Типологія особистості. Загальне та індивідуальне в психіці людини

План

1. Психологічна структура особистості. Спрямованість особистості.

2. Темперамент - біологічний фундамент особистості. Характер, акцентуації характеру та неврози.

3. Здібності та їх структура. Воля, емоції, мотивація.

Психологічна структура особистості. Спрямованість особистості

     В психологічній структурі виділяють основні підструктури. 1)Нижчим рівнем особистості є біологічно обумовлена структура (вікові, статеві властивості психіки, уроджені властивості нервової системи). 2)Наступна підструктура містить індивідуальні особливості психічних процесів людини (здібності, пам'ять, мислення та ін.). 3) Соціально обумовлена підструктура містить індивідуальний досвід (набуті знання, вміння, навички). 4) Вищим рівнем особистості є її спрямованість (потреби, інтереси, ідеали, переконання, відносини, характер).

     Різниця людей між собою багатоаспективна, оскільки на кожній з підструктур є розбіжності темпераменту і характеру, досвіду і знань, здібностей і можливостей. Для того, щоб зрозуміти інших людей і самого себе слід оволодіти психологічними даними і спостережливістю.

     В стуруктурі особистості можливо виділити три основні групи: 1) спрямованість особистості; 2) можливості особистості (здібності); 3) психологічні особливості поведінки особитості (темперамент, характер) (Рис. 5.1).

В психології вироблені два підходи дослідження особистості: 1)виділення в особистості тих чи інших рис; 2) визначення типів особистості.

     Виділення рис особистості передбачає існування кінцевого набору базисних якостей, а індивідуальні відмінності визначаються ступенем їх виразності. Це визначає структуру особистості. Серед важливих рис особистості частіше всього називають три групи: а) ті, що виражають динаміку переживань (яскравість емоцій, чуйне відношення до оточуючих, невимушеність поведінки чи в'ялість почуттів, холодність, жорстокість); б) ті, що виражають домінантність (наполегливість, напористість, диктаторство чи комформність, покірність, навіюваність, залежність); в) прагнення до дотримання моральних вимог або моральна асоціальність.

     Типологічний підхід передбачає, що тип особистості - цілісне утворення, що не зводиться до комбінації окремих рис. Існує багато класифікацій типів особистості, починаючи з давнини (Гіппократ) і включаючи ХХ століття (Е.Кречмер, К.Юнг, К.Платонов та ін.).

Спрямованість є провідним компонентом, системною властивістю особистості. Спрямованість – сукупність сталих мотивів (домінуючих інтересів, цілей, ідеалів, світогляду, переконань), які визначають поведінку людини в мінливих зовнішніх умовах. Розрізняють основні види спрямованості.

1) Спрямованість на себе, що характеризується перевагою мотивів досягнення особистої першості, престижу, особистого добробуту. Така людина мало реагує на потреби колег, байдужа до оточуючих людей, частіше зайнята собою. 2) Спрямованість на взаємодію характерна для тих людей, вчинки яких визначаються потребою у спілкуванні, прагненням підтримувати добрі стосунки з колегами. 3) Спрямованість на завдання і його результати (ділова спрямованість) притаманна людині, яка орієнтується на співпрацю з колективом, проявляє інтерес до праці, домагається найбільшої продуктивності праці, прагне опанувати нові вміння.

     Рис. 5.1. Структура особистості.