Темперамент - біологічний фундамент особистості. Характер,

  акцентуації характеру та неврози

     Темперамент - сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динамічну та емоційну сторони поведінки людини, її діяльності та спілкування. Темперамент обумовлений біологічно, є уродженим і тісно пов'язаний з характером, так що у дорослої людини їх важко розрізнити. Виділяють чотири найбільш узагальнені типи: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік.

Холерику притаманні високий рівень нервово-психічної активності, висока імпульсивність та яскравість емоційних переживань, різноманітність рухів. При відсутності культури, належного виховання емоційна та рухова неврівноваженість може виявлятися в нездатності контролювати себе (нестриманість, запальність, гнівливість…) в емоціогенних обставинах.

Сангвініку притаманні високий рівень нервово-психічної активності, багатство міміки та рухів, емоційність, врівноваженість, оптимістичне світосприйняття.
     Флегматику властиві низький рівень нервово-психічної активності, спокійність, повільність дій, міміки та мовлення, постійність, стабільність почуттів та настрою.

Меланхолік характеризується низьким рівнем нервово-психічної активності, стриманістю і приглушеністю моторики та мовлення, глибиною і стійкістю почуттів при незначних зовнішніх проявах; схильність до внутрішніх переживань дуже незначних подій, панування негативних емоцій.

Темперамент характеризується певними властивостями, які позитивно або негативно позначаються на його проявах. До основних властивостей відносять: сензитивність (міра чутливості на слабкий подразник), реактивність (сила, темп емоційної реакції на подразник), ригідність (звичний спосіб психічної діяльності в нових умовах, або нездатність змінюватися при виконанні завдань в нових обставинах), вразливість (ступінь впливу подразника на психіку в часі, пам’яті, сні), екстравертованість (спрямованість реакцій та діяльності на зовнішній світ та на інших), інтровертованість (спрямованість реакцій та діяльності особистості на свій внутрішній світ, на себе).

Неправомірно говорити про добрі чи погані темпераменти, бо кожен з них має переваги та недоліки. Зверніть увагу на проблему психологічної сумісності людей в сім'ї, студентській групі, трудовому колективі.

     Характер - система стійких, істотних особливостей особистості, які виявляються в поведінці людини, у визначеному відношенні: а) до себе; б)до інших людей; в) дорученої справи; г) а також у вольових якостях.

     В психології нема єдиної типології характерів, але найбільш відомі з них розгляньте. 1) Конституційні теорії, які пов'язують особливості характеру з конституцією, зовнішнім виглядом людини (Ломброзо, Кречмер, Шелдон та ін.). 2) Акцентуальні теорії, які пов'язують особливості характеру з його акцентуацією - надмірною вираженістю окремих рис характеру та їх сукупностей, що представляє крайні варіанти психічної норми, яка межує з психопатіями (Леонгард, Личко та ін.). 3) Соціальна типологія - типологія характерів, в основі якої - відношення до життя, суспільства, моральних цінностей (Е.Фромм).

     Людині доводиться спілкуватися з акцентуірованими особистостями та необхідно знати і передбачити специфічні особливості поведінки людей.

     З'ясуйте основні риси наступних типів акцентуації: гіпертимний, дистимний, циклоідний, емотивний, демонстративний, збуджуваний, застрягаючий, педантичний, тривожний (психоастенічний), екзальтований (лабільний), інтровертований, екстравертований.

     Характер виявляється не тільки по відношенню до інших людей, але й до самого себе (самооцінка, самоповага). Три головні показники - самооцінка, очікувана оцінка, оцінка особистістю групи - входять в структуру особистості.

     У більшості людей спостерігається тенденція оцінювати себе трохи вище середнього, тобто потреба в самоповазі, що служить основою психологічної стійкості та гарного настрою. У людей, які страждають неврозами, самооцінка частіше всього буває заниженою чи дуже завищеною, а інколи навіть крайньою (найчесніший, найнещасніший, найдобріший тощо).

     Дайте аналіз неврозу, під яким розуміється набуте функціональне захворювання нервової системи, причиною якого є невротичний конфлікт. Розгляньте основні форми неврозу: а) неврастенія; б) істерія; в) невроз нав'язливих станів.