Чи можемо ми чогось навчитися?

Мета:

Встановити, чому люди сваряться та б’ються. Визначити загальні шляхи залагодження конфліктів

Вам знадобляться:

· фліпчарт з папером та маркери або класна дошка та крейда

Інструкціі:

1. Запропонуйте аудиторії поміркувати над тим, чому люди сваряться і як зазвичай вони це залагоджують.

2. Розділіть учнів на три групи. Дайте кожній з них великий аркуш паперу та маркер.

3. Запропонуйте першій групі скласти список того, через що виникають сварки між дітьми і як зазвичай вони їх залагоджують.

4. Те ж саме запропонуйте іншим групам. При чьому друга група розглядає, чому сваряться та як залагоджують сварки дорослі, а третя група — як це роблять світові лідери.

5. Дайте кожній з груп достатньо часу, щоб скласти якомога повніший список.

6. Знову зберіть дітей разом. Тепер нехай кожна група повісить на стіні свій список і поділиться своїми думками з аудиторією.

Питання для обговорення:

«Чи існують однакові причини, через які сваряться діти, дорослі та світові лідери?»

«Чи існує якийсь спільний для всіх трьох категорій шлях залагодження непорозумінь?» (В кожному списку, що їх представили учасники вправи, мають повторюватися якісь причини сварок та шляхи їх вирішення.)

«Чого ми навчилися про залагодження непорозумінь серед дітей, дорослих і навіть світових лідерів?» (Відповідь на це запитання майже завжди буває приголомшуюча — «НІЧОГО! »)

Підсумок: Медіація пропонує творчий, мирний шлях розв’язання конфліктів.

СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ

Чи бачимо ми з тобою все однаково?

Мета:

Дати учасникам наочно зрозуміти, що інші можуть сприймати ту саму подію з іншого боку

Вам знадобляться:

· слайди або збільшені копії малюнків «Качечка чи зайчик?» та «Молода панянка чи стара пані?» або будь-який інший малюнок оптичної ілюзії на ваш вибір (див. стор. 83-84)

· діапроектор

Інструкціі:

1. Покажіть аудиторії малюнок «Качечка чи зайчик?» за допомогою діапроектору.

2. Запитайте учнів, що вони бачать на цьому малюнку.

3. Виберіть одного учня, який бачить качечку, та другого, який бачить зайчика. Запропонуйте їм обвести контури того, що вони бачать.

4. Те ж саме повторіть з малюнком «Молода панянка чи стара пані?»

5. Скористайтеся наступними запитаннями, щоб провести дискусію:

«Чи існує якийсь вірний шлях бачення цих малюнків?»

«Що ви почуваєте до тих, хто на цих малюнках бачить те ж саме, що й ви?»

«Чи ставитесь ви якось по-іншому до тих, хто бачить щось інакше?»

«Чому так важливо визнавати, що зазвичай будь-яку ситуацію можна розглядати з різних сторін?»

«Як можуть двоє вирішити конфлікт, якщо вони бачать одну й ту ж ситуацію по-різному?»

Підсумок: Кожна розповідь має дві сторони.

СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ

Історія, розказана Вовком

Мета:

Навчити аудиторію тому, наскільки важливо слухати та чути розповідь з обох боків. Заохочити аудиторію пригадати інші оповідання чи казки, які можна переповісти з іншого боку.

Вам знадобляться:

· «Історія, розказана Вовком» (див. наступну сторінку)

· фліпчарт з папером та маркери або

· класна дошка та крейда

· (за бажанням: сценічний реквізит та матеріал для костюмів)

Інструкціі:

1. До початку цієї вправи намалюйте на одному великому аркуші паперу або на половині дошки контури Червоної Шапочки, а на другому великому аркуші паперу або половині дошки — контури Сірого Вовка.

2. Розвісьте ці малюнки в класі.

3. Запитайте учнів, чи знають вони казку про Червону Шапочку та Сірого Вовка.

4. Запропонуйте їм дати стислу характеристику Червоній Шапочці та запишіть їхні відповіді в контурі цього персонажу.

5. Те ж саме зробіть для Вовка.

6. Прочитайте вголос «Історію, розказану Вовком» (для наочності одягніть вовчі вуха або маску Сірого Вовка).

7. Після цього запитайте учнів, що вони думають про Вовка зараз. Те ж саме зробіть і для Червоної Шапочки.

8. Запропонуйте аудиторії пригадати інші оповідання чи казки, в яких одного з персонажів було несправедливо звинувачено.

Підсумок: Завдання медіатора полягає в тому, щоб вислухати розповідь з обох боків і залишатися неупередженим.

Історія розказана, Вовком

Ліс був моєю домівкою. Я тут мешкав, тому я дбав про нього. Намагався тримати його в чистоті.

І ось одного сонячного дня, коли я прибирав сміття після туристів, то почув за спиною чиїсь кроки. Я сховався за деревом і побачив маленьке дівчисько, що самовпевнено спускалося по стежці, тримаючи в руці кошик. Я зразу ж запідозрив щось недобре, тому що вона була вдягнута якось чудернацьки — вся в червоному, на голові щось незрозуміле, начебто вона не хотіла, щоб її впізнали. Звичайно я зупинив її, щоб поставити кілька запитань. Я запитав, хто вона така, звідки і куди прямує. Вона почала щось базікати про те, що йде до своєї бабусі та несе їй сніданок у кошику. Власне кажучи, вона здалася мені щирою дівчинкою, але вона була в моєму лісі, до того ж вона виглядала досить підозріло з тим дивним червоним клобуком на голові. Ось я й вирішив дати їй науку, наскільки це серйозна справа вештатись по моєму лісі без попереднього запрошення та ще й в такому кумедному вбранні.

Я дозволив їй продовжувати свій шлях, а сам випередив її і дістався хатинки її бабці раніше. Мені відкрила порядна стара жіночка. Я розповів їй про свою проблему, і вона погодилася, що її онука заслуговує на добру прочуханку. Ми домовилися, що бабця сховається і не буде показуватися, доки я її не покличу. Як ви вже, мабуть, здогадуєтеся, вона сховалася під ліжком.

Коли дівчисько дісталося до хатинки, я запросив її до спальні, де я лежав у ліжку, одягнутий як її бабуся. Дівчисько швиденько зайшло до спальні, таке собі розрум’янене, і почало плести щось зовсім нечемне про мої великі вуха. Мені це дуже не сподобалося, але я стримався і сказав, що маю такі великі вуха, щоб краще її чути. Я просто мав на увазі, що хотів більш уважно почути, що вона верзе. Але вона знову почала нести образливу нісенітницю — на цей раз про мої банькуваті очі. Тепер ви маєте зрозуміти, як я ставився до цієї дівчинки, котра попри свою пришелепкувату зовнішність, виявилася такою уїдливою. Але ж я свого часу поклявся завше підставляти щоку, тому нагадав їй, що маю такі великі очі, щоб краще її бачити.

Те, що вона сказала після цього, мене дійсно дістало. Розумієте, я маю дуже проблемні великі зуби. І коли це дівчисько знову-таки нечемно про них відізвалося, я втратив контроль над собою. Я скочив з того ліжка і гримнув на неї, що, мовляв, маю такі великі зуби, щоб краще її було їсти.

Тепер, давайте подивимося правді в очі: чи чули ви колись, щоб який-небудь вовк, що поважає себе, з’їв хоч одну маленьку дівчинку. Відповідь буде «ні» — це всім відомо! Але те дівчисько немов з глузду з’їхало: воно почало бігати по всій хатинці і репетувати немов її ріжуть! А я був змушений ганятися за нею, щоб якось її угамувати. Мені довелося скинути бабцін одяг, але це все тільки ускладнило. Раптом двері з тріском відчинилися — на порозі стояв дроворуб з великою сокирою в руці. Я подивився на нього і негайно зрозумів, що маю ВЕЛИКІ проблеми. Вікно за моєю спиною було відчинено, і я прожогом вискочив в нього.

Цим все і закінчилося. Але, на жаль, бабця ніколи нікому не розповідала мою версію того, що сталося. Через це пішов поголос, що я дуже злий і страшний звір. Всі почали мене обминати десятою дорогою. Не знаю, що сталося з тим дівчиськом у пришелепкуватому червоному клобуку, але мені з тих пір живеться не дуже солодко.

НАВИЧКИ ДОБРОГО СПІЛКУВАННЯ