Взаємовплив романських мов.

Вплив романських мов одна на одну в різні періоди їх історії визначався ходом розвитку нових держав на території колишньої Романії і їх взаємовідносини на різних етапах.

Найбільш помітних вплив франц.мови на італ. Виявився на початку їх історії : в 9 – 10 ст. В мові збереглися традиції того часу, коли французька і пн.італійська територія були частинам однієї франкської держави. В 11 ст. Італія зазнала набіги нормані, що вже романізувалися в франції. В 12 ст. Франція та Італія брали участь в хрестових походах разом. Важливу роль мала церква, що розсилала по Італіє місіонерев з французьких монастирів. З французької в італ. прийшла адміністративна та феодальна термінологія : іт. marchese –фр. Marquis(маркиз). Іт.conte- фр. Comte(граф) , та назви музичних інстроументів= іт.viola – фр.viole. Разом з поезією провансальських трубадурів, приqшла в Італію відповідна термінологія: іт. Trovatore – пров.trobador(трубадур), іт. Giullare- пров.joglar (менестрель).

Періодом найбільшого впливу італ на франц стало 16 ст. Коли разом з популярністю італ.мистецтва в Франц в моду входить і італ мова: фр.grotesque- іт. Grotesco(гротеск), фр. рantalon – італ.pantaloni(брюки), фр. parasol –італ.parasole(зонтик)

Вплив іспанськ на італійськ повязаний іспанськими володіннями в Сицилії та Неаполі в 13- 15 столітті, а також з іспанським впливом в Італії в 16-17 ст. В цей час в італ мову увійшли різні ісп слова: іт.mozzo-ісп. мozо(хлопець), іт. sussiego – ісп.sosiego(спокій)

В епоху великих географічних відкриттів через ісп мову в інші романські мови проникали різні слова з мов народів раніше невідомих земель, що позначали незнайомі для європейів реалії: palata(картошка) cacao і т.д. Аналогічну роль грала і португ мова, через яку прийшло у всі європейські мови слово banana.

Вплив італійськ на ісп був помітним в період Відродження ісп.madrigal-іт. Madrigale мадригал, ісп. pedestal – іт.pedistallo. Багато слів стали поширеними через запозичення іспанськими солдатами під час служіння в Італії.

 Запозичення з франц і прованс мов в іспанській і португальськ відносяться до 13- 14ст. Через популярність в Іспанії і Португалії франц літератури і провансальськ лірики. Французи запозичували з іспанськ воєнні термиіни, слова з політичної та торгівельної сфери.

Територіальна близькість, торгівельні відносини, культурні контакти забезпечили взааємовплив іспанськ і португ мов.

В румунській мов, починаючи з 19 століття, відбувається збагачення лексики за рахунок великої кількості запозичень з французьк внаслідок літературних зв*язків , а також впливу франц науки і літературної критики (слова на позначення копювати, картина, ніжність).Менший вплив на румунську мову мала італійська мова.

49.Граматичні зміни. Синтаксис : словосполучення і речення.Грам. в будь-якій мові дуже стійк і піддається змінам під впл. чужих мов лише в рідк.випадк.: Н-Д:1) перенес грам категор з одн мови в іншу. 2) перенес з одн мови в ін словотвірної моделі.3)зміни по аналогії 4) поява нових грам катег  Словосп — це синт од, що утв поєднанням 2х або більш кільк повнозначн слів. Слова у словоспо пов'яз підр зв'язк: одне з них головне, інші — залеж від нього. Смисл зв'язок і межі словосп виявляються за доп запит від гол. сл. до залеж. За хар-м гол сл. словосп поділ на іменні (головне слово — іменник, прикметник, займенник або числівник):ввічливий хлопець, цікавий для всіх, кожен з нас, четвертий зліва; дієслівні: співати в хорі, загорілий на сонці, прислухаючись до порад;прислівникові: набагато зручніше. Словосп, до яких вх 2 самост. сл, назив непошир (гарна картина, дуже корисний, читати вголос).Пошир словосп об'єдн в собі більше 2х самост слів (буду говорити коротко, найбільш відомий хірург)Способи зв'язку сл у словосп:. Узгодж(зал. сл вжив в тій самій формі (роду, числа, відмінка) що й гол)Керув(гол сл вимаг, щоб зал сл стояло у певн відмінку) Приляг(зал сл приєдн до гол тільки за змістом)    Реч. — це найменш од. спілк., яка є виразом закінченої думки.
Види речень1.За_будовою:• двоскл (грам осн скл з підм і прис):Йшов невеликий дощ.
• односкл (гр осн має або під, або прис):Дощило.
2.За.метою.вислов:•розпов•питальні•спонукальні 3. За емоц забарвл:
•неокличні•окличні4.За.кільк.грам.основ:•прості(мають1граматичну.осн.
•складні5.За_наяв.другоряд.чл.реч.:• непоширені • поширені

Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Субстрат Іберійського періоду.

Кельтска мова- кельти проникли в зх част півост. НАслідок цього вторгн: топоніми із закінч –briga. Оскільки пит про давнє насел Пірен. пів-ост. не вияснений, передбачається виділяти долатин елементи в мовах півострова як предроманські.До таких елементів віднос слова з кінцевою групою –rro –rra або –rdo –rda. Ще еодна фонет особл.,що інод іпояснюється місцевим субстратом – іспанське апікальне S . Але так ж особливіст помічена в середньовічних англ запозич з франц : push finish , на основі чого можна предположить що S було апікальним і в старофранц і що це скоріш за все риса розмовної латини

51.Формування держав на романізованих територіях. Іспанія.в 711р. на Піренейский пів-о. вторгнулися араби. До сер. 8 ст. держава арабів включала ряд сх. країн.Пірен піво став важл част Кордовського емірату, столиця якого була розташ в пд. Ісп. В 9-10ст. під контр арабів опинилис о-ви СЕредз моря.

Майже в той час поч. процес відвоювання Пірен. пів-о. «Реконкіста». Реконкіста почалась з пн.( арабами не були завойов. пн-зх част. Астурії, гірські райони Старої Кастилії, на пн-сх – Каталонія. Поступово розширюючи свої кордони в боротьбі з арабами,Астурія обєдналась з королівс. Леон,з якого пізніше виділ. королівс. Кастилія. Скоро Леон і Каст. знову обєдналися. На основі колишньої Каталонії сформ. Арагон, Наварра і Каталонія, які пізніше обєдн в королівсь. Арагонське. Так на землях Іспанії склались 2 сильні королівства Кастилія та Арагон, які через багато років злились в єдину державу. Ці обєднані короліства становили основу майб. держави Іспанії. До кін. 8 ст. майже вся тер Пірен піво. була звільн віід арабів. І в них залишився лише гранадський емірат. Португалія,звільнившись від арабів, увійшла у скл. ісп корол. Леон, а в 11 ст вона виділ в графство, а пізніше в незалеж королівство.

52.Зміни в граматичному оформленні займенників.Найбільш радикал зміни в лат сист іменної актуалізації, що призвели до виникн нових грам форм виникли у вказівн та особист займен, у звязку зі збільш їх нагрузки як повязувальних елеменів мови. Особист займ- єдиний що зберіг відмінкову парадигму у всіх ром. мовах. Особ. займ. 3-ї особи , який був відсут у латині , є майже у всіх ром мовах у вказівному займ.ille “той» .Прислывник inde в італії галлії та пн-сх іспаніїї закріпився у функції розділового займенника. В галло- ром. ареалі слово homo , яке викор також і в неозначено –особ сенсі, перетворилося в суб’єктивне нейтрально- особ займен. on. У більш ром мов произошла уніфікація відмінкових форм, так що наголошені займ 3ї особи, так як іменники , не мають категорії відмінку.