Цивільно-правовий захист права власності та інших речових прав

Всього годин – 4, у т.ч. лекції – 2, практичних - 2, самостійна робота – 2.

Практичне заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Загальна характеристика захисту права власності та інших речових прав.

2. Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

3. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння (негаторний позов).

4. Позов про визнання права власності.

5. Інші способи захисту права власності та речових прав.

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

Здійснення права власності неможливе без механізму цивільно-правового захисту прав власників, порушених третіми особами. Функціонування такого механізму забезпечується як нормами інституту права власності, так і нормами інших інститутів цивільного права, тому дуже важливо правильно обрати засіб захисту прав власника та відповідно обґрунтувати його позовні вимоги до порушника. При розгляді даної теми необхідно звернути увагу на наступні визначальні положення про захист права власності, закріплені в ЦК України (статті 386-394).

Під захистом права власності та інших речових прав слід розуміти сукупність передбачених цивільним законодавством засобів спрямованих на відновлення чи захист майнових інтересів володільця речових прав, які застосовуються у зв’язку із вчиненим щодо таких прав правопорушенням.

Необхідно пам'ятати, що цивільно-правові засоби захисту цивільних прав досить неоднорідні за своїм змістом та умовами застосування. Одні з них безпосередньо спрямовані на захист права власності, інші - опосередковано. Однак сам Закон певної класифікації засобів захисту права власності не дає. Тому в літературі висловлюються досить різні погляди на класифікацію засобів (способів) захисту права власності.

Найбільш поширеним є поділ цивільно-правових засобів захисту права власності на речово-правові і зобов'язально-правові. Речово-правові засоби захисту спрямовані на захист суб'єктивного права власності як абсолютного цивільного права громадян чи організацій, які на момент порушення права не перебувають у договірних чи інших зобов'язальних відносинах з порушником (віндикаційний позов; негаторний позов; позов про визнання права власності). Зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист інтересів власника як учасника зобов'язальних відносин - способи захисту права власності в договірних відносинах (відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору; повернення речей, наданих у користування за договором); способи захисту права власності в деліктних зобов'язаннях; повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна.

Третю групу способів захисту складають інші способи захисту (позов про виключення майна з опису; позови про захист прав співвласника у випадку виділу, поділу та продажу спільного майна; позови про визнання правочину недійсним; способи захисту права власності померлих та осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими; способи захисту прав власників від неправомірного чи правомірного втручання державних органів).

Від правильності обраного засобу захисту права власності врешті-решт залежить можливість задоволення позовних вимог. Тому вкрай важливо чітко уяснити критерії розмежування вищезазначених засобів захисту права власності.

Дати визначення наступних понять:

захист права власності та інших речових прав, охорона права власності та інших речових прав, речово-правові способи захисту, зобов’язально-правові способи захисту, віндикаційний позов, титульний володілець, негаторний позов, позов про визнання права власності та іншого речового права.

Завдання для самостійної роботи:

1. В чому полягає відмінність речово-правових та зобов’язально-правових способів захисту?

2. Що може бути об’єктом віндикаційного позову?

3. Які особливості витребування грошей та цінних паперів?

4. Який порядок проведення розрахунків при витребуванні майна з чужого незаконного володіння?

5. Хто може бути сторонами у негаторному позові?

6. Які підстави та умови задоволення позову про визнання права власності?

7. В яких випадках правовий акт визнається таким, що порушує право власності?

Тематика рефератів:

1. Відповідальність державних органів за видання актів, які порушують права власників.

2. Класифікація способів захисту права власності та інших речових прав у цивільному праві України.

3. Порівняльна характеристика речових і зобов’язальних способів захисту права власності.

4. Особливості застосування позову про виключення майна з опису.

Практичні завдання:

Завдання 1.А. у 2004 році придбав автомобіль ВАЗ 21073 за 25,000 грн. За період експлуатації він обладнав машину сигналізацією вартістю 1,000 грн., здійснив антикорозійну обробку кузова (1,500 грн.) та зробив капітальний ремонт двигуна за 2,500 грн. У 2006 році при огляді автомобіля працівником ДАІ з'ясувалось, що 4 цифри на номері кузова перебиті, а сам автомобіль викрадений у 2003 році та проданий за підробленим договором доручення Б.

Через деякій час Б. продав автомобіль В., В. продав його Г., а Г., у свою чергу, продав його А. Таким чином, А. є четвертим набувачем машини. Автомобіль у А. був вилучений та повернутий власнику.

Як спід вирішити справу? Яким чином А. може захистити свої інтереси?

Завдання 2. У 2005 р. Київською міською радою було прийнято рішення про здійснення надбудови мансардного поверху в багатоквартирному будинку.

Мешканці цього будинку негайно подали позов до суду про скасування рішення Київської міської ради як незаконного, адже останнє було прийнято без погодження з мешканцями будинку.

Суд позов відхилив, зазначивши, що згоди мешканців на здійснення надбудови не потрібно, оскільки проект надбудови був узгоджений у всіх необхідних інстанціях і проведення таких робіт не загрожуватиме ні життю та здоров'ю мешканців, ні цілісності їхнього майна.

Крім того, суд відзначив, що одержання згоди було б необхідно тільки у випадку, коли б власники квартир у багатоквартирному будинку створили об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (кондомініум).

Дайте юридичну оцінку рішенню суду. Яким мало б бути рішення, якщо буде встановлено, що згода усіх власників приватизованих квартир була отримана, а згода наймачів квартир була відсутня?

Завдання 3.Н. випадково загубила коштовне намисто, виготовлене для неї за спеціальними ескізами фірмою «Гранд».

Через певний час вона випадково помітила намисто на своїй знайомій О. Остання розповіла, що нещодавно придбала прикрасу «з рук» у знайомого ювеліра, який, в свою чергу, придбав його на стихійному ринку.

Чи має Н. підстави для витребування намиста?

Завдання 4.Білецький звернувся з позовом до Кондратенко про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та про визнання за ним права власності на половину будинку і на половину грошового вкладу, посилаючись на те, що він і спадкодавиця Колосова разом вели спільне господарство, він за свої кошти капітально відремон­тував будинок, побудував сарай. Однак після смерті Колосової відповідачка Кондратенко (сестра Колосової) успадкувала все майно і тим самим позбавила його права власності на половину будинку і на половину внесків, тобто на майно, яке було набуто за спільні кошти.

Як слід вирішити справу?

Завдання 5.У січні 2004 року Литвиненко придбав у Бовкуна трикімнатну квартиру, яка належала останньому на підставі свідоцтва про право власності на житло. Коли Литвиненко через деякий час вирішив продати цю квартиру він виявив, що Бовкун залишається зареєстрованим у його квартирі. Бовкун відмовився виписуватися з квартири і Литвиненко вирішив звернутися з позовом до суду.

З яким позовом може звернутися Л.? Як слід вирішити справу?

Нормативні акти:

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

5. Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1983. - Додаток до № 28.- Ст. 573.

6. Земельний кодекс України 25 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада.

7. Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 31. - Ст. 1126.

8. Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 19 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - Ст. 524.

9. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383.

10. Про судову практику у спорах за позовами про захист права приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 20.

11. Про судову практику в справах про виключення майна з опису: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 р. № 6.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 4

Зобов’язальне право

ТЕМА № 17

Зобов’язальне право і зобов’язання

Практичне заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Поняття та система зобов’язального права.

2. Поняття та основні риси цивільно-правового зобов’язання. Підстави виникнення.

3. Суб’єкти та об’єкти цивільно-правових зобов’язань. Заміна суб’єктів цивільно-правового зобов’язання.

4. Класифікація цивільно-правових зобов’язань.

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

Зобов’язальне право являє собою одну з центральних підгалузей цивільного право України; це – сукупність цивільно-правових норм, які регулюють за допомогою цивільно-правового методу суспільні відносини, які складаються у зв’язку з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг або сплатою грошей між суб’єктами цивільного права.

Система зобов’язального права, подібно системі цивільного права, являє собою внутрішню диференціацію нормативного матеріалу на окремі частини, правові інститути. Вся сукупність правових норм, що відносяться до зобов’язального права, розподіляється на дві основні частини: Загальну частину та Особливу частину. В ЦК України Загальна частина зобов’язального права складається із двох підрозділів: загальні положення про зобов’язання та загальні положення про договір. Особлива частина містить норми, присвячені врегулюванню окремих видів зобов’язань: як договірних, так і не договірних.

Виходячи із ст. 509 ЦК, цивільно-правове зобов’язання – це таке цивільне правовідношення, в силу якого одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Студенти повинні самостійно проаналізувати вказане поняття та виділити суттєві ознаки цивільно-правового зобов’язаня. Слід звернути увагу, що зобов’язання може виникати з різноманітних підстав, зокрема, договору, правочину, неправомірних дій чи інших юридичних фактів.

Третє питання передбачає з’ясування структури цивільно-правового зобов’язання. Оскільки зобов’язання є цивільним правовідношенням, воно складається з тих самих елементів, що і будь-яке правовідношення: це суб’єкт, об’єкт та зміст.

Що стосується кола суб’єктів, то воно практично нічим не відрізняється від кола суб’єктів будь-якого іншого цивільного правовідношення. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава та інші публічно-правові утворення. В залежності від кола повноважень, які мають суб’єкти зобов’язання, вони поділяються на сторін (боржник, кредитор) – ст. 570 ЦК та третіх осіб – ст. 511 ЦК. Особливу увагу слід приділити можливості заміни сторін у зобов’язанні.

Об’єкт зобов’язання – це всі ті матеріальні та духовні блага, навколо яких складаються відповідні зобов’язально-правові зв’язки між суб’єктами цивільного права. До об’єктів можна віднести майно (речі), результати робіт, різного роду послуги, гроші.

Змістом зобов’язання, як і змістом будь-якого правовідношення є права та обов’язки його суб’єктів, котрі студенти повинні визначити самостійно.

В останньому питанні потрібно звернути увагу на основні критерії класифікації зобов’язань: залежно від спрямованості; залежно від підстав виникнення; залежно від співвідношення прав та обов’язків учасників; залежно від характеру правових зв’язків між їх суб’єктами; залежно від визначення об’єкта зобов’язання; залежно від значимості цивільних зобов’язань; залежно від того, наскільки їх виконання залежить від персоніфікації суб’єктів.

Дати визначення наступних понять:

зобов’язальне право, цивільно-правове зобов’язання, договірні зобов’зання, недоговірні зобов’язання, кредитор, боржник, зобов’язання із множинністю осіб, активна множинність осіб, пасивна множинність осіб, змішана множинність осіб, дольові зобов’язання, солідарні зобов’язання, субсидіарні зобов’язання, заміна сторін у зобов’язанні, цесія, делегація, деліктні зобов’язання, кондикційні зобов’язання, регулятивні зобов’язання, охоронні зобов’язання, односторонні зобов’язання, двосторонні зобов’язання, багатосторонні зобов’язання, прості зобов’язання, складні зобов’язання, альтернативні зобов’язання, факультативні зобов’язання, основні зобов’язання, акцесорні зобов’язання, неперсоніфіковані зобов’язання, фідуціарні зобов’язання.

Завдання для самостійної роботи:

1. На яких принципах має ґрунтуватися зобов’язання?

2.  В чому сутність зобов’язання на користь третьої сторони?

3.  В якій формі укладається правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні?

4.  В яких зобов’язаннях заміна кредитора не допускається?

5.  Чи може боржник висунути заперечення проти вимоги нового кредитора у зобов’язанні?

6.  Які правила заміни боржника у зобов’занні?

7.  Які правові наслідки заміни боржника у зобов’язанні, забезпеченому порукою або заставою?

Тематика рефератів:

1. Питання заміни сторін у зобов’язанні за цивільним правом України.

2. Зобов’язання з множинністю осіб: правова характеристика.

3. Регресне зобов’язання і механізм його виконання в сучасних умовах.

4. Заподіяння шкоди як підстава виникнення зобов’язань.

Практичні завдання:

Завдання 1.Бізнесмен Кравченко пообіцяв своєму онуку Борису купити йому будь-який автомобіль на його вибір вартістю не більше 10 000 доларів США після успішного закінчення навчання в університеті, в підтвердження чого дав письмове зобов’язання. Через рік Кравченко помер. Після закінчення університету Борис звернувся до єдиного спадкоємця Кравченка, вказаного у заповіті, з вимогою купити йому автомобіль «Шевроле» або виплатити його вартість у грошах. Отримавши відмову, Борис звернувся до суду.

Вирішіть справу.

Завдання 2.Артеменко домовився зі своїм приятелем Косенком, артистом естради, що запросить до себе додому співробітників, які хотіли б послухати у виконанні Косенка естрадні пісні в домашній обстановці. Однак за дві години до призначеного часу зустрічі Косенко зателефонував Артеменку і повідомив його, що не прийде, оскільки вирішив залишитися вдома, щоб подивитися футбольний матч за участю київського «Динамо». Зустріч, що було призначено, довелося відмінити. Артеменко вважає, що Косенко зобов’язаний відшкодувати йому витрати, пов’язані з підготовкою зустрічі (вартість продуктів, напоїв) та компенсувати моральну шкоду.

Чи має Артеменко юридичні підстави для пред’явлення таких вимог до Косенка?

Завдання 3.На прохання свого приятеля Сомова, Лисько погодився перевезти на власному автомобілі телевізор «Філіпс», що був куплений Сомовим. По дорозі від магазину до дому Сомова Лисько не упорався з керуванням і автомобіль перекинувся. Водій і псажир не постраждали, але телевізор, що перевозився в багажнику, виявився повністю розбитим.

Сомов вимагає від Лиська відшкодувати йому вартість телевізора. Лисько заперечує проти цього, оскільки, на його думку, він лише хотів надати Сомову товариську послугу. Ніякого договору вони не укладали, грошей за перевезення телевізора не отримав, а тому ніяких зобов’язань між ними не виникло. До того ж внаслідок аварії поніс збитки не тільки Сомов, але і він, Лисько, оскільки на ремонт автомобіля йому необхідно буде витратити значно більшу суму, аніж вартість телевізора.

Хто має рацію в цьому спорі? Обгрунтуйте відповідь.

Завдання 4.Чим відрізняється відступлення права вимоги від купівлі-продажу боргу? Чи може банк відступити право вимоги за кредитним договором не іншому банку, а юридичній особі, яка не займається банківською діяльністю?

Завдання 5.Науковці Усенко і Ребров спільно придбали у вдови професора Лисицького наукову бібліотеку, що залишилась після його смерті. Договір було укладено, книги перевезли до квартири Реброва, а обумовлена договором ціна належала до уплати через місяць. Розділити книги практично було неможливо, тому Усенко і Ребров домовились, що бібліотеку придбає один Ребров. Через два тижні Ребров виїхав у довгострокове відрядження.

Лисицька, не отримавши в строк гроші, пред’явила позов до Усенка про стягнення всієї вартості бібліотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що договір був укладений нею спільно з Усенко і Ребровим. Усенко заперечував проти позову, стверджуючи, що досягнута між ним і Ребровим домовленість означає перевід боргу на Реброва, тому він не несе перед Лисицькою ніяких зобов’язнь.

Розгляньте доводи сторін. Хто має рацію в цьому спорі?

Завдання 6. За договором купівлі-продажу Івченко передав Саліну автомобіль, а останній зобов’язався сплатити за нього 100 000 грв. Отримувачем грошей в договорі була визначена донька Івченка. Івченко, продавши автомобіль, поїхав у тривале відрядження. Салін вчасно не розрахувався і, донька Івченка звернулася з позовом до суду про стягнення з Саліна суми боргу і відсотків річних за прострочення. Салін проти позову заперечував, стверджуючи, що донька Івченка не є стороною договору, а, отже, не має права вимоги.

Вирішіть справу.

Нормативні акти:

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

5. Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1983. - Додаток до № 28.- Ст. 573.

6.  Земельний кодекс України 25 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада.

7.  Кодекс Торговельного мореплавства України від 04 травня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 2. – Ст. 5.

Спеціалізована література:

1. Бондар Т. Зміни в суб’єктному складі договірного зобов’язання // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 7. - С. 7.

2. Дамбругова А. Зобов’язальне право. Деякі проблемні питання нового Цивільного кодексу України // Юридичний вісник України. – 2003. - № 5. – С. 8.

3. Майданик Р. Натуральні зобов’язання (поняття і правова природа) // Юридична Україна. - 2005. - № 5. - С. 44.

4. Печений О. Поняття та класифікація грошових зобов’язаньу контексті положень нового Цивільного кодексу України // Підприємництво, господарство та право. - 2004. - № 4. – С. 35.

5. Сібільов П. Динаміка договірних зобов’язань після виникнення // Вісник АПрНУкр. - 2005. - № 1. - С. 79.

ТЕМА № 18