Виконання зобов’язань. Забезпечення виконання зобов’язань.

Всього годин – 10, у т.ч. лекції – 2, семінарських – 2, практичних - 2, самостійна робота – 4.

Семінарське заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Поняття та принципи виконання зобов’язання.

2. Суб’єкти виконання зобов’язання. Виконання зобов’язань з множинністю осіб.

3. Предмет, строк, місце та спосіб виконання зобов’язання.

Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття

Виконання зобов’язання – це здійснення боржником дії (або утримання від дії), яка складає об’єкт зобов’язального правовідношення. За правовою природою виконання зобов’язання є правомірною вольовою дією, яка тягне за собою припинення обов’язку боржника.

Виконання зобов’язання здійснюється за певними загальними правилами, які називаються принципами виконання зобов’язань. Зокрема, до них належать: принцип належного виконання; принцип незмінності виконання; принцип реальності виконання; добросовісності, розумності та справедливості; принцип валюти виконання. Суть вказаних принципів студенти повинні розкрити на семінарському занятті.

В другому питанні слід звернути увагу на ту обставину, що зобов’язання має бути виконано належним суб’єктом, тобто боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Однак не слід відкидати можливості множинності осіб у зобов’язанні, наприклад, участь третьої сторони у зобов’язанні та заміну сторін. В цьому світлі виникає необхідність висвітлення аспекту солідарної вимоги кредитора та солідарного обов’язку боржників.

Що стовується відповіді на третє питання, то вона включає в себе аналіз основних критеріїв виконання обов’язання. По-перше, зобов’язання має бути виконано у належному місці, тобто тому місці, що чітко передбачено договором чи законом, у якому повинно бути проведено виконання зобов’язання. Якщо ж це місце не встановлено у договорі, чи то внаслідок упущення сторін, чи то внаслідок того, що зобов’язання виникли не на підставі договору, то в цьому випадку, діють правила ст. 532 ЦК.

По-друге, зобов’язання має бути виконано в належний строк (ст. 530 ЦК). Студентам необхідно звернути увагу на можливість дострокового виконання зобов’язання (ст. 531 ЦК). По-третє, зобов’язання має бути виконано в належний спосіб, тобто у відповідному, передбаченому в договорі чи чинному законодавстві порядку. Особливості має зустрічне виконання зобов’язання (ст. 538 ЦК), виконання альтернативного зобов’язання (ст. 539 ЦК), виконання зобов’язаннями частинами (ст. 529 ЦК).

По-четверте, зобов’язання має бути виконано щодо належного предмету, тобто щодо певної речі, дії або послуги, які має бути передано, виконано чи надано. Певними особливостями наділений предмет грошового зобов’язання, а також його виконання: грошове зобов’язання має бути визначено та виконано у гривнях; встановлено черговість погашення вимог у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі; за користування чужими грошовими коштами боржник, як правило, зобов’язаний сплачувати проценти.

Дати визначення наступних понять:

виконання зобов’язання; принципи виконання зобов’язання; принцип належного виконання; принцип незмінності виконання; принцип реальності виконання; принципи добросовісності, розумності та справедливості виконання; принцип валюти виконання; місце виконання зобов’язання; предмет виконання зобов’язання; строк виконання зобов’язання; спосіб виконання зобов’язання; зустрічне виконання зобов’язання, виконання альтернативного зобов’язання, солідарне зобов’язання.

Завдання для самостійної роботи:

1. Які сторони слід вважати належними?

2. Чи можливе виконання обов’язку боржника іншою особою?

3. В який строк особа зобов’язана виконати строк (термін) виконання зобов’язання?

4. Як визначається місце виконання зобов’язання?

5. Які правила виконання зобов’язань в іноземній валюті?

6. В яких випадках збільшується сума, що виплачується фізичній особі за грошовим зобов’язанням?

7. В яких випадках зобов’язання може бути виконано внесенням боргу в депозит нотаріуса?

8. Як виконується зобов’язання, в якому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників?

9. Які права має боржник, котрий виконав солідарний обов’язок?

10. Яким чином підтверджується виконання зобов’язання?

Тематика рефератів:

1. Виконання грошових зобов’язань у цивільному праві.

2. Співвідношення принципів належності та реальності виконання зобов’язання.

Практичні завдання:

Завдання 1.Гриценко позичив у Рудика 10 000 грв. строком на один рік, але в установлений строк грошей не повернув. Через шість місяців після настання строку виконання договору Рудик звернувся з позовом до суду про стягнення з Гриценка 10 000 грв. та 3% річних за час прострочення. Гриценко не заперечував проти сплати боргу, але відмовився від сплати процентів. Він пояснив, що кредитор сам винен у тому, що в строк, визначений договором, не забрав у нього гроші. Гроші лежали у нього (Гриценка) дома і всі члени сім’ї були попереджені, що прийде Рудик, і йому потрібно буде віддати гроші.

Вирішіть справу. Які були б наслідки зміни місця проживання Рудика?

Завдання 2.Фірма «Кристал» уклала договір з проектною організацією на розробку проектної документації з реконструкції будівлі, що придбана фірмою для розміщення офісів. В строк, що вказаний у договорі, проектувальники виконали ескіз, макет та генеральний план реконструкції.

Коли фірма звернулася за отриманням дозвільної документації, з’ясувалося, що проект поданий не в повному обсязі. Проектна організація зазначила, що вона виконала умови договору повністю, оскільки договором перелік матеріалів, що надаються, не передбачений. Однак вона готова виконати необхідну частину роботи за умов додаткової оплати.

Фірма «Кристал» звернулася за консультацією до юриста.

Які відповідь слід дати?

Завдання 3.Яковлєв та Смирнов, які проживали в м. Харків, уклали договір позики строком на один рік, за яким Смирнов передав Яковлєву грошову суму в розмірі 10000 грв. Коли підійшов час розрахунку Смирнов зателефонував Яковлєву та повідомив його, що переїхав на постійне місце проживання до м. Єкатеринбург (Росія), тому просить Яковлєва передати йому гроші там та повернути борг у російських рублях. Яковлєв відмовився, зазначивши, що договір вони укладали в Харкові, сума боргу рахувалася в гривнях, отже, він віддасть гривні в місці укладення договору.

Хто має рацію в даному спорі?

Завдання 4.Виробниче об’єднання уклало з Морським портом договір на виготовлення та поставку портового крану. Строк поставки був визначений – через 6 місяців з моменту укладення договору. У зв’язку з оновленням виробництва Виробниче об’єднання виготовило кран через чотири місяці після укладення договору та привезло його до Морського порту. Але Морський порт не прийняв кран та звернувся до Виробничого об’єднання з вимогою про відшкодування збитків, викликаних розміщенням крану на його території.

Хто має рацію в даному спорі?

Завдання 5.Договір купівлі-продажу між ТОВ «Альфа» (продавець) і ТОВ «Вега» (покупець) передбачав 30% попередню оплату. Гроші ТОВ «Альфа» були перераховані засновником ТОВ «Вега» Малишевим. Після цього Малишев звернувся до ТОВ «Альфа» з вимогою про передачу йому товару. ТОВ «Альфа» відмовилося, стверджуючи, що виконання частини зобов’язання третьою особою не є підставою для заміни сторони у зобов’язанні.

Хто має рацію в даному спорі? Чи змінилася б ситуація, якби Малишев сплатив 100% вартості товару?

Завдання 6.За договором кредиту між АКБ «Мрія» і ТОВ «Міг» товариство в останій день сплати частини кредиту та відсотків надало в свій банк платіжне доручення про перерахування коштів АКБ «Мрія». У зв’язку з проблемами в платіжній системі банку гроші надійшли на рахунок АКБ «Мрія» тільки через тиждень. АКБ «Мрія» вважає, що ТОВ «Міг» допустило прострочення виконання зобов’язання, а отже, є підстави для застосування до нього штрафних санкцій. ТОВ «Міг» заперечує.

Хто має рацію в даному спорі?

Нормативні акти:

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

5. Земельний кодекс України 25 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада.

6. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 38. – Ст. 313.

7. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 11. – Ст. 140.

8. Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.

9. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 47. – Ст. 642.

Спеціалізована література:

1.  Бондар Т. Суб’єкти виконання договірного зобов’язання //Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 6. - С. 25.

2.  Бондар Т.В. Категорії «невиконання», «неналежне виконання» і «неможливість виконання» у зобов’язальному праві України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2004. - № 3 (ч. 1). - С. 20.

3.  Бондар Т.В. Строк (термін) виконання договірного зобов’язання у цивільному праві // Вісник господарського судочинства. - 2004. - № 2. - С. 207.

4.  Бровченко І. Деякі проблемні питання виконання зобов’язання третіми особами за цивільним законодавством України // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 3. - C. 125-132

5.  Варгаракі І.М. Проблема співвідношення «оціночних понять» та принципів при виконанні цивільних зобов’язань // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 4. - C. 112-114.

6.  Рогожин М. Деякі практичні питання виконання зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди // Юридичний журнал. – 2003. - № 6. – С. 107-113.

Практичне заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Поняття та загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань.

2. Поняття та значення неустойки. Види неустойки. Збільшення та зменшення розміру неустойки.

3. Поняття та загальна характеристика завдатку. Відмежування завдатку від авансу. Функції завдатку.

4. Поняття поруки. Особливості відповідальності поручителя.

5. Поняття, функції та сфера застосування застави. Види застави.

6. Притримання як вид забезпечення виконання зобов’язання.

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

Зобов’язання є правовідносинами, тому вони охороняються засобами примусового характеру. До них належать способи забезпечення виконання зобов’язання – передбачені законом або договором спеціальні міри, які в достатній мірі гарантують виконання основного зобов’язання та стимулюють боржника до певної поведінки. Способи забезпечення виконання зобов’язання можуть бути визначені в законі або в договорі. В першому питанні студентам слід звернути увагу на особливості забезпечувальних заходів: вони мають додатковий характер по відношенню до основного зобов’язання; забезпечуватися може лише дійсна вимога.

Правочин щодо забезпечення зобов’язання незалежно від форми основного зобов’язання повинен бути укладений у письмовій формі.

Наступні питання передбачають з’ясування правової природи окремих видів забезпечувальних заходів. Залежно від юридичної природи способи забезпечення виконання зобов’язань поділяються на: способи забезпечення, які одночасно є мірами відповідальності (неустойка, завдаток) та способи забезпечення, які не є мірами відповідальності (порука, гарантія, застава).

Особливу увагу в цій темі слід приділити інституту притримання (ст. 594-597 ЦК), який є новим видом способів забезпечення виконання зобов’язань. Його суть полягає в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.

До кредитора-притримувача не переходить право власності на річ боржника, проте він має право звернути на неї стягнення в порядку, аналогічному для звернення стягнення на предмет застави.

Дати визначення наступних понять:

способи забезпечення виконання зобов’язання, забезпечувальні обтяження, неустойка, штраф, пеня, порука, гарантія, фінансова установа, фінансові послуги, гарант, завдаток, аванс, застава, іпотека, заклад, наступна застава, притримання.

Завдання для самостійної роботи:

1. Як співвідносяться способи забезпечення виконання зобов’язання та забезпечувальні обтяження?

2. В якій формі укладається правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання?

3. В чому відмінність між пенею та штрафом?

4. Які правові наслідки сплати (передання) неустойки?

5. Які права та обов’язки поручителя у разі пред’явлення до нього вимоги?

6. Чи має право поручитель на оплату своїх послуг?

7. Чи залежить гарантія від основного зобов’язання?

8. Чи має гарант право на зворотну вимогу до боржника?

9. Які правові наслідки порушення або припинення зобов’язання, забезпеченого завдатком?

10. Чи може бути забезпечена заставою вимога, котра може виникнути в майбутньому?

11. Який порядок забезпечення заставою майна, що є у спільній власності?

12. Чи може особа користуватися предметом застави?

13. Який порядок задоволення вимог за рахунок речі, яку притримує кредитор?  

Тематика рефератів:

1.  Правове регулювання оцінки предмета застави.

2.  Притримання як новела цивільного права.

3.  Порядок звернення стягнення на предмет застави.

Практичні завдання:

Завдання 1.ТОВ «Контакт» звернулося в суд з позовом до ТОВ «Північ» про стягнення оплати за поставлену продукцію та неустойки за прострочення виконання грошового зобов’язання. В позові позивач зазначив, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки металу, відповідно до якого ТОВ «Північ» було поставлено металопрокату на загальну суму 50 000 грв. Відповідач не розрахувався у передбачені в договорі строки.

ТОВ «Контакт» просить суд стягнути з ТОВ «Північ» вартість поставленого металопрокату та неустойку в розмрі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення на підставі ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

ТОВ «Північ» проти позову заперечує, зазначаючи, що в договорі поставки сторони не передбачили неустойки за несвоєчасну оплату.

Вирішіть справу.

Завдання 2.Поляков уклав договір позики з Гусєвим, на підставі якого передав останньому 1000 доларів США на строк 3 місяці. При укладенні угоди був присутній спільний друг Полякова та Гусєва Щупіков, який запевнив Полякова, що Гусєв поверне борг вчасно, і що він, Щупіков, ручається за Гусєва.

Через три місяці Гусєв борг не повернув. Поляков звернувся до Щупікова як до поручителя з проханням повернути борг. При цьому він зазначив, що якби Щупіков не поручився за Гусєва, він ніколи не надав би йому таку велику суму.

Вирішіть справу.

Завдання 3.ЗАТ «Ферум» (далі – Замовник) і ТОВ «Будінвест» (далі – Підрядник) уклали договір підряду, відповідно до якого Підрядник зобов’язався побудувати комплекс гаражів і передати їх Замовникові, а останній зобов’язаний оплатити збудовані гаражі у сумі 800 тис. грв. до 10.03.2004 р. На забезпечення своєчасної оплати Замовником будівництва АКБ «Гарант» видав гарантійний лист.

01.03.2004 р. строк оплати гаражів був продовжений сторонами до 01.09.2004 р. шляхом підписання додаткової угоди. Проте у встановлений цією угодою строк Замовник своїх обов’язків по оплаті об’єкту не виконав, надіслану йому претензію визнав у частині суми, а також вказав на відсутність у нього на даний момент коштів. 03.10.2004 р. Підрядник звернувся до банка як гаранта з вимогами оплатити вартість будівництва і пеню за прострочення платежу. У відповіді на претензію банк посилався на те, що відповідальність гаранта настає тільки за умови, коли основний боржник не може відповідати за невиконання зобов’язання у зв’язку з відсутністю у нього майна. Як відомо банку, у ЗАТ «Ферум» є будинок і автогосподарство.

Які підстави відповідальності гаранта? Якими документами має підтверджуватися факт неможливості виконання зобов’язання основним боржником?

Завдання 4.До суду звернувся гр-н Петров з позовною заявою до гр-ки Іванової з вимогою стягнути з відповідачки подвійну суму переданого завдатку. Із матеріалів справи виявилося, що 1 липня 1999 р. позивач та відповідачка уклали письмову угоду, у відповідності з якою відповідачка в термін до 1 жовтня 1999 р. зобов’язана була прийняти спадщину (жилий будинок), що залишилася після її батька, оформити всі необхідні документи на будинок та не пізніше вказаного в угоді терміну продати позивачу вказаний будинок. Після підписання угоди позивач видав відповідачці суму у розмірі 10 000 грв., що було оформлене розпискою у присутності свідків. В розписці було вказано, що гр.-ка Іванова отримала вказану суму в якості завдатку за будинок, який згодом буде нею проданий. Загальна вартість будинку встановлювалася у розмірі 20 000 грв. Проте договір купівлі-продажу будинку так і не був укладений, у зв’язку з чим гр.-н Петров звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідачки подвійну суму завдатку.

Вирішіть справу.

Завдання 5.Між підприємствами «Таврида» та «Міраж» був укладений договір позики, відповідно до якого підприємство «Таврида» передало підприємству «Міраж» грошову суму у розмірі 10000,00 грв. Строк повернення грошей у договорі не визначений. На забезпечення виконання підприємством «Міраж» свого зобов’язання по поверненню грошей підприємство «Таврида» уклало договір поруки з ТОВ «Колос».

Через шість місяців після укладення договору позики підприємство «Таврида» звернулося до ТОВ «Колос» з вимогою про повернення грошей, позичених підприємством «Міраж». Директор ТОВ «Колос» відмовився сплачувати гроші, зазначивши, що спочатку підприємство «Таврида» повинно було звернутися до основного боржника, підприємства «Міраж». Представник підприємства «Таврида» аргументував вимогу тим, що, оскільки іншого не передбачено договором поруки, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а отже, кредитор вправі звернутися з вимогою про сплату грошей до будь-кого з них.

Хто має рацію в даному спорі?

Завдання 6. Ш. уклав з банком договір позики під заставу нерухомого майна– житлового будинку, що належить заставодавцеві на праві приватної власності. При цьому банк запропонував Ш. укласти договір купівлі-продажу, враховуючи порівняно просту процедуру його реєстрації порівняно з іпотекою.

Банк запевнив, що інтереси Ш. будуть належним чином дотримані, адже в договорі купівлі-продажу буде зазначена умова, згідно якої банк здійснить продаж житлового будинку лише якщо Ш. не виконає своєчасно свої зобов’язання.

Проаналізуйте правовідносини, що склалися між контрагентами. Чи можна порадити Ш. прийняти пропозицію банку?

Нормативні акти:

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

5. Земельний кодекс України 25 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада.

6. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 38. – Ст. 313.

7. Про оцінку земель: Закон України від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 15. - Ст. 229.

8. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 11. – Ст. 140.

9. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань: Закон України від 12 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997.– № 5. – Ст. 28.

10. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №47. – Ст. 251.

11. Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.

12. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 47. – Ст. 642.

Спеціалізована література:

1. Данченко Т. Застава і історія розвитку та проблеми існування // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 1. – С. 106.

2. Дудорова К. Проблемні питання застосування завдатку у відносинах пов’язаних із відчуженням нерухомості // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 4. – С. 29.

3. Журавель А.В. Історія розвитку інституту іпотеки в Україні // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. - № 2. – С. 66-69.

4. Журавель А.В. Проблеми визначення іпотеки як виду застави або способу забезпечення виконання зобов’язання // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - №4. - C. 110-112.

5. Іваненко О.А. Виникнення права на притримання // Вісник господарського судочинства. - 2007. - № 4. - C. 116-125.

6. Іваненко О. Правова природа притримання як способу забезпечення виконання зобов’язань // Юридична Україна. - 2007. - № 8. - C. 55-60.

7. Іваненко О. Предмет притримання як способу забезпечення виконання зобов’язань // Юридична Україна. - 2007. - № 7. - C. 54-59.

8. Іваненко О. Часові межі реалізації притримання // Юридична Україна. - 2007. - № 6. - C. 56-60.

9.  Лаврієнко І.А. Правова природа зобов’язання поручителя за договором поруки // Часопис Київського університету права. – 2009. - № 4. – С. 225-229.

10.  Кізлова О.С. Специфіка договору застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення // Актуальні проблеми держави і права. – 2009.– Вип. 51. – С. 305-310.

11. Кізлова О.С. Основні етапи формування інституту застави в праві України // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 7. - C. 73-78.

12. Карнаух Т. Гроші як об’єкт права притримання // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 6. - C. 46-50.

13. Карнаух Т. Застосування притримання для забезпечення виконання окремих видів зобов’язань // Юридичний журнал. - 2007. - № 7/8. - C. 136-144.

14.  Клименко О.М. Застосування завдатку як способу забезпечення виконання зобов’язань сторін за попереднім договором// Вісник Академії адвокатури України. – 2009. - № 1. – С. 63-68.

15.  Михальнюк О.В. Акцесорний характер забезпечувальних зобов’язань // Вісник господарського судочинства. – 2009. - № 5. – С. 72-80.

16.  Михальнюк О.В. Акцесорний характер забезпечувальних зобов’язань // Вісник господарського судочинства. – 2009. - № 5. – С. 72-80.

17.  Нижний С. Договір застави: проблеми оформлення // Юридичний вісник України. – 2003. - № 30. – С. 15.

18. Пучковська І. Неустойка і завдаток як види забезпечення виконання зобов’язання та міри цивільно-правової відповідальності // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 1. - C. 149-158.

19. Пучковська І.Щодо незалежного характеру гарантії як виду забезпечення виконання зобов’язань // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 3. - C. 117-124.

20. Пучковська І. Щодо правової природи поручителя // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 4. - C. 141-150.

21. Турчак І.О. Неустойка за законодавством України // Південноукраїнський правничий часопис. – 2009. - № 1. – С. 100-101.

22. Церковна О.В., Ткаченко М.С. Завдаток і аванс: спільне та відмінності // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. - № 1.– С. 93-95.

ТЕМА № 19