Серажим К.С. Журналістський текст патогенного характеру // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2010. - № 2. - С. 161-171

УДК 007:304:002

ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ТЕКСТ ПАТОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ

Серажим К.С.

The article characterizes the journalistic text pathogenic nature, select the features and design features.

The mechanisms of manipulation of consciousness and media violence, methods of prevention of the

pathogenic influence.

Key words: pathogenic text stereotype manipulation of consciousness, media violence.

В статье дана характеристика журналистского текста патогенного характера, выделены

его признаки и особенности построения. Рассмотрены механизмы манипуляции сознанием и ме-

диа-насилия, методы профилактики патогенного влияния.

Ключевые слова: патогенный текст, стереотип, манипуляция сознанием, медиа-насилие.

1. Сутність патогенного тексту

Масова культура в умовах глобалізації

містить чимало негативного. Патогенні текс-

ти існували завжди і, мабуть, існуватимуть

ще довго, якщо їм все-таки судилося коли-

небудь зникнути. Патогенним текстом може

бути публікація в газеті, кадр фільму, сторі-

нка книги або й сама книга. Патогенність

тексту виявляється в неминучому негатив-

ному впливі на адресата. Цей вплив може

бути керованим (замовленим) або випадко-

вим. Патогенні тексти використовували дик-

таторські режими, тому що однією із влас-

тивостей такого тексту є ламання волі адре-

сата і викривлення її в бік, потрібний владі.

Патогенними (грец. pathos – біль,

страждання) є тексти, що містять про-

паганду класової, расової ворожнечі, порно-

графію, гіперболізовану рекламу, тексти

тоталітарного спрямування.

Б. Потятиник у своїх наукових дослі-

дженнях пояснює, чому ми послуговуємося

поняттям “патогенний текст”, а не “патоген-

на інформація”. На відміну від тексту, інфо-

рмацію тлумачать як передачу повідомлень,

знань. Текст же – втілення інформації. Ін-

формація не існує окремо від тесту, втілена

у своєму носієві.

Вірус – теж усього лиш носій інформації,

яка змінює програму роботи клітини людсь-

кого організму на користь “агресора”. Але це

не є завадою для поняття “патогенний вірус”.

Отже, поняття “текст” підкреслює фізичний

аспект патогенного інформаційного чинника.

Ці різновиди об'єднує руйнівний вплив. Є

два погляди на текст – людина контролює

текст і текст контролює людину. На думку

Б. Потятиника, патогенні тексти спрямовані на:

– підрив віри в Бога;

– ігнорування державних інтересів;

– загрозу глобальній безпеці та суспільній

моралі;

– шкідливий психічний вплив;

– нехтування основними правами й сво-

бодами людини.

У нинішніх дискусіях з приводу необхідно-

сті охорони суспільної моралі від патогенного

впливу інформаційного середовища чи не

найактуальнішим є питання про можливі на-

слідки споживання населенням телевізійної

інформації з елементами насильства та жа-

хів. Патогенні фільми – бойовики, трилери,

фільми жахів – рішуче кваліфікуються гро-

мадською думкою як “соціально небезпечні”,

такі, що справляють на психіку й поведінку

глядачів суто деструктивний вплив. При цьо-

му особливий наголос робиться на негатив-

них наслідках впливу згаданих фільмів на

дітей і підлітків, чия психіка перебуває у стані

формування і є, як прийнято вважати, украй

чутливою до втручань з боку телебачення,

яке називають “жорстоким”, “агресивним” і

“бездуховним”. У зв'язку з цим усе частіше

вчені наголошують на необхідності медіаос-

віти населення й висловлюють думку про те,

що якщо не вдається переробити медіа, то

треба змінити їх аудиторію, прищепити їй

“психологічний імунітет” до патогенного

впливу ЗМІ, пов'язаний з надміром екранного

насильства.

Справді, в телевізійному меню, яке про-

понує глядачам вітчизняне телебачення,

невиправдано багато місця належить “жорс-

токим” фільмам, у тому числі й фільмам жа-

хів. Найбільшою популярністю вони корис-

туються серед дітей шкільного віку, що

вкрай непокоїть громадськість, учених,

практичних психологів, педагогів, виховате-

лів і батьків. Це занепокоєння істотно “піді-

грівають” вітчизняні ЗМІ, в яких регулярно

фігурують типові повідомлення: про хлопчи-

ка, який вистрибнув з вікна після перегляду

фільму жахів, про дівчинку, яка через філь-

ми про маніяків потрапила до психіатричної

лікарні з вираженою манією переслідування,

про підлітка, котрий, надивившись жорсто-

ких фільмів, зарізав кухонним ножем власну

матір тощо. Чимало фактів, що наштовху-

ють на роздуми про можливий деструктив-

ний вплив згаданих вище фільмів на пове-

дінку дітей і підлітків, містить література з

криміналістики. Формулювання “після пере-

гляду фільму по телевізору...” настільки ча-

сто зустрічається в судових справах непов-

нолітніх, що це вже давно не дивує право-

охоронців і практично набуло офіційного

статусу.

Хоч батьки і скаржаться на те, що філь-

ми жахів і трилери руйнують психіку їхніх

дітей, парадоксально, але саме вони розпо-

відають їм ще в ранньому дитинстві першу

“страшилку”, яка, за їх словами, має наста-

новити на виконання правил. Але при цьому

забувають про те, що психіка і свідомість

формується змалечку. Після цього розвиток

у дітях агресії підхоплює телебачення.

Розв'язання проблеми починається з

пошуку її першопричин. А якщо основою

такого сприймання є дзеркально-симетрич-

на паралельність (принцип дублювання),

витоки якої містяться у ритуальних похо-

ронних веселощах? Сьогодні це виглядає

дико, але колись (у часи дитинної архаїки)

наші пращури сприймали смерть з великою

радістю. Під час похоронного обряду вони

веселилися: жартували, “знущалися” з по-

кійника, дозволяли собі різноманітні непри-

стойності. Вважалося, що на тому світі поді-

бна поведінка стає протилежною. Цей по-

ганський обряд генетично пов'язаний з

культом мертвих та уявленнями про потой-

бічний світ як дзеркальне відображення дій-

сності. І хоча пізніше семантику “похо-

ронного” сміху стали вважати аномалією,

вона не зникла, існуючи як елемент карна-

валу – наступника традицій сміхового дуб-

лювання.

“Гостем нашої передачі буде вбивця-ре-

цидивіст, – оголошує Ольга Герасим'юк, –

людина, що вважала себе уособленням

зла” (“Без табу” від 18 вересня 2002 р.). На

подіум виходить блакитноокий приємний

чоловік і розповідає історію власного життя.

Екрани демонструють його недалеке ми-

нуле: дружина та діти будують плани на

майбутнє. Зал захоплено споглядає міфо-

логічне переродження... І кожен починає

трохи вірити у диво... Проте це лише найоп-

тимальніший архетипний міфологічний ва-

ріант сприймання інформації. Це реальний

приклад того, як не людина управляє текс-

том, а текст заволодіває людиною. До того

ж цей текст супроводжується “сльозливою”

картинкою, яка в нашій підсвідомості почи-

нає виправдовувати страшну людину.

Новини щодня презентують катастрофи,

терористичні акти, майже апокаліптичні ба-

талії, котрі і без будь-яких інтерпретацій є

по-справжньому майданними, видовищни-

ми. Вони постають як грандіозне криваве

дійство. Ще тридцять років тому було зроб-

лено висновок, що справжня тотальна вій-

на – це війна за допомогою масової інфор-

мації... цю війну непомітно ведуть електро-

нні ЗМК, це постійна і жорстока війна, в якій

беруть участь буквально всі.

Незважаючи на те, що часи диктаторів

давно минули, не можна стверджувати, що з

ними відійшли і жахливі тексти, які справ-

ляють абсолютно руйнівний вплив на свідо-

мість людини. Це особливі тексти, що із си-

льної людини роблять слабку, привертають

увагу і завжди мають негативний характер.

Длоя того, щоб створювати патогенні те-

ксти, людина має володіти неабиякими

знаннями з психології, адже їх сенс полягає

в тиску на психікуз метою досягнення бажа-

них результатів, спрямованих на користь

того, хто ці тексти розробляє.

Існують загальноприйняті схеми між роз-

повідачем і слухачем. Отже, текст повинен

пройти безліч шляхів і зупинятися на бага-

тьох пунктах, аж поки не фінішує. Тому не

важко зрозуміти, що люди, які створюють

патогенні тексти, мають продумувати кожне

своє слово до найменших деталей. Це дає

можливість лише досвідченим особам доб-

ре оперувати патогенними текстами, які дій-

сно поведуть людей неправильним шляхом.

2. Маніпуляція свідомістю як ознака па-

тогенного тексту

Текст, як і вірус, може “жити” й розмно-

жуватися, лише потрапивши в організм, то-

чніше в психіку людини (Б. Потятиник). За

своєю природою текст, як і вірус, не здатний

до самостійного розвитку. Подібно до віру-

су, проникаючи в людську свідомість, він

стимулює мозок до продукування нових ма-

сивів тексту. Тобто множиться, експлуатую-

чи людські ресурси, відбувається наростан-

ня текстової маси сприйняття навколишньо-

го світу. Проте навіть якщо відмовитися від

такого припущення, то специфіка цього під-

ходу спонукає розглядати текст як патоген-

ну структуру, хоча окремі елементи її, звіс-

но, можуть бути цілком нейтральними.

За багатьма ознаками маніпуляція суспі-

льною свідомістю нагадує війну невеликої,

добре організованої й озброєної армії чужо-

земців проти величезної кількості мирного

населення, яке до цієї війни не готове. Іноді

навіть говорять, що маніпуляція свідомістю

є “колонізацією всього народу”. Поступово

створювалася зброя в цій особливій війні і

поступово, нагромаджуючи знання про лю-

дину і поведінку, складалися доктрини мані-

пуляції свідомістю.

За часів існування радянської держави,

особливо у вже “спокійний” її період, почи-

наючи з 1960-х рр., цілком можна було б

налагодити серйозне вивчення технологій

маніпуляції та викласти їх усьому світу, а

передусім власному народу. Проте вже у

той час наша елітна гуманітарна інтеліген-

ція почала готуватися до майбутньої пере-

будови, й ідеологічні служби розпочали ро-

боту проти радянської держави. Таке знан-

ня не передавалося людям для створення

імунітету, а використовувалося переважно

тими, хто таке знання здобув за радянських

часів (на факультетах журналістики, у пар-

тшколах), щоб із радістю служити новим

господарям уже за “нормальні” гроші. Якщо

за часів Радянського Союзу ведучий на те-

лебаченні отримував пристойну середню

зарплату, то нині він отримує у 50–100 разів

більше, ніж професор.

Відомий американський журналіст В. Ліп-

пман у праці “Громадська думка” (1922) ви-

сунув концепцію стереотипізації як основи

пропаганди. Він писав: “Зі всіх засобів впли-

ву на людину найтоншими і такими, що во-

лодіють винятковою силою навіювання, є ті,

які створюють і підтримують галерею сте-

реотипів. Нам розповідають про світ перш

ніж ми його побачимо. Ми уявляємо собі

більшість речей перш ніж познайомимося з

ними на досвіді. І ці попередні уявлення,

якщо вони нас не насторожать, з глибин

управляють усім процесом сприйняття”.

Стереотипи (грец. stereos – твердий і

typos – відбиток) – готові естетично при-

вабливі штампи мислення, тобто худож-

ньо виражені метафори.

Одним із головних “матеріалів”, яким

орудує маніпулятор, є соціальні стереотипи.

Словники дають таке визначення: “Соціаль-

ний стереотип – стійка сукупність уявлень,

що складаються у свідомості як на основі

особистого життєвого досвіду, так і за до-

помогою різних джерел інформації. Крізь

призму стереотипів сприймаються реальні

предмети, відносини, події, дійові особи.

Стереотипи – невід'ємні компоненти індиві-

дуальної та масової свідомості. Завдяки їм

відбувається необхідне скорочення сприй-

няття й інших інформаційних та ідеологічних

процесів у свідомості...” (але стереотипи

містять емоційне ставлення людини до пев-

них об'єктів і явищ, тому при їх виробленні

йдеться не тільки про інформацію і мислен-

ня, а й про складний соціально-психологіч-

ний процес).

Жодна людина не може прожити без “ав-

томатизмів” у сприйнятті і мисленні – обду-

муючи щоразу кожну ситуацію, у неї не ви-

стачить ні психічної сили, ні часу. Таким чи-

ном, стереотипи як необхідний людині ін-

струмент сприйняття і мислення характери-

зуються стійкістю, можуть бути виявлені,

вивчені і використані для маніпуляції. Оскі-

льки корисність для людини в тому і поля-

гає, щоб сприймати й оцінювати швидко, не

думаючи, маніпулятор може застосовувати

їх як “фільтри”, через які його жертви бачать

дійсність.

На силі стереотипів заснована комерцій-

на реклама і торговельні марки. Часте по-

вторення слів і образів створює стереотип-

не уявлення про високу якість певного това-

ру й заганяє це уявлення у підсвідомість.

Виникла навіть “культура” імітації торгове-

льних марок, щоб око не помічало тієї різ-

ниці, яка вноситься в уже існуючу торгове-

льну марку, щоб не вступати у конфлікт із

патентним правом.

Якщо вдається підштовхнути широкі ма-

си бачити якесь суспільне явище через по-

трібний маніпулятору стереотип, то дуже

важко звернутися до здорового глузду лю-

дей, переконати їх зупинитися, подумати, не

приймати небезпечних рішень нашвидко-

руч.

Дивно, але діячам маніпулювальної іде-

ологічної машини вдається відновити доб-

розичливе ставлення аудиторії, перейшов-

ши на мову близьких її серцю стереотипів.

За три-чотири місяці перед виборами анти-

радянське телебачення раптом починає ви-

користовувати радянську фразеологію, пус-

кає в ефір радянські фільми і пісні – і біль-

шість аудиторії знову починає довіряти ще

вчора ненависним дикторам (“Дивися, а Мі-

ткова змінилася, прийшла до розуму”).

Як правило, в маніпуляції використову-

ються стереотипи, які вже закріпилися у сві-

домості. Як писав у своїй першій книзі з те-

орії пропаганди Р. Лассуелл: “Завдання про-

пагандиста зазвичай полягає в тому, щоб

сприяти, а не фабрикувати”. Проте готові

стереотипи використовуються не прямо, а

найчастіше за допомогою прийому, який

називається каналізація, або підміна сте-

реотипу.

Часто для маніпуляції треба заздалегідь

посилити або навіть створити необхідний

стереотип – “наїздити колію”. Зазвичай

ідеться про ілюзорний стереотип: навіюван-

ня помилкової ідеї або пояснення, після чо-

го воно стає звичним і набуває характеру

очевидного (“розігнавши колгоспи, ми отри-

маємо достаток продуктів”). Якщо програма

маніпуляції має довгостроковий характер,

то такі підготовчі роботи можна проводити

без маніпулятивного навантаження і таким

чином не викликати підозр.

Якщо вдається створити і закріпити ве-

ликий, сильний стереотип, потім його можна

довго використовувати для різних цілей.

Так, наприкінці 40-х і в 50-ті рр. ХХ ст. у

США були витрачені великі зусилля на

створення стереотипного уявлення про

СРСР як “імперію зла”, що загрожувала ін-

тересам усіх американців. Цей стереотип

становив основу ідеологічного виправдання

холодної війни проти СРСР. Потім початкові

вкладення стали давати великі політичні

дивіденди, багато акцій США стали виправ-

довувати необхідністю боротьби проти “че-

рвоної загрози”.

Стереотипи є основою патогенних текс-

тів. “Українська радянська енциклопедія”

(УРЕ) дає таке визначення патогенності: це

здатність мікроорганізмів викликати захво-

рювання. Кожний вид патогенного мікроба

може спричинити лише певну інфекційну

хворобу. Патогенність залежить від віруле-

нтності (рівня хвороботворності) інфекцій-

ного агента і сприйнятливості інфікованого

організму. Вона виникла у процесі еволюції

сапрофітних мікробів унаслідок пристосу-

вання їх до паразитичного існування в орга-

нізмі людини, тварин і рослин. Насправді,

якщо відкинути всі біологічні терміни, то мо-

жна зрозуміти сутність значення патогенно-

сті саме текстів. Тобто з вузького конкретно-

го поняття комплексної науки патології, що

вивчає закономірності виникнення, перебігу,

розвитку і завершення хвороб, воно поши-

рилося на сферу зовсім іншої науки, хоч і

зберегло відтінок хвороботворності. Так,

вплив сучасних патогенних текстів можна

назвати нездоровим хвороботворним про-

цесом людського організму, що розвинувся

після отримання негативної інформації.

Явище патогенності текстів добре про-

стежується в часи існування Радянського

Союзу. Чимало прикладів патогенного текс-

ту можна знайти в “Українській радянській

енциклопедії”. У часи тотального контролю

та жорстокої ідеологічної системи людей

просто гіпнотизували патогенними матеріа-

лами, їх намагалися переконати в тому, що

було вигідно владній верхівці. Подання не-

гативної інформації мало такі великі масш-

таби, що часом доходило до абсурду. Чо-

мусь одразу згадався постулат часів СРСР:

“Брехня, сказана в ім'я радянської влади, –

свята правда”. Що ж до істинної правди, то

вона ховалася глибоко в пам'яті свідомих

людей або покривалася попелом на поли-

цях зачинених секретних архівів, спалюва-

лася або знищувалася будь-якими метода-

ми.

Нині, переглядаючи телевізійні програми,

можна спостерігати такий собі рейтинг фі-

льмів – наприклад, їх поділяють на “від-

мінні”, “гарні”, “посередні”, “погані” та “гнітю-

чі”. Проте натепер з'явилася й інша класи-

фікація художніх фільмів: загальнодоступна

категорія, перегляд неповнолітніми з дозво-

лу батьків і лише для дорослих. Цікаво, до

якої категорії потрапила б стрічка “П'ятниця,

13-те”? До “гарних загальнодоступних” чи,

можливо, “посередніх”? Навряд чи його на-

звуть “гнітючим” фільмом, адже кров, наси-

льство та сцени “кохання”, як доведено пси-

хологами, навпаки спонукають до дій.

Сюжет фільму розгортається у таборі

для відпочинку. Компанія молодих людей

розважається і навіть не помічає, як один за

одним починають зникати друзі. Потім їх

знаходять: одного – з ножем у спині, іншо-

го – із сокирою в голові. І паралельно з цими

страхіттями показують, як одна пара нама-

гається зайнятися коханням, однак звідкись

починає крапати кров… У кінці все-таки зна-

ходять убивцю-маніяка, але до цього дове-

лося довго побігати із сокирою в руках, по-

кричати на ультразвукових тонах, постраж-

дати, що в ліжку нічого не вийшло тощо.

Таких фільмів, на жаль, дуже багато. Їх

називають молодіжними, тому що в центрі

подій – підлітки з їх проблемами, бажаннями,

які потрапляють у жахливі, страшні ситуації.

Найчастіше сюжет заснований на вбивстві

або сексуальному потязі. Справжніми хітами

стали фільми “Жах на вулиці В'язів”, “Крик”,

“Хелоуін”, “Я знаю, що ви зробили минулого

літа” тощо. Ажіотаж навколо цих стрічок спо-

нукав режисерів знімати нові частини: “Крик-

2”, “Крик-3”, кілька “Хелоуінів”, а про Фрейді

Крюгера взагалі знято сім частин. Молодь не

має вибору, що дивитися, для неї існує лише

те, що називають “масовим фільмом”.

Людину оточують різноманітні тексти. І

це оточення не менш важливе, ніж оточення

природне. Б. Потятиник зазначає: “Цей

вплив можна розглядати на двох рівнях.

Перший на рівні змісту, того, що ми сприй-

маємо і про що йде мова. Проте коли забути

про конкретний зміст, який несуть слова, то

відкриється глибший – “фізичний” вимір тек-

сту як певної матерії, “певної сутності, за-

програмованої на зростання, на нарощу-

вання “маси” за рахунок людської енергії”.

Рекламні ролики теж є частиною тексту. І

під їх вплив людина потрапляє так само, як і

під вплив будь-якого тексту. Але вони не-

суть більшу загрозу для реципієнта, ніж

будь-який інший текст. Тому що реклама на

нашому телебаченні займає десь четверту

частину ефіру. І люди потрапляють під її

вплив регулярно, практично кожні півгодини.

Тому цей вплив ще більше посилюється.

Патогенні тексти руйнують психіку, мо-

раль, цінності та культуру, містять насильс-

тво, шовінізм тощо. Проте надмірна увага

до насильства та порнографії відвертає ува-

гу від справді потужних і набагато небезпе-

чніших патогенних потоків: пропаганди і ре-

клами (між якими деякі вчені та дослідники

не бачать жодної різниці). В умовах сучас-

ного розвитку суспільства реклама є над-

звичайно великою рушійною силою. По суті,

реклама – це інформація про споживчі вла-

стивості товарів і різних видів послуг з ме-

тою їх реалізації, створення попиту на них.

Реклама є засобом конкурентної бороть-

би, що проводиться з метою розширення

збуту й одержання максимальних прибутків,

хоча вона не завжди виконує ту функцію, яка

давалася їй у зародку. Привернути увагу,

зацікавити потенційного покупця – ось голо-

вне завдання реклами, але нині вона все

частіше відіграє роль патогенних потоків ін-

формації, які не зацікавлюють, а викликають

осуд, в деяких випадках – навіть відразу. Як

зазначає Ю. Бідзіля: “Насправді ж це – бом-

бування глядацької аудиторії. Насилля у ма-

совій комунікації важко кваліфікувати за тра-

диційними методами і вважати його певним

виявом вербальної чи фізичної агресії. Воно

має делікатний характер і впроваджується

через навіювання та суспільну міфологізацію

на рівні підсвідомого. Водночас насилля че-

рез засоби масової комунікації характеризу-

ється своєю системністю і регулярністю, що

й робить його ще небезпечнішим”.

За гіпотезою професора Б. Потятиника,

існує надмірна залежність людини від оточу-

ючого тексту. І вже в самій лише цій надмір-

ності ховається патогенність. Так, рекламні

ролики справляють один із найнегативніших і

найбільш руйнівних впливів на масову сві-

домість. Уже нікого не здивуєш тим, що діти

майже з пелюшок цитують рекламні тексти,

які звучать з екранів телевізорів. На зразок:

“Ты где был? – Пиво пил!", “П'ять капель” –

переворот твого світу”, “Арсенал” – пиво для

справжніх чоловіків!”. Майже звичною стала

реклама презервативів та інших інтимних

речей. Мовляв, це демократично.

Реклама в наш час несе величезний пато-

генний заряд. Це не означає, що рекламні

тексти викликають лише страждання. За сло-

вами Б. Потятиника, “вони здатні генерувати

хворобливі відхилення в психіці реципієнта,

викликати моральну й психічну деградацію

особистості. Тобто йдеться не про окремі ви-

падки, пов'язані, наприклад, з неточною інфо-

рмацією, обманом, який, звісно, може мати

для певної особи шкідливі чи навіть фатальні

наслідки. Мова про інформаційні потоки (гі-

пертрофована реклама), які, діючи тривалий

час, справляють помітний вплив на спосіб

життя і світогляд як окремої особистості, так і

людської спільноти, нації тощо”.

Розглянемо для прикладу рекламу спирт-

них напоїв, наприклад, пива “Арсенал”. Муж-

ні хлопці проводять час на природі. І щось у

них там не виходить. Відкоркували вони по

пляшці пива, випили і – диво, все потім ви-

йшло. А чоловічий голос за кадром з гордіс-

тю повідомляє: “Арсенал” – пиво для справ-

жніх чоловіків!”. Отже, логічний висновок –

хто не п'є пива “Арсенал”, той не є справжнім

чоловіком. І молодь уже на підсвідомому рів-

ні буде купувати і пити це пиво.

Або інший приклад реклами горілки

“Меdoff”. Симпатичний юнак, елегантно

вбраний. Одразу видно, що на ньому доро-

гий костюм, а на руці коштовний перстень.

Хлопець ніжно посміхається, дивлячись гля-

дачеві прямо у вічі, але в руці тримає склянку

з горілкою. Чоловічий голос за кадром:

“Меdoff” – для справжніх гурманів!”. Ця рек-

лама викликає підсвідому реакцію, що якщо

я не п'ю цю горілку, значить я не гурман, а

це, в свою чергу, означає, що я не такий еле-

гантний і шикарний, як той юнак у рекламі.

Змалку діти потрапляють під руйнівну

дію патогенних текстів. У несформовану

свідомість закладається підґрунтя для по-

дальших вчинків. Наприклад, реклама “Мир-

городської”, де онук сидить зі своєю бабу-

сею і питає: “А коли ти помреш?!”. А бабуся

йому так гордо відповідає, що не скоро, бо

вона п'є воду “Миргородська”. Виникає за-

питання: “Як дитина повинна реагувати на

цей текст? Які думки виникнуть у її свідомо-

сті після такої бесіди?".

Реклама експлуатує почуття задоволен-

ня, штучно створює відчуття нестачі, браку

чогось. Вона як частина масової культури

здатна стимулювати матеріальне спожи-

вання, прагнення до матеріального комфор-

ту і тілесних насолод на шкоду інтелектуа-

льно-духовному розвиткові:

Не виховай скруджа

Телереклама вже давно перестала бу-

ти лише засобом інформування про това-

ри і стала невіддільним елементом масо-

вої культури, дедалі частіше втручаючись

у наше життя, а часом і керуючи нашими

діями. Слова і символи, які використову-

ються в ній, мають на меті змінити пове-

дінку телеглядача і сформувати його як

споживача. При цьому найбільш сприйнят-

ливою аудиторією виявляються діти від

чотирьох до шістнадцяти років. Ну а роз-

починається “формування споживача” ще

раніше...

Коли моїй дитині не було й двох років,

мене дивувало, який чарівний вплив справ-

ляли на неї рекламні ролики. За якими озна-

ками моя донька розрізняла рекламу – для

мене залишалося загадкою, але досить

було їй початися, як мала мерщій бігла до

кімнати й завмирала перед телевізором. У

цей час із нею можна було робити все що

завгодно – існувала тільки яскрава теле-

картинка, ні на що інше донька не реагува-

ла. А тільки-но вимикали телевізор – од-

разу вмикалася “сирена”, дитина починала

голосно плакати.

Пізніше я з'ясувала, що таке явище зна-

йоме багатьом батькам. Малята, котрих

приваблюють яскрава картинка й веселий

сюжет (а трохи старших уже й рекламо-

ваний товар), становлять понад половину

глядацької аудиторії рекламних роликів. В

одному з інтернет-форумів мама призна-

валася, що користувалася рекламними за-

ставками, щоб погодувати однорічну до-

ньку, яка дуже погано їла. Інша мама під

час рекламних роликів устигала підстриг-

ти дворічній дитині нігті, а ще одна при-

мудрялася навіть волосся. Це тільки по-

чаток... На цьому ж форумі відвідувачки

ділилися невигаданими історіями з життя.

Хтось розповідав, як п'ятирічна донька

знайомих прийшла вночі у спальню батьків

і запитала: “а вночі “Тефаль” теж думає

про нас?". Хтось ділився враженнями від

побаченого: “трирічний крихітка ходив су-

пермаркетом і, показуючи пальчиком на

виставлені товари, декламував: “чисто-

та – чисто “Тайд!", “забудьте про лупу –

нехай ваше волосся буде гарним”, “Данон –

чарівний смак здоров'я”. Маляті ще явно

було далеко до читання, але рекламні сло-

гани вже міцно засіли в його голівці..."; “зо-

всім нещодавно я бачила, як дві крихітки

років п'яти вирізували з паперу прокладки і

зі знанням справи вставляли в трусики

ляльки барбі”...

Україна молода. – 2005. – № 65. – 3 квіт.

Вплив реклами на дітей непокоїть нині

багатьох батьків, адже не допускати чад до

телевізора вдасться лише до певного віку.

Трохи старші діти й підлітки стають дедалі

активнішими глядачами. Варто зазначити,

що споживчу культуру дітей великою мірою

формують і улюблені мультфільми. Напри-

клад, діснеївські історії про дядька Скруджа

та його каченят-племінників зводяться пе-

реважно до пошуку шляхів збагачення, на-

віюючи маленьким глядачам найбільшу

мрію і заповідь ринкового суспільства. Вод-

ночас, за спостереженнями соціологів, із

дітей, які захоплюються культурою спожи-

вання, згодом виростають депресивні й са-

мотні підлітки.

Тривалий час у середовищі психологів

вважали, що в тенета споживання головним

чином потрапляють проблемні діти, котрі

страждають через те, що не можуть мати

рекламовані товари. Багато батьків переко-

нані, що ролики, в яких рекламують дорогий

одяг, іграшки і пристрої, які не можуть дозво-

лити собі незаможні родини, посилюють со-

ціальне розшарування. Проте результати

досліджень доводять, що причиною депресії

може стати саме споживання. Втягуючись у

споживчий кругообіг, колись здорові діти по-

чинають відчувати постійне почуття тривоги,

головний біль і навіть болі в шлунку, у них

слабшає почуття самоповаги, виникає відчу-

женість і ворожість до батьків і вчителів.

До симптомів “споживчої хвороби” нале-

жать безупинне сидіння перед телевізором

та за комп'ютерними іграми, гостре занепо-

коєння власною зовнішністю, одягом й потяг

до слави і багатства. Телереклама ж нав'я-

зливо формує цілком протиприродний спо-

сіб життя. Звертаючись до ницих почуттів

споживача, рекламодавці твердять: “Ви за-

служили цю розкіш!", “Ви гідні цього!", “По-

тіште себе!"... І діти довірливо приймають ці

заклики за чисту монету.

Завдяки рекламі знижується чимало ети-

чних категорій. Мрія, кохання, щастя, вияв-

ляється, доступні й легкодосяжні з допомо-

гою мобільного телефона, нового дезодо-

ранта, засобів від прищів, жувальної гумки...

Автори рекламних роликів дбайливо під-

казують “надійний” спосіб, де взяти гроші на

всі атрибути успішності: вирізайте етикетку

або фантик, і вам обов'язково пощастить –

ви виграєте кругосвітню подорож або в гір-

шому разі відеоприставку, тільки поквапте-

ся, адже “дедалі більше людей готуються до

битви... Люди підуть на все, щоб зібрати

найбільше обгорток і стати переможцем.

Приєднуйся!”. Якщо герої реклами і ходять

на роботу, то, здається, лише для того, щоб

випити чашку розчинної кави, чаю, пляшку

мінеральної води, з'їсти йогурт і “Нехай весь

світ зачекає!”. А для дитини (особливо ма-

ленької) вони – реальні персонажі. Спосіб

життя рекламних “героїв”, їхні смаки, при-

страсті, манера говорити стають для маляти

еталоном. М'яко кажучи, дуже дивним ета-

лоном, що постійно страждає від карієсу,

лупи, запаху з рота і розладу шлунка. Що

загалом не дивно, якщо врахувати, що хар-

чується він переважно чіпсами, супами з

пакетиків і пивом, а на його одязі постійно

виявляються плями, які можна вивести тіль-

ки певним пральним порошком. При цьому

незалежно від того, що рекламується, вели-

ка частина рекламних роликів містить сек-

суальний підтекст. Іноді навіть важко зрозу-

міти, що саме рекламують.

Щосили рекламодавці прагнуть сподоба-

тися підліткам, розуміючи, що ті становлять

значну частину телеаудиторії. І найпрості-

ший спосіб – говорити зрозумілою для них

мовою. Тому вислови юних героїв у роликах

перенасичені підлітковим сленгом: “кльово”,

“класно”, “круто”, “відтягнись зі смаком”, “не

гальмуй – снікерсуй”.

Діти – чудова аудиторія: у них найбільше

вільного часу, в багатьох є кишенькові гроші,

крім того, вони з батьками ходять по магази-

нах, вимагаючи шоколадний батончик, йогурт

або іграшку, рекламу яких бачили по телевізо-

ру. Великі американські корпорації на рекламу

товарів для дітей віком до 12 років щорічно

витрачають приблизно 15 млрд дол. США.

Щоб ефективніше впливати на незміцнілий

дитячий розум, до створення реклами залуча-

ється величезний штат психологів, соціологів і

фахівців із дитячого розвитку. Бюджети україн-

ських рекламодавців менші, але вони намага-

ються наздогнати американських колег.

Уявімо таку сцену: батько і дитина по че-

рзі виступлять у ролях покупця і продавця.

Батько намагається “продати” дитині цілко-

вито непотрібний товар так, щоб маля ро-

зуміло: не так гарний сам товар, як продав-

цеві потрібно його продати. Потім нехай ди-

тина спробує вмовити батька що-небудь

“купити”. Можливо, після цього вона стави-

тиметься до реклами як до гри, а можливо,

зрозуміє, що реклама – це лише спроба на-

в'язати чиюсь думку. Головне – пояснити

чаду, що до реклами треба ставитися вибір-

ково і що відсутність певної речі, нехай на-

віть дуже гарної, не шкодить самолюбству,

а життя від цього зовсім не стає гіршим.

Явище патогенності текстів потребує по-

стійних дослідних робіт. Людство не зможе

контролювати власне життя, якщо не буде

вміти опиратися патогенними текстам, що

можуть перетворити його на інструмент в ру-

ках професійного оратора. Еволюція та праця

перетворила мавпу на людину, патогенні тек-

сти є результатом людської діяльності. Так

постає ще одне запитання: як могло статися,

що розумна людська істота створила те, над

чим втратила контроль? Адже зараз контро-

лювати негативну інформацію – те саме, що

намагатися знайти голку в скирті сіна. Агресія,

насильство та жорстокість є невід'ємною час-

тиною історії світових цивілізацій. Слід тільки

добре усвідомлювати те, що навіть якщо вони

виражаються на екранах, то зможуть невдовзі

стати щоденною реальністю, жахом, який пе-

рейде з кінострічки у повсякденне життя.

3. Медіа-насильство: психологія впливу

Якщо розглянути детальніше психологію

екранного насильства (як прикладу пато-

генного тексту), то дійдемо висновку, що

основним його джерелом сьогодні є амери-

канські кінострічки. Основою їх сюжетів є

принцип попиту глядача, тому знамениті

режисери та продюсери використовують

саме насильство як магніт для привернення

уваги до продукту своєї діяльності. Байду-

же, який вплив матиме картина на людину:

негативний чи позитивний. Головне, щоб

вона витратила гроші на перегляд. Насиль-

ство в цьому випадку інтерпретується та

показується по-різному. Так, у деяких кіно-

стрічках акцентується увага на невідкладно-

сті та неминучості насильницьких акцій; дру-

гі зображують насильство, яке можна част-

ково виправдати; треті використовують пра-

вдоподібність насильства, коли жертва схо-

жа на реальну особу; четверті зображують

насильство, яке не викликає осуду, бо воно

подається у дружньому, а часом смішному

вигляді. Як наслідок – психіка людини, до-

схочу наситившись насильницькими сцена-

ми, може змусити глядача повторити все,

що він бачив.

Емоційний зміст медіанасильства пов'я-

заний з почуттями агресії, страху, болю,

страждання, а основною проблемою є зв'я-

зок віртуального і реального насильств. У

демократичному суспільстві йдеться здебі-

льшого про надмір екранного насильства,

яке ніби переливається через механізми

психологічного сприйняття у реальність.

Мистецтво жахів допомагає людям упо-

ратися з існуючими страхами і демонструє

переваги звичайного нормального життя,

психічної норми над збоченням. Цілком зро-

зуміло, що “соціальна потреба” є не тільки

наслідком інстинктивного потягу до пере-

гляду таких сцен, а й результатом тривало-

го культивування такого інтересу.

Межу між справжнім і вигаданим насиль-

ством можна провести на самому екрані.

Мається на увазі різниця між художньою

вигадкою і документальними кадрами. Якщо

між ними є взаємозв'язок, то хіба що на рівні

звички до бійок та стрілянини на екрані, яку

формують художні фільми-бойовики, та від-

повідного очікування подібних сцен у про-

грамах новин. З іншого боку, можна прово-

дити межу між насильством екранним (вірту-

альним) і тим, що спостерігається в реально-

му житті. Здавалося б, що реальна агресія

первинна, а екран є лише її відображенням.

Ця первісна агресія існувала до появи засобів

масової комунікації. Проте феномен сучасно-

го суспільства, коли телевізор як головне

джерело інформації увімкнено в пересічному

помешканні впродовж семи годин щодня,

створює зовсім іншу комунікативно-психо-

логічну атмосферу. Проблема насильства в

масовій комунікації все ще залишається об'єк-

том дискусій. Прихильники саморегульованих

мас-медіа вважають, що спроби обмежити

теленасильство ставлять під загрозу принцип

свободи преси (С. Кара-Мурза).

Комерційна привабливість насильства є

подвійною в тому сенсі, що, по-перше, воно

надійно затримує увагу глядача біля екрана,

а по-друге, забезпечує його хоч і банальни-

ми у своїй повторюваності, проте незмінни-

ми ефективними сюжетними й драматични-

ми формулами. Отже, використовувати на-

сильство дешевше, ефективніше й комер-

ційно надійніше, ніж вдаватися до новатор-

ських творчих пошуків. У результаті маємо

звикання аудиторії до сцен насильства,

уявлення, що основний шлях розв'язання

більшості проблем – насильницький, та фо-

рмування дуже дивних ідеалів чи взірців для

наслідування. Щасливе закінчення, як пра-

вило, досягається через насильство, при-

чому насильство якесь легке, аж навіть ве-

селе. До того ж, фільми не показують реа-

льного насильства та особливо його наслід-

ків. Реалістичне зображення таких наслідків

могло б справляти важливий психологічний

вплив з погляду профілактики насильства.

В Україні вплив телебачення поєднуєть-

ся з несприятливим психологічним тлом,

певним психічним напруженням, пов'язаним

із затяжною соціально-економічною та полі-

тичною кризою. Цю напругу посилює рекла-

ма. Вона формує цінності й запити, які не

може задовольнити більшість збіднілого

населення. Маємо своєрідні “ножиці”, які ще

більше посилюють негативний вплив екран-

ного насильства.

С. Кара-Мурза зробив чотири найважли-

віші висновки:

– діти, які переглядають багато насильни-

цьких сцен, сприймають насильство як

легітимний спосіб розв'язання конфліктів;

– такий перегляд робить їх беззахиснішими

перед насильством у реальному житті;

– що більше переглядає дитина таких

сцен, то більше ймовірності, що вона

сама колись стане жертвою насильства;

– якщо підліток віддає перевагу таким пе-

редачам, то збільшується імовірність то-

го, що він сам у дорослому віці буде аг-

ресивною людиною і навіть зможе вчи-

тити злочин.

Психологи запропонували так звану ког-

нітивну теорію. Сутність її полягає в тому,

що екран навчає глядача, як треба діяти,

тобто глядач засвоює зразки насильницької

поведінки з телебачення так само, як він

засвоює певні моделі поведінки у школі чи

сім'ї. Інша думка – зображуване на екрані

безпосередньо не впливає на зростання

агресії. Вирішальний вплив має внутрішній

стан людини. Проте збудження, зумовлене

телеекраном, може трансформуватися в

реальну агресію, коли:

– екран демонструє безкарність насиль-

ницьких акцій;

– насильство виправдовують якимись по-

зитивними міркуваннями;

– жертва чи агресор на екрані асоціюють-

ся з реальними особами;

– насильство не викликає осуду, запере-

чень, опору (найкраще, до речі, спрацьо-

вує припинення насильства в добродуш-

ному чи навіть гумористичному тоні);

– насильницький сюжет залишає глядача

у стані напруження і збудження.

Серед інших негативних ефектів теленаси-

льства називають небезпечне звикання до на-

сильницьких актів як до чогось ординарного.

Загалом проблема насильства – складна

і суперечлива, її складність зумовлена по-

чатковою розмитістю поняття “насильство”,

яке об'єднує різнорідні речі (від комедійних

чи мультиплікаційних епізодів до щоденних

новин та документальних кадрів).

4. Аргументи прихильників екранного на-

сильства

Існують свідчення, які заперечують пря-

мий і пропорційний зв'язок між екранним і

реальним насильством або привертають

увагу до майже очевидних суперечностей:

1. Під час візиту до лос-анджелеського

центру медіаграмотності (США) у березні

2000 р. український учений Б. Потятиник

поставив керівникові тієї інституції Елізабет

Томан запитання: “Чи пов'язуєте ви спад

злочинності бодай частково з діяльністю

активістів Media Literacy?”. Відповідь була

негативною. Отже, за спад злочинності “від-

повідальні” інші чинники, наприклад, еконо-

мічний бум.

2. Навіть серед психологів немає цілко-

витої згоди щодо негативного впливу наси-

льства і порнографії. Скажімо, деякі дослі-

дження засвідчують, що порнографія вти-

хомирює надміру агресивних суб'єктів. Так

само впливають на них і насильницькі фі-

льми, тобто зменшується агресивний на-

стрій, відбувається психічна розрядка.

3. Інтерес до насильства має глибоке

психологічне коріння, що засвідчено найда-

внішими міфами і казками.

4. Однією із суттєвих перешкод на шляху

медіаграмотності є “бажання казки”. Не хо-

четься чути пояснень, що, мовляв, вас екс-

плуатують, на вас заробляють, не хочеться

руйнувати фільм якимось аналітичними ме-

тодами осмислення, “бажання казки” пере-

важає (С. Кара-Мурза, Б. Потятиник).

5. Чимало психологічних експериментів

підтверджують, що принаймні частині ауди-

торії кінобойовики дають щось на кшталт

катарсису, емоційної розрядки.

Можна навести ще деякі міркування на

захист фільмів жахів:

а) усвідомлення смерті як межі існуван-

ня дає людині можливість трансформувати

енергію екзистенціального страху в потяг до

самовизначення і самореалізації. Усвідом-

лення реальності смерті означає усвідом-

лення власної абсолютної свободи, абсо-

лютної відповідальності перед собою за ви-

бір своєї долі;

б) фройдисти вважають, що жахи при-

ваблюють, бо промовляють до темних сто-

рін психіки. Мерці, чудовиська й монстри

завжди впливають на людську уяву. Забо-

роняючи перегляд фільмів жахів, дітей по-

збавляють частки життєво важливих інтере-

сів і функцій, і це суттєво збіднює їхнє емо-

ційне життя, призводить до ранньої й одно-

бічної інтелектуалізації психіки;

в) дитячі страхи мають бути прожиті і

раціоналізовані саме в дитинстві, інакше

можуть виникнути психологічні проблеми в

дорослому віці;

г) фільми жахів є актуальними практично

для всіх дітей, більше того, дорослі й самі

охоче ними захоплюються (С. Кара-Мурза).

5. Профілактика патогенного впливу

Найпоширенішими способами профілак-

тики патогенного впливу медіанасильства є

законодавчі обмеження, громадські акції та

медіаосвіта.

В Україні у 2003 р. ухвалено Закон “Про

захист суспільної моралі”, який обмежує

розповсюдження продукції, що пропагує

культ насильства і жорстокості. У тракту-

ванні українських законотворців це поняття

охоплює “пропаганду застосування фізичної

сили і насильства в стосунках між людьми

чи людей щодо тварин, безжалісності і егої-

зму як способу вирішення проблем чи дося-

гнення поставлених цілей, культивування

низьких інстинктів і потягів, смакування по-

дробиць убивств, застосування тортур, по-

каз кривавих розправ, проявів садизму та

інших патологічних відхилень насильниць-

кого характеру”. Під “жахами” автори згада-

ного закону розуміють “сцени і зображення,

що діють на підсвідомість, викликаючи реа-

кцію страху, залякують глядача надприрод-

ними силами, сценами вампіризму, ожилих

мерців тощо”.

Одним із способів профілактики є також

маркування телевізійних програм із великою

кількістю насильницьких сцен. Проте ре-

зультати досліджень ефективності цього

методу певною мірою суперечливі. Є дані

про те, що застереження скоротили пере-

гляд насильницьких фільмів на 14%. Проте

інші підрахунки свідчать, що підлітки роз-

глядають маркування як привід для того,

аби швидше відшукати привабливий для

них фільм.

Іншим шляхом нейтралізації негативного

впливу теленасильства є освіта. Медіа-

освіта пропонує відповідні семінари і тренін-

ги, які дають змогу краще усвідомити мані-

пулятивний і патогенний вплив медіа та ви-

ставити відповідний психологічний захист,

навчитися співчувати і краще висловлювати

свої думки чи почуття.

Важливим, хоч і дискусійним, способом

протистояння потокам екранного насильст-

ва і порнографії можна вважати психологіч-

ну “вакцинацію”, тобто курс лекцій з інтен-

сивним “бомбардуванням” добіркою наси-

льницьких та сексуально-еротичних сюже-

тів, які, звісно, супроводжуються відповід-

ними роз'ясненнями та психологічним тре-

нінгом, який ослаблює введений у психіку

“вірус” і сприяє виробленню психологічного

“імунітету” від нього.

На думку С. Кара-Мурзи, на окрему уваги

заслуговує філософія і діяльність Махатми

Ганді, який вважав, що головна причина

страждань – насильство, що виявляється у

найрізноманітніших формах, а тому звіль-

нення від страждань може відбуватися за-

вдяки ненасильству. Ганді пропагував шля-

хи досягнення своїх цілей без насильства

навіть у тих сферах, де сила традиційно

вважалася вирішальним чинником. Водно-

час слід зазначити, що в ненасильницькій

боротьбі сила все ж таки наявна, але вона

іншого, вищого, винятково духовного виміру.

Коли послідовники Ганді виявляли грома-

дянську непокору, готовність іти за свої пе-

реконання в тюрми, то за всім цим відчува-

лася неабияка духовна міць, яка _____врешті-

решт стала важливим складником перемоги

та здобуття Індією незалежності.

6. Преса та кримінал. Свобода й обме-

ження преси

Преса та кримінал. Нині насильство за-

полонило не лише телеекрани: величезні

масиви кримінальних хронік знаходимо і на

газетних шпальтах. Газетярі не просто на-

водять статистичні дані про вчинені злочини

чи інформують громадськість про резонанс-

ні кримінальні справи в коректній і стриманій

формі. Найчастіше журналісти потурають

смакам так званої масової аудиторії, плека-

ють патологічну цікавість реципієнтів до на-

сильства, смакують подробицями скоєних

злочинів. Як приклад можна навести чис-

ленні публікації у жовтій пресі, зокрема у

досить популярній і багатотиражній газеті

“Факти і коментарі”. В ній найпотворніші

явища людського суспільства висвітлюють-

ся з неабиякою кількістю деталей. Достат-

ньо розглянути лише одну з подібних статей

під назвою “Не в змозі більше терпіти пияц-

тво єдиного сина, 71-річний пенсіонер...

“замовив” його “кілеру”, віддавши на вбивс-

тво свої останні заощадження”. Крім того, в

публікацію закладено масу негативу, який

здатен деструктивно впливати на людську

психіку, в матеріалі ще й з точністю описа-

ний механізм злочину і навіть вказана ціна

за “послугу”.

Непокоїть і поява на газетних розкладках

численних видань, які повністю присвячені

криміналу та насильству. Зокрема слід на-

звати “Криміноген”, “Поза законом”, “Кри-

мінал”, “Кримінальная Україна”. Вони при-

ваблюють читача яскравими обкладинками і

гучними заголовками, що інтригують та апе-

люють до збоченої уяви та насильницьких

апетитів публіки (“Ломом по голові, або

Майже за класиком”, “Нутрощі корів “при-

красили” кримські дерева”, “Сокира для ста-

рої”, “Криваве “полювання” братів-маніяків”,

“Криваві свята”, “Озброєні божевільні”, “По-

мста без меж”, “Такі різні вбивства” тощо).

Серед публікацій на кримінальну темати-

ку є досить багато “пізнавальних” та “освіт-

ніх” матеріалів. Наприклад, стаття “Маніяки

й насильники” висвітлює широкий спектр

діяльності українських маньяків, а стаття

“Дещо про наркобізнес” вводить пересічного

читача у світ наркобізнесу і, що найнебез-

печніше, фактично доводить безкарність

наркозлочинців.

Серед негативних публікацій є й такі, що

ледве не популяризують асоціальний спосіб

життя. Так, статті “Кокаїн і знаменитості” та

“Кейт Мосс повертається на роботу” пода-

ють вживання наркотиків як певний атрибут

життя знаменитостей. Варто зазначити, що

західна преса намагається уникати того,

щоб створювати у масовій свідомості зв'я-

зок між асоціальністю і популярністю. Про

це, зокрема, свідчить стаття про ту саму

відому модель Кейт Мосс у тижневику “The

Week”. На шпальтах не просто повідомля-

ється про наркозалежність Мосс, а розгор-

тається ціла морально-етична дискусія, і

врешті-решт аморальність і неприйнятність

поведінки супермоделі засуджується.

Рубрики “Тюремні звичаї” та “Зірки шан-

сону” у виданні “Поза законом” занурюють

читача у квазікультурний дискурс злочинної

“естетики”. Цей тижневик також подає на об-

кладинці фотозображення напівоголеної жін-

ки із пістолетом у руках, що призводить до

виникнення в людській свідомості небажаних

зв'язків між насильством і порнографією.

Варто зазначити, що журнал “Поза зако-

ном”, так само як і “Попутник-Кримінал”, у

якому трапляються найжорстокіші й найкри-

вавіші заголовки, – російські видання. В

українських газетах подання матеріалу зна-

чно коректніше й толерантніше (якщо взага-

лі можна говорити про такі речі в контексті

медіа-насильства). Цей факт дає підстави

замислитися над тим, чи надійно охороня-

ється національний інформаційний простір

від засилля російської патогенної преси, що

перенасичує читача насильством і поширює

культуру “блатняку”.

Свобода й обмеження преси. Глобальне

поширення так званих західних цінностей у

другій половині XX – на початку XXI ст. пе-

редбачає свободу преси як обов'язкову умо-

ву.

Найважливіша і, здається, очевидна

роль масової комунікації полягає в обміні

інформацією, у розширенні знань і розумін-

ня світу, суспільства й себе, у тому, щоб

зробити кожного реципієнта більш поінфор-

мованим. Масова комунікація покликана

ширше розкрити “браму сприйняття”. Люд-

ська свідомість, яка спочатку була частиною

інформаційного океану, де нормою є всю-

дисущість і всевідання (океан Духу), наче

опинилася в ізольованій камері, в'язниці,

створеній матеріальним світом, насамперед

власним тілом. І їй не під силу позбутися но-

стальгії за “океаном”. Можна стверджувати,

що сучасна масова комунікація є ще одним

виявом цієї ностальгії, ще однією спробою

відновити за допомогою технічних засобів

втрачену здатність до всюдисущості і всеві-

дання. Аксіомою є думка про небажаність

або навіть шкідливість обмежень. Зрештою

так само вважає і більшість людства.

Борис Потятиник спробував поєднати

тему комунікаційної свободи з апокаліпси-

сом: “Апокаліпсис можна розуміти як свобо-

ду. Цілковиту, необмежену свободу. Цей

світ заснований на обмеженнях, які творять

умову і сенс його існування. А тому безмеж-

на свобода означала б кінець цього світу”.

Спроба подолати межі шляхом дедалі інте-

нсивнішого обміну інформацією спричинює

“інформаційний полон”, ще більше обмеження,

ще більший тиск текстової маси, що наростає в

геометричній прогресії, експлуатуючи, як вірус,

енергетичні ресурси людини заради власного

розмноження. Інтеграція непатогенної позити-

вної зони медіа та патогенної зони (зокрема

порнографії та насильства), розмиття й ігнору-

вання кордонів пристойності та коректності

призводить до проникнення патогенних, де-

структивних ідей у масову свідомість. Звичай-

но, не йдеться про те, щоб зробити ці два світи

цілком непроникними один для одного: в них

мусить існувати “прикордонний обмін”. Маєть-

ся на увазі заборона глибинних рейдів на тери-

торію один одного.

Література

1. Бідзіля Ю. Масова комунікація і пробле-

ма насилля над масовою свідомістю

[Електронний ресурс] / Ю. Бідзіля. – Ре-

жим доступу: http://www.franko.lviv.ua/

mediaeco/zurnal/N2/Ekran_nasyl/bidzilj_ko

munik.html.

2. Беглов С.И. Внешнеполитическая _____про-

паганда / С.И. Беглов. – 2-е изд. – М.,

1984.

3. Зернецька О.В. Нові засоби масової ко-

мунікації / О.В. Зернецька. – К., 1993.

4. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознани-

ем / С.Г. Кара-Мурза. – К. : Оріяни, 2000.

5. Коган В.З. Человек, информация, по-

требности, деятельность / В.З. Коган,

В.А. Уханов. – Томск, 1992.

6. Копиленко О.Л. Влада інформації /

О.Л. Копиленко. – К., 1991.

7. Кравченко Н.О. Інформаційні пастки у

телевізійному просторі як фактор дестру-

кції моделей поведінки суспільства /

Н.О. Кравченко // Соціальні комунікації

сучасного світу : наук.-теорет. зб. / гол.

ред. О.М. Холод. – К., 2009. – С. 279–

281.

8. Лизанчук В.В. Методи збирання й фік-

сації інформації в журналістиці / В.В. Ли-

занчук, О.Д. Кузнецова. – Л., 1996.

9. Мазур М. Качественная теория инфор-

мации / М. Мазур. – М. : Мир, 1974.

10. Малышкин В.Г. Европейское информаци-

онное пространство / В.Г. Малышкин. –

М., 1999.

11. Макуха М.В. Насильство та агресія у тек-

стах засобів масової комунікації: психо-

логія та наслідки впливу / М.В. Макуха //

Соціальні комунікації сучасного світу :

наук.-теорет. зб. / гол. ред. О.М. Холод. –

К., 2009. – С. 286–290.

12. Мамалыга А.И. Структура газетного тек-

ста / А.И. Мамалыга. – К., 1983.

13. Медіа-ресурс в системі пропаганди США

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.spa.ukma.kiev.ua/visnyk/index.

php?op=view&t=67.

14. Мелещенко О.К. Взаємодія ЗМІ: нові