СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ШКІЛЬНОГО ПІДРУЧНИКА

Аналіз літературних джерел, змісту шкільних підручників дозволив науковцям прийти до висновку про наявність загальної для всіх підучників структури, абстрагуючись при цьому від конкретного предметного змісту підручника. Перш ніж підручник буде зрозумілий стосовно його конкретного предметного змісту, треба зрозуміти і вивчити підручник як єдину категорію з точки зору форми і змісту.

Підструктурним компонентом підручника розуміють систему елементів,що знаходиться у тісному взаємозв’язку з іншими структурними компонентами даного підручника,створюючи разом з ними цілісну систему, має певнуформу і здійснює свої функції лише їй притаманними засобами.

Кожний структурний компонент підручника виконує декілька дидактичнихфункцій,але в певній навчальній ситуації одна з них стає домінуючою.Саме цяактивна, домінуюча функція структурного компонента шкільногопідручникапокладена в основу їх класифікації.

По основній, домінуючій функції у процесі засвоєння знань, навичок та умінь всі компоненти підручника ділять на два великі блоки: текстовий і позатекстовий. Текст – це основна словесна (вербальна) система загальної моделі підручника.Це скелет підручника, що розкриває його зміст, забезпечуючи послідовний,максимально повний виклад і аргументацію навчального матеріалу у відповідності з програмою.Текст – це носій основної інформації,що визначає сутність і обсяг змісту освіти призначеного для засвоєння учнями.

Позатекстові компоненти підручника – це важлива система загальної моделі підручника, що покликана по своїй домінуючій функції обслуговувати текст,сприяючи більш повному засвоєнню наукових знань і способів діяльності, закладених у змісті підручника.

У свою чергу текст підручника неоднорідний по своїм властивостям і цільовому призначенню.Тому весь текстовий блок підручника по основній,домінуючій функції можна розділити на три групи: основний,допоміжний,пояснювальний. У свою чергу основний текст по своєму цільовому призначенню може бути розділений на дві підгрупи: теоретико-пізнавальний,інструментально-практичний.Теоретико-пізнавальні тексти, домінуюча функція яких інформаційна, включають слідуючі компоненти: основні терміни і мову науки, поняття і їх визначення, основні факти, уявлення, закони, закономірності, теорії. Інструментально-практичні тексти, домінуюча функція яких трансформаційна, що забезпечує застосування знань, включають наступні компоненти: характеристики способів діяльності; характеристики принципів і правил використання знань, методів пізнання; описи задач, вправ, дослідів, експериментів; характеристика моральних, естетичних норм, логічних операцій.

Додаткові тексти –частковавербальнаструктура, що міститьматеріал,який закріплює та поглиблює положення основного тексту.Цей матеріал іноді може виходити за межі шкільної програми.

Пояснювальні тексти – часткова вербальна структура, що містить необхідний для розуміння та найбільш повного засвоєння навчальний матеріал. Основне функціональне призначення пояснювальних текстів – це допомога в організації самостійної діяльності учнів. Використання в шкільному підручнику системи пояснювальних текстів дозволяє наблизити по формі та способам подання матеріалу навчальну книгу до наукової та довідниково-енциклопедичної книги.

Позатекстові компоненти по своїй домінуючій функції поділяють на такі групи:апарат організації засвоєння; апарат орієнтації; ілюстративний матеріал. Апарат організації засвоєння стимулює і спрямовує пізнавальнудіяльність учнів у процесі засвоєння змісту підручника, сприяє формуванню навичок і умінь самостійної аналітико-синтетичної діяльності з навчальним матеріалом.Складовими компонентами апарату організації засвоєння виступають питання, завдання, відповіді на них, систематизуючи таблиці, схеми, графіки. Апарат орієнтації забезпечує орієнтацію у змісті та структурі підручника, створюючі необхідні умови для самостійної роботи з ним. Складовими компонентами апарату орієнтації є передумова, зміст, рубрікації, шрифтові і кольорові виділення, бібліографія, сигнали – символи. Ілюстративний матеріал підручника являє собою систему різного роду ілюстрацій, якіпо своїй функціональній спрямованості досить повно відбивають зміст основного тексту, можуть його доповнювати чи пояснювати. Відповідно виділяють три групи ілюстрацій: ведучі (самостійно розкривають навчальний матеріал, замінюючи текст); рівнозначні (поглиблюють зміст основного тексту); обслуговуючі (доповнюють, конкретизують, емоційно посилюють зміст основного тексту).

ТИПИ ТЕКСТІВ ПІДРУЧНИКА

На основіурахування такої ознаки, як характер відображення дійсності, тексти підручника можна розділити на два види – емпіричні і теоретичні. Емпіричні тексти фіксують в своєму змісті наукові факти, одиничні і загальні уявлення,емпіричні поняття.Такі тексти описують явища, події, процеси,містять вправи, правила виконання дій.Засвоюючи навчальний матеріал,що зафіксований в емпіричних текстах, учні оволодівають інформацією доступноюдляорганів чуттєвого сприйняття.

Теоретичні тексти складаються з законів, закономірностей, теорій, методологічних знань. Чисто теоретичні тексти в шкільних підручниках відсутні. У підручниках для старших класів присутні переважно теоретичні тексти. Переважно теоретичні тексти фіксують в своєму складі невелику кількість емпіричних знань, але по кількості, функціональному призначенню в цих текстах домінують саме теоретичні знання. Теоретичні тексти забезпечують подання навчального матеріалу на аналітико-синтетичному рівні.

На основі урахування такої ознаки, як провідний метод викладення матеріалу, тексти підручника можна розділити на наступні види: репродуктивні, проблемні,програмовані, комплексні.

Репродуктивні тексти мають велику кількість суттєвих переваг: вони високоінформативні, структурні, легко зрозумілі,фіксують навчальний матеріал на низькому та середньому рівні складності,легко засвоюються.Такі тексти відповідають вимогам пояснювально-ілюстративного типу навчання. Тексти викладаються на основі пояснювально-ілюстративного, репродуктивного методів навчання та фіксують навчальну інформацію переважно на емпіричному рівні.

При використанні проблемного методу навчання автор підручника створює проблемну ситуацію, формулює проблему та показує не лише вирішення проблеми, а і розквирає логіку руху до цього рішення у всіх протиріччях, показує джерела цих протиріч,аргументує кожен крок діяльності в процесі вирішення проблеми.

У змісті шкільних підручників із створення проблемної ситуації, формулюваня навчальної проблеми починається викладення матеріалу в темі,параграфі. Але достатньо часто пролеми у змісті підручника фіксуються у прихованому вигляді. Так, назви тем, параграфів підручника часто формулюються у вигляді називних речень, які можна переформулювати на питання: «Виникнення держави у стародавньому Єгипті»; «Яка основна причина виникнення держави у стародавньому Єгипті?».

Варіантом проблемних текстів є частково-пошуковий метод викладення матеріалу,що може бути реалізований у декількох формах.Особливість структури такого тексту у діалогічній формі викладення навчального матеріалу: в тексті начебто присутні вчитель і учень,питання і відповідь, припущення і дослід, часткові пошуки і загальний висновок.

Варіантом частково-пошукового методу є такий спосіб подання інформації, коли на початку параграфу, теми у той чи інший спосіб формулюється загальна проблема, що охоплює зміст усієї теми, по ходу викладення матеріалу формулюються одиничні, локальні підпроблеми та висновки до них. Наприкінці формулюється загальний висновок, що охоплює зміст усієї теми та має теоретичний характер.

Частково-пошуковий метод навчання використовується і тоді, коли автор підручника звертається до учнів із завданнями самостійно сформулювати висновки,пригадатифакти, уявлення, сформулювати проблемне питання і т.д.

Програмовані навчальні тексти будуються на основі використання різних видів програмованого навчання, в основі яких знаходиться лінійне, розгалуджене та адаптоване навчання.

Комплексними навчальними текстами називають такі тексти,що викладаються на основі декількох провідних методівнавчання.Теорія і практика навчаннясвідчать про ефективність навчальних текстів, що викладаються на основі поєднання проблемних методів та різних видів програмованого навчання.Так, частково-пошуковий метод навчання вдало реалізують програмовані підручники з проблемними текстами. Початок тексту кожного розділу такого підручника містить проблему. Кожна проблема розподілена на ряд підпроблем: пізнавальних завдань,питань. Учні самостійно працюють над такими частинами проблеми, знаходять відповіді на підпроблеми,перевіряють себе по відповідям у підручнику,роблять в кінці узагальнюючий висновок.

ТИПИ ТА ХАРАКТЕРНІ РИСИ