Договори з передання майна у власність. Правове регулювання зобов’язань купівлі-продажу.

Всього годин – 14, у т.ч. лекцій – 4, семінарських – 2, практичних - 2, самостійна робота – 6.

Семінарське заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Поняття та юридична характеристика договору купівлі-продажу. Види договору купівлі-продажу.

2. Сторони, предмет, істотні умови, форма договору купівлі-продажу.

3. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.

4. Кількість товару. Якість товару. Асортимент товару. Комплектність товару.

5. Момент виникнення обов’язку продавця передати товар. Момент виникнення права власності. Ризик випадкової загибелі проданої речі.

6. Правові наслідки порушення договору купівлі-продажу.

Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття

Договір купівлі-продажу є одним із найважливіших інститутів цивільного права. Відносини купівлі-продажу регулюються як ЦК України, так і багатьма спеціальними законодавчими актами та міжнародно-правовими актами, що врешті обумовлює певні труднощі у вивченні матеріалу даної теми.

Розпочинаючи вивчення цієї теми, необхідно надати особливої уваги визначальним правовим ознакам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Визначаючи цивільно-правову характеристику договору купівлі-продажу, необхідно вказати, що договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім і може бути реальним або консенсуальним.

Готуючись до семінарського заняття, студенти повинні визначити елементи договору: сторони, предмет, ціну, строк, форму та зміст.

Відповідно до цивільного законодавства сторонами в договорі купівлі-продажу виступають продавець і покупець. За загальним правилом ними можуть бути будь-які суб’єкти цивільних правовідносин – фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Однак необхідно пам’ятати, що умови участі кожного з цих суб’єктів у договорі купівлі-продажу не завжди однакові і залежать вони від обсягу правоздатності і дієздатності конкретного суб’єкта відповідних цивільних правовідносин, форми власності відчужуваного майна, правового режиму майна та інших обставин.

Важливо правильно визначити істотні умови договору купівлі-продажу. Загальними істотними умовами такого договору є умови про предмет та ціну. Доки сторони не дійдуть згоди щодо цих умов, договір не може вважатися укладеним, незважаючи на погодження усіх можливих інших умов. Але варто пам’ятати, що значення істотної умови можуть набути і ті, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Інші істотні умови можуть бути передбачені окремими законами, як це має місце в приватизаційному законодавстві.

Слід звернути увагу, що важливим аспектом є погодження якості, кількості, асортименту та комплектності товару. Студенти повинні вміти розрізняти вказані категорії.

Із укладенням договору купівлі-продажу у кожної із сторін виникають взаємні права та обов’язки, які водночас становлять його зміст. Особливістю цього договору є те, що права однієї сторони співвідносяться з обов’язками іншої сторони таким чином, що відповідному обов’язку кореспондується відповідне право покупця і навпаки. Безумовно, найважливішим обов’язком продавця є передача проданого майна у власність покупця, а останній набуває право вимагати передачі йому обумовленого майна. У свою чергу покупець зобов’язаний сплатити обумовлену ціну за майно, а продавець набуває права вимагати оплати проданого майна.

Однак є й інші обов’язки сторін, які вимагають всебічного аналізу. Так, продавець зобов’язаний також: попередити покупця про права третіх осіб на річ, що продається, і зберігати продану річ, якщо право власності переходить до покупця раніше передачі речі, повідомити покупця про можливі наявні недоліки продаваної речі. Покупець у свою чергу зобов’язаний прийняти від продавця продану річ.

У випадку невиконання або неналежного виконання сторонами перерахованих та інших обов’язків для порушника можуть наступати певні негативні правові наслідки, у тому числі у вигляді цивільно-правової відповідальності. Такі правові наслідки визначаються нормами ЦК України, які регулюють безпосередньо купівлю-продаж, та умовами договору. Якщо ж таким чином правові наслідки порушення того чи іншого обов’язку не визначені, то мають застосовуватися загальні положення зобов’язального права.

Дати визначення наступних понять:

договір купівлі-продажу, предмет договору купівлі-продажу, продаж об’єктів за конкурсом, аукціон, кількість товару, асортимент товару, якість товару, комплектність товару, комплект товару, тара, упаковка, гарантійний строк, строк придатності товару.

Завдання для самостійної роботи:

1. Чи можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнові права?

2. В якій формі укладаються договори купівлі-продажу?

3. Хто має право продажу товару?

4. Які обов’язки покупця і продавця у разі пред’явлення третьою особою позову про витребування товару?

5. Які правові наслідки відмови продавця передати товар?

6. В який момент здійснюється перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару?

7. Яким чином здійснюється підтвердження відповідності товару вимогам законодавства?

8. Як співвідносяться строк придатності товару та гарантійний строк?

9. Який строк позовної давності, що застосовується до вимог у зв’язку з недоліками проданого товару?

10. Як здійснюється перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу?

11. В яких випадках допускається попередня оплата товару?

Тематика рефератів:

1. Захист прав споживачів при укладенні договорів купівлі-продажу.

2. Продаж товару у кредит.

3. Особливості оплати товару з розстроченням платежу.

4. Особливості страхування товару за договорами купівлі-продажу.

Практичні завдання:

Завдання 1.У жовтні 2005 р. Литвиненко придбала в універмазі пральну машину. В лютому 2006 р. машина вийшла з ладу і Литвиненко звернулася до універмагу з проханням прийняти машину та повернути кошти, які вона за неї сплатила. В універмазі відмовили задовольнити це прохання, мотивуючи тим, що машина вийшла з ладу протягом перебігу гарантійного терміну, і вона може звернутися в авторизовану майстерню для гарантійного обслуговування.

Литвиненко відхилила пропозицію універмагу і звернулася до юридичної консультації з проханням підготувати позовну заяву до суду.

Чи правомірним було звернення Литвиненко до універмагу? Чи правомірно універмаг відмовив Литвиненко? Як вирішить адвокат проблему Литвиненко? Підготуйте проект позовної заяви з обгрунтуваннм вимог споживача.

Завдання 2.Петренко придбав у магазині комп’ютер із розстроченням платежу на 3 роки. За договором Петренко мав 3 числа кожного місяця сплачувати встановлену у договорі грошову суму. Через рік після оформлення договору підприємство, на якому працював Петренко, було ліквідовано. Петренко у пошуках роботи виїхав за кордон та припинив сплачувати встановлену договором суму. Представники магазину звернулися до дружини Петренка з вимогою внести несплачену суму грошей або повернути комп’ютер. Після відмови дружини Петренка представники магазину звернулися з позовом до суду.

Чи правомірним було звернення представників магазину до дружини Петренка? Яке рішення буде прийнято судом? Обгрунтуйте його.

Завдання 3. Меркулов придбав у магазині комп’ютер із ростроченням платежу на 2 роки. За договором Меркулов повинен був сплачувати кожного місяця встановлену у договорі грошову суму. Через рік після оформлення договору у зв’язку з тим, що Меркулов протягом 5 місяців не сплачував відповідних сум, представники магазину звернулися до Меркулова з вимогою внести несплачену суму грошей або повернути комп’ютер. Меркулов відмовився сплатити кошти та повернути комп’ютер, оскільки подарував його своїй сестрі Марії і запропонував представникам магазину звернутися до неї з тими ж вимогами. Після відмови Меркулова представники магазину звернулися з позовом до суду.

Чи правомірним було звернення представників магазину до Меркулова? Яке рішення буде прийнято судом? Обгрунтуйте його.

Завдання 4.Перед смертю Савченко склав заповіт, яким заповідав квартиру, бібліотеку, картини, автомобіль, колекцію мисливської зброї, ювелірні вироби своєму синові, який жив в Австрії. Приїхавши на похорони батька Савченко-молодший звернувся до адвоката за консультацією відносно термінового продажу спадкового майна, оскільки йому протягом місяця необхідно повернутися в Австрію.

Який строк для прийняття спадщини передбачено ЦК України? Яке пояснення повинен дати адвокат?

Завдання 5.Рівненське автотранспортне підприємство та спільне українсько-російське підприємство ТЕП у жовтні 2002 р. уклали договір купівлі-продажу, згідно з яким останньому було продано за 118000 грв. будівлю адміністративного корпусу, тверде покриття для стоянки машин площею 21 116 м і будівлю для механічного миття машин.

Угода не була погоджена ні з регіональним відділенням фонду державного майна, ні з Міністерством транспорту України, якому надано право управління майном підпорядкованого йому Рівненського АТП 15654. Міністерство транспорту України у травні 2004 р. звернулося з позовом до ВГСУ про визнання угоди купівлі-продажу недійсною.

Яке рішення має прийняти суд, виходячи із зазначених обставин?

Завдання 6.Одеське виробниче об’єднання «Електронмаш» звернулося з позовом до ЗАТ «Соляріс-Дніпро» про стягнення боргу на суму 353 000 грв., який не сплачений у відповідності до договору купівлі-продажу.

В результаті перевірки матеріалів встановлено: позивач передав із свого складу перевізнику – АТП № 1701 м. Одеса товар. Останній вивантажив товар у склад покупця і оформив відовідні перевізні документи. Але покупець, перевіривши через 15 днів товар, відмовився сплатити за нього встановлену цну, оскільки продані йому електричні двигуни в основному були непрацюючими. Позивач пояснив, що продав якісний товар; непрацюючими двигуни могли стати в результаті доступу води до них під час перевезення або на складі у покупця.

Яке рішення повинен прийняти суд? Обгрунтуйте свою позицію.

Завдання 7.Войтенко пред’явила позов до Сіренка про визнання права власності на будинок. Позивачка зазначала, що в березні 2006 р. вона домовилася з Лісніченко про купівлю у неї будинку. Вона в цей час зустрілася із Сіренком і той обіцяв із нею одружитися, якщо договір купівлі-продажу буде оформлений на нього. Войтенко погодилася і внесла гроші в сумі 50 000 грв. на рахунок Лісніченко і оформила договір купівлі-продажу на відповідача.

Посилаючись на те, що Сіренко згодом її ошукав, а гроші на будинок фактично внесла вона, Войтенко просила визнати зазначений договір недійсним і перевести на неї права і обов’язки покупця. У суді з’ясувалося, що дійсно кошти на придбання будинку в повному обсязі передала Войтенко. Крім того, домовленості про створення спільної власності між сторонами не було.

Чи виникає у даному випадку право спільної власності на житловий будинок? Вкажіть і грунтовно доведіть хто є власником житлового будинку. Яким було б рішення суду, якщо буде встановлено, що спірний будинок було придбано за кошти і позивачки і відповідача?

Нормативні акти:

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356.

3.  Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

5. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р.// Голос України. – 2006. - № 69.

6. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 1. - Ст. 1.

7. Про страхування: Закон України від 7 травня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18. - Ст. 78.

8. Про безпечність та якість харчових продуктів: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 3. - Ст. 75.

9. Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб: Закон України від 22 грудня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 3. – Ст. 9.

10. Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 31. - Ст. 145.

11. Про підтвердження відповідності: Закон України від 17 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 32. - Ст. 169.

12. Про приватизацію державного майна: Закон України від 04 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 17. - Ст. 122.

13. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України від 6 липня 1995 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 28. - Ст. 205.

14. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 3 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 52. - Ст. 650.

15. Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 2. - Ст. 42.

16. Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльністі та правил торговельного обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 25. - Ст. 53.

17. Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів»: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 172.

18. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення: Декрет Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. № 30-93. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 23. – Ст. 247.

19. Про затвердження Тимчасового положення про порядок держвної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно: Наказ Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5. // Офіційний вісник України. – 2002. - № 8. – Ст.  471.

20. Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: Наказ Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 24. - Ст. 203.

21. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами: Наказ Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р. № 104 // Офіційний вісник України. – 2007. - № 86. - Ст. 197.

22. Про затвердження Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами: Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 13 березня 1995 р. № 37.

23. Про затвердження Правил торгівлі у розтрочку: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. № 997 // Офіційний вісник України. -1998 р. -№ 27. - Ст. 45.

24. Інструкція про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю: Постанова Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № 11-6.

25. Інструкція про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю: Постанова Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № 11-7.

Спеціалізована література:

1. Колісникова Г. Особливості цивільно-правового захисту прав споживачів// Право України. - 2008. - № 3. - C. 100-102.

2. Куриленко О. Біржові договори як вид договорів купівлі-продажу // Вісник прокуратури. - 2007. - № 5. - C. 76-79.

3. Майданик Н.І. Право переважної купівлі майна: поняття і порівняльна характеристика // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 2. - С. 35-44.

4. Майданик Н.І. Склади (підстави) права переважної купівлі майна // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 9. - C. 63-78.

5. Поліщук О.Ю. Права споживача при придбанні ним продукції у кредит // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2007. - Вип. 1. - C. 131-135.

Практичне заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Договір роздрібної купівлі-продажу.

2. Договір поставки.

3. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

4. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

5. Договір міни (бартеру). 

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

Оскільки ЦК України трактує купівлю-продаж як загальнородове поняття, яке охоплює всі види зобов’язань по відчуженню майна за встановлену покупну ціну, то необхідно ознайомитися і з усіма існуючими на сьогодні різновидами договору купівлі-продажу. Тому після вивчення загальних правових засад купівлі-продажу необхідно перейти до ознайомлення з особливостями окремих видів купівлі-продажу: договору роздрібної купівлі-продажу, договору поставки, договору контрактації сільськогосподарської продукції, договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, договору міни.

Договір роздрібної купівлі-продажу є різновидом договорів купівлі-продажу, тому на даний вид правовідносин поширюються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено законом, зокрема, параграфом 2 глави 54 ЦК України. Договір роздрібної купівлі-продажу має такі індивідуалізуючі ознаки: 1) суб’єктний склад учасників договірних правовідносин (продавцем завжди є суб’єкт підприємницької діяльності, а покупцями найчастіше виступають фізичні особи); 2) мета використання товару (не для підприємницької діяльності). Ці та інші специфічні ознаки договору роздрібної купівлі-продажу зумовили закріплення в законодавстві України особливих механізмів правового регулювання договірних відносин даного виду.

ЦК України врегульовує відносини щодо інформування продавцем покупця щодо товару, запропонованого до продажу, визначає права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості, встановлює умови обміну товару неналежної якості, порядок і строки задоволення вимог покупця про заміну товару або усунення недоліків, регламентує відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни і повернення товару неналежної якості, визначає умови відповідальності за шкоду, завдану товаром неналежної якості. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, які не врегульовані ЦК України, в субсидіарному порядку застосовується законодавство про захист прав споживачів, зокрема Закон України «Про захист прав споживачів».

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Товар, який виступає об’єктом договірних відносин поставки, призначається, як правило, для використання у підприємницькій дільності або для інших цілей, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Відповідно до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельнику (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. Договір контрактації є консенсуальним, двостороннім, оплатним.

Істотними умовами договорів контрактації є умови про види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин; кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника; ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-прийняття продукції; обов’язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства; відповідальність сторін за порушення договору. Слід зазначити, що норми ГК України, що регулюють відносини контрактації у сфері господарювання, є спеціальними і мають пріоритет відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Договір про постачання енергії є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Об’єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природний газ, вода, нафта та інші ресурси.

Істотною ознакою даних видів договорів є спосіб транспортування (доставки) енергетичних та інших ресурсів споживачеві, а саме – через приєднану мережу, яка може перебувати у власності чи управлінні не тільки постачальника чи абонента, а й третіх осіб. Тому юридична модель договору постачання енергетичними та іншими ресурсами не застосовується до тих відносин, в яких доступ споживача до відповідного ресурсу забезпечується іншим способом, як-от: купівля-продаж акумуляторних батарей та елементів живлення, природного газу в балонах, палива на автозаправних станціях тощо. Важливою ознакою договорів постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу є покладення на споживача (абонента) додаткових обов’язків з дотримання режиму використання відповідної мережі та безпечної експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

За договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Договір міни є консенсуальним, оплатним і двостороннім. Кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, що, однак, не вносить елементів договору купівлі-продажу в бартерні відносини. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставик, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Завдання для самостійної роботи:

1. Які спеціальні види роздрібної купівлі-продажу Вам відомі?

2. Що розуміється під публічною пропозицією укласти договір купівлі-продажу?

3. Яку інформацію повинен покупець надати про товар?

4. Чи можливий обмін товару?

5. Який порядок і строки задоволення вимог покупця про заміну товару або усунення недоліків?

6. Яка відповідальність особи за шкоду, завдану товаром неналежної якості?

7. Чим відрізняється договір міни та бартеру?

Тематика рефератів:

1. Продаж товару за зразками.

2. Продаж товарів з використанням автоматів.

3. Договір купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві.

4. Договір найму-продажу.

5. Договір купівлі-продажу на біржі.

Практичні завдання:

Завдання 1.Магазин електроніки відмовився продати Іваненку виставлений на вітрині ноутбук, пояснивши, що ноутбук тримають на вітрині в рекламних цілях, на складі магазину таких комп’ютерів більше немає і придбати його Іваненко зможе лише через три місяці, коли від виробника надійде нова партія аналогічного товару.

Чи правомірні дії магазину? Чи порушені права та законні інтереси Іваненка? Якщо так, як Іваненку їх захистити?

Завдання 2. Магазин побутової техніки забезпечив безкоштовну доставку покупцям великогабаритних товарів. Придбаний Тищенком холодильник, який йому привезли працівники магазину, не входив у ліфт багатоповерхового будинку, на десятому поверсі якого проживав покупець. Працівники магазину відмовились піднімати холодильник сходами, пояснивши, що такого обов’язку вони не мають, відвезли холодильник назад в магазин та повідомили Тищенку, що якщо той не забере холодильник протягом трьох днів власними силами, холодильник буде продано іншим особам.

Дайте юридичну оцінку діям працівників магазину. Чи має Тищенко право вимагати від магазину доставки холодильника безпосередньо в квартиру? Якщо так, то як його реалізувати?

Завдання 3. Приватне підприємство і фермерське господарство уклали договір міни 0,5 тон мінеральних добрив на 10 тон яблук. Доставлені фермерським господарством яблука приватне підприємство протягом тижня реалізувало за зовнішньоекономічними конрактами, а мінеральних добрив фермерському господарству не передало.

Сформулюйте та обґрунтуйте позовні вимоги щодо захисту прав фермерського господарства в даній ситуації.

Завдання 4. Енергопостачальне підприємство розмістило на дверях усіх під’їздів багатоповерхового житлового будинку оголошення про те, що в разі непогашення мешканцями протягом місяця заборгованості з оплати спожитої за попередні періоди електроенергії її постачання на будинок буде припинено. Оскільки заборгованість мешканці не погасили, будинок було знеструмлено в обіцяний термін. Група мешканців, які справно оплачували спожиту електроенергію, подали позов до енергопостачального підприємства про відновлення постачання електричної енергії, а до решти мешканців будинку солідарно – про відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди, заподіяних знеструмленням будинку.

Вирішіть спір.

Завдання 5. Консервний завод у березні 2005 р. уклав із кількома колективними сільськогосподарськими підприємствами одного району договори контрактації яблук, груш і моркви урожаю 2005 р. Коли восени з заводу прибула колона вантажного автотранспорту, підприємства відмовились відвантажувати плодово-овочеву продукцію, мотивуючи це тим, що завод на порушення взятих на себе за договором контрактації зобов’язань не забезпечив сільськогосподарські підприємства агрохімікатами, необхідними для вирощування даного урожаю.

Зібраний урожай підприємства продали іноземному агротрейдеру за вигіднішими цінами, ніж було встановлено договором контрактації. У зв’язку з відсутністю сировини на заводі було зірвано виробництво кількох видів соку, що в свою чергу зумовило невиконання заводом зобов’язань з їх поставки торгівельним підприємствам України. Завод подав позов до сільгосппідприємств про відшкодування збитків, в т.ч. упущеної вигоди.

Чи обґрунтовані вимоги заводу? Яким має бути судове рішення в цій справі?

Завдання 6. Радіоприймачі, партія яких надійшла від виробника торгівельному підприємству за договором поставки, не були укомплектовані інструкцією з їх експлуатації. Підприємство прийняло товар, звернувшись одночасно з вимогою до виробника про доукомплектування кожної одиниці товару в установлений законодавством строк. Коли через місяць на підприємство прибули працівники виробника з обладнання та матеріалами для доукомплектування товарів, виявилось, що вся партія радіоприймачів два дні тому відправлена підприємством виробникові назад. Виробник радіоприймачів подав до підприємства позов про відшкодування збитків, понесених у зв’язку з приготуванням до доукомплектування товару згідно попередньої вимоги підприємства.

Чи підлягає позов задоволенню? Які права має покупець некомплектного товару за договором поставки? Чи звільняє прийняття покупцем некомплектних товарів від відповідальності постачальника таких товарів?

Нормативні акти:

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

4. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон України від 14 січня 2000 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 12. - Ст. 95.

5. Про державний матеріальний резерв: Закон України від 16 жовтня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 13. - Ст. 112.

6. Про електроенергетику: Закон України від 16 жовтня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 1. - Ст. 1.

7. Про енергозбереження: Закон України від 1 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 30. - Ст. 283.

8. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 47. - Ст. 514.

9. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р.// Голос України. – 2006. - № 69.

10. Про товарну біржу: Закон України від 10 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 10. - Ст. 139.

11. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 1. - Ст. 1.

12. Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних аотреб: Закон України від 22 грудня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 3. - Ст. 9.

13. Про нафту і газ: Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 50. - Ст. 262.

14. Про питну воду та питне водопостачання: Закон України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 16. - Ст. 112.

15. Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 5-6. - Ст. 44.

16. Про теплопостачання: Закон України від 2 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 28. - Ст. 373.

17. Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 р. № 1129 // Офіційний вісник України. – 1997.- № 41. – Ст. 60.

18. Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 266 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - № 8. – Ст. 239.

19. Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 158-159.

20. Про затвердження Правил розрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 460 // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 69-70.

21. Про затвердження Правил розрібної торігвілі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1790 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 47. – Ст. 2434.

22. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 р. № 1209 // Офіційний вісник України. – 1997. - № 45. – Ст. 55.

23. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 854 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - № 15. – Ст. 418.

24. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1998. - № 2. – Ст. 51.

25. Деякі питання діяльності, пов'язаної з торгівлею лікарськими засобами: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 р. №  // Офіційний вісник України. – 2010. - № 17. - Ст. 43.

26. Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльністі та правил торговельного обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 25. - Ст. 53.

27. Про затвердження Правил розповсюдження періодичних друкованих видань: Наказ Державного комітету зв’язку України, Міністерства інформації України, Міністерства транспорту України від 10 грудня 1998 р. № 169/81/492 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 52. – Ст. 1964.

28. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами: Наказ Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 11 липня 2003 р. № 185 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 30. – Ст. 1581.

29. Про затвердження Правил торгівлі на ринках: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. № 57/188/84/105 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 34. – Ст. 1634.

30. Про затвердження Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями: Наказ Міністерства екноміки України від 19 квітня 2007 р. № 103 // Офіційний вісник України. – 2007. - № 80. - Ст. 52.

31. Про затвердження Правил продажу товарів поштою: Наказ Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України від 11 червня 2008 р. № 206/699 // Офіційний вісник України. – 2008. - № 62. - Ст. 86.

32. Про затвердження Рекомендацій щодо організації продажу товарів за зразками: Наказ Міністерства економіки України від 20 липня 2000 р. № 152

33. Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5.

Спеціалізована література:

1. Алямкін В. До парадигми інституту поставки у законодавстві України // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 2. - C. 65-68.

2. Джабраілов Р.А. Закупівля товарів, робіт, послуг за рахунок коштів бюджету територіальної громади міста: проблеми правового забезпечення та шляхи їх подолання // Вісник господарського судочинства. - 2007. - № 6. - C. 25-32.

3. Куриленко О. Біржові договори як вид договорів купівлі-продажу // Вісник прокуратури. - 2007. - № 5. - C. 76-79.

4. Маріц Д.О. Окремі питання правового регулювання строків у договорах поставки // Право і суспільство. – 2010. - № 1. – С. 29-32.

5. Сенич О.Я. Визначення поняття «роздрібна торгівля»: юридичний аспект// Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - Вип. 1. - C. 105-109.

6. Сербова А.В. Поняття й елементи договору постачання природного газу для побутового споживача // Право і суспільство. – 2009. - № 3. – С. 41-46.

ТЕМА № 23

Договір дарування

Всього годин – 6, у т.ч. лекцій – 2, практичних - 2, самостійна робота – 2.

Практичне заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Поняття та юридичні ознаки договору дарування. Предмет, сторони, форма договору дарування.

2. Зміст договору дарування.

3. Порядок припинення договору дарування.

4. Види договору дарування: пожертва, меценатство, спонсорство.

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

Договір дарування так само, як і договори купівлі-продажу, міни, поставки належить до групи договорів, що опосередковують перехід майна у власність. Студенти повинні усвідомити, що перехід права власності на дарунок (річ чи право) від дарувальника до обдаровуваного здійснюється безумовно і безстроково (назавжди).

При цьому особливу увагу слід звернути на момент переходу права власності від дарувальника до обдаровуваного, який законодавець пов’язує з моментом прийняття дарунка обдаровуваним (ч. 1 ст. 722 ЦК). Вказана норма має спеціальний характер щодо ст. 334 ЦК, яка хоча і містить загальні правила щодо моменту виникнення права власності, проте повинна враховуватися, особливо стосовно випадків, коли договір дарування підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. До того ж необхідно враховувати, що ЦК у ч. 4 ст. 722 містить новелу, відповідно до якої прийняттям дарунка також вважається прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо).

Студенти повинні з’ясувати, що договір дарування є двостороннім правочином, тому згода обдаровуваного на його укладання є обов’язковою (обдаровуваний може відмовитися від прийняття дарунка). Водночас він є одностроннім договором, оскільки обов’язки покладаються виключно на дарувальника, а обдаровуваному належать лише права.

Безспірною ознакою договору дарування є його безоплатний характер, оскільки, передаючи майно у власність обдарованого, дарувальник не отримує від нього зустрічного задоволення. Згідно ч. 2 ст. 717 ЦК договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно з ЦК можлива як реальна, так і консенсуальна конструкція договору дарування. Так, відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Студенти повинні відзначити, що консенсуальної конструкції стосуються спеціальні норми ст. 723, 724 ЦК. Попри це слід враховувати, що ЦК виходить із презумпції реальності договору дарування.

ЦК встановлює, що предметом договору дарування можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. У зв’язку з цим студенти повинні зауважити, що договір дарування може бути укладено щодо будь-яких речей: споживних та неспоживних, рухомих та нерухомих, зокрема, стосовно споруд, будівель, транспортних засобів, земельних ділянок, цілісних майнових комплексів підприємства і т.д., за винятком майна, вилученого з цивільного обороту. Майнові права, що є дарунком, можуть бути як зобов’язальними, так і речовими.

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, АРК, територіальна громада. Студенти повинні зауважити, що закон встановлює певні обмеження щодо укладення договору дарування (на стороні дарувальника) деякими особами. Так, батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних (ч. 2 ст. 726 ЦК). Спеціальні вимоги ставляться і до змісту доручення на укладення договору дарування представником дарувальника. Так, доручення на укладення договору дарування, у якому не вказано імені обдаровуваного, є нікчемним (ч. 4 ст. 720).

При визначенні змісту договору дарування особливу увагу студенти повинні звернути на ст. 725 та 726 ЦК, що містять норми стосовно встановлення у договорі дарування додаткового обов’язку обдаровуваного на користь третьої особи, який в окремих випадках містить ознаки сервітуту (глава 32 ЦК).

Різновидом договору дарування є договір пожертви – дарування нерухомих і рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів фізичним особам, юридичним особам, державі, АРК, територіальній громаді для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Студенти повинні відзначити, що договір пожертви завжди реальний та вважається укладеним з моменту прийняття пожертви.

Завдання для самостійної роботи:

1. Чи може в якості дарунка виступати майнові права?

2. В яких випадках договір дарування підлягає нотаріальному посвідченню?

3. Чи може укладати договір дарування від імені дарувальника його представник?

4. З якого моменту здійснюється перехід права власності на дарунок?

5. Чи можлива одностороння відмова від договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому?

6. Які правові наслідки порушення обдаровуваним обов’язку на користь третьої особи?

7. Який строк позовної давності, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування?

Тематика рефератів:

1. Особливі різновиди договору дарування за цивільним законодавством України.

2. Форма договору дарування.

3. Правове регулювання благодійництва в Україні.

Практичні завдання:

Завдання 1.Войтенко, 1948 р.н., з 1985 р. проживала в будинку по вул. Калиновій в м. Дніпропетровську. Вона була власником цього будинку, успадкувавши його від матері.

Рішенням міськвиконкому від 25 червня 1991 р. Войтенко та її сину, Грідасову, на цій же ділянці було дозволено будівництво нового двоквартирного будинку після знесення старого будинку. В новому будинку, побудованому в 1997 р., Войтенко стало належати 2/5 частки будинку з виділенням в користування квартири № 1, а Грідасову – 3/5 частки з виділенням в користування квартири № 2. 12 лютого 2004 р. Войтенко за договором дарування передала свою долю в будинку сину Грідасову, залишившись у ньому проживати.

8 грудня 2004 р. Грідасов подарував будинок своїй дочці Нор. Після вселення сім’ї Нор у будинку почали виникати сварки між Войтенко та її внучкою.

Войтенко звернулася з позовом до Грідасова про розірвання договору дарування, укладеного ними, і повернення її частини в будинку, посилаючись на те, що укладаючи договір дарування, вони домовлялись про те, що до смерті Войтенко Грідасов не має права відчужувати частку в будинку, яка їй належала.

Окрім того вона послалася на те, що об’єкт дарування вона не передавала Грідасову.

Як вирішити спір, який виник між Войтенко і Грідасовим?

Завдання 2.Неповнолітній Пономаренко подарував на день народження своєму товаришеві, повнолітньому Сидорову, картину. Після того як батьки Пономаренка виявили, що картина зникла з їх квартири і з’ясували обставини, вони звернулися до батьків Сидорова з вимогою про повернення картини, зазначивши, що вона дуже дорога.

Батьки Сидорова пояснили, що картину повернути неможливо, бо Сидоров її продав, а гроші відшкодувати вони не мають наміру. В справи сина вони не втручаються і про подарунок вони нічого не знали. Мати Пономаренка звернулася з позовом до Сидорова з вимогою відшкодувати вартість картини.

Як вирішити спір?

Завдання 3. Балабанов, який проживав у Москві, подарував своїй сестрі Ткач автомобіль. Договір дарування був посвідчений у державного нотаріуса в м. Москва. Оскільки Ткач постійно проживає в місті Харкові, виникла проблема з користуванням автомобіля. Інспектор ДАІ при перевірці документів пояснив, що договір дарування, який пред’явила Ткач, не дає права на користування автомобілем.

Ткач звернулася до адвоката з проханням дати консультацію з оформлення документів на право управляти автомобілем.

Яку консультацію має надати адвокат?

Завдання 4. АТ «Фінінвест» звернулося з позовом про визнання недійсним договору № 14 від 13.03.2005 р. про безоплатну передачу приміщення Київського радіозаводу фармацевтичній фірмі «Дарниця». В позовній заяві було сказано, що Київський радіозавод безпідставно передав приміщення, яке є державною власністю.

Окрім того, АТ «Фінінвест» 10.02.2003 р. уклав договір оренди спірного приміщення з Київським радіозаводом терміном до 31.12.2006 р. Орендар виконує усі умови договору і підстав для його розірвання немає.

Міністерство промислової політики, до відання якого належить радіозавод, не давало згоду на безоплатну передачу спірного майна.

Як вирішити спір?

Завдання 5. Рижко подарував своїй дружині сережки і каблучку з діамантами вартістю десять тисяч гривень.

В подальшому між ними виник спір про розподіл майна. Рижко включив вимогу про те, що вказані ювелірні вироби також підлягають розподілу. Дружина Рижко заперечувала проти цього і пояснила, що спірні сережки і каблучка були подаровані на день народження в присутності свідків. Свідки таке підтвердили своїми показаннями в суді.

Яке рішення має винести суд?

Нормативні акти:

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

4. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 46. – Ст. .292.

5. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383.

6. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України від 1 липня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 51. - Ст. 553. 

7. Про управління об'єктами державної власності: Закон України від 21 вересня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 46. - Ст. 456.

8. Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 34. – Ст. 142.

ТЕМА № 24