Гаврилюк І.Л. Особливості функціонування фейлетону в сучасній регіональній пресі (на

ситуації, яка склалася сьогодні і в державі”

(…з огляду на ситуацію, що склалася…)

(10.03.2011). “І ще одне актуальне завдан-

ня могли б вирішувати ліцеї. Це надання

певної початкової професії в контексті

парадигми миру варто припинити вибу-

довувати піраміди ілюзій із блоків необте-

саних бажань”. На нашу думку, слово “пара-

дигма” вживається в значенні “шляхи до

чогось”, зокрема до укладання мирної угоди.

Стаття під назвою “Про зміну парадиг-

ми” має такий “розшифрувальний” лід: “Ди-

ректор Фонду “Ефективне управління”

Наталія Ізосімова: ВВП на душу населен-

ня – вже не той індикатор, який визначає

міру успішності держави” (11.02.2011). При-

клади слововживання зі статті: “По-друге,

зараз у світі відбувається зміна парадиг-

ми – і економічної, і ціннісної (адже ми ро-

зуміємо, що ці два аспекти нерозривні). До

кризи парадигма була такою: позичаємо і

споживаємо. Споживча культура культи-

вувалася і всіляко підживлювалася. Зараз

парадигма звучить так: заощаджуємо й

інвестуємо”. В цьому матеріалі значення

терміна “парадигма” звужується до більш

конкретного – “напрям розвитку”. До речі,

жодного синоніма до поняття “парадигма” в

тексті матеріалу немає. А це одна з ознак

стереотипного мислення. З іншого боку, те-

рмін “парадигма” не дуже зрозумілий інте-

лігенції, не кажучи вже про пересічного чи-

тача.

На прикладі лише трьох випадково обра-

них матеріалів проілюстровано неоднознач-

ність розуміння цього терміна, його семан-

тичне розширення в першому прикладі й

звуження семантики в другому й третьому

прикладах. Зважаючи на те, що в основі па-

радигми лежить грецьке слово “приклад,

взірець”, зрозуміло, наскільки далекі його

набуті значення від першооснови.

Амебою слово “парадигма” називаємо на

тій підставі, що: воно не має слов’янського

коріння, відповідно нерідне нам; незрозумі-

ла його сутність, бо “система уявлень” – це

окреслення лише значеннєвих контурів; не-

має крайньої потреби у його вживанні, оскі-

льки існують більш конкретні й природні для

української мови терміни. Особливо ці озна-

ки активізуються в умовах мас-медійного

дискурсу, одна з умов якого – доступність і

зрозумілість.

У реферативній базі Національної біблі-

отеки ім. В.І. Вернадського _____за період з

01.01.1998 до 10.03.2011 рр. налічується

101 автореферат, у яких чи то в назві дисе-

ртаційної роботи, чи в анотації вживається

слово “парадигма”, зокрема в більше, ніж

90% – в тому широкому, як показує практи-

ка, лише з “окресленими берегами” значен-

ні.

Натомість 3829 авторефератів дисертацій-

них досліджень, що містяться у фондах На-

ціональної бібліотеки, в назві чи то в анотації

мають слово-амебу “в контексті”, напр.: “у

даному контексті”, “у контексті проблеми”, “в

контексті політики”, “в контексті вимог”, “у

часово-просторовому контексті” тощо. Пер-

линою, на жаль, негативною, на наш погляд,

є речення з автореферату О. Германової:

“Досліджено законодавчу базу функціону-

вання АП в Україні у контексті повноти,

досконалості, несуперечливості окремих норм

і положень міжнародних угод”. У назву дисе-

ртаційного дослідження К. Афанасьєвої

“Авторське право в контексті діяльності

засобів масової інформації України” також

вкралося слово-амеба, яке нічого нового не

привносить і, по суті, лише займає місце. Па-

ралелі вживання слів-амеб у науковому стилі

підтверджують думку С. Кара-Мурзи про їх

наукове походження.

Отже, в сучасних засобах масової інфо-

рмації вживання слів-амеб має таку специ-

фіку: надання мовленню розмитості, незро-

зумілості шляхом завуалювання конкретної

думки; пафосність, зарозумілість, зверхність

мовлення, хоча йдеться про звичайні речі;

й, нарешті, своєрідний обман, оскільки у

читача просто крадеться час, витрачений

ним на “пусте” читання беззмістовних слів.

Інформація в сучасному суспільстві, на

думку Ж. Бодріяра, не виробляє ніякого

смислу, а лише “розігрує” його, оскільки пі-

дміняє комунікацію симуляцією спілкування.

Як наголошує Ж. Бодріяр, “симуляція ста-

вить під сумнів різницю між “істинним” і “хи-

бним”, між “реальним” і “уявним”” [2, с. 8].

Етична реальність переходить до категорії

гіперреальності. Основою нового простору

симуляції є прецесія симулякрів, тобто пе-

редування симулякрів реальній дійсності.

Тож мас-медійна інформація вже не має

нічого спільного з “реальністю” фактів, оскі-

льки вона є результатом відбору, монтажу,

зйомки, результатом “протестованої реаль-

ності”.

В умовах такої реальності суб’єкт не мо-

же мати реальних почуттів, зокрема мора-

льних: сорому, відповідальності, провини,

обов’язку. Вони замінюються знаками. Мо-

ральні цінності в умовах “гіперреальної” ре-

альності стають моральними симулякрами

(О. Печонкіна), які вважаються ірреферент-

ними знаками етичної реальності [4, с. 20].

Генератором моральних симулякрів стають

ЗМІ, оскільки режим подачі інформації про-

вокує ефект бажаної відповіді: “Вся система

комунікації перейшла від складної синтакси-

чної структури мови до бінарно-сигналітич-

ної системи питання/відповідь – системи

безперервного тестування” [1, с. 134].

Як підтвердження висловленої думки

можна навести приклад телешоу “Міняю

жінку”. Умови шоу видаються досить прис-

тойними, проте в свідомості нації заклада-

ється стереотип: “Міняти жінку – це норма-

льно”. А це один із штрихів морального си-

мулякра сучасної сім’ї.

Звернемося до прикладів моральних си-

мулякрів, зокрема симулякра сучасного

шлюбу, у творенні якого сьогодні беруть

активну участь ЗМІ. На наш погляд, одну із

“граней” морального симулякра шлюбу мо-

жна сформулювати таким чином: життя чо-

ловіка й жінки без офіційної реєстрації чи

без церковного шлюбу – це нормально і на-

віть можна вважати (якщо не називати)

шлюбом. Серед причин, чому люди не хо-

чуть вступати в офіційний шлюб названі:

1) брак фінансів: “Як наслідок дороговизни

вступу в шлюб – так званий громадянсь-

кий шлюб” (Сегодня. 12.06.2009); 2) не-

усвідомлений вибір, несуттєві причини:

Фронтмен групи “Танок на майдані Конго”

О. Михайлюта: “…я вибрав громадянський

шлюб інтуїтивно. А ще в рагсах черги, а я

не

люблю стояти в чергах” (Сегодня. 13.1.2008);

3) брак часу: співачка Ані Лорак: “не можу

сказати, що громадянський шлюб для

мене – перевага… Я хочу сукню, як у Попе-

люшки й красиве весілля, але… часу не-

має…” (Сегодня. 13.1.2008). І цим перелік

не вичерпується. Дві останні думки взяті зі

статті “Литовченко важна печать в паспорте, а

Лорак некогда идти в загс” з газети “Сегод-

ня”, в якій подається два погляди на так

званий громадянський шлюб. За формаль-

ними ознаками стаття є об’єктивною (три

аргументи на користь реєстрації шлюбу і

три “за свободу”), проте про моральний ас-

пект “так званого шлюбу” навіть не згадано.

Також не наведений церковний погляд на

такі стосунки двох людей, хоча в Україні за

офіційною статистикою близько 92% грома-

дян вважають себе християнами. На наш

погляд, сам вислів “громадянський шлюб”

щодо незареєстрованих стосунків є евфемі-

змом (пом’якшеною назвою), який є не чим

іншим, як симулякром шлюбу (картинкою

того, чого насправді не існує).

Іншою “гранню” морального симулякра

шлюбу є потужна західна тенденція, яка до-

сить настирно рухається в Україну – так

званий одностатевий шлюб. Слід зазначити,

що сам термін суперечить словниковому

визначенню поняття “шлюб” як союзу чоло-

віка й жінки. Простежимо названу тенденцію

на прикладі новин ТСН: “Греція має намір

узаконити гомосексуальні шлюби” (31.03.2008);

“Нью-Йорк відмовився узаконити односта-

теві шлюби” (03.12.2009); “Дружина і дочка

Маккейна виступили за підтримку односта-

тевих шлюбів” (21.01.2010); “Ісландія на чо-

лі з прем’єром-лесбіянкою легалізували гей-

шлюби” (11.06.2010); “Прем’єр-міністр Ісландії

одружилася з письменницею” (29.06.2010);

“Аргентина легалізувала одностатеві шлю-

би” (22.07.2010); “У Каліфорнії ввели мора-

торій на одностатеві шлюби” (причина –

з’ясування, чи не суперечать вони чинній

конституції) (17.08.2010); “Донька Буша ста-

ла на бік геїв та лесбіянок” (01.02.2011).

Здається, “винне” в усьому суспільство,

проте… Під рубрикою “28 вересня в історії”

та “20 грудня в історії” серед найвизначні-

ших світових подій назване узаконення од-

ностатевих шлюбів в Голландії (в першому

випадку) та у Фінляндії (в другому випадку).

На якій підставі на одній шальці вагів подій

світового масштабу, що відбулися 28 вере-

сня, опинилися поруч вторгнення норман до

Англії, створення _____у Лондоні I Інтернаціона-

лу, призначення бразильського футболіста

Рональдо послом миру в Косово й узако-

нення Фінським парламентом одностатевих

шлюбів? Для порівняння: 20 грудня найбі-

льшими світовими досягненнями стало па-

тентування російським іммігрантом О. Зво-

рикіним кінескопу, схвалення урядом Вели-

кої Британії клонування людини й ухвален-

ня голландського закону про одностатеві

шлюби. Нижче зазначено зміни законодав-

ства щодо відповідальності за одностатеві

стосунки й подано перелік видатних людей

з такою орієнтацією. До речі, інформація

про такі “шлюби” подана вкінці переліку сві-

тових подій, що сприяє приверненню уваги

читача й кращому запам’ятовуванню.

Інший приклад. У матеріалі про пору-

шення прав людини в Україні зазначено:

“Державний секретар США Хілларі Клінтон

в своїй щорічній доповіді Конгресу відзначи-

ла численні порушення прав людини в Укра-

їні, зокрема утиски геїв” (ТСН. –

12.03.2011). Ця сама думка підкреслена і в

заголовку “США звинуватили Україну в

утисках геїв”, хоча насправді перелік тих

звинувачень у бік України досить значний.

Яка причина: сенсаційність? Водночас слід

віддати належне авторам повідомлення,

оскільки в ліді цього аспекту немає: “Держ-

секретар США Клінтон заявила про тоталь-

ну корупцію, тортури та дискримінацію жінок

в Україні”. Повідомлення закінчується таки-

ми рядками: “Нагадаємо, раніше представ-

ники гей-руху України звернулися до прези-

дента Віктора Януковича з проханням за-

безпечити громадянську рівність для сек-

суальних меншин. У відкритому зверненні

представників 25 молодіжних, правозахис-

них, гей-лесбійських, благодійних організа-

цій наголошено, що Янукович став “пер-

шим українським політиком, який висунув

законодавчі ініціативи з забезпечення циві-

льної рівності геїв і лесбіянок”” (ТСН. –

12.03.2011). Остання фраза вселяє надію на

позитивне розв’язання питання, хоча інше

ТСН-повідомлення з досить “оптимістичним”

заголовком “Через десять років в Україні

легалізують одностатеві шлюби” про звер-

нення організацій із заявою до президента

закінчувалося словами: “У президента ні-

чого не відповіли на таке звернення, але

уже у вересні депутат від ПР заявив на

публіку, що гомосексуальні шлюби – не для

України, оскільки нівелюють національні

цінності” (4.01.2011).

Тож моральні симулякри – це “справа

рук” як суспільства, так і ЗМІ, які в погоні за

сенсаційністю ігнорують моральним аспек-

том справи. До речі, в жодному повідомлен-

ні, що торкалися української держави й на-

роду, не була названа позиція церкви як

своєрідного регулятора моральних питань у

суспільстві. Йдеться лише про правовий

аспект – узаконення. Хоча аргумент націо-

нальних цінностей як противага новомодній

американсько-європейській свободі пролу-

нав із вуст депутата.