Затримка психічного розвитку у дітей та її причини

1. Особливості психічного розвитку дітей із затримкою психічного розвитку

2. Типи затримки психічного розвитку та їх психолого-педагогічна характеристика

3. Діагностика затримки психічного розвитку та особливості корекційно-виховної роботи

Особливості психічного розвитку дітейіз затримкою психічного розвитку

У процесі диференційованого дослідження дітей з різними відхиленнями було виділено категорію дітей, особливості психічного розвитку яких не дають змоги повноцінно засвоювати навчальну програму масової школи без спеціально створених умов, проте вони значно відрізняються від розумово відсталих, які навчаються в допоміжних школах. До зазначеної категорії належать діти із затримкою психічного розвитку.

Затримка психічного розвитку– це зворотна недостатність пізнавальної діяльності внаслідок функціональних або невиразних органічних розладів у роботі кори головного мозку.

Як правило, на початку шкільного віку такі діти «потрапляють до масової школи, але там відчувають значні труднощі в навчанні, які за звичайних умов не долаються та призводять до стійкої неуспішності дитини. Важким стає особистісне становище такої дитини в класному колективі, що відбивається на формуванні її характеру. Якщо така дитина продовжує навчання в масовій школі, її переводять з класу до класу, прогалини в знаннях накопичуються, та затримка психічного розвитку посилюється педагогічною недбалістю.

Якщо її помилково визнають розумово відсталою і визначають для неї такий тип навчального закладу, як допоміжна школа, це також не сприяє її оптималь­ному розвитку, оскільки зміст навчального матеріалу, розрахований на дійсно розумово відсталих дітей, значно нижчий справжніх пізнавальних можливостей дітей із затримкою психічного розвитку. Зокрема, їхня істотна відмінність від дітей-олігофренів полягає в тому, що вони здатні оволодіти ширшим і глибшим обсягом знань, ніж у відповідному класі допоміжної школи, а, маючи певні знання, спроможні їх самостій­но узагальнювати, конкретизувати, застосовувати до нових умов. Для таких дітей характерна ширша «зо­на найближчого розвитку», тобто вони, порівняно з олігофренами, краще використовують педагогічну до­помогу у виконанні пізнавальних та інших завдань, з якими на даний момент не можуть упоратися самос­тійно.

Таким чином, виділення цих дітей в спеціальну ка­тегорію має велике практичне значення, адже глибоке вивчення особливостей їхньої психіки і визначення на цій підставі відповідних педагогічних умов навчан­ня та виховання допомагають успішно коригувати хід їх пізнавального розвитку та становлення особистості.

Затримки розвитку у дітей можуть бути викликані різними причинами, серед них захворювання вагітної на вірусний грип, малярію, черевний тиф тощо; сер­цево-судинні хвороби матері; виснаження її організ­му під час вагітності; резус-факторна несумісність кро­ві матері та плода; пологові травми та асфіксії, інфекційні захворювання та інтоксикації, перенесені дитиною на ранніх етапах її розвитку (які уразили центральну нервову систему або тільки внутрішні ор­гани, серцево-судинну систему), травми мозку тощо.

Проведені клінічні та психолого-педагогічні дослід­ження свідчать, що діти з затримкою психічного роз­витку посідають нібито проміжне положення між діть­ми, які нормально розвиваються, та розумово відста­лими, якісно відрізняючись як від перших, так і від других.