ISSN 2219-8741. Держава та регіони

56

У.Н. Коннор чудово розуміє, що не можна

весь час подавати матеріали, виконані за

однією тематикою. Одного разу він вирішив

показати читачам, що йому властиво світо-

споглядання: в одній з колонок він прово-

дить паралелі між міським життям у ритмі

марафону та неквапливим життям у сільсь-

кій місцевості [13]. Після паузи він веде на-

ступ на святенників чи то в особі держави,

чи то в особі окремих громадян. Так, Касан-

дру обурює вимога церкви щодо скасування

пікніків, аби не залишати на самоті молодь,

яка, на думку святенників, негайно займеть-

ся сексом [19]; на аукціоні заможні люди

охоче купують старі речі королеви Вікторії,

зокрема, її зношені черевики, а коли прихо-

дять до церкви, де чують заклик про благо-

дійні внески, негайно роблять вигляд, що

забули гаманці та чекові книжки вдома; та-

кож держава закликає берегти папір, а сама

друкує ці заклики на дорогому папері [23].

Поступово Касандра починає робити ши-

рші узагальнення. Спочатку він звертає ува-

гу бідних верств населення на те, що бри-

танці погано харчуються, внаслідок чого не-

привабливо виглядають, діти ростуть фізич-

но слабкими, з хворими зубами та крихкими

кістками від недоїдання; основний обід у

більшості англійців – скибка хліба з чаєм та

невеликою кількістю цукру, середня зарпла-

та 3 фунти на тиждень. Як результат, бри-

танці рано ідуть із життя [21]. Часто трапля-

ються випадки, коли хворі британці вмира-

ють, так і не дочекавшись фахової допомоги

[18], а лікарі в цей самий час рекомендують

вживати свіжі фрукти, овочі та зелень, а з

м’яса обирати лише телятину, ягнятину та

курятину [17]. Різке соціальне розшарування

британського суспільства призводить до

того, що в одній країні одна частина жінок

не може вилікувати своїх дітей, часто хво-

рих від недоїдання, а друга частина жіноцт-

ва стурбована покупкою косметики та мар-

тіні для зваблення чоловіків [24]. В Англії,

аби отримати роботу, треба бути молодим,

при цьому мати хороший досвід та володіти

додатковими навичками, наприклад: стено-

графія, основи домоводства, досвід роботи

з грошима та ін. І де молодь має встигнути

здобути такі знання до 25 років? Та ще й

отримувати за це мізерну зарплату [16].

Апофеозом виступів У.Н. Коннора на те-

ми охорони здоров’я пересічних британців

стала квітнева публікація в “Дейлі Міррор”

за 1948 р., поділена на дві частини. У ній

британський публіцист спочатку розповідає,

як батьківщина не може забезпечити при-

стойним житлом героя війни К. Гіндла, який

з двома малолітніми дітьми змушений жити

у вкрай занедбаному житлі. “У вбиральні

унітазом служило відро, діти цілий день си-

діли в зачиненій квартирі, бо вони не мали

куди піти”. К. Гіндл подав заяву на отриман-

ня безкоштовного державного житла, проте

за п’ять років черга до нього так і не дійшла.

Влада пояснює таку ситуацію повільними

темпами будівництва. Відповідь про пере-

несення заселення на невизначений термін

“стала верхнім каменем на піку Евереста

цих всесвітніх грубощів та зухвалості” [24]. У

другій частині публікації колумніст розпові-

дає про лікаря Саммерскіла, котрий безкош-

товно допомагає хворим дітям, зокрема,

матері із хворою на рахіт дитиною: “У тій

кімнаті, тієї ночі я став соціалістом”. Автор

застерігає, що нікому не відомо, як зроста-

тимуть його діти й чи допоможе їм хтось, як-

от лікар Саммерскіл. Нагадує про те, що

повоєнний час. Медицина знаходиться у

дуже поганому стані. Але йдеться про ме-

дицину для простого люду [24].

Показово, що британський публіцист без

відвертих висновків підказує владі: потрібно

поширити таку практику на всю країну, адже

медицина для простого люду перебуває у

вкрай поганому стані, що в свою чергу по-

значається на стані суспільної моралі. Поді-

бна послідовна тактика не залишалася не-

поміченою. У підсумку У.Н. Коннор може

пишатися своєю наполегливістю: він “заклав

свій публіцистичний камінчик у будинок” за-

кону британського уряду про надання без-

коштовних медичних послуг громадянам

Великої Британії.

Такі успіхи, безперечно, надихали й спо-

нукали Касандру на зазначення інших важ-

ливих внутрішніх проблем: ненадійності віт-

чизняних літаків, які “приземлялися дуже

швидко та загорялися від найменшої прово-

кації” [20]; несправедливості судової систе-

ми Англії тощо. В останньому випадку автор

наводить два випадки. У першому чоловік

розбив скло автомобіля. За це його засуди-

ли, він отримав термін – 28 днів і штраф,

який мав покрити завдану шкоду. Інший ви-

падок: фермер був спійманий на гарячому.

Він продав молоко, розведене водою, дитя-

чому закладу. За це суд лише наклав на

нього незначний штраф без заборони пода-

льшої діяльності. “Я справді впевнений, що

це скандал: вони ув’язнюють одного за три-

віальний злочин і відпускають іншого – жор-

стокого злочинця – з тривіальним штрафом”

[16].

Для підсилення емоційності своїх висту-

пів Касандра порівнює політику із жінкою,

яка може бути чарівною і водночас сильною

та жорстокою. А головне – мінливою. Таке

саме ставлення до політики і в британського

люду. На думку автора, вони створюють

опозицію лише для легітимізації політичних

суперечок.

Від серйозного тону колумніст перехо-

дить до сарказму. Він іронізує над тогочас-

ними політичними діячами. Він сміється над

тими законами, які приймаються на засідан-