Цивільно-правова відповідальність

Всього годин – 6, у т.ч. лекцій – 2, практичних - 2, самостійна робота – 2.

Практичне заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Поняття, особливості та функції цивільно-правової відповідальності.

2. Форми та види цивільно-правової відповідальності.

3. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності.

4. Випадки відповідальності без вини в цивільному праві та їх обґрунтування. Підстави звільнення особи від цивільно-правової відповідальності.

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

Цивільно-правова відповідальність – це санкція за правопорушення, яка викликає для правопорушника негативні наслідки у вигляді позбавлення суб’єктивних прав або покладення на нього нових чи додаткових цивільно-правових обов’язків. В першому питанні студентам необхідно визначити основні риси цивільно-правової відповідальності та охарактеризувати її функції (компенсаційну, виховну та стимулюючу).

В другому питанні увагу слід приділити формам цивільно-правової відповідальності як вираженню тих додаткових обтяжень, які покладаються на правопорушника. Зокрема, відповідальність може наступати у формі відшкодування збитків, стягнення неустойки, втрати завдатку. Від форм необхідно відмежовувати види цивільно-правової відповідальності, котрі визначаються різними критеріями: залежно від підстави виникнення; залежно від кількості осіб, які беруть участь у виконанні зобов’язання; залежно від обсягу відповідальності.

Третє питання присвячено підставам цивільно-правової відповідальності, що поділяються на юридичні та фактичні. Суміжною до підстав категорією є умови відповідальності: протиправність поведінки; наявність шкоди; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду. Вказані підстави та умови студентам на практичному занятті слід розкрити більш детально.

В останньому питанні потрібно визначити випадки, в яких допускається притягнення особи до цивільно-правової відповідальності незалежно від наявності вини (наприклад, ст. 1187, 950 ЦК) та в яких особа звільняється від відповідальності (випадок, непереборна сила та інші обставини).

Дати визначення наступних понять:

цивільно-правова відповідальність, компенсаційна функція, виховна функція, стимулююча функція, договірна відповідальність, не договірна відповідальність, часткова відповідальність, солідарна відповідальність, субсидіарна відповідальність, повна відповідальність, обмежена відповідальність, підвищена відповідальність, юридична підстава відповідальності, фактична підстава відповідальності, протиправна поведінка, крайня необхідність, шкода, збитки, упущена вигода, моральна шкода, вина, умисел, необережність, випадок, непереборна сила.  

Завдання для самостійної роботи:

1. В чому полягає компенсаційна природа цивільно-правової відповідальності?

2. В чому відмінність між договірною та недоговірною відповідальністю?

3. В яких випадках можлива субсидіарна відповідальність?

4. В яких випадках допускається відповідальність за даї інших осіб?

5. Як визначаються збитки, завдані цивільним правопорушенням?

6. Як визначається моральна шкода, завдана правопорушенням?

7. Що означає відшкодування шкоди «в натурі»?

Тематика рефератів:

1. Правила визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

2. Відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних органів.

Практичні завдання:

Завдання 1.Визначте відмінності цивільно-правової відповідальності та кримінальної відповідальності.

Завдання 2.Знайдіть у цивільному законодавстві норми, які передбачають цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану правомірними діями.

Завдання 3.Що таке презумпція вини та презумпція невинуватості? Наведіть статті із ЦК України та інших нормативних актів, які відображають зазначені презумпції.

Завдання 4.Знайдіть статті ЦК України, в яких говориться про застосування часткової, солідарної та субсидіарної відповідальності.

Завдання 5. Відповідно до договору поставки пивний завод відправив у магазин партію пива, яка була доставлена покупцю ВАТ «Автотранс». При прийнятті товару було з’ясовано, що три ящики з пляшками пива в кузові перекинуті, а пляшки розбиті.

Магазин склав акт про недостачу, в якому зазначив, що машина прибула в справному стані, двері кузова зачинені. Ящики були поставлені в кузові нерівно та погано закріплені, а отже, під час руху машини три верхні ящики впали на підлогу. Магазин вимагає від пивзаводу та від ВАТ «Автотранс» відшкодування вартості пляшок, що розбилися, а також сплати неустойки за невиконання зобов’язання по поставці пива.

Вирішіть справу.

Завдання 6.Грищенко звернувся до Іванова з позовом про відшкодування вартості речей, які були передані йому на зберігання.

На суді відповідач, не заперечуючи факту залишення у нього позивачем речей на зберігання, зазначив, що речі Грищенка були вкрадені у Іванова разом з речами Іванова, хоча він і застосував всі необхідні міри для забезпечення їх збереження.

Суд задовольнив позов Грищенка, зазначивши, що Грищенку була заподіяна позадоговірна шкода, оскільки Іванов прийняв речі на зберігання не на підставі договору, а в порядку добросусідських відносин.

Чи вірне рішення прийняв суд?

Завдання 7.Художник Бойко уклав договір з Будинком актора про встановлення декорацій до виставки, що присвячена святкуванню Дня театру. Але через три дні Бойко захворів на запалення легень. Оскільки до святкування залишився лише тиждень, Будинок актора доручив виготовлення декорації іншому художнику, якому довелося, враховуючи терміновість роботи, заплатити на 100 грв. більше, ніж було обумовлено в договорі з Бойко. Згодом Будинок актора пред’явив до Бойко позов про стягнення заподіяних йому невиконанням договору збитків у сумі 100 грв.

Чи підлягає позов задоволенню?

Завдання 8.Юрченко здав у хімчистку два костюми строком на 10 днів. Костюми були почищені своєчасно, але Юрченко прийшов за ними лише через два тижні. Однак напередодні деякі речі, в тому числі і костюми Юрченка, були викрадені із приміщення хімчистки. Юрченко вимагав відшкодування йому вартості втрачених костюмів. Хімчистка відмовилася це зробити, посилаючись на те, що Юрченко прострочив їх отримання і що вини хімчистки у втраті костюмів не встановлено.

Хто має рацію в цьому спорі?

Нормативні акти:

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

4. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань: Закон України від 12 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997.– № 5. – Ст. 28.

5. Про захист прав споживачів: Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 1. – Ст. 1.

6. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 1. – С. 1.

7. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди: Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 1 квітня 1994 року № 02-5/215.

8. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховної Ради України від 27 березня 1992 р. № 6.

9. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4.

Спеціалізована література:

1. Бондаренко Л. До питання цивільно-правової відповідальності МВС України як юридичної особи публічного права//  Південноукраїнський правничий часопис. – 2009. - № 3. – С. 88-91.

2. Деревнін В.С. Цивільно-правова відповідальність: теоретичні аспекти // Актуальні проблеми держави і права. – 2009. –Вип. 51. – С. 70-75.

3. Крисань Т.Є. Склад збитків за цивільним законодавством України // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. - № 1. – С. 71-74.

4. Подколзін І., Дзера І.Правові підстави відшкодування збитків // Юридична Україна. – 2009. - № 6 – С. 73-81.

5. Примак В.Визначення кола умов та юридико-фактичної підстави відшкодування моральної шкоди // Юридична Україна. – 2009. - № 4. – С. 56-65.

6. Примак В. Вина як критерій визначення розміру відшкодування моральної шкоди // Юридична Україна. – 2009. - № 5. – С. 71-77.

7. Церковна О.В. Наявність складу правопорушення як підстава цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди //  Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. - № 1. – С. 91-93.

ТЕМА № 21

Цивільно-правовий договір.

Всього годин – 6, у т.ч. лекцій – 2, практичних - 2, самостійна робота – 2.

Практичне заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Поняття та функції цивільно-правового договору. Реалізація принципу свободи договору.

2. Види цивільно-правових договорів.

3. Нові договірні конструкції в ЦК України (публічний договір, попередній договір, договір приєднання, договір на користь третьої особи).

4. Зміст договору як юридичного факту. Види умов договору.

5. Стадії укладення договору. Оферта та акцепт.

6. Форма та момент укладення договору.

7. Зміна та розірвання цивільно-правового договору: підстави та правові наслідки.

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

На початку розгляду даної теми слід з’ясувати, яке місце в цивільному праві займає договір. Сучасні економічні відносини налаштовані на застосування класичних і формування нових договірних конструкцій. Роль, яку відіграє договір при регулюванні цивільно-правових відносин, наближує його до законів і нормативних актів. Договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

При цьому, цивільно-правовий договір можна розуміти як юридичний факт, що породжує зобов’язання, як саме зобов’язання, і, нарешті, як форму, яку приймає відповідне зобов’язання.

Окремо студентам слід зупинитися на основних функціях договору: регулятивній, інформаційній, гарантійній та захисній.

Питання системи правових договорів лежить у площині дослідження правової природи, змісту та цілей окремих договірних відносин. Важливу роль для формування договору відіграють воля та волевиявлення сторін, що його укладають. Договір об’єднує в собі суб’єктивний елемент – волю і об’єктивний елемент – волевиявлення. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При розгляді класифікації договірних зобов’язань слід чітко розмежовувати окремі їх види за певними правовими критеріями. Такими підставами для проведення класифікації договорів можуть бути, наприклад, момент виникнення договору, розподіл прав і обов’язків контрагентів, характер договору, зумовлений його метою, оплатність, форма, строк договору тощо.

Слід зазначити, що вивчення загальних положень про договори включає у себе дослідження правової природи, змісту та умов дійсності публічного, попереднього договорів, договору приєднання та договору на користь третьої особи.

Що стосується змісту договірних зобов’язань, то його складають права і обов’язки контрагентів. Формування зобов’язань сторін відбувається на підставі істотних, звичайних і випадкових умов договору. Необхідно звернути увагу, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний).

Укладення договору відбувається на підставі загальних норм цивільного законодавства. Процес укладення цивільно-правового договору включає в себе дві стадії: оферту – пропозицію укласти договір та акцепт – відповідь особи, якій адресована оферта, про прийняття нею пропозиції. Слід звернути увагу на те, що пропозиція буде мати силу оферти, якщо вона адресована конкретно одній або кільком особам, виражає явний намір оферента укласти договір, містить всі істотні умови договору. Акцептом визнається повна та безумовна відповідь про прийняття оферти. Юридична дія оферти залежить від того, чи здійснена вона зі вказівкою строку для відповіді чи ні (ст. 643-644 ЦК).

Договір вважається укладеним з моменту, коли оферент отримав відповідь акцептанта. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, вважається укладеним з моменту надання йому нотаріальної форми або з моменту державної реєстрації.

У разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Дати визначення наступних понять:

договірне право, цивільно-правовий договір, принцип свободи договору, односторонній договір, двосторонній договір, багатосторонній договір, відплатний договір, безвідплатний договір, речовий договір, зобов’язальний договір, основний договір, попередній договір, договір на користь контрагентів, договір на користь третіх осіб, реальний договір, консенсуальний договір, публічний договір, взаємопогоджений договір, договір приєднання, поіменований договір, непоіменований договір, зміст договору, істотні умови договору, типові умови договору, звичайні умови договору, випадкові умови договору, укладення договору, оферта, акцепт, форма договору, момент укладення договору, місце укладення договору.

Завдання для самостійної роботи:

1. В чому полягає значення цивільно-правового договору?

2. З яких критеріїв складається принцип свободи договору?

3. Як визначається ціна договору?

4. Як здійснюється укладення договору за пропозицією, в якій вказаний строк для відповіді?

5. Який порядок зміни або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин?

6. В якій формі здійснюється зміна або розірвання договору?

7. Які правові наслідки зміни або розірвання договору?

Тематика рефератів:

1. Принцип свободи договору – керівна засада договірного права.

2. Основні положення тлумачення договору.

3. Оферта та акцепт – рецепція римського права.

4. Порядок вирішення переддоговірних спорів.

5. Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах.

Практичні завдання:

Завдання 1.Березовський запропонував своєму знайомому Абрамовичу придбати у нього картину відомого майстра. Наступного дня Абрамович направив Березовському по факсу відповідь, в якій містилася згода купити картину та вказувалася ціна купівлі. Через п’ять днів Березовський повідомив Абрамовича, що згодний продати йому картину, але за ціною на 25% більше, ніж ціна, запропонована Абрамовичем. Абрамович не погодився, зазначивши, що, на його думку, договір вже укладений на умовах, що містяться у його факсимільному повідомленні, яке є акцептом.

Дайте визначення оферти та акцепту. Чиї дії в даному випадку можна розглядати як оферту або акцепт? Чи був укладений договір?

Завдання 2.ТОВ «Вега» придбало у ТОВ «Альфа» нежилий будинок для розміщення офісу. Будинок був розташований на земельній ділянці, що знаходилася у комунальній власності та перебувала у віданні міської ради. ТОВ «Вега» звернулося до міськради з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки для обслуговування будинку на 49 років. Рішенням міськради ТОВ «Вега» було відмовлено в укладенні договору оренди та зобов’язано укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Не погодившись з рішенням міськради, ТОВ «Вега» звернулося до суду.

Які аргументи може навести ТОВ «Вега» в суді та на які норми законодавства йому треба посилатися?

Завдання 3.ТОВ «Консоль» та ТОВ «Інвестбуд» уклали договір дольової участі у будівництві жилого будинку, на підставі якого ТОВ «Інвестбуд» зобов’язувалося вкладати кошти у будівництво, а ТОВ «Консоль» - збудувати будинок та здати його в експлуатацію. Окремим пунктом договору сторони зобов’язалися в майбутньому укласти договір про розподіл між ними окремих приміщень.

Після закінчення будівництва сторони не знайшли згоди щодо передачі приміщень ТОВ «Інвестбуд». ТОВ «Інвестбуд» звернулося до суду з вимогою про примушення ТОВ «Консоль» до укладення договору на умовах, визначених ТОВ «Інвестбуд». ТОВ «Консоль» заперечувало, мотивуючи тим, що відповідно до принципу свободи договору воно є вільним у прийнятті рішення про укладення договору та визначення його умов.

Хто має рацію в даному спорі?

Завдання 4.ТОВ «Папір» та ТОВ «Маркет» уклали договір про надання маркетингових послуг, відповідно до якого ТОВ «Маркет» зобов’язувалося здійснити маркетингове дослідження ринку паперу в регіоні. Виконавши зобов’язання, ТОВ «Маркет» відмовилося передати звіт ТОВ «Папір», оскільки останнє не оплатило маркетингові послуги. ТОВ «Папір» вимагає передачі йому звіту та відмовляється від здійснення оплати, мотивуючи це тим, що в договорі сторони не визначили ціну, а отже, ТОВ «Маркет» зобов’язано надавати послуги безоплатно.

Хто має рацію в даному спорі?

Завдання 5.Постачальник та Покупець уклали договір поставки металопродукції. Ціна в договорі не була визначена. Строк поставки – через три місяці після укладення договору. Коли підійшов строк поставки продукції, ціна на неї у зв’язку із зміною кон’юнктури ринку виросла вдвічі. Постачальник вимагає оплати продукції за ціною, яка існує на день поставки. Покупець погоджується оплатити продукцію за ціною, яка існувала на момент укладення договору.

Вирішіть справу.

Завдання 6.ТОВ «Альфа» користувалося приміщенням, яке належало ТОВ «Вега». Відносини між ними не були оформлені договором. Через чотири місяці ТОВ «Вега» надіслало ТОВ «Альфа» проект договору оренди, в якому визначався строк оренди з моменту початку фактичного використання орендарем приміщення. Юрист ТОВ «Альфа» не погодився з такою умовою, зазначивши, що положення договору не можуть застосовуватися до відносин, які виникли до моменту його укладення.

Чи вірну консультацію надав юрист ТОВ «Альфа»?

Нормативні акти:

1.  Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2.  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356.

3.  Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

4. Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб: Закон України від 22 грудня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 3. – Ст. 9.

5. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними: Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12 березня 1999 р. № 02-5/111.

Спеціалізована література:

1. Бабич І.Г. Одностороннє розірвання договору // Актуальні проблеми держави і права. – 2009. – Вип. 51. – С. 264-268.

2. Бервено С.М. Класифікація цивільно-правових договорів у сучасному праві України // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - Вип. 2. - C. 91-100.

3. Братасюк М.Г. Договір у приватному праві: філософсько-правовий аналіз // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - Вип. № 1. - C. 22-31.

4. Бровченко І. Конструкція договору на користь третьої особи: проблеми застосування // Юридична Україна. – 2009. - № 1. – С. 56-65.

5. Вавженчук С.Я. Деякі аспекти правового регулювання та визначення форми договору // Адвокат. – 2009. - № 9. – С. 12-14.

6. Вавженчук С.Я. Деякі теоретико-практичні питання класифікації цивільно-правових договорів // Адвокат. – 2009. - № 10. – С. 12-15.

7. Дрішлюк В.І. Договір як засіб врегулювання відносин суб’єктів господарювання // Південноукраїнський правничий часопис.– 2008. - № 4. – С. 105-106.

8. Гриценко Г. Щодо можливості виникнення множинності осіб з боку кредитора при порушенні договору // Юридична Україна. - 2008. - № 1. - C. 28-32.

9. Дрішлюк В.І. До питання про ознаки публічного договору // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2007. - Вип. 1. - C. 114-116.

10. Дрішлюк В.І. Спільні та відмінні риси публічного договору і договору приєднання в цивільному праві України // Південноукраїнський правничий часопис.- 2006. - № 4. - C. 137-138.

11. Дрішлюк В.І. Щодо поєднання публічного та приватного в договорному праві України (на прикладі публічного договору) // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2006. - Вип. 2. - C. 155-158.

12. Завальна Ж. Адміністративний та цивільний договори: порівняльна характеристика // Право України. - 2007. - № 3. - C. 135-138.

13. Зозуляк І. До питання про правову природу істотних умов договору // Юридична Україна. - 2007. - № 11. - C. 39-43.

14. Карпечкін П. Попередній договір у Цивільному і Господарському кодексах України // Вісник прокуратури. - 2008. - № 3. - C. 67-71.

15. Лехкар О. Правова природа договору приєднання // Право України. - 2007.- № 8. - C. 43-46.

16. Литвинова А.І. Класифікація підстав припинення цивільно-правового договору // Юридична наука та правоохоронна діяльність: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції молодих учених «Проблеми боротьби зі злочинністю очима майбутніх правоохоронців» (м. Дніпропетровськ, 15 травня 2006 р.) / МВС України. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. - Дніпропетровськ: ДДУВС. - 2006. - Вип. 7. - C. 42-44.

17. Майданик Н. Переддоговірні відносини у цивільному праві України: поняття, природа, реалізація // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 1.- C. 58-61.

18. Маріц Д.О. Цивільно-правовий договір: правова природа та юридичні ознаки // Держава та регіони. – Серія: Право. – 2009. - № 3. - С. 21-24.

19. Полякова О.Б. Розірвання договорів за законодавством зарубіжних країн // Судова апеляція. - 2007. - № 2. - C. 132-136.

20. Полякова О. Розірвання договору за рішенням суду // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 3. - C. 32-35.

21. Скакун Ю. Місце попереднього договору в системі цивільно-правових договорів // Право України. - 2007. - № 6. - C. 93-96.

22. Сергиенко В.В. Типовой договор как источник регулирования гражданских правоотношений // Право і суспільство. – 2009. - № 3. – С. 38-41.

23. Яворська О. Договори приєднання: проблеми правового регулювання // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 10. – С. 93-97.

ТЕМА № 22