Цвєтаєва О.В. Образ автора в авторських колонках

Анотація.Статтю присвячено дослідженню образу автора в авторських колонках. На матеріалах

української та зарубіжної преси проаналізовано й з’ясовано роль автора в персональних колонках та

визначено методи персоніфікації авторського тексту.

Ключові слова:авторська колонка, колумніст, персональна журналістика, автор.

Цветаева Е.В. Образ автора в авторский колонках

Аннотация. Статья посвящена исследованию образа автора в авторских колонках. На материалах

украинской и зарубежной прессы проанализирована и выявлена роль автора в персональных колонках и

определены методы персонификации авторского текста.

Ключевые слова:авторская колонка, колумнист, персональная журналистика, автор.

Cvetaeva O. The Types of Author in the Author Columns

Annotation.The article is devoted to research the types of author in the author columns. The role of author in

the columns are analysed and the methods of personification of author text on the materials of the Ukrainian and

foreign press are defined.

Key words:author column, kolumnist, personal journalism, author.

Цуканова Г.О. Портретистика сучасної періодики // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2011. - № 2. - С. 103-107

УДК 007:304:070+77

ПОРТРЕТИСТИКА

СУЧАСНОЇ ПЕРІОДИКИ

Цуканова Г.О.

І. Вступ

Фотографія на шпальтах газет – це не-

від’ємний компонент дизайну, який не тіль-

ки привертає увагу читача до видання, а й

виконує інформаційну функцію. Правильно

підібрані ілюстрації, що супроводжують те-

кстовий матеріал, можуть допомогти зро-

зуміти суть повідомлення. При бажанні,

редакція газети (сповідуючи ідеали власни-

ка чи спонсора) фотографічним рядом від-

волікає увагу читача від актуальної події,

оминути яку неможливо в соціальному кон-

тексті, акцентуючись на дрібницях чи дру-

горядних елементах. Така форма подачі

інформації не відповідає засадам, сповіду-

ваних більшістю журналістів і викладених у

різних кодексах етичної поведінки праців-

ників медіа.

Серед жанрового різноманіття фотогра-

фічного ряду, представленого на сторінках

як українських, так і зарубіжних видань, од-

не з провідних місць займають портрети.

Змістове наповнення світлин за часи неза-

лежної України істотно змінилося.

Тоді як у Радянському Союзі сповідува-

лися принципи публікації знімків передови-

ків виробництва, партійних лідерів, колгос-

пників (і саме ця тематика є провідною у

дослідженнях тогочасних науковців [4; 9;

11]), то сьогодні інформаційний крен спря-

мований більше на публічних людей у

сфері політики, шоу-бізу (а не культури!),

спорту. Популярними на сторінках газет та

журналів є також особи експертів у тій чи

іншій галузі науки, що коментують поточні

події.

Протягом останніх років українська нау-

ка, за невеликим винятком (див., наприклад,

праці Б. Ченрякова [14; 15; 17] і Ю. Ша-

повала [18]), не приділяла належної уваги

питанню розвитку фотожурналістики в ціло-

му чи окремих її аспектів. На відміну від ро-

сіян, які детально вивчали і досліджували

ситуацію в зображальній журналістиці [1; 2],

українські студенти та практикуючі фоторе-

портери сьогодні послуговуються підручни-

ками та посібниками, виданими ще в радян-

ські часи. Фотографію як складову макету

видання розглядали В. Іванов [5], В. Шев-

ченко [20], композиційні _____елементи побудови

фото- і відеоряду знайшли відображення у

посібнику Г. Цуканової [13], проте комплекс-

ного наукового дослідження, результати

якого відображали б функціональні особли-

вості, змістове наповнення, жанрове різно-

маніття зображальної журналістики, в ціло-

му не має.

Актуальність статті полягає у потребі пе-

реосмислення використання портретного

жанру на сторінках сучасних українських

видань.

Наукова новизна розвідки визначається

тим, що вперше за довгий проміжок часу

розглядатиметься жанрова специфіка фо-

топортрету у вітчизняній періодиці. У цій

статті ми намагаємося зробити перший крок

у систематизації знань у галузі фотожурна-

лістики, а саме вивчити і проаналізувати

портрет як жанровий елемент зображальної

преси.

Методологічною базою для статті стали

дослідження В. Іванова, Б. Чернякова, Ю. Ша-

повала, В. Шевченко та багатьох інших укра-

їнських і зарубіжних авторів.

ІІ. Постановка завдання

Мета статті полягає у дослідженні

особливостей використання різновидових

фотопортретів у періодичних виданнях.

Відповідно до сформульованої мети ви-

значаємо такі завдання:

 розглянути способи використання порт-

рету на сторінках газет;

 систематизувати жанрову специфіку

використання фотопортрета.

Портрет як жанр фотоілюстрації висту-

пає основним об’єктом нашого досліджен-

ня.

ІІІ. Результати

Фотографія з’явилася передусім завдяки

зусиллям художників-портретистів, які нама-

галися знайти способи швидкої фіксації від-

творюваного об’єкта. Портретна фотогра-

фія, як самостійна галузь, існує більше ніж

130 років. Серед фотографів-професіоналів

портрет вважається одним із найскладніших

жанрів, оскільки це не просто фіксація ви-

гляду людини; для фотожурналіста важливо

передати особистість героя, його емоції та

почуття, що вимагає високого рівня майсте-

рності від фотографа.

У цьому контексті цікаве висловлювання

портретиста Філліпа Халсмана, який ство-

рив понад сто обкладинок для журналу

“Лайф”: “Я намагаюся допомогти позуючому

перебороти свої страхи і звички. Я намага-

юся вихопити те, що відображає його внут-

рішній світ. Моя мета – зуміти добратися до

його психологічної суті і подати її в правди-

вій графічній формі, хоча я завжди жертвую

формою заради змісту” [12].

У більшості випадків фотографії з облич-

чями спрямовані вправо або вліво. Саме

цей напрям може на підсвідомому рівні

впливати на сприйняття читачем тексту і

формування думки про подію.

Наприклад, у газеті “Галичина” три роки

тому друкувалися вітання єпископів різних

конфесій з Великодніми святами. Фотогра-

фії священників на першій шпальті були ві-

двернуті обличчями одна від одної; одразу

візуальний ряд породжував відчуття конфлі-

кту, неприйняття. Попри помпезність у ди-

зайні сторінки, зорове сприйняття інформа-

ції мало негативний відтінок.

У контексті зазначеного прикладу заслу-

говує на увагу коментар проф. В. Іванова:

“Компонуючи дві й більше ілюстрацій на га-

зетній полосі чи розвороті, важливо зберег-

ти відносний масштаб зображення. Так, при

розміщенні на розвороті чи сторінці двох

портретів однакового значення їх необхідно

дати в одному масштабі. Досить поширена

помилка у деяких газетах полягає у тому,

що редакції забувають враховувати масш-

табність знімків, особливо портретних” [5,

с. 148].

Для фотопортрета є властивими глибина

проникнення в суть людського характеру і

прагнення максимальної достовірності відт-

ворюваних деталей. Портрет передає інди-

відуальні, одиничні, неповторні риси люди-

ни.

Портретна фотографія розповідає про

час через вчинки і характери людей. Радян-

ський науковець Л. Волков-Ланніт образно

називає портрети “візуальною пам’яттю іс-

торії” [3, с. 12].

У портретному жанрі, як зазначає

О. Мжельська, “виражальними засобами

стають погляд, поза, жест, а також фон, ра-

курс, світлова композиція” [8, с. 27]. На ба-

гатьох портретних світлинах погляд героя

спрямований на читача газети чи журналу, а

тому створюється враження, що зображена

людина дивиться безпосередньо на нього.

Якщо погляд особи відведений убік – ілюзія

внутрішнього контакту слабне, герой відда-

ляється від глядача.

Б. Черняков, аналізуючи феноменологі-

чні властивості зображення, виділяє репре-

зентативну та виражальну функції у візуа-

льній журналістиці [16, с. 134]. Якщо роз-

винути ідею проф. Б. Чернякова, то зазна-

чені ним функції чи не найяскравіше харак-

теризують саме портрет, який набуває

особливого звучання в контексті художньо-

публіцистичних жанрів журналістики. На-

приклад, у нарисах за допомогою тексту

автор намагається створити образ свого

героя як зовнішніми (основні риси його ви-

гляду), так і внутрішніми (психологія люди-

ни) засобами.

Світлина може допомогти виразити як

одні, так й інші характеристики. В українсь-

кому прислів’ї говориться, що краще раз

побачити, аніж сто разів почути. Безумов-

но, образність слова створює багатогран-

ний візуальний образ героя, а фотографія

сприяє чіткому сприйняттю текстової інфо-

рмації.

Статичний портрет допомагає впізнати

людину в той чи інший часовий проміжок її

життя. Динамічні портрети виражають пси-

хологічний і емоційний стан героя у момент

зйомки. Таким чином, завдяки комплексній

вербальній та візуальній інформації ство-

рюється цілісний образ людини, формуєть-

ся про неї громадська думка.

Якщо говорити про розвиток жанру фо-

топортрета в цілому, то дві якості – глибина

проникнення в суть людського характеру, з

одного боку, і прагнення до граничної дос-

товірності відтворюваних на знімку деталей

– з іншого, є принциповими, властивими

всій історії фотографії.

У студійному фотопортреті широко пред-

ставлені різновиди цього жанру: експресив-

ний портрет (люди представлені в бурхли-

вому внутрішньому русі), ліричний портрет

(на основі світлової гами використовуються

надвеликі плани в знімках, у більшості ви-

падків тільки голова людини; особливу роль

у цих портретах виконують очі).

У таких популярних жанрах фотожурна-

лістики, як нарис, серія, репортаж, зустріча-

ються знімки – портрети учасників реальних

життєвих подій. На відміну від студійних

творів, де автор має нагоду фотографічни-

ми засобами покращити зовнішні дані лю-

дини, тут домінує документалізм.

У портреті репортажу найчастіше автор

представляє читачу основних героїв свого

твору. Від цього страждає динаміка розвит-

ку фотосюжету, проте виграє його глибина,

посилюється відображення подій.

Одним із найпопулярніших підвидів пор-

третних нарисів є політичний, у якому, як

правило, подаються найбільш значущі ета-

пи й епізоди політичної біографії політика.

Особливої популярності вони набувають у

період передвиборчих перегонів. Особи, що

відповідають за формування думки громад-

ськості про політика (так звані, іміджмейкери

та піар-менеджери), організовують спеціа-

льні портретні фотосесії для замовника.

Згодом ці світлини разом із супровідним те-

кстовим матеріалом передаються у періо-

дичні ЗМІ для публікації у різних рекламних

матеріалах.

Яскравим прикладом таких світлин є зо-

браження І. Андрейченка на сторінках “Нау-

кових записок Київської школи сценування”

[7]. Зі сторінок журналу на читачів дивиться

сильна, вольова людина, яка добре розуміє

своє завдання. Водночас поза політика

створює ілюзію близького друга, до якого

можна звернутися за порадою чи допомо-

гою.

Фотопортрети, як складові анонсів чи ру-

брик у газеті, передають образ людини, про

яку згадується в текстовій частині. Напри-

клад, у “Коммерсантъ” вони є невеликого

розміру та не претендують на самостійну

інформаційну значущість. Водночас фотоі-

люстрації є частиною матеріалу, оскільки

допомагають упізнати людину.

Груповий портрет є менш популярним у

газетярів, оскільки доводиться збільшувати

його розміри на шпальті, щоб читач міг лег-

ко розрізнити обличчя людей, розміщених

на знімку.

Відповідно до правил, сформульованих

М. Картер, “фотографії мають бути спрямо-

вані на статтю, яку вони супроводжують, а

не від неї. Якщо ж світлини об’єднані у фо-

тонарис чи коментар зі спільної тематики,

обличчя людей мають бути повернуті одне

до іншого, а не бути різноспрямованими” [6,

с. 10].

Як елемент дизайнерського підходу у

практиці ілюстрування газет і журналів

В. Іванов виділяє фотомонтаж, який буду-

ється на внутрішньокадровому зміщенні зо-

бражальних компонентів для розкриття сут-

ності тих чи інших явищ життя.

“При необхідності вмістити у газеті декі-

лька однакових за розміром фотопортре-

тів, – зазначає автор, – їх з’єднують монту-

ють у вигляді горизонтальної фотострічки.

Це дозволяє зекономити газетну площу” [5,

с. 141].

Залежно від відстані зйомки кадри поді-

ляються на загальні, середні та великі. Для

фотопортрета характерним є великий план,

який деталізує людину і соціум. Насиченим

експресією є надвеликий план та ракурс.

Вони дають змогу журналістові виділити

найбільш суттєві елементи та деталі зага-

льної композиції, образно акцентувати дум-

ку у фоторепортажі чи іншому жанрі.

Під час катастрофи літака Су-27 у Скни-

лові (липень 2002 р.) газета “Високий замок”

(м. Львів) опублікувала знімок хлопчика на

фоні палаючого літака і загальної трагедії.

Очі хлопця, спрямовані на читача, сповнені

сліз і нерозуміння. Цей кадр зачіпав набага-

то глибші людські почуття, ніж відірвані кри-

ваві руки та ноги жертв катастрофи.

Характеризуючи ситуацію навколо падін-

ня літака-винищувача, В. Диченко, фотоко-

респондент львівської газети “Поступ”, за-

значив: “Мій син почав кричати, що треба

втікати. Ми побігли, але потім я вирішив, що

все-таки слід повернутись і зробити кілька

фото. Я встиг сфотографувати пілотів, які

катапультувалися, і йшли своїми ногами,

без чиєїсь допомоги. Ще кілька хвилин я міг

фотографувати понівечені тіла, радше шма-

тки тіл, які важко розпізнати” [10].

"Ілюстрація та текст при об’єднанні ство-

рюють у нашій уяві образ не зоровий і не

словесний, а уособлений, відокремлений від

обох його носіїв, сконструйований у деякому

віддаленні від художньої природи та специ-

фічних засобів мистецтва” [19], – зазначає

В. Шевченко.

Саме у його відносній автономії та ціль-

ності – сенс створення потрібного образу в

читача. Ілюстрація _____не обов’язково стає інте-

рпретацією тексту, тобто чим-небудь зале-

жить від нього, вторинна. Розповідь та де-

монстрація тут по суті пов’язані одне з од-

ним не прямо, а крізь загальний предмет.

IV. Результати

Фотопортрет є вагомою і важливою

складовою макету періодичного видання.

Він виконує не тільки зображальну, але й

інформаційну функцію. Вдало підібрані і

скомпоновані ілюстрації сприяють за-

пам’ятовуваності текстового повідомлення.

Портрет у художніх жанрах журналістики

допомагає зрозуміти героя розповіді, його

емоційний стан. Як самостійна складова,

фотопортрет є виразним візуальним засо-

бом, який формує думку читача, звертаю-

чись до його емоцій.

Зважаючи на вищезазначене, матеріали

даного дослідження можуть слугувати ґрун-

том для подальшого розширеного спеціаль-

ного дослідження і навіть окремого навча-

льного посібника.

Література

1. Аносова С. Агрессивный компонент по-

лемических текстов и иллюстраций в

современной газете : автореф. дис. …

канд. филол. наук : 10.01.10 / С. Ано-

сова. – Воронеж, 2008. – 22 с.

2. Барабаш О. Формирование профессио-

нальной фотографической культуры бу-

дущего журналиста : автореф. дис. …

канд. пед. наук : 13.00.08 / О. Барабаш. –

Ставрополь, 2006. – 24 с.

3. Волков-Ланнит Л. Искусство фотопорт-

рета / Л. Волков-Ланнит. – М. : Искусст-

во, 1974. – 303 с.

4. Ворон Н. Жанры советской фотожурна-

лістики / Н. Ворон. – М. : Высшая школа,

1991. – 80 с.

5. Іванов В. Основи техніки оформлення

газети : тексти лекцій / В. Іванов. – К. :

ЦВП. – 195 с.

6. Картер М. Сучасний дизайн газет /

М. Картер. – К. : Про Медіа Україна,

1998. – 21 с.

7. Київська школа сценування. – К., 2008. –

Т. 1, Т. 2.

8. Мжельская Е. Редакторская подготовка

фотоизданий / Е. Мжельская. – М. : Ас-

пект Пресс, 2005. – 112 с.

9. Морозов С. Творческая фотография /

С. Морозов. – М. : Планета, 1985. –

414 с.

10. Прихід В. Як це відбувалося / В. Прихід //

Поступ. – 2002. – 30 липня.

11. Столович С. Роль фотографии в транс-

ляции, фиксации и создании ценностей /

С. Столович // Учен. зап. Таптуского ун-

та. – 1984. – Вып. 695. – С. 29–37.

12. Фотография сегодня. Послевоенные

тенденции. Портретная фотография

[Электронный ресурс]. – Режим досту-

па : http://photo.far-for.net/content.php?r=

36&p=38.

13. Цуканова Г. Практика проведення відео-

зйомки та цифрового монтажу : практи-

чний посібник / Г. Цуканова. – К. : Навч.-

вид. лаб. Ін-ту журналістики, 2007. –

233 с.

14. Черняков Б. Зображення у сприйманні

та масовому спілкуванні / Б. Черняков. –

К., 2005. – 48 с.

15. Черняков Б. Методи дослідження генези-

су зображальної журналістики : матеріа-

ли до лекцій / Б. Черняков. – К., 2004. –

19 с.

16. Черняков Б. Феноменологічні властиво-

сті зображення як категорії культури та

журналістикознавства / Б. Черняков //

Наукові записки Інституту журналістики. –

К., 2005. – Т. 20. – С. 132–139.

17. Черняков Б. Фотографія в журналістиці:

від винайдення до початку ХХ століття /

Б. Черняков. – К. : ЦВП, 1999. –

60 с.

18. Шаповал Ю. Фотожурналістика / Ю. Ша-

повал. – Рівне : Міжнародний економіко-

гуманітарний університет імені академі-

ка Степана Дем’янчука, 2007. – 76 с.

19. Шевченко В. Графічна організація дру-

кованого тексту та його художня інтерп-

ретація засобами складання / В. Шев-

ченко // Наукові записки Інституту жур-

налістики. – Т. 2.

20. Шевченко В. Оформлення сучасного

газетного видання / В. Шевченко. – К. :

Інст. історії України НАН України, 2003. –

344 с.