Типи затримки психічного розвитку та їх психолого-педагогічна характеристика

До категорії дітей із затримкою психічного розвитку належать діти з психічним і психофізичним інфантилізмом, який часто поєднується з деяким недорозвиненням пізнавальної діяльності, а також діти з астенічними та церебрастенічними станами, що виникли на відносно ранніх етапах розвитку.

Розглянемо ці групи дітей.

Психічний і психофізичний інфантилізм (від лат. Infantilis– дитячий) характерний тим, що дитина, яка перебуває на певному етапі свого розвитку, виявляє риси, притаманні дитині молодшого віку. Потрапивши до школи, такі діти поводять себе як дошкільники, віддаючи перевагу грі, не вміють зосередитися на навчальній діяльності, організувати себе відповідно до вимог педагога щодо виконання навчальних завдань та дотриманні шкільної дисципліни.

У таких дітей не розвинена достатня особистісна готовність до шкільного навчання. За наявності психофізичного інфантилізму навіть зовні зріст, вага дітей шкільного віку подібні до дошкільників. Розрізняють неускладнені форми психофізичного інфантилізму, які фізіологічно пояснюються уповільненим визріванням мозкових структур, та ускладнені, при яких у дитини спостерігаються слабко виражені органічні дефекти центральної нервової системи, що виникли на ранніх етапах розвитку.

Якщо інфантилізм не ускладнений затримкою розвитку пізнавальних процесів, недостатність навчальної діяльності та поведінки такої дитини пов’язана, головним чином, з незрілістю її емоційно-вольової сфери, що виявляється у несформованості шкільних інтересів, зниженій здатності до напруження вольових зусиль для досягнення поставленої мети або, навпаки, для втримання власних бажань, які не відповідають обставинам. Тому дитина не чує того, що пояснює вчитель, під час уроку може встати, пройтися по класній кімнаті, почати гратися, ставити випадкові запитання, не пов’язані з ходом уроку. Такі діти потребують особливої уваги, індивідуального підходу, спрямованого на формування у них якостей, необхідних для повноцінної діяльності, нормальних стосунків з іншими учнями.

Досить часто інфантилізм емоційно-вольової сфери ускладнюється певною затримкою розвитку пізнавальної діяльності, відставанням у функціонуванні мислення, пам’яті від рівня розвитку дітей цього віку. Багато дітей молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку не знають чітко, як звуть їх по-батькові а іноді і прізвища, назви вулиці, на якій вони живуть, не можуть відповісти на інші елементарні запитання. Виконуючи навчальні завдання такі діти припускаються значної кількості помилок, яких самі не помічають і не виправляють, оскільки для них характерним є не сформованість самоконтролю, невміння правильно оцінити результати власної діяльності. Нерідко помилки у виконанні завдань пов’язані з порушенням цілеспрямованості діяльності, невмінням правильно зрозуміти та утримати в пам’яті інструкцію до завдання, особливо якщо вона містить кілька вимог.

Для всіх дітей із затримкою психічного розвитку характерні більш або менш виражені порушення розумової працездатності, які полягають у підвищеній втомлюваності, особливо під час розв’язання завдань, що вимагають тривалого інтелектуального навантаження. Проте ця особливість, виявляється у дітей з астенічними станами.

Термін астенія (

від грец. А – частка, що означає заперечення, sthenos– сила) означає слабкість, безсилля та використовується в тих випадках, коли йдеться про ослабленість організму загалом або деяких його нервово-психічних функцій. Залежно від причин, що викликали астенічний стан, розрізняють церебральну та соматогенну астенії.

При церебральній (від лат. сerebrum– мозок) астенії нервовопсихічна слабкість зумовлена захворюваннями мозку (інфекції, травми). Тут мається на увазі легкі ураження центральної нервової системи, оскільки більш тяжкі спричиняють розумову відсталість, тобто стійке порушення пізнавальної діяльності, тоді як при церебрастеніях, які зумовлюють затримки психічного розвитку, інтелект первинно збережений. Соматогенна (від. soma– тіло) астенія пов’язана з загальними соматичними захворюваннями організму (дизентерією, скарлатиною, туберкульозом).

Першопричиною порушень пізнавальної діяльності в дітей з астенічними станами є надмірна втомлюваність, яка різко знижує продуктивність діяльності. Тому, в таких випадках, коли розумова відсталість їхня ще не порушена (на початку роботи, в спокійній обстановці, після відпочинку), діти виявляться досить зібраними, активно сприймають і розуміють навчальний матеріал, правильно й відносно самостійно виконують різні практичні завдання, розв’язують інтелектуальні завдання. Проте такий стан у дітей-астеніків зберігається недовго. В процесі навчальної діяльності швидко настає виснаження нервової системи, працездатність швидко знижується, порушується увага, послаблюються пам'ять, розумові операції, частішають відволікання від роботи, зростає пасивність.

Підвищеною втомлюваністю нервової системи у багатьох випадках пояснюються і деякі особливості поведінки таких дітей: у втомленому стані деякі з них стають надмірно збудливими, інші, навпаки, загальмованими, темп їхньої діяльності різко вповільнюється або вони зовсім припиняють роботу, проявляють невпевненість, боязкість.

Відхилення в розвитку, яке зумовлене соматогенною астенією і несприятливим станом дитини у сім’ї та школі, можна компенсувати створенням доцільних медико-педагогічних умов.

У ряді випадків (особливо при неускладненому психофізичному інфантилізмі, астеніях соматичного характеру) затримки психічного розвитку вдається повністю подолати, що дає змогу таким дітям навчатися у масовій школі.

Проте в тих випадках, коли затримки психічного розвитку виникають на тлі легко виражених органічних уражень центральної нервової системи, як це відбувається при ускладнених формах психофізичного інфантилізму або при церебральних астеніях, доцільно направляти таких дітей до інклюзивних класів, де з ними проводиться тривала та цілеспрямована корекційна робота, в результаті якої діти успішно оволодівають програмою загальноосвітньої школи.

Діагностика затримок психічного розвитку в дітей