ПРИНЦИП СВІДОМОСТІ ТА МІЦНОСТІ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ,НАВИЧОК,УМІНЬ

Реалізація даного принципу передбачає створення оптимальних умов для міцного засвоєння вивчаємих фактів та узагальнень,способів виконання дій,для мічного засвоєння основних понять,законів,теорій,формування навичок та умінь використанняїхнапрактиці.

Глибоке усвідомлення знань – це важливий засіб їх міцного засвоєння.Длясвідомого засвоєння знань необхідно навчити учнів самостійно аналізувати факти, встановлювати причинно-наслідкові,функціональні та інші види зв’язків та залежностей між предметами та явищами реального світу. Свідомо засвоєні знання – це обов’язково науково обґрунтовані знання,що здобуті учнями в процесі активної навчальної діяльності.

Важливимизасобами забезпечення міцності знань є виділення головного у матеріалі,що вивчається,концентрація на ньому уваги учнів, його осмислення, розкриття сутності вивчаємих явищ, запам’ятовування головного як у розгорнутому вигляді, так і у вигляді схем, моделей,тез,узагальнень і систематизацій.

ПРИНЦИП ЦІЛЕСПРЯМОВАНОСТІ І МОТИВАЦІЇ

Сутність цього принципу полягає в тому,що навчально-виховний процес як складна взаємозв’язана діяльність вчителя та учнів повинен бути підпорядкованим завчасно визначеним цілями та мотивам.

На навчально-виховнийпроцес впливають загальні цілі,що визначаються суспільством,навчальними планами, програмами та конкретні,що вирішуються на кожному навчальному занятті.Правільне формулювання освітніх,виховних,розвиваючих цілей уроку забезпечує правильний вибір структури заняття, змісту освіти,методів,засобів та форм його засвоєння.Тобто організація навчально-виховного процесу повинна бути спрямована на оптимальне досягнення поставлених цілей.

Сучасний навчально-виховний процес спрямований на залучення учнів до активноїсамостійноїнавчально-пізнавальної діяльності.Це неможливо без існування в учнів мотивів навчання та позитивного відношення до процесу засвоєння знань,навичок та умінь.Вчитель повинен спонукати в учнів інтерес донавчання,викликати в них бажання вчитись та формувати стійкі позитивні мотиви до навчання.

ПРИНЦИПІНДИВІДУАЛЬНОГОПІДХОДУ

Одним з основних принципів навчання є принцип індивідуального підходу.Індивідуальний підхід слід розуміти як орієнтацію на індивідуально-типологічні особливості учнів,включення вроботу з ними способів,прийомів роботи,що відповідають їх індивідуальним особливостям.

В школі принцип індивідуального підходу реалізується в формі індивідуалізації та диференціації навчання.Індивідуалізація – це урахування в процесінавчання індивідуальних особливостей учнів у всіх його формах і методах,незалежно від того,які особливості і в якій мірі ураховуються.Диференціація–це урахування індивідуальних особливостей учнів в тій формі,коли учні групуються на основі певних особливостей для роздільного навчання(створюються відносно одноріднікласи,школи,групи…).

Диференційненавчанняпередбачає надання достатньої увагиучням,рівень і темп роботи яких відрізняється від більшості.Це може бути ліквідаціяпрогалин у знаннях відстаючих учнів,формування в них навичок навчальної праці, поглиблене вивчення навчального предмету учнями,що мають певні задатки та здібності.З метою реалізації індивідуального підходу використовуються індивідуалізовані завдання,програмоване навчання, підручники поглибленого вивчення навчальних предметів і т.д.

ТЕМА 2–3.

ЗМІСТ ОСВІТИ В ШКОЛІ

МЕТА: засвоєння теоретичних положень, що розкривають сутність та характерні риси емпіричних і теоретичних знань, понять, предметних і загальнонавчальних навичок і умінь; формування навичок і умінь конкретизації засвоєних знань, формулювання та введення різних видів понять та теоретичних знань.

ПЛАН

1. Емпіричні і теоретичні знання як компонент змісту освіти з предмету.

2. Поняття як вид наукових знань. Методи введення понять.

3. Навички і уміння як діяльнісна частина змісту освіти з предмету.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При підготовці першого питання слід особливу увагу звернути на ознаки схожісті та відмінності між групами емпіричних і теоретичних знань.Необхідно усвідомити характерні риси наукових фактів, одиничних та загальних уявлень, різних видів теоретичних знань. Це дасть змогу в змісті підручників, навчальних посібників знайти приклади різних видів наукових знань, а потім зрозуміти взаємозв’язки між фактами і уявленнями, уявленнями і законами, закономірностями , логіку подання матеріалу на емпіричному і теоретичному рівнях.

Готуючись до другого питання необхідно з’ясувати сутність понять як специфічного виду наукових знань, характерні риси основних і другорядних понять, емпіричних і теоретичних, одиничних, узагальнюючих, міжпредметних і категоріальних. Це дасть змогу в змісті навчальної літератури знайти приклади різних видів понять, самостійно формулювати поняття різних видів.

Розглядаучи матеріал літературних джерел, що висвітлює навички і уміння як діяльнісну частину змісту освіти, необхідно звернути увагу на визначення сутності цих понять, динаміку перетворення умінь у навички та навпаки. Необхідно також з’ясувати характерні риси різних видів предметних та загальнонавчальних навичок та умінь, проаналізувати зміст навчальної програми з історії з точки зору наявності та співвідношення різних видів навичок та умінь.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1.У змісті підручника знайдіть приклади наукових фактів, одиничних і загальних уявлень.

2. На основі змісту обраної теми наведіть приклади наукових фактів, одиничних і загальних уявлень.

3. У змісті підручника знайдіть приклади різних видів теоретичних знань.

4. На основі змісту обраної теми сформулюйте закон чи закономірність.

5. Визначте методи введення різних видів теоретичних знань у змісті підручника. Чи відповідають вони віковим особливостям учнів?

6.Викладіть матеріал обраних тем на емпіричному і на теоретичному рівнях.

7. У змісті підручника знайдіть приклади понять. Визначте їх обсяг і зміст.

8. Самостійно сформулюйте декілька понять.

9. Визначте методи введення понять у змісті обраного підручника. Чи відповідають вони віковим особливостям учнів?

10. На основі змісту обраних тем покажіть покажіть індуктивний і дедуктивний методи введення понять.

11. Наведіть приклади навичок і умінь.

12. Наведіть приклади предметних і загальнонавчальних навичок і умінь.

13. Проаналізуйте зміст навчальної програми з історії, підручника з точки зору наявності предметних і загальнонавчальних навичок і умінь.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гончаренко С. У. Проблема підвищення теоретичного рівня освіти / С. У. Гончаренко, Н. В. Пастернак // Педагогіка і психологія. – 1998. – № 2. – С. 16–30.

2. Дидактика современной школы / [под ред. В. А. Онищука]. – К.: Рад.школа, 1987. – 351 с.

3. Ілліна О. В. Практікум з педагогіки / О. В. Ілліна. – Л., 1996. – 327 с.

4. Краевский В. В. Основы обучения: Дидактика и методика/ В. В. Краевский, А. В. Хуторской. – М.: Издательский центр «Академия», 2007. – 352 с.

5. Оконь В. Введение в общую дидактику / В. Оконь. – М.: Высшая школа, 1990. – 258 с.

6. Орлов В. И. Знания, умения и навыки учащихся / В. И. Орлов // Педагогика. – 1997. – № 2. – С. 33–39.

7. Паламарчук В. Ф. Техне інтелектус (технологія інтелектуальної діяльності учнів). Посібник для вчителів / В. Ф. Паламарчук. – К., 1999. – 89 с.

8. Паламарчук В. Ф. Школа учит мыслить / В. Ф. Паламарчук. – М.: Просвещение, 1987.

9. Паламарчук В. Ф. Як виростити інтелектуала / В. Ф. Паламарчук. – Тернопіль: «Навчальна книга – Богдан», 2000. – 152 с.

10. Савченко О. Я. Класифікація загальнонавчальних умінь і навичок / О. Я. Савченко // Завуч. – 2003. – № 8. – С. 16–20.

11. Усова А. В. Формирование у школьников научных понятий в процессе обучения / А. В. Усова. – М.: Педагогика, 1996. – 126 с.

12. Хуторской А. В. Современная дидактика / А. В. Хуторской. – М.: Высшая школа, 2007. – 639 с.

13. Ягупов В. Психологічний зміст понять «знання», «навички» та «уміння»/ В. Ягупов // Освіта. – 2003. – № 24–25. – С. 8–9.