Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями зору.

Діагностика і дослідження дітей з порушеннями зору припускає комплексне їх вивчення різними фахівцями: офтальмологами, психологами, педагогами.

Діти з порушеннями зору представляють велику і дуже різноманітну групу як за характеристикою стану їхнього зору, так і за походженням захворювань і умов соціального розвитку.

Об'єктом дослідження є сліпа, слабозора дитина, а також дитина з амбліопією і косоокістю.

Психологічне обстеження дітей з порушеннями зору здійснюється на основі розробленої тифлопсихологіі теорії з урахуванням основних закономірностей нормального розвитку.

Л.С. Виготський, вивчаючи закономірності психічного розвитку дітей при різних типах аномалій, виділив загальні специфічні закономірності, які проявляються при різних типах порушень. Вплив глибоких порушень зору на процес розвитку пов'язаний з появою відхилень у всіх видах пізнавальної діяльності та позначається на формуванні особистісної та емоційно-вольової сфер дитини. Найбільш різко порушення зору проявляється у зниженні загальної кількості одержуваної ззовні інформації, у зміні її якості.

Значне скорочення або повна відсутність зорових відчуттів, сприймань, уявлень в області чуттєвого пізнання стримує можливості формування образів уяви, пам'яті, а також психологічних систем, їх структур, зв'язків, функцій і відносин усередині цих систем. Відбуваються якісні зміни системи взаємовідносин аналізаторів, виникають специфічні особливості у формуванні образів, понять, мови, у співвідношенні образного і понятійного в розумовій діяльності, в орієнтації та мобільності в просторі і т.д.

Значні зміни відбуваються у фізичному розвитку - порушується точність рухів, їх інтенсивність, стає специфічною хода та інші рухові акти. Отже, у дитини формується своя, дуже своєрідна психологічна система, якісно і структурно не подібна ні з однією системою дитини, яка розвивається нормально, так як вона включає в себе процеси, що знаходяться на різних рівнях розвитку, через вплив на них первинного дефекту, а також і його корекції на основі створення нових компенсаторних шляхів розвитку. Це показує, що і міжфункціональні зв'язки у дітей з порушенням зору здійснюються своєрідно.

Тому формування і розвиток психологічної системи дітей, що мають порушення зору, безпосередньо пов'язане з корекційною роботою, що проводиться з ними, і з формуванням у них компенсаторних процесів, починаючи з раннього дитинства. Корекція первинного часткового дефекту медико-педагогічними і психологічними засобами підвищує компенсаторні можливості.

Таким чином, компенсація зорової недостатності за своєю суттю не є простим заміщенням одних функцій іншими, а являє собою створення на кожному етапі розвитку дитини нових складних систем зв'язків та взаємовідносин сенсорних, моторних, логічних структур, що дозволяють розуміти і досліджувати інформацію від зовнішнього світу для адекватного його відображення та поведінки відповідно до умов життя і діяльності, соціальними та моральними вимогам.

Шляхи компенсації при сліпоті

Проблема компенсації відсутнього зору є центральною для психології сліпих. Оскільки сприйняття навколишньої дійсності, яке компенсаторно розвивається за допомогою збережених аналізаторів (передовсім слуху і дотику) і «почуття перешкоди», яке формується у сліпих не можуть повністю замінити відсутній зір, конкретні уявлення про предмети розвиваються у сліпих дітей з труднощами. Орієнтування в просторі, здатність до пересування утруднені. Сповільненість і труднощі у формуванні сенсорного досвіду проявляються в недостатньому розвитку наочно-образного мислення.

Особливий вид сприйняття, який є властивим сліпим, – «почуття перешкоди» (названий «шостим почуттям», «почуття відстані» тощо) не розвивається, якщо втрата зору відбулася у похилому віці. Існує кілька гіпотез про природу «почуття перешкоди»: тактильна, температурна, слухова, дотиково-слухова. Сучасні дослідження доводять, що «почуття перешкоди» формуються в результаті спільної діяльності збережених аналізаторів при основній ролі слухового.

Відтворенню адекватних образів предметів і явищ, сприйняття яких сліпими утруднено, сприяють процеси відображення. Якщо запас уявлень про предмет у сліпих достатній, то їхнє відображення може створювати адекватні образи. Пам'ять сліпих значно розвивається, причому формування логічної пам’яті випереджує розвиток образної.

Для оволодіння усним і писемним мовленням сліпих дітей користуються рельєфним шрифтом Брайля. Кожна буква шрифту Брайля складається із випуклих точок різної комбінації у рамках шести і дає можливість одержати 63 знака. Цих знаків є достатньо для позначення всіх букв алфавіту, цифр, розділових знаків, математичних і хімічних формул і нотних знаків.

Прилад для письма сліпих

Спеціальний прилад для письма рельєфно-точковим шрифтом, який сконструйований Луї Брайлем, складається із двох металічних пластин. Верхня пластина має вигляд решітки, що складається із рядів прямокутних клітинок, а нижня – це ряди вдавлених шести крапок, які за розмірами і розміщенням відповідають верхній пластині. Між пластинками закладається перфокарт очний папір, на який наклеюються рельєфні букви. Діти пишуть спеціальним грифелем – коротка металева спиця, яка вставлена в ручку. Існують настільні і кишенькові прибори для письма сліпих, які відрізняються кількістю лінійок і букв, а також матеріалом (цинк, сплав алюмінію, пластмаса).