СУЧАСНИХШКІЛЬНИХПІДРУЧНИКІВ

Шкільні підручники класифікують на основі класифікації видів наук і відповідно виділяють слідуючі типи підручників: гуманітарні, фізико – математичні, природознавчі і т.д.

Врахування такоїознакиякхарактер викладення матеріалу дозволяє всіпідручники розподілити на дві групи – академічні і прикладні.Академічні підручники являють собою скорочену і спрощену копію відповідної галузі науки.Прикладні підручники– це дидактично перероблена система знань, навичок і умінь, що формується внаслідок трансформації,переведення знань, навичок та умінь з мови науки на мову відповідного навчального предмету.

На основі урахування такої ознаки, як ведучий методвикладення матеріалу, виділяють інформаційні, проблемні, програмовані та комплексні підручники.

Серед підручниківвиділяють моноідеологічні підручники. Це навчальні книги, автори яких звернені до таких варіантів ідеологічної орієнтації, як: відверто соціалістична орієнтація,соціал-демократична, державно-патріотична,релігійно-патріотична, ліберально-патріотична.

У всьому загалі шкільних підручників можна виділити ще один тип – це моноконцептуальні.Ці підручники реалізують три основні підходи до розглядуісторичного процесу:формаційний, цивілізаційний,культурологічний.

У типології підручників вагоме місце займають об’єктивно довідникові підручники.Ці підручники фіксують об’єктивно поданий матеріал,що мав місце в історичному процесі, але вони позбавлені суб’єктивного аналізу, осмислення,другорядних або неперевірених фактів і т.д.

Урахування специфіки змісту підручника дозволяє виділити базові, різнорівневі, підручники-енциклопедії.

На основі характеру викладення матералу виділяють такі типи підручників, як ігровий, підручник-техкарта, проблемно-дослідницький.

ТЕМА 8–9.

УРОК – ОСНОВНА ФОРМА НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

МЕТА: засвоєння системи наукових знань, що характеризує сутність, функції, структуру та основні підходи до класифікації уроків як організаційної форми навчання; характерні риси уроків засвоєння нових знань, формування навичок і умінь, узагальнення і систематизації знань, навичок та умінь та комбінованого уроку; формування навичок та умінь конкретизації та практичного використання засвоєних знань.

ПЛАН

1. Сутність, структура та класифікація уроків як форми навчання.

2. Урок засвоєння нових знань.

3. Урок формування навичок і умінь.

4. Комбінований урок.

5. Урок узагальнення і систематизації знань, навичок і умінь.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Перше питання практичного заняття присв’ячене висвітленню теоретичних аспектів проблеми уроку як організаційної форми навчання. При його підготовці необхідно зафіксувати положення, що характеризують сутність, мікро і макроструктуру уроку, основні підходи до їх класифікації, та вміти здійснювати різноманітне логічне опрацювання навчального матеріалу.

Підготовка до другого, третього, четвертого та п’ятого питань повинна бути спрямована на з’ясування сутності, характерних рис таких типів уроків, як засвоєння нових знань, формування навичок і умінь, узагальнення і систематизації знань, навичок та умінь, комбінованого уроку та розробку схем проведення уроких цих типів на матеріалі обраних тем.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1.В процесі викладення матеріалу обраної теми покажіть дію методу і прийомів навчання.

2. Розробіть схеми проведення таких типів уроків, як:

- засвоєння нових знань;

- формування навичок і умінь;

- комбінованого уроку;

- узагальнення і систематизації знань, навичок і умінь.

ЛІТЕРАТУРА

1. Волкова Н. П. Педагогіка: [Посібник для студентів] / Н. П. Волкова. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 576 с.

2. Дидактика современной школы: Пособие для учителей / [под ред. В. А. Онищука]. – К.: Просвещение, 1987. – 319 с.

3. Дьяченко В. К. Дидактика / В. К. Дьяченко. – М.: Народное образование, 2006. – 386 с.

4. Ершова А. П. Режисура урока, общения и поведения учителя: пособие для учителя / А. П. Ершова, В. М. Букатов. – М.: Флинта, 2010. – 344 с.

5. Зайченко І. В. Педагогіка. Навч. посібник / І. В. Зайченко. – Чернігів, 2003. – 528 с.

6. Краевский В. В. Основы обучения: Дидактика и методика/ В. В. Краевский, А. В. Хуторский. – М.: Издательский центр «Академия», 2007. – 352 с.

7. Осмоловская И. М. Дидактика / И. М. Осмоловская. – М.: Издательский центр «Академия», 2006. – 240 с.

8. Рудакова И. Дидактика / И. Рудакова. – М.: Феникс, 2005. – 256 с.

9. Форми навчання в школі: Книга для вчителя / [за ред. Ю. І. Мальованого]. – К.: Рідна школа, 1996. – С. 24–30.

10. Харламов И. Ф. Педагогика: [Учеб.пособие] / И. Ф. Харламов. – М.: Гардарики, 2003. – 519 с.

СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ УРОКІВ

ЯК ФОРМИ НАВЧАННЯ

Урок – це логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом та рівнем складності навчального матеріалу елемент педагогічного процесу,що забезпечує ефективну навчально-пізнавальну діяльність учнівпевного віку, спрямовану на реалізацію освітніх, розвиваючих та виховних завдань. Урок – це завжди динамічна і варіативна форма організації процесуцілеспрямованої взаємодії вчителя та учнів,що поєднує логічно взаємозв’язані компоненти процесу навчання: зміст освіти, форми, методи і засоби навчання.

Урок, як цілісна система, реалізує освітню, виховну та розвиваючу функціїнавчання.

Як складне та багатоаспектне утворення урок має таку ознаку як структурність. Одні вчені елементами уроку вважають такі компоненти, як: вивчення нового матеріалу; закріплення пройденого; контроль і оцінку знань,навичок,умінь учнів; домашне завдання; узагальнення та систематизація знань, навичок, умінь. Інші дослідники структурними компонентами уроку, як форми навчання,вважають:мету, зміст навчального матеріалу, методи і прийоми навчання, способи організації навчальної діяльності. Існує і точка зору, згідно з якою неможливо виділити якусь постійно діючу структуру уроку,оскільки в реальному навчальному процесі існує велика кількість об’эднань структурних компонентів уроків різних типів.

Заслуговує на увагу точка зору, згідно з якою в структурі уроку можна виділити слідуючі елементи: зовнішні, що мають постійний характер та позначають етапи уроку; внутрішні, що постійно змінюються та знаходять своє відображення у методах, прийомах та засобах навчання.Перші елементи позначають макроелементи структури уроку, а другі мікроелементи.

Характер макроєлементів структури визначається основною дидактичною метою та завданнями, що будутьвирішуватисьна уроках певного типу. Кожен тип уроку у відповідності з основною дидактичною метою має свою, лишейому притаманнуструктуру, котра в залежності від змісту навчального матеріалу, віку, рівня підготовки учнів і т.д. видозмінюється в незначній міріта в основному лишається сталою.

До складу мікроструктури уроку кожного типувходить система методів, прийомів та засобів навчання,що спрямована на раціональнупослідовність взаємозв’язаної діяльності вчителя та учнів у навчальному процесі.Ця послідовність може бути різною, що значно впливає на якість засвоєних знань, навичок та умінь. Характер мікроструктури уроку залежить від дидактичноїмети та завдань уроку, рівня знань, навичок та умінь,пізнавальної активності та самостійності учнів.

На основі врахування такої ознаки, як спосіб проведення, виділяють сім типів уроків: з різноманітними видами робіт; у вигляді лекції; бесіди; екскурсії;кіноуроки; самостійної роботи учнів у класі; лабораторних та інших видів практичних занять (класифікація І. Н. Казанцева).

В залежності від мети, змісту,способів проведенняуроку виділяютьп’ятьтипів років: уроки вивчення нового матеріалу; уроки удосконаленнязнань, навичок і умінь; урокиузагальнення та систематизації; комбіновані уроки; уроки контролю і корекціїзнань,навичок і умінь (класифікація М. М. Махмутова).

На основі урахування дидактичної мети,яка визначає види, обсяг,рівень засвоєння різних компонентів змісту освіти з предмету, виділяються наступні типи уроків:урок засвоєння нових знань; урок формування навичок та умінь; уроквикористання знань, навичок і умінь; урок узагальнення і систематизації знань,навичок і умінь; урок перевірки і корекції знань, навичок і умінь;комбінований урок.

УРОК ЗАСВОЄННЯНОВИХ ЗНАНЬ

Структура уроку засвоєння нових знань будується на основі логіки поступового збільшення ступеня складності завдань, що забезпечують реалізацію основних етапів засвоєння знань.Урок засвоєння нових знань передбачає таку приблизну структуру: перевірка домашнього завдання,актуалізація ікорекція опорних знань; повідомлення теми,мети, завдань уроку та мотивація навчальної діяльності; сприйняття та первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв’язків та відношень у об’єктах вивчення; узагальнення і систематизаціязнань,використання їх у різноманітних ситуаціях, що наближені до життєвих; підведення підсумків уроку та проголошення домашнього завдання.

Перевірка домашнього завдання,актуалізація і корекція опорних знань.Найчастіше проведення уроку цього типу починається з перевірки домашнього завдання,що здійснюється шляхом виконання усних та письмових завдань,які мають узагальнюючий характер, виконання різних видів фронтальних робіт. Перевірка домашнього завдання не повинназаймати велику кількість часу. З нею тісно пов’язані актуалізація і корекція опорних знань,щоотримані в процесінавчання,життєвої практикиучнів.Актуалізація і корекція опорних уявлень,фактів,понять на уроці займає п’ять-сім хвилин і проводиться по різному: бесіда,письмова робота,заповнення таблиць,робота з підручником,науково-популярною літературою і т.д.

Повідомлення теми,мети і завдань уроку,мотивація навчальної діяльності. Тему найчастіше повідомляють на початку уроку або під час переходу до вивчення нового матеріалу. Доцільно донести до відома учнів також і освітню мету уроку.Навчання учнів здійснюється на протязі всього заняття, на кожному його етапі різними способами.

Сприйняття,первинне усвідомлення нового матеріалу,осмислення зв’язків івідношень в об’єктах вивчення. Сприйняття і усвідомлення навчального матеріалу сполучається з роботою з підручником і довідниковою літературою, наочними засобами, таблицями, схеми,з процесом виконання лабораторних і практичних робіт. З метою підвищення ефективності усного викладу можливе використання таких способів активізації розумової діяльності, як: створення проблемних ситуацій; формулювання проблеми та розкриття шляху її вирішення; фіксація основних комопонентів навчального матеріалу у вигляді опорних сигналів; використання системного підходу та моделювання складних системних об’єктів; формулювання пізнавальних завдань і т.д.

Процес сприйняття та первинного усвідомлення необхідно будувати таким чином, щоб оперативно усуватипомилки у структурі засвоєних знань. Для цього після викладення логічно завершених блоків інформації формулюються завдання, що вимагають відтворення ведучих фактів, уявлень, понять, невеликих частин тексту. Етап сприйняття і усвідомлення знань контролюється у молодших і середніх класах.

У процесі засвоєння знань учні спочатку сприймають та усвідомлюють явища, предмети, процеси, а потім поступово переходять до осмислення їх сутності. На цьому другому етапі розуміння на основі аналізу зовнішніх ознак,властивостей учні переходять до розкриття внутрішніх механізмів явищ,об’єктивних зв’язків і відношень у предметах,процесах, між ними, тобто відбувається осмислення знань.Так, під час вивчення історії важливо осмислити не лише причинно-наслідкові, часові та просторові зв’язки певних подій, а і закономірності, на основі яких відбувається розвиток суспільства.

Процес осмислення знань вимагає спеціально організованої розумової діяльності та контролюється у молодшій, середній та старшійланках навчання у школі.З метою осмислення знань учні виконують завдання,що вимагають відтворення логічної структури тексту,встановлення нескладних причинно – наслідкових зв’язків, неповних порівнянь, коли з’ясовуються ознаки відмінності або схожісті.

Для успішного осмислення знань в учнів повинні бути сформовані основніприйоми розумової діяльності. Вчитель повинен оптимальновикористовувати не лише традиційні методи, прийоми та засоби навчання (усний виклад, бесіда, самостійна робота, спостереження, наочні посібники, технічні засоби іт.д.), а і більш сучасні (проблемний виклад, еврістична бесіда,проблемні та пізнавальні завдання, задачі і т.д.).

Узагальнення, систематизація та використання знань.Цей етап спрямований на поєднання у єдину систему та практичне використання засвоєних на уроці знань.Поурочне узагальнення та систематизація відбувається на протязі 3–7 хвилин. Існують різноманітні прийоми поурочного узагальнення і систематизації знань: виконання завдань, що вимагають виділення головних думок,порівняння, самостійного формулювання понять, доведення, конкретизації, узагальнення, складання систематизуючих таблиць, схем і т.д.

Використання знань – це засіб і критерій засвоєння знань. Воно здійснюється головним чином після узагальнення і систематизації знань і полягає у їх перенесенні у нові ситуації, а саме: для пояснення нових явищ; здобуття нової інформації; вирішення теоретичних та практичних проблем і т.д.

Наприкінці урокуробляться висновки, повідомляється, найчастіше, домашнєзавдання.