Ступені розумової відсталості

Залежно від глибини пошкодження мозку традиційно виокремлюють три ступені розумової відсталості: ідіотію, імбецильність, дебільність. За сучасною міжнародною класифікацією психічних захворювань виділяється чотири ступені розу­мової відсталості, які співвідносяться з показниками рівня розу­мового розвитку, вираженими в інтелектуальному коефіцієнті (ІQ):

-  глибокий (F-73) – ідіотія ((ІQ - 0 – 19);

-  важкий (F-72) – виразна імбецильність ((ІQ = 20 – 34);

-  помірний (F-71) – легка імбецильність ((ІQ = 35 – 49);

-  легкий (F-70) – дебільність ((ІQ= 50 – 69).

Діти з легким ступенем розумової відсталості можуть навчатися за програмою допоміжної школи.

Ідіотія(важка розумова відсталість) – це найвиразніший ступінь розумової відсталості, який виникає внаслідок глибинного пошкодження кори головного мозку та частково підкірки, що призводить до грубого порушення фізичного та психічного розвитку. У таких дітей можуть спостерігатися часті прояви сексуаль­ного збудження у вигляді невтримного онанізму. У деяких ви­падках при ідіотії спостерігається парадоксальне збереження окремих психічних функцій та здібностей. На тлі глибокої інте­лектуальної неповноцінності може спостерігатися вражаюча механічна пам'ять, музичні та інші здібності тощо.

Діти з розумовою відсталістю у ступені ідіотії підлягають розподілу до будинків інвалідів та закладів соціального забез­печення, де за ними доглядають та за можливості навчають елементарних навичок самообслуговування.

Імбецильність– середній за виразністю ступінь розумової відсталості, який виникає через глибинне пошкодження кори головного мозку. Імбецильність, за міжнародною класифіка­цією, поділяється на легку та виразну.

Незалежне проживання осіб з таким ступенем інтелектуаль­ної недостатності є неможливим. Проте вони можуть бути фі­зично активними, встановлювати контакти, брати участь в елементарних соціальних заняттях, організованих вихователя­ми. У дорослому віці вони здатні до простої практичної роботи під наглядом, піддаються керівництву.

Діти з розумовою відсталістю у ступені імбецильності підлягають розподілу до будинків інвалідів та закладів соціального забезпечення, де за ними доглядають, формують навички самообслуговування, а також за можливості навчають елементам грамоти.

Дебільність(легка розумова відсталість) – найлегший ступінь розумової відсталості, який виникає внаслідок поверхневого пошкодження кори головного мозку. Спостерігається пев­не відставання у розвитку локомоторних функцій, яке у шкільно­му віці може бути виявленим лише за допомогою спеціального обстеження. У таких дітей порівняно добре розвинене побутове мовлення. Їх можна навчити правильно вимовляти слова, буду­вати речення, вживати узагальнювальні та абстрактні терміни. Завдяки спеціальному навчанню вони опановують писемне мовлення: навчаються читати й писати. Хоч на письмі вони допускають велику кількість граматичних, стилістичних та логічних помилок. Труднощі розуміння зверненого до них мовлення у дебілів можна помітити тоді, коли співрозмовник вживає склад­ні логікограматичні конструкції, слова та вирази з переносним значенням. Обсяг запам'ятовування є звуженим. Обмежує мож­ливості пам'яті також невміння користуватися прийомами мне­мотехніки, підпорядковувати пам'ять мисленню.

У дебілів можна розвинути довільну увагу, яка, втім, буде поступатися за своїми властивостями увазі дитини з нормаль­ним психофізичним розвитком. В умовах спеціального навчан­ня у них формується наочно-образне та елементарне вербально-логічне мислення.

Діти-дебіли здатні до цілеспрямованих видів діяльності, можуть передбачати наслідки своєї активності, якщо зробити їхнім предметом усвідомлення. Проте досить часто під впливом нагальних потреб вони виявляються схильними до імпульсивних необдуманих вчинків.

Емоційно-вольова сфера у дітей-дебілів первинно збережена. Тому вони у доступних їхньому розумінню ситуаціях адекватні. Проте характерними при дебільності є незрілість, інфантильність емоцій, слабкість волі, знижена спроможність докладати вольові зусилля.

Діти з розумовою відсталістю у ступені дебільності можуть вчитися за програмою спеціальної допоміжної школи, що базується на програмі початкової масової школи, до якої додається спрощене вивчення історії, географії, біології, побутової хімії та фізики. Особливе місце у шкільній освіті розумово відсталих дітей посідає трудове навчання, соціально-побутова орієнтація

Психологічні особливості розвитково-корекційної роботи з розумово відсталими дітьми

Завдання та принципи корекційної роботи

Завдання корекціїполягає у тому, щоб забезпечити можливість соціальної адаптації дитини шляхом розвитку вищих психічних функцій, оптимізації соціальної ситуації розвитку, формування різних видів діяльності.

Ефективність корекційної роботи залежить від дотримання її принципів, основу яких було закладено працями у галузі дефектології Л.С. Виготського, а також його послідовників
(Л.В. Занков, І.М. Соловйов, Г.М. Дульнєв, Ж.І. Шиф,
В.І. Лубовський, В.М. Синьов, Н.М. Стадненко та ін.).