікосвірусів. Репродукуються у первинних культурах мавп або людини. Не репродукуються в курячих ембріонах. Слабко виражена цитопатична дія, проте можна ідентифікувати за гемадсорбцією.

Викликають респіраторні інфекції (грипоподібні, бронхіти, круп, пневмонії),часто уражають дітей.  Джерело інфекції – хвора людина. Механізм передачі – повітряно-краплинний. Інкубаційний період – 2- 7 діб

Вірусологічна діагностика: матеріал -слина, сеча, спиномозкова рідина, пунктат залоз; заражають 7-8 денні курячі ембріони. Вірус типують у РГГА (РГГад), ІФА, імунофлуоресценції, нейтралізації, РЗК.

Серологічна: матеріал – парні сироватки. РГГА, РЗК.

Вірус кору, біологічні властивості, культивування. Патогенез інфекції. Лабораторна діагностика, специфічна профілактика .

Вірус кору належить до Morbillivirus, має овальну форму, не має нейрамінідази, але має гемаглютинін, який спричинює аглютинацію еритроцитів, репродукується в первинно-трипсонізованих культурах клітин ниркового епітелію, викликає цитопатичну дію у вигляді симпластів. Є тільки один антигенний тип вірусу, нестійкий до факторів зовнішньогосередовища. Серед штамів вірусу кору виявлені антигени зовнішньої оболонки гемаглютинін, мембранний білок. Найбільшу імуногенність має гемаглютинін. Джерело інфекції - хворі люди, механізм передачі - повітряно-краплинний,можлива транплацентарна передача. Продромальний період характеризується високою температурою, нежитем, почервонінням очей, Плями Бельського-Філатова-Копліка на внутрішній поверхні щік, пізніше - плямисто-папульозний висип на шкірі. Імунітет стійкий і тривалий.

Лабораторна діагностика - є риноцитологічне дослідження за допомогою люмінесцентної мікроскопії мазків—відбитків із слизової оболонки носа, в яких виявляють гігантські клітини овальної або неправильної форми; усеоедині клітин містяться включення, які флюоресціюють яскраво-червоним кольором при обробці препаратів акридином оранжевим. Для виділення вірусу від хворих беруть кров із пальця , змиви з носоглотки, сечу і заражають первинні культури клітин нирок мавп та амніону людини. вірусу від хворого можливе тільки в продромальному періоді або в перший день появи висипу. Застосовують також дослідження парних сироваток крові з метою виявлення наростання титру антитіл. Антитіла проти вірусу кору можна виявити в реакції нейтралізації цитопатичної дії в тканинних культурах, а також у РЗК, РГГА. Лікування- при ускладненнях, спричинених вторинною інфекцією, призначають антибіотики

 Профілактика. Для серологічної профілактики кору використовують коревий гамма-глобулін у кількості 1, 5 або 3 мл, добутий із донорської або плацентарної сироватки крові. Імуноглобулін неефективний при введенні пізніше 7-го дня інкубаційного періоду. Специфічна профілактика - Вакцина корова культуральна жива суха (штам Ленінград-16), Жива корова вакцина “Рувакс” (Фрація), Тривалентна атенуйована вакцина (MMR, США) – проти кору, епідемічного паротиту, червоної висипки .

Вірус епідемічного паротиту. Патогенез інфекції. Лабораторна діагностика, специфічна профілактика паротиту.

Збудник належить до роду Paramyxovirus; він був відкритий К. Джонсо- ном та Е. Гудпасчуром у 1934 р. Віруси мають куполоподібну неправильну форму. Вірус культивується в курячих ембріонах. Свіжовиділені штами вірусу добре розвиваються у первинних ниркових культурах людського ембріона. Цитопатична дія характеризується утворенням багатоядерних клітин. Антигенна структура. Вірус містить два антигени: S-антиген- розчинний, зв'язаний з рибонуклеопротеоїдом і антиген, що складається з поверхневих вірусних структур. Вірус паротитної інфекції має гемаглютинуючі властивості щодо еритроцитів людини, мавп, барана, коня, курей, гусей, качок та ін. Вірус відносно стійкий до зовньошнього середовища.

Патогенез: передається повітряно-краплинним шляхом, а також через предмети, інфіковані хворим. Інкубаційний період 14—21 доба. Захворювання характеризується гарячкою, запаленням привушних, язикових і підщелепних слинних залоз. Хворіють головним чином діти. У тяжких випадках виникає вірусемія. Крім слинних залоз, вірус проникає в інші органи і спричиняє ураження центральної нервової системи. Як ускладнення можуть розвиватися поліневрит, парези лицьового нерва, порушення функцій органів слуху і зору, орхіт у підлітків і дорослих. Постінфекційний імунітет стійкий, зберігається протягом усього життя. У сироватці крові з'являються антитіла, які зв'язують комплемент і спричиняють гальмування реакції гемаглютинації.

Лабораторна діагностика здійснюється виділенням вірусу із слини, центральної нервової системи зараженням 7—8-денних курячих ембріонів і культур клітин з наступною ідентифікацією вірусу в РГГА, РІФ, РН, РЗК, РГГадс. Серологічну діагностику роблять в РЗК, РТГА з сироватками крові хворого. Антитіла виявляються через тиждень від початку захворювання, титр їх наростає інтенсивно. Найкращі результати дає дослідження парних сироваток крові.

Лікування. Хворим вводять гамма-глобулін, який полегшує перебіг захворювання. Застосовується жива вакцина, яка створює такий самий імунітет, як і після природного інфікування. її вводять дітям віком понад 1 рік, а також дорослим, які не хворіли на паротитну інфекцію.