Герпесвіруси, біологічні властивості, значення в патології людини. Лабораторна діагностика захворювань.

Віріон вірусу герпесу складається з чотирьох структурних елементів: непрозорої для електронів серцевини; оточуючого серцевину ікосадельтаедричного капсиду; асиметрично розташованого навколо капсиду електронщільного матеріалу, який позначається як тегумент (покрив), і зовнішньої мембрани, або оболонки (товщиною 5-10 нм), оточуючої капсид і тегумент. На поверхні зовнішньої оболонки виявлено відростки довжиною 8-10 нм. Більшість штамів вірусу герпесу не викликають гемаглютинацію, проте деякі аглютинують еритроцити гусей. Вірус може бути виявлений в РПГА з еритроцитами барана, обробленими таніном. Відома диференціація вірусів герпесу простого на два типи. Віруси 1-го типу пошкоджують слизову оболонку і шкіру, віруси 2-го типу - інфікують геніталії. Віруси простого герпесу, як правило, розмножуються у багатьох культурах різного походження (ембріональні тканини людини, курячі фібробласти, нирки мавп, кроликів, поросят), а також у перещеплюваних лініях VERO, HeLa, Hep-2, Детройт-6. Найяскравіший прояв герпетичної інфекції в культурі клітин - утворення цитопатичного ефекту і формування внутрішньоядерних включень (тілець Ліпшютца). Цитопатична дія проявляється утворенням синцитіїв й округленням клітин, злипанням і формуванням конгломератів.

Основні вхідні ворота - шкіра і слизові. Вірус проникає через слизову губ, ротової порожнини, конюнктиву або геніталії та переважно розмножується у місці проникнення. Подальше розповсюдження вірусу відбувається гематогенно або по нервовим шляхам. При первинному інфікуванні або рецидивах він виявляється врізних органах, легко виділяється з рідини герпетичних везикул, може бути виділений з форменних елементів.

Лабораторна діагностика. Вірусологічний метод полягає у виділенні вірусів з герпетичних пухірців, слини, цільної крові або форменних елементів, спинномозкової рідини, пухірців на поверхні рогівки, тканин головного мозку та інших внутрішніх органів. Для індикації вірусів у матеріалі від хворого розроблені реакція зворотньої пасивної гемаглютинації (РЗПГА), в якій еритроцити обробляють протигерпетичним Ig G. Цитологічний метод засновано на виявленні внутрішньоядерних включень у мазках або зрізах пошкоджених органів. Для цього використовують метод імунофлюоресценції. Мазок вмісту герпетичних везикул зафарбовують специфічною флюоресцуючою сироваткою, а потім в ядрах і цитоплазмі епітеліальних клітин виявляють вірусний антиген.Серологічні методи дослідження (РН, РНГА, РЗК) застосовуються при діагностиці первинних форм герпетичної інфекції. Деколи використовують нашкірну алергічну пробу.

Аденовіруси, біологічні властивості. Антигенна будова, культивування. Патогенез і лабораторна діагностика аденовірусних інфекцій. Імунітет. Специфічна профілактика.

Аденовіруси як окремі вірусні агенти було вперше описано в 1953 р. Rowe i Hilleman, відомо понад 40 серотипів. Аденовіруси не мають ліпопротеїнової оболонки.За своєю формою вони нагадують ікосаедр. Білкова оболонка складається з 252 субодиниць. Білки аденовірусів можуть бути поділені на структурні та неструктурні (розчинні), а за часом утворення в клітині - на ранні та пізні. Аденовіруси належать до родини Adenoviridae, яка поділяється на два роди: Mastadenovirus (понад 90 серологічних типів) iAviadenovirus (14 серологічних типів).

Культивування. В лабораторних умовах культури клітин є єдиним субстратом, в якому аденовіруси реплікуються і накопичуються у високих титрах.

Антигенна будова. Гексон ( А- антиген) - має групову специфічність, тобто в мономерному стані ідентичний для таксономічної групи аденовірусів. Він може бути виявлений в РЗК або реакції імунопреципітації в гелі . Відросток (С-антиген) - має складну антигенну структуру, містить типоспецифічний компонент, який знаходиться в дистальній частині (головці), і компонент більш широкої специфічності. Пентон (В-антиген) - спричиняє токсичний вплив на клітини, викликаючи зміну структури клітинного шару, відшарування їх від стінки пробірки. Мають також гемаглютиніни.

Основний механізм зараження - повітряно-крапельний. Аденовіруси репродукуються в епітелії верхніх дихальних шляхів, в клітинах якого виявляють характерні внутрішньоядерні базофільні ДНК-вмісні включення і скупчення аденовірусного антигену. Частіше аденовіруси викликають гострі респіраторні захворювання (фарингіти, ларингіти, трахеобронхіти). Після перенесеної хвороби розвивається типоспецифічний досить стікий імунітет. У сироватці осіб, що перехворіли, спочатку виявляють IgM- імуноглобуліни, потім IgG, IgA, в носовому секреті знаходять імуноглобуліни класів SIgA та IgG.

Лабораторну діагностику здійснюють за такими основними напрямками.По-перше, виявлення скупчень специфічного вірусногоантигену в клітинах циліндричного епітелію верхніх дихальних шляхів за допомогою методів імунофлюоресценції та ІФА; у випорожненнях - за допомогою імунної електронної мікроскопії. По-друге, виділення вірусів проводять у чутливій культурі клітин з подальшим типуванням у РН і РГГА. Матеріалом для дослідження можуть бути змиви з ротоглотки, ануса, мазки з конюнктиви, в деяких випадках - кров. Серодіагностика- виявлення наростання титру противірусних антитіл здійснюють при дослідженні парних сироваток в РН, РЗК, РГГА.

Для лікування використовують препарати, які специфічно діють на аденовіруси. Відомі формолова і жива атенуйована вакцини проти аденовірусів окремих типів.. Неспецифічна профілактика: рекомендують обмежувальні, санітарно-гігієнічні та дезинфекційніі заходи. Сред них ізоляція хворих, роз’єднання людей, провітрювання приміщень, загартовування тощо.