ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

Кожна наука,що є її суттєвою ознакою, пізнає закони вивчаємої сфери діяльності і характеризується цими законами.Певні закони та закономірності є і в дидактиці,але сформулювати їх достатньоважко.Складність виконання цього завдання обумовлена тим, що не знайдений відповідний кут зору для формулювання саме педагогічних законів, не зрозуміла природа,структура такого закону. Часто педагогічні закони підміняють психологічними.

Законом у дидактиці називають внутрішній,суттєвий зв’язок явищ навчання,що обумовлює їх необхідний прояв та розвиток. Будь-який закон реалізується при певних умовах. Одні закони проявляють себе постійно,в кожнуодиницю часу.Інші закони – протягом певного часу, в результаті дії специфічних умов.В навчанні діють перші і другі закони,але переважають другі.

Закони розподіляють на динамічні та статистичні.Динамічним законом називають такий закон,при якомувихідний стан об’єкта визначає фази йогонаступного розвитку, тобто знаючи перше можна передбачити наступне. Статистичним називають такий закон,що передбачає певну варіативність закладенихтенденцій розвитку,або системи при заданих умовах.У дидактиці,як і в системі суспільних науках,домінують статистичні закони і проявляються вони як тенденція,оскільки суспільні закони прориваються через свідому діяльність людей, що переслідують свої цілі.Саме тому в явищах соціальної дійсності закон проявляється як середня всієї сукупності індивідуальних цілейдіяльності людей, як середня тенденціяцієї діяльності.

Але процес навчання відрізняється від інших видів суспільної діяльності,що знаходитьвідображенняі в його законах.В процесі свого суспільного життялюдина виконує діяльність,що спрямована на реалізацію загальних цілей.Ці загальні цілічастонеспівпадають зіндивідуальними цілями конкретних людей.Закони суспільного життя прориваються через сукупність особистих цілей та призводять до неочікуваних,часто несхожих на індивідуальні цілі результатів.

Інша справа процес навчання.Діяльність навчання переслідує відносно вузькі,обмежені соціальні цілі, що співвідносяться з законами навчання. Між законами навчально-виховного процесу і цілями його учасників неспівпадання необов’язкові (коли вчитель повідомляє навчальний матеріал він знає,що учні обов’язково засвоять більшу його частину і т.д.).Таке знання,що було отримане в результаті вікового емпіричного досвіду навчання і було однією з причин недостатньої уваги до з’ясування законів навчання.Цікавість до законів з’явилась та посилилась по мірі ускладнення цілей навчання та умов його реалізації.

Окрім цього,навчання спрямоване на реалізацію схожих цілей кожногойого учасника. Учень – цеіндивідуальність, що знаходиться під впливом значної кількості факторів.Врахувати вплив на учня всіх цих факторів неможливо і рівень досягнення основних цілей процесу навчання в учнів буде різний. Неточна реалізованість закону ускладнює визнання його як закону.

Треба вказати ще на одну причину несформульованості істинно дидактичнихзаконів. У дидактичних дослідженнях достатньо часто закони навчання підміняють психологічними законами тазакономірностями. Специфікадидактичних закономірностей полягає в тому, що вони повинні відбивати стійкі залежності між трьомаелементами навчання – діяльністю викладання,діяльністю учіння та об’єктом засвоєння,тобто змістом освіти.Специфіка зміступсихологічних закономірностей–цевідображення залежностейміж діяльністю засвоєннята об’єктом засвоєння.

Зпоняттям «закон»тіснопов’язанепоняття «закономірність». Саме закономірностінайбільш часто реалізуються впроцесінавчання. Закономірність –це певна упорядкованість подій,відносна постійність головних детермінуючихфакторів,регулярність зв’язку між явищами та процесами.Закономірність – це сукупність проявлення багатьох законів,система суттєвих необхідних загальних відносин, кожна з яких являє собою окремий закон.

В галузі суспільних наук діють закономірності, що характеризуються як недостатньо пізнані закони. Кожна така закономірність відображає об’єктивний, суттєвий,повторюючийся зв’язок між явищами об’єктивної дійсності,що має декілька тенденцій свого прояву.Це упорядкованість подій, явищ,відносна постійність головних впливаючих факторів,систематичність зв’язку між об’єктами.Саме такі закономірності діють в процесі навчання.

Закономірності навчання можна розподілити на два види:об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні закономірності притаманні процесу навчання по його сутності, реалізуються в кожний момент навчання, без їх дії процес навчання неможливий. Суб’єктивні закономірності проявляють себе лише в залежностівід специфічної діяльності вчителя та учнів. До закономірностей першого виду можна віднести такі, як : наявність виховуючогохарактеру навчання; існування цілеспрямованої взаємодії в процесі навчання вчителя,учнів та змісту освіти; реалізації процесу навчання  лише за умови включення учнів в активну діяльність і т.д.Дія закономірностей другого виду забезпечує повноцінний процес формування понять,різноманітних навичок та умінь,засвоєння знань,навичок та умінь на продуктивному і творчому рівнях,міцність та системність засвоєної інформації, здатність до її практичного використання і т.д.Ці та подібні закономірності реалізуються не при будь якому навчанні, а лише за умов свідомо організованого навчання,що ґрунтується на емпіричноабо теоретично усвідомлених нормах. Існують закономірності комбінованого характеру, що одночасно відносяться до групи об’єктивних і суб’єктивних.

ПРИНЦИПИПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

Принципи навчання–це вихідні положення,що визначають різні сторонипроцесу навчання, а саме: зміст,методи,засоби,форми.Дидактичні принципи відбивають загальні вимоги до формування змісту освіти та організації навчально-виховного процесу як у цілому,так і до окремих його компонентів.Структура дидактичних принципів обумовлена структурою законів та закономірностей навчання.

В процесі висування нових вимог до школи та реальних змін у змісті та методиці організаціїнавчально-виховного процесу дидактичні принципи розвиваються та уточнюються.З’являються нові принципинавчання (розвиваючого навчання, диференційованого навчання, цілеспрямованості та мотивації навчання,оптимізації навчального процесу і т.д.).

Дидактичні принципи в процесі навчання тісно взаємозв’язані.Для створення системи дидактичних принципів треба,перш за все,визначити взаємозв’язки окремо взятого принципу з рештою.При цьому слідвраховувати, щона конкретному етапі навчання може переважати один або декілька принципів,решта буде відігравати другорядні ролі.Врахування взаємозв’язків дидактичних принципів на основних етапах навчання буде сприяти оптимізації процесу навчання.