Здібності та їх структура. Воля, емоції, мотивація

     Здібності - індивідуально-психологічні особливості особистості, що забезпечують успіх в діяльності, у спілкуванні та легкість оволодіння ними. Здібності не зводять до знань, умінь і навичок, що є у людини, але здібності забезпечують їх швидке набуття, закріплення та ефективне практичне застосування. Існують різні види класифікацій здібностей. Виділяють: а) природні здібності в основі своїй біологічно обумовлені, пов'язані з уродженими задатками; б) специфічні здібності, що мають соціально-історичний генезис і забезпечують життя та розвиток в соціумі.

     Специфічні здібності мають складну структуру, в якій виділяють різні елементи. 1) Загальні здібності, якими визначаються успіхи людини в різних видах діяльності і спілкування та спеціальні, що визначають успіхи людини в окремих видах діяльності (художні, математичні тощо). 2) Теоретичні, що визначають схільність людини до абстрактного мислення, і практичні - конкретно-практичних дій. 3) Учбові здібності, які впливають на успішність педагогічного впливу, і творчі, пов'язані з успішністю у створенні нових ідей, відкритті винаходів. Вищий рівень розвитку творчих здібностей - талант. 4) Здібність до спілкування, взаємодії з людьми і предметно-діяльнісні здібності, пов'язані із взаємодією людей з технікою, природою, знаками…

     Розглядаючи це питання, дайте аналіз вольової та емоційної сфер, а також мотивації людини. Воля - свідома саморегуляція людиною своєї поведінки (спілкування і діяльності), що забезпечує подолання труднощів при досягненні цілей.

     Емоції (широке значення) - своєрідне вираження суб'єктивного відношення людини до предметів і явищ навколишньої дійсності у формі безпосередніх переживань приємне та неприємне. Емоції (вузьке значення) - реакція людини чи тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, пов'язана із задоволенням або незадоволенням біологічно значущих потреб. Можуть бути емоції позитивні й негативні, стенічні й астенічні.

     Почуття - відображення у свідомості людини її відношень до дійсності, які виникають при задоволенні чи незадоволенні її потреб. За спрямованістю почуття поділяються на: моральні (гуманність, співчуття, любов...); інтелектуальні (допитливість, сумнів, інтерес...); естетичні (почуття краси або потворного, почуття величного...), практичні.

     З'ясуйте сутність деяких теорій емоцій: еволюційної (Ч.Дарвін, У.Джеймс, К.Ланге); когнітивного дисонансу (Л.Фестингер); інформаційної (П.Симонов).

     Мотивація в психології розглядається у вигляді трьох відносно самостійних видів психологічних явищ. 1) Мотивація як мотив, що виступає як спонукання до діяльності, породжена системою потреб людини. 2) Мотивація як причини, що визначають вибір спрямованості поведінки. 3) Мотивація як засіб саморегуляції поведінки та діяльності людини (бажання, потяг...). Мотиваційні явища, часто повторюючись, стають рисами особистості людини, такими як: мотив досягнення успіху та уникнення невдачі, локус контролю; аффіліація; альтруїзм; мотив влади та ін.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке спрямованість осоьистості? Виділіть основні типи спрямованості.

2. Здібності людини: їх природа, формування та розвиток.

3. Дайте поняття темпераменту, його типи і властивості. Який тип темпераменту притаманний Вам?

4. Дайте визначення характеру, його типів.

5. Що таке «воля» та «безвільна людина»? Яка роль належить волі в життєдіяльності людини?

6. Поняття емоцій, психологічні теорії емоцій.

7. Емоції і почуття особистості.

8. Визначте поняття «мотив», «мотивація».

9. Розкрийте основні мотиви особистості.

Література:

1. Асмолов А.Г. Психология личности. - М., 1990.

2. Брэн Рикк. Как жить в ладу с собой и миром. - М., 1992.

3. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М., 1990.

4. Казанский О.А. Игры в самих себя. - М., 1995.

5. Карандашев В.Н. Как жить в условиях стресса. - СПб., 1993.

6. Козлов Н.Н. Как относиться к себе и людям или практическая психология на каждый день. - М., 1993.

7. Крегер О., Тьюсон Дж. Типы людей. - М., 1995.

8. Курс практической психологии или как научиться работать и добиться успеха. - Екатеринбург, 1996.

9. Мерлин В.С Структура личности. Характер, способности, самосознание.- Пермь, 1990.

10. Практическая психодиагностика. Методика и тесты. /Ред.-сост. Д.Я.Райгородский. - Самара: «Бахрах», 1998.

11. Психологические тесты для деловых людей. - М., 1982.

12. Психология личности. Тесты. - М., 1982.

13. Психология личности.: В двух томах./Ред.-сост. Д.Я.Райгородский. - Самара, 1999.

14. Рейх В. Анализ личности. - М.-СПб, 1999.

15. Современная психология: справочное руководство. - М.: ИНФРА-М, 1999.

16. Столяренко Л.Д., Корешкова Н.В. Психология личности и типология поведения. - Ростов-на-Дону, 1994.

17. Теории личности в западноевропейской и американской психологии./Ред.- сост. Д.Я.Райгородский. - Самара, 1996.

18. Фейдимен Дж., Фрейгер Р. Личность и личностный рост. Вып. 1,2,3. - М., 1992.

19. Шибутани Т. Социальная психология. Пер. с анг. В.Б. Ольшанського. - Ростов н/Д. «Феникс» 1998.

Тема 6

Психічні стани особистості

План

1. Поняття "психічні стани", їх властивості, типи.

2. Типові позитивні стани людини.

3. Негативні психічні стани та їх попередження.

4. Специфічні стани людини.

6.1. Поняття "психічні стани", їх властивості, типи

     Психічні стани являють собою цілісні характеристики психічної діяльності за визначений період часу. Замінюючись, вони супроводжують життя людини в її відносинах з людьми, природою, суспільством... Психічний стан - поняття, що визначає в психіці індивіда відносно статичного моменту, на відміну від поняття психічний процес, що вказує на динамічні моменти психіки і поняття психічна властивість, що вказує на стійкість проявів психіки індивіда, їх закріпленість і повторюваність в структурі його особистості. Взаємозв'язок компонентів психіки можна уявити так:

ПРОЦЕС                               СТАН                                    ВЛАСТИВІСТЬ

     Психічний стан являє собою дещо подібне до подвійного зрізу психічного. Стан нібито розчиняється у психічних процесах і психічних властивостях і одночасно у станах розчиняються та знімаються психічні процеси та психічні властивості (Рис. 6.1.).

     Так, наприклад, стан зосередженості мобілізує процеси уваги, сприйняття, пам'яті, мислення, волі та емоцій. У свою чергу, цей стан, неодноразово повторюючись, може стати якістю особистості - зосередженістю.

     Психічні стани відрізняються крайньою багатоманітністю і полярністю. До психічних станів відносяться прояви почуттів (настрої, афекти, ейфорія), уваги (неуважність - зосередженість), волі (зібраність - розгубленість), мислення (сумніви), уяви (мрії) тощо. У патопсихології та медичній психології досліджуються патологічні форми психічних станів - нав'язливі стани, фобії; в соціальній психології - масовидні психічні стани (мода, паніка...).

Рис. 6.1. Зв'язок психічних процесів, станів і властивостей.

     Психічні стани класифікують за такими основами: 1) залежно від ролі особистості та ситуації у виникненні психічних станів - стани особистісні та ситуативні; 2) залежно від домінуючих (провідних) компонентів (якщо такі явно виступають) - стани інтелектуальні, вольові, емоційні тощо; 3) залежно від ступеня глибини - стани (більш або менш) глибокі, чи поверхневі; 4) залежно від часу протікання - стани короткочасні, затяжні, тривалі тощо; 5) залежно від впливу на особистість - стани позитивні та негативні; стенічні, що підвищують життєдіяльність і астенічні; 6) залежно від ступеня усвідомленості - стани більш або менш усвідомлені; 7) залежно від причин, що їх викликають; та 8) залежно від ступеня адекватності, яка викликана їх об'єктивною обстановкою.