Перерахуйте фази десимінованого внутрішньосудинного згортання крові.

За стадіями перебігу:

I – гіперкоагуляція,

II – гіпокоагуляція без генералізованої активації фібринолізу,

III – гіпокоагуляція з генералізованою активацією фібринолізу,

IV – повне незгортання крові

Білет № 4

Які ви знаєте неінгаляційні анестетики?

Засоби для неінгаляційного наркозу поділяються на похідні бар­бітурової кислоти (тіопентал-натрій) та небарбітурові препарати (пропанідид, натрію оксибутират, кетамін, пропофол).

Що означає термін “гіпертонічна дегідратація”?

Переважна втрата води над солями спочатку у клітинному руслі, потім в клітинах.

Які середники вводять в/серцево при проведенні реанімації?

Не вводять

Перерахувати стадії гострої ниркової недостатності.

1) шокова

2) олігоанурії

3) відновлення діурезу

4) поліурії

5) виздоровлення

Форми набряку легень. Коротка характеристика.

Кардіогенний набряк легень

Частіше за все набряк легень розвивається внаслідок гострої лівошлуночкової недостатності зі швидким зростанням застою крові у легеневих венах та підвищенням тиску в них. Цей стан близький за своїм характером та проявами до серцевої астми. Набряк легень спостерігається при інфаркті міокарда, атеросклеротичному кардіосклерозі, мітральному стенозі, гіпертонічній хворобі, особливо при гіпертонічних кризах, міокардитах.

Некардіогенний набряк легень

Такий стан може спостерігатися й при ураженнях мозку(пухлини, травми, крововиливи) та відомий як нейрогенний набряк легень, при анафілактичному шоці, отруєннях різноманітними речовинами (як неспецифічна ознака та як характерна ознака для хімічних отрут задушливої дії, нітрозними газами, парами кислот, тощо).

Білет № 5

Форми випуску, одноразова максимальна доза барбітуратів для наркозу.

Тіопентал-натрій – флак. по 0,5 г і 1,0 г. Одноразова максимальна доза- 1г. Разова доза 3-5 мг/кг

Дайте визначення терміну “гіпотонічна гіпогідратація”. Діагностика.

Зменшення Na і Сl в плазмі. Ці зміни призводять до переміщення води в клітину. Показники Hb, Ht, білка вище норми. Na<136ммоль/л. Осмолярність <280 ммоль/л

Опишіть методику внутрішньосерцевого введення середників.

Після обробки операційного поля антисептиком в четвертому міжребір'ї по парастернальній лінії зліва проводять пункцію грудної стінки спеціальною довгою голкою (№22). Голку просувають спереду назад під кутом 45° при постійному підтягуванні на себе поршня шприца. При появі крові в шприцу, що свідчить про поступлення голки в порожнину серця, просування припиняють і вводять ліки. На час пункції серця припиняють закритий масаж серця не більш як на 15 секунд. При серцево-легеневій реанімації найчастіше вводять розчини адреналіну гідрохлориду та атропіну сульфат. Препарати попередньо розчиняють у 5-10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Основні принципи лікування ІІ стадії гострої ниркової недостатності.

Боротьба з надмірною гідратацією. Хворий повинен знаходитись на спеціальному ліжку - вагах. Щоденно фіксується маса тіла. Правильне ведення хворого виключає приріст маси. При диханні та через шкіру хворий щодня втрачає 400 - 500 мл води. Підраховуються втрати рідини іншими шляхами (з блювотами, при проносах). Інфузійна терапія не повинна перевищувати об'єму цих втрат. З метою зниження розпаду білків застосовують концентровані (20 - 40%) розчини глюкози з інсуліном.

Корекція електролітних порушень. Призначають у великих дозах кальцію хлорид або глюконат ( до 40 - 50 мл 10% розчину в добу) довенно краплинно. Як антагоніст калію та магнію він знижує небезпечну концентрацію їх у плазмі.

Лікування метаболічного ацидозу. Застосовують 4% розчин гідрокарбонату натрію, до 300 - 400 мл / добу із урахуванням кислотності крові. Злужування крові також зменшує гіперкаліємію.

Детоксикація організму. Гормони анаболічної дії (неробол, ретаболіл), знижуючи катаболізм, зменшують розпад білків. Утворюється менше шлаків та ендогенної води. Для виведення шлаків із організму можна застосовувати ентеросорбцію (вугіллям СКН, ентеродезом, полісорбом та ін), часте промивання кишечника (очисні клізми по 4 - 6 разів/добу), екстракорпоральні методи детоксикації (гемодіаліз,(мал. 5.1) плазмаферез,(мал. 5.2)гемо та лімфосорбція),(мал. 5.3) перитонеальний діаліз.

Симптоматична терапія. По показах хворому призначають гіпотензивні середники, серцеві препарати, переливають відмиті еритроцити. Важливого значення приділяють боротьбі з гіпоксією, інфекційними ускладненнями. Потрібно пам'яти про небезпеку кумуляційного ефекту лікарств внаслідок порушення їх виведення з організму ураженими нирками!

Основні принципи терапії набряку легень.

-відновлення прохідності дихальних шляхів, включаючи зменшення піноутворення у бронхіальному дереві;

-зменшення об'єму циркулюючої крові та венозного притоку до правого шлуночку серця, розвантаження малого кола кровообігу;

-зниження гідростатичного тиску у легеневих капілярах;

-зменшення проникності альвеолярно-капілярних мембран;

-стимуляція скорочувальної здатності міокарда;

-усунення гіпоксії;

-корекція ацидозу.

Білет № 6

Напишіть формулу для корекції гіпонатрійемії.

Na = (140 – Na хв.) · 0,2 МТ,

де Na - дефіцит натрію, ммоль; Na хв. – натрій плазми, ммоль/л; МТ – маса тіла; 0,2 МТ – об’єм позаклітинної води.

Форма випуску та застосування оксибутирату натрію.

Натрію оксибутират (Natrii oxybutyras) – ампули по 10 мл 20 % розчину; сироп по 400 мл 5 % розчину

Одноразова доза 70-120мг/кг маси тіла

Опишіть методику проведення закритого масажу серця.

Знаходячись збоку від потерпілого, реаніматор кладе китицю однієї руки на нижню третину грудини, строго посередині, так, щоб пальці були підняті вверх та розміщувались паралельно до ребер. Зверху він накладає китицю другої руки і, ритмічно натискуючи, зміщує грудину в сагітальному напрямку на глибину 3 - 5 см. Частота натискувань - 100 у хвилину. Обов'язкова умова: при натискуванні пальці китиці слід підняти вверх для попередження перелому ребер, руки випрямити у ліктьових суглобах. На сьогоднішній день згідно рекомендацій Європейської Ради реанімації співвідношення утискань грудної клітки та вдування повітря становить 30:2. Винятком є новонародженні та діти грудного віку, яким, враховуючи анатомо-фізіологічні особливості їхнього організму реанімаційні заходи проводяться 5:1. Ще одним важливим моментом під час виконання СЛР на домедичному рівні є те, що реаніматор, якому неприємно проводити ШВЛ “рот до рота” чи “рот до нос”, він може здійснювати безперервне утискання (масаж) грудної клітки.Таким чином, досягається 25-30% ХОС(хвилинний об’єм серця) для мінімально адекватного живлення мозку та серця.