Формування держав на романізованих територіях.Франція і Бельгія.

Сама назва Франція зафіксована ще напочатку 10 століття.Коли відбувався поділ імперії Карла Великого в 843 році її західна частина була відійшла Карлу Лисому.Вона отримала назву Західно-франського королівства і вважалася самостійним і єдиним утворенням.Але насправді ще в 10-11 століття королю належала лише невелика область навколо Парижа та Орлеана. На решті території існували,незалежно від королівської влади, велика кількість графств.

В 9-10 століття на території франції траплялися набіги норманнів (вихідці з скандинавських племен).В першій половині 10 століття вони захопили Париж і король лише за допомогою викупа зміг уникнути втрати міста. Одному з вождів норманів французький король подарував землі в гирлі Сени, признаючи його своїм вассалом- таким чином на пг-зах Франції утворилося герцогство Нормандія. Оселившисьна території Франції нормани швидко романізувались.

 Поступово франкскі королі розширювали свої володіння, спочатку за рахунок сусідніх, а потім більш віддалених від королівського домену феодальних земель, долаючи супротиви їх власників. Королівський домен поступов укріплюівався, перетворюючись в централізовану державу.16 ст.

Формування єдиної держави відбувалося нерівномірно. Пд її області, що були більш віддаленими від Парижа, що увійшли в державу пізніше, довго зберігали свою самростійність, як результат- на території Франції існувало дві народності- французька і провансальська. Вже пізніше в період формування капіталістичних відношень, на основі цих двох народностей утворилася французька нація.

Бельгія

З 5 по 9 століття територія сучасної Белігії входила с клад Франскої держави. При розділі імперії Карла Великого її західна частина відійшла до Західно-франської держави, східна увійшла в склад герцогства Лотарингія. Подальша історія народов, що проживали на цих землях, була складною- їм довелося відстоювати самостійність у боротьбі з Францією та Іспанією, Австрією і Голландією, періодами територія входила то до однієї держави то до іншої. І лише в 1830 році боротьба завершилася проголошенням незалежності держави Белігії. В ході історії в цій країні утворилия дві народності: фламандци і валлони.

46.Хронологічні та соціальні фактори утворення романських мов.

В 19 ст. Г.Гребером була запропонована хронологічна чи історична теорія, що говорить про те, що : Процес романізації римських провінцій охоплює більше трьох століть. За цей період сама латинь мала певні зміни. Те, що сардинська мова має ряд рис, що відсутні в інших романських мовах, пояснювалося як наслідок архаїчності латини в період завоювання Сардинії(кінець 3 ст. До нашої ери) В сардинськ мові зберіглися відмінності к перед е,і , кінцеві s та t. В старофранц спостерігалися лише останні особливості ( вимова кінцевих s та t). В і тал та румунскь перераховані явища відсутні.Звідси можна зробити висновок, що кінцевий t відпав вже після завоювання Галії , а кінцевий s- перед завоюванням Дакії. На основі подібних спостережень був складений хронологічний перелік провінцій: Сардинія, Іспанія, Португалія, Каталонія, Пд Франція, Пн Франція, Реція, Дакія, Італія.На думку Гребера розчленування романських мов є старордавнім. Воно розпочалося з часів романізація першої позаіталійської провінції і здійснювалось під час завоювання кожної нової області романськ мови знову; мова перших римських поселенців в цих областях кожний раз виявлялася вихідним пунктом для окремих романських мов; вона (мова) змогла вберегти себе від мови пізніших прихідців(хоть убейте не знаю как заменить это слово), асимілювати себе останньою і не підлягти фонетичному впливу,розвинутися в романській мові.

Велику увагу приділялися соціальним факторам. До них відноситься розпад Римської імперії на окремі області і самостійність подальшого історичного розвитку кожної з них.

На факт ізоляції одна від одної частин колишньої Римської імперії вказував В.Майер-Любке. Його увагу привабив факт своєрідного фонетичного розвитку сардинської мови.Але Любке пояснив фонетичні особливості сардинської ізоляцією Сардинії від решти латиномовного світу в результаті її завоювання в 6 ст вандалами.Він вважав, що саме внаслідок цього в сардинську мову не увійшли пізніші інновації, що відобразилися в решті романських мов. Розпад Римської імперії розглядався як вирішальний фактор формування романських мов.

Соціальними фактораи пояснював утворення ром мов Г. Муллер. Вважав, що на території колишньої Зах Римської імперії до кінця 8- поч 9 ст. Зберігалося загальнорозмовне латинське койне. Регулярні контакти обумовлювалися торгівельн контактами, заселенням Романії варварами, розповсюдженням християнства..Феодальне роздроблення колишньої імперії Карла Великого стало причиною того , що романська мова розпалася на велику кількість місцевих говорів, що стали основою середньовічних діалектів.

Формування держав на романізованих територіях.Португалія

В 711 р. На Піренейський півострів через пн. Африку вторглися араби. До середини 8 ст держава арабів включала в себе ряд східних країн , аж до Середньої Азії і пн-зах областей Індії, пн Африку і майже весь Піренейський півостр.Останній став важливою частиною Кордовського емірату, столиця чкого була в пд.Іспанії (Кордова). 

Майже водночас з завоюваннями арабами Піренейського півострова, розпочався процес його відвоювання- Реконкіста. Вона розпочалася з пн: араби не завоювали пн-зах частини Астурії, горні райони Кантабрійських гор, та на пн-сх- «Іспанську марку»(Каталонія).

 Португалія( її почали так низивати ще в 11 ст), звільнивштсь від арабів, увійшла в склад іспанськ. Королівства Леон, в 11 ст. Вона виокремилась в графство, а в 1140-1143 рр.- внезалежне королівство. В подальшому були неодноразові спроби приєднати Портігалію до іспанії ( кінець 16- поч 17 ст, протягом декількох десятиліть Португ. Належала іспанському королю), але вона змогла відстояти свою незалежність.