Основні принципи терапії отруєнь кислотами

Принципи інтенсивної терапії

1)Оцінити стан хворого (ефективність зовнішнього дихання, ступінь притомності, гемодиномічні порушення).

2)Ввести наркотичні та ненаркотичні анальгетики (р-н морфіну гідрохлориду, по 1-2 мл 1% р-ну довенно, р-н анальгіну, по2 мл 50% р-ну довенно).

3)Зняти спазм кардіального жома стравоходу, застосувавши спазмолітики (0,1% р-н атропіну сульфату - 1 мл дом’язово, р-н баралгіну - 5 мл довенно).

4)Промити шлунок (у перші 10 годин з часу отруєння). Для цього нетовстий зонд необхідно густо змастити вазеліном та легко, без зусиль, ввести через стравохід. Промивання слід здійснювати водою. В жодному разі не можна застосовувати хімічну інактивацію отрут (оскільки при цьому виділяється вуглекислий газ, який може викликати гостре розширення шлунка, навіть із розривом його стінки !).

5)Налагодити інфузійну терапію. Для виведення хворого із стану шоку іноді необхідно перелити 10-12 л і більше кристалоїдних та колоїдних рідин,

6)При проникненні кислот у кров (отруєння оцтовою есенцією, щавелевою кислотою) необхідно довенно краплинно вводити розчин натрію гідрокарбонату (1500-2000 мл 4% р-ну) із стимуляцією діурезу. Такі заходи допоможуть вивести із організму вільний гемоглобін, що утворився при гемолізі еритроцитів, та попередити розвиток гострої ниркової недостатності.

7)При виникненні обструктивних порушень зовнішнього дихання внаслідок набряку слизової хворому необхідно призначити глюкокортикоїди (р-н преднізолону 90 - 120 мг довенно, повторно), антигістамінні (1% р-н дімедролу по 2 мл довенно), седативні (0,5% р-н сібазону - 2мл довенно); при необхідності - здійснити операцію конікотомію чи трахеостомію.

8)Призначення антибактеріальної терапії.

9)Симптоматичне лікування.

Білет № 20

При якому положенні тіла найменша небезпека регургітації?

у положенні Фовлера- на спині з припіднятим головним кінцем

Перерахуйте препарати для парентерального харчування.

1. Суміші амінокислот: поліамін, аміностерил, вамін, фріамін, гепатамін

2. Білкові гідролізати: гідролізин, гідролізат казеїну, амікін, інфузамін, гідрамін.

3. Жирові емульсії: інтраліпід, ліповеноз, веноліпід, ліпомул, емульсан.

4. Розчини глюкози і осмодіуретики: 5 – 40 % глюкоза, сорбіт 20 %, маніт 15 %

Норма ЦВТ.

60-120 мм вод ст

Кардіогенний шок. Особливості системи гемодинаміки.

Пульс на променевих артеріях малого наповнення і напруження, ниткоподібний (pulsus filiformis), іноді взагалі відсутня. Артеріальний тиск різко знижений, систолічний АТ менше 80 мм рт. ст., хоча кардіогенний шок може розвинутися і при більш високому АТ (90-100 мм рт. ст.), якщо у хворого в минулому мала місце АГ. Для кардіогенного шоку типово різке зменшення рівня пульсового АТ (менш 30 мм рт. Ст., В рідкісних випадках - менше 10 мм рт.ст.). При визначенні АТ чутні дуже глухі тони. У важких випадках тони Короткова зникають, АТ не визначається аускультативним методом.

Плазмаферез. Принципи проведення.

Плазмаферез являє собою процес очищення крові, застосовуваний для профілактики і лікування безлічі захворювань аутоімунною сфери, гепатитів, різного роду інтоксикацій (в тому числі алкогольних і наркотичних).

Для сеансу лікаря потрібно внутрішньовенний катетер, який вводять у вену на лікті, кисті або під ключицю. Останню, яка є центральним венозний доступ, використовують у разі, якщо процедура проводиться в декілька заходів. Як правило, це відбувається в умовах стаціонару.

З кровотоку пацієнта забирають необхідну кількість крові, після чого відокремлюють плазму (за один раз не менше 2-3 літрів) і різні клітини: еритроцити, лейкоцити, які повертаються назад вже розведеними з тими чи іншими розчинами: колоїдами, сольовими. Одночасно з видаленням плазми вводять спеціальні заміщають розчини для того, щоб заповнити нестачу ОЦП (об'єму циркулюючої плазми).

Склад розчинів, черговість їх інокуляції залежать від захворювання, загального стану хворого, а також від інших показників. Антикоагулянти застосовують для запобігання згортання крові в апараті.

Білет № 21

Перерахуйте ускладнення можливі в ранньому післяопераційному періоді.

Препарати крові, їх форма випуску.

Альбумін є основною фракцією плазми. З 400 мл плазми виготовляють 6 г білка, в тому числі 55-60 % альбуміну. Альбумін виготовляють у вигляді 5, 10, 20 % розчинів. 5 % розчин застосовують для швидкого збільшення ОЦК, а 10-20 % – для корекції гіпопротеїнемії. Термін зберігання при температурі +4-8 ˚С – до 5 років.

Використовують альбумін для лікування виснажених хворих, з вираженим зниженням білка в крові (при гіпопротеїнеміях), при зневодненнях організму (гіповолеміях), при опіковому шоку, анеміях.

Протеїн – розчин білків плазми, випускається в дозах 100-200 мл. Містить 75-80 % альбуміну, 20-25 % альфа- і бета-глобулінів. Показання до переливання протеїну такі ж, як і для альбуміну.

Кріопреципітат. Являє собою білкову фракцію плазми донорської крові. В одній дозі містить 100 ОД антигемофільного глобуліну (VIII фактор згортання крові), фібриноген, а також фібриностабілізувальний фактор (ХІІІ фактор). Препарат використовують при кровотечах, особливо при зменшенні кількості VIII і ХІІІ факторів згортання крові та гемофілії. Препарат розводять дистильованою водою в кількості вказаній на етикетці, вводять внутрішньовенно краплинно-струминним або струминним методом з урахуванням групової належності крові реципієнта. Після введення перших 5 мл розчину кріопреципітату з метою виявлення підвищеної чутливості у хворого здійснюють біологічну пробу. Оптимальна температура зберігання – 30оС (24 місяці).

 Фібриноген виготовляється із свіжої донорської крові за допомогою висушування. Він містить активний антигемофільний глобулін. Випускається у флаконах по 250-500 мл, що містять 1-2 г фібриногену. Термін придатності – 2 роки. Перед вливанням фібриноген розводять удвічі дистильованій воді або ізотонічному розчині хлориду натрію.