Компенсація порушень слухової функції

При стійкому зниженні слуху, який викликає труднощі в

мовленнєвому спілкуванні, велику роль відіграютьприбори, що

підсилюють звук.

Широке застосування отримали електричні слухові апарати. У них посилення звуку досягається за допомогою електричної енергії, яку отримують із мініатюрних дискових акумуляторів. Складовими частинами слухового апарату є мікрофон, підсилювач, телефон і джерело струму. Застосовуються телефони повітряної і кісткової провідності. В «повітряному телефоні» коливається мембрана, яка приводить у коливання повітря у зовнішньому слуховому проході, а в «кістковому телефоні» коливається корпус, що прикріплюється до сосцеподібного відростку за вухом і передає свої коливання через кістки черепа внутрішньому вуху. Підбір слухового апарату проводиться індивідуально, враховуючи характер і ступінь порушення слуху. «Кістковий» телефон використовується при захворюваннях середнього вуха, коли порушена повітряна прохідність, але добре збережена кісткова. При низькій якості слухові апарати дають побічні звуки, які викликають неприємні відчуття і примушують відмовлятися від апарату.

Сучасні портативні слухові апарати використовуються з успіхом слабочуючими дітьми як у процесі навчання так, і в мовленнєвому спілкуванні в побуті.

Останнім часом здійснюються спроби розширити можливості сприйняття усного мовлення за допомогою спеціальної апаратури, яка перетворює акустичні сигнали в оптичні, тобто звуки мови перетворюються за допомогою мікрофона в електричні коливання, а ті зі свого боку перетворюються в світлові сигнали, які відтворюються на екрані у вигляді різних фігур або ліній. Ці апарати отримали назву приборів «видимого мовлення».

При глухоті та тяжкій туговухості велике значення при сприйнятті усного мовлення набуває застосування тактильно-вібраційної чутливості.

Вібраційне відчуття виникає в результаті дотику до предмета, який звучить, до деяких частин голосового апарату (гортань, грудна клітка), а також до предметів, що розташовані близько до джерела звуку. Звукове мовлення може викликати і тактильні відчуття, а також відчуття тепла й холоду. Наприклад, коли розмовляючий наближається до вуха слухаючого та останній відчуває шкірою вушної раковини і обличчя, струмінь, поштовхи повітря.

Тактильно - вібраційні відчуття відіграють велику роль у процесі навчання. Учень торкаючись до гортані, грудної клітки, носа вчителя відчуває вібрацію, яка виникає, коли вимовляється той чи інший звук або слово і контролюючи другою своєю рукою вібрацію своєї гортані, грудної клітки, носа відтворює такий самий звук, слово.

Основним методом компенсації є читання по губах.

Власна мова такої дитини (її експресивний бік) характеризується такими особливостями: запас слів обмежений, слова відрізняються недостатньою точністю, одне і теж слово може вживатися для позначення назви предметів, дій і тощо.

Відзначаються грубі порушення в граматичній будові, у вимові слів спостерігаються викривлення в складовій структурі. Для таких дітей характерним є змішування дзвінких й глухих приголосних, сигматизми, заміна свистячих шиплячими, змішування свистячих і шиплячих, неправильна вимова сонорів р, л, випадання приголосних при їхньому збігу.

При плануванні своєї роботи із слабочуючою дитиною логопед повинен виходити із закономірності нормального мовленнєвого розвитку, а також враховувати своєрідність як мовленнєвого, так і загального розвитку слабочуючої дитини, запас мовленнєвих навичок.

При легкому ступені зниження слуху є достатнім підсилення гучності розмовного мовлення на заняттях. Це допомагає активізувати ослаблений слух дитини.

При тяжких ступенях зниження слуху необхідно використовувати збережені аналізатори, насамперед зоровий: дітей вчать читати з губ, що допомагає розуміти мовлення людей, що оточують. Це сприяє подальшому мовленнєвому розвитку на основі повторювання.

Корекційно-виховна робота здійснюється за такими напрямами: розвиток розуміння мовлення, уточнення та розширення лексичного запасу, формування граматичної будови мовлення, а також звуковимови, водночас проводяться заняття із навчання грамоти – читанню і письму.

На всіх видах занять обов’язково використовується залишковий слух дітей, який підсилюється за допомогою спеціальної апаратури.

Корекційне навчання здійснюється в спеціальних яслах, дитячих садках для дітей з порушенням слуху. Пізніше вони продовжують навчатися у спеціальній школі для слабочуючих.

Попередження порушень слуху у дітей

Профілактичні заходи необхідно починати з внутрішньоутробного періоду розвитку плода, оберігаючи мати у період вагітності. Після народження важливо слідкувати за здоров’ям: тримати вушка в чистоті, попереджувати запальні процеси в органах слуху, оберігати вушка від холоду.

Для слуху шкідливі крик, шум, тому необхідно створювати дітям щадний режим.

Якщо у дитини є вроджені або набуті пошкодження органу слуху, необхідне втручання лікаря: від часу початого лікування залежить, який характер буде мати порушення слуху і як це вплине на формування мовленнєвої функції.

Питання для самоконтролю

1. Яка роль слуху в розвитку дитини? До яких особливостей розвитку призводить порушення слухової функції?

2. Наведіть класифікацію слухових порушень та назвіть їхні причини.

3. Порівняйте особливості розвитку глухої, пізньооглухлої та дитини зі зниженим слухом. Назвіть загальні та відмінні риси розвитку цих категорій дітей.

4. Ознайомтесь з прикладами досягнень осіб з порушенням слуху за книгою М.Д. Ярмаченка «Проблеми компенсації глухоти».

Література

1. Боскис Р.М. Учителю о детях с нарушениями слуха. / Р.М. Боскис. – М. : Просвещение, 1987. – 186 с.

2. Власова Т. А., Певзнер М. С. О детях с отклонениями в развитии / Т. А. Власова, М. С. Певзнер. – М.: Просвещение, 1973. – 385 с.

3. Варенова Т.В. Коррекционная педагогика: учебно-методический комплекс для студентов специальности «Социальная работа». – Мн.: ГИУСТБГУ, 2007. – 112 с.

3. Дефектологический словарь [Уклад. А.И. Дьячков]. – М. : «Педагогика» 1970. – 503 с.

4. Синьов В.М. Психокорекційна педагогіка. Олігофренопедагогіка : Підруч. – Ч І. Загальні основи колекційної психопедагогіки (олігофренопедагогіки). – Вид. 2-е. – К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2017, – 238 с.

5. Ярмаченко Н.Д. Проблема компенсации глухоты. / Н. Д. Ярмаченко. – К., 1976. С. 148 – 164.

Тема 4. ДІТИ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ