НАВИЧКИ І УМІННЯ ЯК ДІЯЛЬНІСНА ЧАСТИНА ЗМІСТУ ОСВІТИ З ПРЕДМЕТУ

Діяльнісна частина змісту освіти з предмету складається з системи навичок та умінь. Уміння людини означає доведену нею готовність до досягненнямети в діяльності шляхом здійснення її під контролем мислення, з усвідомленням всієї (або частини) системи складаючих дій.Навичка людини означаєвиявлену(доведену) нею готовність до досягнення мети в діяльності шляхомздійснення її без суворого контролю з боку мислення,з усвідомленням з всієїсистеми складаючи дій лише вихідного.

Навички і уміння, що підлягають засвоєнню під час навчання в школі, розподіляються на дві групи:предметні і загальнонавчальні.Предметні навички тауміння складають зміст діяльності,притаманної окремому навчальному предмету як галузі знання.Предметні навички і уміння у дидактичній літературі не класифікують на окремі групи та види. Їх кількість у змісті більшості галузей наук достатньо велика і тому достатньоважливо визначити їх необхіднийдостатній обсяг в процесі вивчення кожного навчального предмету.

Загальнонавчальні навички і уміння складають зміст діяльності,що засвоюється при вивченні всіх навчальних предметів у школі.Вони складають основу всіх предметних навичок і умінь.З іншого боку,багато предметних умінь єодночасно і загальнонавчальними, оскільки притаманні декільком навчальним предметам.

Групазагальнонавчальних навичокі умінь розподіляєтьсяна наступні види: навчально-організаційні,навчально-інтелектуальні, навчально-інформаційні,навчально-комунікативні.

Навчально-організаційні навички і уміння забезпечують оволодіння способами передання знань,навичок та умінь іншим людям,виконання основних етапів навчальної діяльності,самоконтролю,самоцінки,переходу від одного етапу діяльності до іншогоі т.д.

Навчально-інтелектуальні навички і уміння забезпечують оволодіння учнями способами виконання розумової діяльності,висунення та вирішення проблем,а також прийомами логічного мислення.

Навчально-інформаційні навички і уміння забезпечують оволодіння способами самостійного придбання знань,нової і додаткової інформації, розумового опрацювання,запам’ятовування і збереження інформації.

Навчально-комунікативні навички і уміння забезпечують оволодіння способами побудови усної і письмової мови у залежності від цілей та умов спілкування з іншою людиною в процесі навчальної діяльності.

КОНТРОЛЬНІЗАВДАННЯДО ТЕМИ

ЕМПІРИЧНІ ЗНАННЯ. «Первісні люди цієї доби займались збиральництвом та полюванням» – це прикладнаукового факту.Він фіксує наукововірогідну інформацію пропроцеси,щовідбувалисьу минулому та не містить їх суттєвих,загальних ознак. Науковіфакти можуть позначати наявністьявища,процесу,предмету в теперішньому часі:«Сучасне суспільство складається з декількох соціальних прошарків населення», в майбутньому – «У наступному роцівиповниться152 роки з дня народження О. С. Пушкіна».

Науковіфакти позначають наявність явища,предмету,процесу не лише безвідносно до часу його існування, а і до кількісних характеристик – «Людство пережило дві світові війни», «Протягом 1183 року в полон було зято дванадцять половецьких ханів», «Після загибелі князя Святослава у Київській державі спалахують чисельні міжусобні війни».

«Добриня був людиноюмужньою,талановитою,кмітливою,привітною»,«Армія Суворовабуламалочисельна,але добрепідготовлена,відрізнялася високимбойовим духом» –це одиничніуявлення. Вони фіксують наявністьта зовнішні,безпосередньо дані ознаки,властивості відносно невеликої кількості явищ, предметів,процесів.

«Міста стали економічними,політичними та культурними центрами Київської держави», «Феодали були панівним класом феодального суспільства» – цезагальні уявлення, оскільки позначають наявністьцілого типу, виду, класу явищ, процесів а також їх загальні ознаки,властивості,якості.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ

В навчальних планах та підручниках предметів гуманітарного циклу найбільш широко представлені такі види теоретичних знань, як закони та закономірності. «Вдосконалення знарядь праці призводить до підвищення продуктивності праці», «Поява мануфактурного виробництва призвела до подальшого розвитку торгівлі» – це закони,що відбивають сутність явищ,внутрішні,суттєві зв’язки і відношення в явищах,процесах.

На основі законів формулюється такий вид наукових знаньяк закономірності. Але достатньо важко провести межу між законами та закономірностями, що вивчаються системою суспільних наук, тому в процесі вивчення історії мова йде прозасвоєння, передусім, історичних закономірностей.

Будь-який закон, закономірність виконує функцію висновку, тобто теоретичного узагальнення,що формулюється на основі певного обсягу фактів,уявлень,понять.Теоретичне узагальнення відбувається на основі аналізу,синтезу,руху від абстрактного до конкретного,явище розглядається в розвитку, взамозв’язках,залежностях.Формулювання теоретичного узагальнення здійснюється,переважно,шляхом зведення багатьох явищ до єдиної основи.

«Появамайнової нерівності призвела до появи соціальної та виникнення класів.З народженням класів у франків виникла держава,що захищала життя і власність великих землевласників,допомагала їмтримати в покорі народ», «Арабський халіфат розпався у результаті посилення влади великих феодалів та боротьби підкорених народів за незалежність»,«У результаті відокремлення ремесла від сільського господарства підвищилась продуктивність праці селян і ремісників,розвивалось товарне господарство» – це історичні закономірності,оскільки фіксують у собіознаки даного виду наукових знань.

Закони і закономірності можуть вводитися на основі індуктивного і дедуктивного методів та передбачають теоретичний рівень засвоєння інформації.Використання індуктивного методу при ознайомленні з закономірністю,що характеризує процес встановлення капіталістичного ладу, передбачає побудову такої логіки подання матеріалу:вдосконалення знарядь праці і перехідвід мануфактури до фабрики;подальший розвиток торгівлі; виникнення основних класів капіталістичного суспільства.В кінці викладення матеріалу формулюється закономірність.Дедуктивний метод введення цієї закономірності вимагає побудови зворотньої логіки подання матеріалу.