Белькова С.В. Тенденції розвитку жанру подорожнього нарису в регіональній пресі (на прикладі

Друкованих ЗМІ м. Запоріжжя)

Анотація.У статті розглянуто основні тенденції розвитку сучасного подорожнього нарису на при-

кладі друкованих ЗМІ м. Запоріжжя.

Ключові слова:подорожній нарис, жанроутворювальні ознаки, регіональна преса, постмодернізм.

Белькова С.В. Тенденции развития жанра путевого очерка в региональной прессе (на примере

Печатных СМИ г. Запорожья)

Аннотация.В статье рассматриваются основные тенденции развития современного путевого

очерка на примере печатных изданий г. Запорожье.

Ключевые слова:путевой очерк, жанрообразующие признаки, региональная пресса, постмодернизм.

Belkova S. Tendencies of Development of Roadside Sketch in the Regional Press (on the Example of

Printing Mass-media of the City of Zaporizhzhia)

Annotation.In article the basic tendencies of development of a modern roadside sketch on an example of

printing mass-media of the city of Zaporozhzhia are considered.

Key words:a roadside sketch, forming genres signs, a regional press, a postmodernism.__

Гаврилюк І.Л. Особливості функціонування фейлетону в сучасній регіональній пресі (на прикладі сумського тижневика “Панорама”). // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2011. - № 1. - С. 47-50

УДК 007:304:070

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕЙЛЕТОНУ В СУЧАСНІЙ

РЕГІОНАЛЬНІЙ ПРЕСІ (НА ПРИКЛАДІ СУМСЬКОГО ТИЖНЕВИКА “ПАНОРАМА”)

Гаврилюк І.Л.

І. Вступ

На сьогодні фейлетон, який, як і нарис,

вважали королем жанрів, майже зник зі

шпальт всеукраїнських видань, не говорячи

про регіональну пресу, а тому функціону-

вання цього жанру у провінційній періодиці

– це знаковість, сенсація.

Дослідження особливостей розвитку

фейлетону в сучасній регіональній пресі, на

нашу думку, актуальне, оскільки це особли-

вий сегмент мас-медійного ринку. Актуаль-

ною є ця тема і для медіа-освіти: студенти

мають можливість осмислити ті процеси, які

відбуваються в інформаційному полі регіо-

ну.

Розгляд особливостей розвитку фейле-

тону в сучасних регіональних ЗМІ є новим,

оскільки цей пласт ще не був об’єктом спе-

ціального розгляду у теорії соціально-кому-

нікаційних досліджень.

Фейлетон – один із найбільш дослідже-

них жанрів. Його вивченню присвячено праці

В. Вакурова, Є. Журбіної, Л. Кайди, Л. Крой-

чика, Г. Покрасса, Б. Стрельцова та ін. Про-

те всі ці дослідження мають, на нашу думку,

заідеологізований характер, є дещо заста-

рілими, оскільки представляють такий етап

функціонування фейлетону, як радянська

публіцистика. Також фейлетон представле-

ний у системі комплексних досліджень жан-

рів (В. Ворошилов, О. Грабельников,

В. Здоровега, І. Михайлин, В. Карпенко,

О. Тертичний, О. Чернікова, В. Шкляр, Ю.

Ярмиш та ін.) або ж засобів і форм сатири

та гумору (О. Кузнецова). На жаль, і ці роз-

відки не дають уявлення про особливості

функціонування фейлетону в сучасній пресі,

тим більше пресі регіональній.

ІІ. Постановка завдання

Мета статті – дослідити особливості роз-

витку фейлетону в сучасній регіональній

пресі (на прикладі газети “Панорама” (нада-

лі скорочуємо “П”)) щодо його ідейно-тема-

тичного наповнення, жанроутворювальних і

типологічних принципів.

ІІІ. Результати

Функціонування/нефункціонування фей-

летону прямо залежить від зрілості ЗМІ (фі-

нансової, концептуальної_____). Фейлетон – це

жанр, що відображає творчу свободу ви-

дання, тим більше – регіонального рівня.

Звичайно, лише ті ЗМІ мають шанс до під-

няття популярності, які враховують рівень

культури, освіченості своєї аудиторії, її сма-

ки, ті ЗМІ, які свідомо йдуть на жанрові екс-

перементи.

У новий час фейлетон у провінційній пе-

ріодиці переживає таку саму трансформа-

цію, як і фейлетони у всеукраїнських видан-

нях.

Провідні теми сучасного фейлетону – це

політика, економіка, явища соціально-побуто-

вого, морально-етичного характеру.

Чільне місце належить соціально-

побутовій тематиці. Серед соціальних про-

блем на сторінках газети “Панорама” пору-

шувалися, наприклад, проблеми крадіжок

(на дачних ділянках, автомобілів тощо) –

“Плач земледельца” (“П.” – 2010. – № 25),

“Автонеппинг” (“П.” – 2009. – № 6); пробле-

ми ветеранів війни – “Жизнью храбрых”

(“П.” – 2010. – № 20); безробіття – “Отработ-

ка данного” (“П.” – 2010. – № 22); забруд-

нення навколишнього середовища – “Ново-

годняя быль” (“П.” – 2010. – № 2), “Архео-

логия будущего” (“П.” – 2010. – № 12); ме-

дичного обслуговування – “Болеть вредно”

(“П.” – 2010. – № 19) тощо.

Найактуальнішими темами морально-

етичного характеру є відносини між багати-

ми і пересічними громадянами – “Улица Ре-

жимная” (“П.” – 2010. – № 29); поведінка во-

діїв і пасажирів у маршрутному таксі –

“С облегчением” (“П.” – 2007. – № 11); ли-

цемірність журналістів – “Испорченное все”

(“П.” – 2010. – № 27), “Полуночный герл-

инфо” (“П.” – 2010. – № 30); відносини між

сусідами – “Охота в каменных джунглях”

(“П.” – 2010. – № 31) тощо.

Значний відсоток серед перелічених тем

належить політичній тематиці. Так, наприклад,

у фейлетонах порушуються питання впливу

передвиборчих технологій – “Безальтер-

нативный оптимизм” (“П.” – 2010. – № 5);

окреслюється робота очільників міста, об-

ласті – “Окна с Изяславом Шапошиком”

(“П.” – 2009. – № 14); “Исповедь подпольно-

го миллионера” (“П.” – 2009. – № 14); ви-

сміюється робота народних депутатів –

“Плач депутата” (“П.” – 2009. – № 26) тощо.

Особливістю таких фейлетонів є те, що во-

ни відображають у переважній більшості

політичне життя регіону. І це є позитивом,

оскільки в цьому випадку спрацьовує пра-

вило наближення до читацьких інтересів.

Проблеми економічного характеру не є

пріоритетними у фейлетонах, що друкують-

ся на сторінках тижневика “Панорама”. Зде-

більшого така тематика не розв’язується як

одноосібна, а зазвичай тісно переплітається

з іншими темами.

На жаль, нами не було зафіксовано жод-

ного фейлетону, наприклад, на тему куль-

тури, спорту.

Головне завдання фейлетону – висмію-

вання пороків. Зміна часу призводить до

зміни суспільного устрою, появи нових геро-

їв, точніше – антигероїв. Якщо за радянсь-

ких часів головними героями фейлетонів

були ледарі, дармоїди, п’яниці, спекулянти,

бюрократи, хабарники, крадії, політичний

ворог (противник “соціалістичного раю”), то

на сьогодні це коло не цікаве як для самого

фейлетоніста, так і для читацької аудиторії.

Хто ж він, герой сучасного фейлетону?

Провідне місце, за нашим спостережен-

ням, посідає чиновник. Але не чиновник се-

редньої чи нижньої ланки, як це було у ра-

дянському фейлетоні, а найвищої. Це очі-

льники області, міста – “Матюкливый мэр”

(“П.” – 2008. – № 14), “Прическа любви”

(“П.” – 2008. – № 14) тощо.

Для радянського фейлетоніста висміюван-

ня чиновника вищого рангу прирівнювалося до

смертної кари. Ось як про це згадує І. Ша-

туновський: “Виявилось, що з кожним окре-

мим фейлетоністом можна розправитися. Що

і робилося. Коли я вже працював у “Правді”,

пішли передчасно з життя С. Наріньяні і

Ю. Чаплигін, зацьковані “героями” фейлето-

нів і їх високими заступниками. Я вижив.

Але не вижило, тобто не дійшло до читача

багато моїх фейлетонів” [4].

Як бачимо, у сучасного фейлетоніста

немає страху перед можновладцями, особ-

ливо це показово для провінційної сатирич-

ної публіцистики.

Активно висміюється і такий герой, як

хабарник. Але із владних кабінетів, магази-

нів, продовольчих баз він перемістився у

навчальні заклади – “Образ образования”

(“П.” – 2009. – № 41).

Нові умови соціального розвитку зумови-

ли появу й такого прошарку, як заможні лю-

ди. Тож не дивно, що героєм фейлетону є

сучасний український багатій – “И Ангел во-

струбил…” (“П.” – 2007. – № 5).

Висміюється у фейлетонах і таке явище,

як знайомство в мережі Інтернет. У фейле-

тоні “Мухи Нестяжайского” (“П.” – 2009. –

№ 45) показано новий тип чоловіка – інтер-

нет-альфонса.

Неординарними героями, які, на перший

погляд, зовсім не відповідають жанроутво-

рювальним особливостям фейлетону, є

тварини – “Братья и сестры” (“П.” – 2010. –

№ 21). Потрапляють у поле зору регіональ-

ного фейлетону і місто – “Усталый город”

(“П.” – 2010. – № 36), міські паркани – “За-

борное проклятие” (“П.” – 2009. – № 5).

Проте не можна однозначно стверджува-

ти, що сучасний фейлетон взагалі не корис-

тується системою образів, які були випра-

цювані певну кількість років тому. Таких ге-

роїв можна умовно назвати “вічними героя-

ми” (відповідно до вічних тем). Так, напри-

клад, вічним героєм фейлетонів є бабусі –

“Бабки” (“П.” – 2006. – № 10), “Бабушки и

дедушки” (“П.” – 2010. – № 17). Незмінним

героєм фейлетонів залишається і ЖКГ. Ма-

буть, цей образ буде жити рівно стільки,

скільки існуватиме така організація. Ось як

про це сказано у фейлетоні Соломона Сла-

боженського “Под козырек!” (“П.” – 2007. –

№ 12): “Працівники житлово-комунального

господарства – всенародні герої у своє

професійне свято. І незмінні герої фейлето-

нів у всі інші часи. Достатньо оспівані також

в скаргах мешканців будинку № 666, що по

провулку Екскаваторів на ім’я президента.

Фігурують в анекдотах, прислів’ях, закритих

за “відсутності складу” кримінальних спра-

вах і висновках різних комісій. Отже, існу-

ють!”.

У текстовому просторі сучасного фейле-

тону завжди незримо присутній і такий ге-

рой, як автор. Він зазвичай виконує роль

героя-оповідача (наприклад: “Как я был поч-

тальоном” (“П.” – 2009. – № 25)), а коли на-

дягає на себе маску – перетворюється на

персонажа-маску (наприклад: “Просто Маэ-

стро” (“П.” – 2009. – № 42)).

Слід зазначити, що газета “Панорама”

активно практикує кадендарно спрямовані

фейлетони. Наприклад: до Дня закоханих –

“Грешные Валентины” (“П.” – 2009. – № 7),

до Дня сміху – “День умного” (“П.” – 2009. –

№ 14), до Дня журналіста – “День свободы

для журналистов” (“П.” – 2009. – № 22) тощо.

Які ж процеси відбуваються в типологіч-

ній структурі сучасного регіонального фей-

летону?

Залежно від вказування чи невказування

на конкретних осіб (залежно від адресності)

виділяють такі різновиди фейлетонів: адре-

сні та безадресні [3, с. 106].

Адресні фейлетони – це фейлетони, у яких

зазначають точні імена, адреси, факти чи по-

дії, які були наявними. Відповідно, безадрес-

ні – це ті фейлетони, у яких розробляється

типовий факт чи описується типовий пред-

ставник певного прошарку суспільства, тобто

узагальнюється величезна кількість тотожних

парадоксальних фактів, ситуацій тощо.

Здебільшого фейлетон у регіональній

пресі представлений таким різновидом, як

безадресний. Безадресний фейлетон – це

прекрасна можливість для фейлетоніста

уникнути правової відповідальності, оскільки

лише конкретно названа особа може подати

судовий позов.

Часто серед безадресних фейлетонів

трапляються такі, де за перекрученими прі-

звищами героїв легко вгадуються їх реальні

прототипи. До таких можемо віднести, на-

приклад, фейлетони «“Окна” с Изяславом

Шапошником» (“П.” – 2009. – № 14), “Испо-

ведь подпольного миллионера” (“П.” – 2009.

– № 14), “Матюкливый мэр” (“П.” – 2008. –

№ 14), “Прическа любви” (“П.” – 2008. –

№ 14), у яких головні герої – представники

влади.

Отже, на прикладі “Панорами” спостері-

гаємо відхід сатиричної публіцистики від

адресності.

Залежно від документальної основи,

прийнято виділяти такі різновиди фейлето-

нів: белетристичний та публіцистичний [1,

с. 251].

Белетристичний фейлетон являє собою

в основному цілісну подієву розповідь або ж

будується на епізодах-сценках, тобто на

невеликих сюжетах. У таких фейлетонах

імена персонажів вигадані, переважає ху-

дожній метод відображення, художні засо-

би. До цього різновиду належать такі публіка-

ції, як: “Живой и знаменитый” (“П.” – 2009. –

№ 8), “Образ образования” (“П.” – 2009. –

№ 41), “Кандидат из гущи” (“П.” – 2009. –

№ 50) тощо. Проте здебільшого у регіона-

льній пресі представлений публіцистичний

фейлетон, який являє собою сатиричний

монолог. Так, наприклад, із проаналізованих

нами 44 публікацій, що належать до цього

жанру, ми зафіксували 11 белетристичних

фейлетонів і 33 публіцистичних. До публіци-

стичного фейлетону, або фейлетону-

монологу, зараховуємо такі: “Белое солнце

июля” (“П.” – 2010. – № 28), “Испорченное

все” (“П.” – 2010. – № 27), “Застывший нев-

попад” (“П.” – 2010. – № 4) тощо. Таким чи-

ном, у сучасному фейлетоні спостерігаємо

поглиблення аналітичної складової автор-

ського мислення, відхід художнього подання

інформації на вторинні позиції.

Що ж стосується жанрової модифікації, то

в регіональній пресі це явище також наявне.

Здебільшого фейлетони у газеті “Панорама”

нагадують фейлетони-есе, фейлетони-комен-

тарі, а за формою – це авторська колонка.

Таким чином, регіональна преса активно

впроваджує на своїх шпальтах таку форму

подання матеріалів, як колумністика.

Фейлетони у газеті “Панорама” – яскраве

свідчення зацікавлення регіональної періодики

авторськими матеріалами. На прикладі цього

жанру спостерігаємо поглиблення процесу

персоніфікації журналістики загалом і сатири-

чної публіцистики зокрема. Ось як окреслює

процес персоніфікації Л. Кройчик: “Персоні-

фікація тексту викликана до життя не лише

загальним процесом демократизації пост-

радянського суспільства, але й тим, що в

умовах сучасного ринку інформації товаром

стає не просто новина, а новина, “упако-

вана” у публіцистичний текст <…>. Попит на

особистісну журналістику в умовах зроста-

ючої конкуренції ЗМІ створив прецедент ви-

бору. Публіцист відгукується на цей попит

пропозицією власного імені. Ім’я (в широко-

му значенні цього слова) стає знаком ви-

дання й каналу, які презентують це ім’я…”

[2, с. 127].

Більшість фейлетонів у газеті “Панора-

ма” належать одному автору – Соломону

Слабоженському. Автор фейлетонів – це не

просто журналіст, а відома, популярна осо-

бистість, думка якої цікава читацькому загалу.

Незважаючи на те що фейлетон набли-

жається найчастіше до такого жанру, як ко-

ментар_____, елементів нав’язування власної

думки автора в ньому немає. Так, напри-

клад, Соломон Слабоженський лише пока-

зує іронічність ситуацій, явищ, але в жодно-

му випадку не закликає до дій, що було при-

таманно так званому радянському фейле-

тону. Автор фейлетону – це опонент відно-

сно того, що він відобразив, а не пропаган-

дист.

Отже, фейлетон отримав “нове обличчя”

у жанрових, тематично-ідейних, типологіч-

них аспектах, а також у системі створення

персонажів. Особливо яскраво ця тенденція

простежується в регіональних ЗМІ.

Огляд типологічних ознак фейлетону в

газеті “Панорама” засвідчив, що цьому ви-

данню вдається уникати типологічного од-

номаніття, монотонності у внутрішньожан-

ровому представленні.

Фейлетони у провінційній пресі зорієнто-

вані здебільшого на висвітлення місцевих

проблем.

Сучасний фейлетон – це здебільшого

монолог публіциста, який пропонує оцінку

об’єктів, фактів, явищ дійсності в іронічно-

образній формі.

IV. Висновки

Беззаперечно, проблема специфіки фун-

кціонування фейлетону в друкованих ЗМІ

належить до перспективних напрямів соціа-

льно-комунікативних досліджень. Нагаль-

ними завданнями сучасного етапу розвитку

української наукової думки є розгляд стиліс-

тичних особливостей заголовкового ком-

плексу фейлетону, особливостей цього жа-

нру в контексті ідіостилю (автора) тощо.

Література

1. Здоровега В.Й. Теорія і методика жур-

налістської творчості : підруч. / В.Й. Здо-

ровега. – 2-ге вид. – Л. : ПАІС, 2004. –

180 с.

2. Кройчик Л.Е. Система журналистских

жанров / Л.Е. Кройчик // Основы творче-

ской деятельности журналиста : учеб. /

[ред.-сост. С.Г. Корконосенко]. – СПб. :

Знание : СПбИВЭСЭП, 2000. – С. 127.

3. Кузнецова О.Д. Засоби й форми сатири

та гумору в українській пресі : навч. по-

сіб. / О.Д. Кузнецова. – Л. : Видавничий

центр ун-ту ім. Івана Франка, 2003. –

250 с.

4. Тепляшина А.Н. Сатирические жанры

Современной публицистики : учеб.

пособ. / А.Н. Тепляшина. – СПб., 2000. –

95 с.