Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Та особливості корекційно-виховної роботи з ними
Основні показники затримки психічного розвитку дитини, які відрізняють дітей цієї категорії від нормальних однолітків: – знижена працездатність, швидка втомлюваність; – уповільненість сприймання та переробки інформації, навіть при сенсорному її сприйманні; – обмеженість кола загальних життєвих уявлень; – збіднений словниковий запас; наявність окремих недоліків вимови, хоча загалом мова не має грубих порушень лексики та граматичної будови; – переважання у мисленні наочно-дійових форм над словесно-логічними операціями (аналізом, порівнянням, синтезом, узагальненням, встановленням логічних зв’язків у інформації, введеній словесно); – погана пам'ять, невміння використовувати допоміжні засоби при запам’ятовуванні матеріалу; – знижений рівень самоконтролю, критичності, мислення; – незрілість емоційно-вольової сфери; – недостатня сформованість усіх видів діяльності, в тому числі ігрової. Усі ці недоліки характерні й для дітей з розумовою відсталістю, але вони більш явно виражені і мають певну якісну специфіку. Тому при медико-педагогічному обстеженні для диференціальної діагностики затримок психічного розвитку найпоказовішим є метод навчального експерименту. Особливості його полягають у тому, що спочатку обстежуваній дитині пропонують виконати завдання самостійно, а потім послідовно надають певні «порції» педагогічної допомоги. Діагностичним показником є те, скільки таких «порцій» знадобиться дитині, щоб успішно впоратися із завданням. До того ж аналізується якісний бік діяльності: її усвідомленість, довільність, цілеспрямованість, ставлення до допомоги. Наприклад, у ході дослідження дитині пропонувалося самостійно проаналізувати й описати щонайменша 20 ознак. Дитина з нормальним розвитком називала 12 ознак, розумово відстала – 4 – 5, а дитина з затримкою психічного розвитку – 6 – 7. Якщо в дитини виявлено ЗПР, її скеровують на інклюзивне навчання до загальноосвітніх закладів.
Запитання для самоконтролю 1.Схарактеризуйте поняття затримки психічного розвитку. 2. Які сторони пізнавального розвитку можуть бути порушені у дітей з ЗПР? Розкажіть пропричини таких порушень. 3. Дайте визначення типам ЗПР та їх клініко-психологічну характеристику. 4. Схарактеризуйте основні особливості дітей ЗПР. 5. Особливості корекційної роботи з дітьми ЗПР. 6. Методи діагностики дітей з ЗПР.
Література 1. Миронова С.П. Методика корекційної роботи при порушеннях пізнавальної діяльності : підруч. / С. П. Миронова. – Кам’янець-Подільский національний універ-т ім.. Івана Огієнко, 2014. – 260 с. 2. Синьов В.М. Психокорекційна педагогіка. Олігофренопедагогіка : Підруч. – Ч І. Загальні основи корекційної психопедагогіки (олігофренопедагогіки). – Вид. 2-е – К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2017, – 238 с. 3. Синьов В.М. Психологія розумово відсталої дитини : підручник / В. М. Синьов, М. П. Матвеєва, О. П. Хохліна. – К. : Знання, 2008.- С. 65 – 78, 172 – 217. 4. Катаева А.А., Стребелева Е.А. Дошкольная олигофренопедагогика: учеб. [для студ. высш. учеб, заведений] / А.А. Катаєв, Е.А. Стребельова. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2005. – 208 с. 5. Стребельова Е. А. Специальная дошкольная педагогика [уче. пособие] / Е. А. Стребелева, А. Л. Венгер, Е. А. Екжанова и др.; под ред. Е. А. Стребелевой. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 312 с.
Тема3. ДІТИ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ 1. Характеристика порушень слуху у дітейта їх причини. 2. Класифікація порушень слуху. 3. Обстеження слуху у дітей. 4.Компенсація порушень слухової функції.
Характеристика порушень слуху у дітей та їх причини. Порушення слуху в тій чи іншій мірі зустрічаються достатньо часто і у дорослих, і у дітей різного віку. Часто ці порушення носять тимчасовий характер, наприклад, при запаленні середнього вуха (отитах), застудах, утворенні сірчаних пробок, при аномальній будові зовнішнього та середнього вуха (відсутність або недорозвинення вушних раковин, зарощення слухових проходів, дефекти барабанної перетинки, слухових кісточок та ін.), при ексудативних отитах. Такого роду порушення слуху називаються кондуктивними. Сучасна медицина має у своєму розпорядженні різноманітні засоби їх усунення, як методами консервативного лікування, так і за допомогою оперативного втручання. Як правило, в результаті лікування, іноді тривалого, слух відновлюється. Іншу групу порушень слуху складають так звані стійкі порушення, пов'язані з ураженням внутрішнього вуха - сенсоневральна туговухість та глухота.При цих порушеннях сучасна медицина відновити нормальний слух не в силах. Мова може йти лише про підтримуючу терапію, певних профілактичних заходах, слухопротезування (підбір індивідуальних слухових апаратів) і тривалої систематичної педагогічної корекції. До сенсоневральної туговухості і глухоти може приєднуватися і кондуктивний компонент, приклад, порушення в середньому вусі. Таке ураження слуху називаєтьсязмішаним. Слух у перекладі з англ. означає здатність людини (живого організму) сприймати звуки і орієнтуватися по них у навколишньому середовищі за допомогою слухового аналізатора. Стійке необоротне зниження слуху може бути викликано різними причинами. Так до факторів ризику туговухості та глухотивідносяться: 1) інфекційні та вірусні захворювання матері під час вагітності (краснуха, грип, цитомегаловірус, герпес, токсоплазмоз), токсикози вагітності, асфіксія новонародженого, внутрішньочерепна родова травма, гіпербілірубінемія, резус-конфлікт, гемолітична хвороба новонародженого, маса тіла при народженні менше 1500 г, недоношеність, переношеність тощо; 2) спадкові захворювання у матері (в сім'ї), що супроводжуються ураженням слухового аналізатора; 3) дитячі інфекції (паратит, скарлатина, кір та ін.); 4) епідемічний менінгіт; 5) грип; 6) гострі та хронічні середні отити, черепно-мозкова травма. |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 290. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |