Механізм дії гормонів гіпофіза

Гормон	Механізм дії	Орган чи залоза-мішень
Гормони передньої частки гіпофіза
Кортикотропін	Спричинює розростання, гіпертрофію і гіперплазію пучкової та сітчастої зон кори наднирникових залоз. Посилює в клітинах кори наднирникових залоз синтез глюкокортикоїдів, ліполіз, стимулює виді­лення інсуліну інсулінопродукуючими клітинами острівців підшлункової залози, стимулює поглинання амінокислот та глюкози м'язовою тканиною, впли­ває на механізми пігментації	Наднирникові залози
Тиротропін	Регулює морфогенез фолікулярного апарату щитопо­дібної залози. Стимулює синтез і секрецію гормонів щитоподібною залозою. Впливає на вуглеводний та жировий обмін	Щитоподібна залоза
Лютропін	Основний стимулятор овуляції й утворення жовто­го тіла в яєчниках .Стимулює ріст інтерстиціальних клітин в яєчках, синтез естрогенів, прогестинів, гонадальних андрогенів	Статеві залози
Гормони проміжної частки гіпофіза
Фолітропін	Прискорює ріст і розвиток оваріальних фолікулів, підвищує їх чутливість до дії лютропіну. Активує спе­рматогенез і зумовлює проліферацію клітин Сертолі, підвищує чутливість клітин Лейдіга до лютропіну	Статеві залози
Соматотропін	Стимулює ріст і розвиток організму, анаболічні про­цеси, синтез білка, посилює ліполіз, глюконеогенез, стимулює секрецію глюкагону, підвищує активність ферментів, що руйнують інсулін, зменшує кількість інсулінових рецепторів	Соматомедини, різні орга­ни та тканини
Пролактин	Впливає на розвиток грудних залоз і лактацію. Спри­яє дії гонадотропінів. Разом з лютропіном підтримує функціонування жовтого тіла й утворення прогес­терону. Синергіст інших гормонів, що впливають на водно-електролітний обмін. Стимулює анаболічні процеси в організмі	Грудна залоза, статеві органи та інші тканини
Гормони задньої частки гіпофіза
Вазопресин	Регулює осмолярність рідин організму. Збільшує реабсорбцію води нирками. Стимулює синтез простагландину Е, що знижує антидіуретичний ефект вазопресину. Здійснює вазопресорну дію	Дистальні відділи каналь­ців нирок, стінки артерій, гіпоталамус
Окситоцин	Стимулює скорочення м'язів матки і виділення мо­лока з альвеол у протоки грудних залоз. Має слабку антидіуретичну дію. Забезпечує вазопресорну дію	Матка. грудні залози, нир­ки, гіпоталамус

ГІГАНТИЗМ – надмірне збільшення довжини тіла та розмірів внутрішніх органів порівняно з віковою нормою.

Гігантизм у дітей частіше виявляють в період статевого дозрівання, але може виникати і в ран­ньому віці. Як правило, батьки дітей-гігантів не мають пато­логії росту. Хлопчики страждають на гігантизм частіше, ніж дівчатка.

Етіологія. Найчастіше причиною захво­рювання є еозинофільна аденома передньої частки гіпофіза або пухлина гіпоталамуса, підвищена чутливість епіфізарних хрящів до гормону росту. Гіперфункцію еозинофі­льних клітин можуть спричинити травма черепа, інфекції та запалення проміжної частки гіпофіза. Гіган­тизм може бути парціальним (частковим) або однобічним, що буває нечасто. Етіологія зазначеного гігантизму неві­дома, але припускають ізольоване підвищення чутливості периферичних тканин до гор­мону росту. Певну роль можуть відігравати травма, нейроінфекція, ембріотоксичні або нервово-трофічні чинники. Випадки гігантизму однієї ноги і кісток одного пальця зустрічається крайнє рідко.

Патогенез. Еозино­фільні клітини аденогіпофіза продукують надмірну кількість СТГ, що по­силює синтез білка в кістках, хрящах, м'язах, печінці та інших внутрішніх органах, зменшується його катаболізм., прискорю­ється надходження амінокислот усередину клітини, збільшуються синтез РНК та ДНК, а також загальна кількість клітин. Тканинна дія СТГ опосередковується СТГ-залежними чинниками (соматомедини), що інтенсифікують ріст тканин. У скелетних м'язах виявлені специфічні рецептори до соматомединів, що є посередниками анаболічної, ростової дії СТГ. Порушення в гіпоталамічній ділянці збільшує продукцію соматоліберину, що стимулює секрецію СТГ або має місце зниження (аж до припинення) до утворення соматостатину. Виникає гі­перплазія еозинофільних клітин аденогіпофіза, а з часом – мікроаденома та аденома, що секретує СТГ.

Клініка. Захворювання характеризу­ється надмірним відносно пропорційним зростом з подовженими кінцівками. Згодом виникає акромегалічний гігантизм, м'язова слабкість, підвищена втомлюваність, деформація скелета (кіфоз або кіфосколіоз, Х-подібні нижні кінцівки), спланхномегалія, різні пору­шення з боку серцево-судинної системи (шлуночкова екстрасистолія, серцева недостатність), часто з’являється ожиріння, нецукровий або цукровий діабет. Статевий розвиток на ранніх стадіях може бути прискорений, однак згодом при виснаженні гіпофізарних фун­кцій розвивається гіпоплазія статевих органів, порушується менструальний цикл, виникає неплі­дність. Іноді спостерігається психічний інфантилізм.

У разі гормонально-активної аденоми гіпофіза порушення росту поєднуються з церебральними симптомами: надлишок маси тіла, сильний голод і спрага, прояви цукрового діабету. В подальшому з’являються порушення зору, звуження полів зору та бітемпоральна геміанопсія. Кистозна трансформація аденоми призводить до розвитку клінічних проявів гіпопіїтутаризму: слабкість, сухість шкіри, гіпотермія, артеріальна гіпотензія, зниження основного обміну та загальної резистентності організму.

Діагностика. На рентгенограмі виявля­ють стовщення кісток у місці прикріплення м'язів, стовщення кісток черепа, посилен­ня пневматизації основної та придаткових пазух, подовження і звуження п'ясткових кісток та фаланг. Розміри турецького сідла збільшені, а іноді – незмінені.

Диференційний діагноз. Справжній гіпофізарний гігантизм диференці­юють із сімейною високорослістю, гіпогенітальним гігантизмом, арахнодактилією, мозковим гігантизмом.

Лікування. Дітям з гіпофізарним гігантизмом та аденомою гіпофіза проводять операцію або проме­неву терапію. Якщо пухлину не вдалося виявити, то застосовують статеві гормони. Лікування парціальної форми гігантизму полягає в доборі ортопе­дичного взуття, а після закриття зон росту проводять хірургічну корекцію.

Прогноз. Неліковані хворі можуть значно збільшити свій зріст – до 250-300см. Стан їх швидко погі­ршується, наростає м'язо­ва слабкість, виснаження, цукровий або нецукровий діабет. Тривалість життя ско­рочується до 21-30 років. Несприятливими є наслідки порушень функції життєво важливих мозкових центрів (у разі пухлини), а також серцевої недоста­тності та приєднання інфекції. Прогноз при парціальному гігантизмі для життя та здо­ров'я дитини сприятливий, косметичний дефект порушує якість життя та викликає психологічні порушення.

СИНДРОМ СОТОСА - варіант гіга­нтизму, який характеризується шви­дким ростом при нормальному рівні СТГ у крові.

Етіологія.Не з'ясована. У деяких хворих виявляють мікроаденому гіпофіза. Припускають і дисфункцію гіпоталамічних структур. Описані сімейні випадки захворювання.

Патогенез.В основі патогенезу лежать мозкові порушення. Темпи росту дитини значно перевищують звичайні, особливо впродовж перших 5 ро­ків життя.

Клініка. Дитина дуже велика, незгра­бна, з великою головою форми, нижня щелепа помітно виступає вперед. Очі широко розставлені, розріз очей антимонголоїдний. Кисті й стопи великі, з вираженою підшкірною основою. Затрим­ка розумового розвитку. Статевий розвиток настає своєчасно або дещо раніше.

Діагностика. Кістковий вік відповідаєпаспортному. Турецьке сідло звичайно не змінене, іноді воно дещо відхилене назад. Виявляють різні зміни на ЕЕГ,розширен­ня шлуночків мозку.

Прогноз.Вважають, що діти із синдро­мом Сотоса схильні до розвитку злоякіс­них пухлин (рак печінки, яєчників, слин­них залоз, пухлина Вільмса).

АКРОМЕГАЛІЯ - диспропорційний ріст скелета, м'яких тканин і внутрі­шніх органів, що супроводжується обмінними порушеннями та недоста­тньою функцією статевих залоз (гіпогеніталізм і гіпогонадизм).

Етіологія. Діти хворіють дуже рідко. Причина акромегалії — надмірна продук­ція СТГ гіперплазованими ацидофільни­ми клітинами передньої частки гіпофіза або ацидофільною аденомою.

Патогенез. Вважають, що надмірна се­креція СТГ у дітей та підлітків призводить до гігантизму, а вже при завершенні фізі­ологічного росту - до акромегалії. Проте випадки акромегалії в дітей за незакритих епіфізарних зон свідчать про більш скла­диний патогенез захворювання. Можливо, вони зумовлені різною вибірковою чутли­вістю тканин до СТГ.

Гамартоми гіпоталамуса секретують надмірну кількість соматоліберину, спри­яють збільшенню рівня СТГ (гіпоталамічна акромегалія). Акромегалію спричиню­ють також пухлини іншої локалізації, що секретують соматоліберин. Насамперед це стосується підшлункової залози. Акроме­галія може починатись як гіпоталамічне порушення внаслідок травматичної або інфекційної дії.

Клініка.Захворювання розвивається повільно. Скарги на загальну слабкість, підвищену втомлюваність, тривалий го­ловний біль (часто з блюванням), біль у кістках і суглобах. Діти стають надмірно сонливими, знервованими. Порушується апетит, спостерігаються парестезії, запа­морочення. Характерний зовнішній вигляд хворих: непропорційна тілобудова, збіль­шення дистальних відділів тіла, високий зріст, великий череп, грубі риси обличчя: надбрівні дуги, що видаються вперед, ве­ликий широкий ніс. прогнатизм (нижня шелепа, що вистукає вперед), рідкі зуби. Порушується прикус, язик збільшується, і це призводить до дизартрії. Стовщення голосових зв'язок зумовлює загрубіння го­лосу Значно збільшуються кисті й стопи, стовщуються п'яткові кістки. Пальці на ру­ках і ногах ростуть здебільшого в ширину, а потім розширюються всі кістки скелета. Розвиток вторинних статевих ознак затри­мується. У дівчаток грудні залози розвине­ні недостатньо, менструацій або немає, або виникає вторинна аменорея. У хлопчиків трапляється гінекомастія. Згодом приєдну­ються ознаки дисфункції інших залоз внутрішньої секреції (гіпертиреоз із подальшим гіпотиреозом, зміни толерантності до глю­кози, цукровий діабет).

Розвиваються характерні офтальмологічні порушення – звуження полів зору, зниження його гостроти аж до сліпоти, диплопія, світлобоязнь.

Діагностика. За наявності пухлини на рентгенограмі виявляють збільшення роз­мірів турецького сідла, підвищення пневматизації основної та придаткових пазух. Виявляють збільшення та деформацію нижньої щелепи, стовщення тіл хребців, роздвоєння контуру, остеопороз і гачкоподібні вирости на хребцях. На п'яткових кістках утворюються «шпори», на бічних поверхнях фаланг кистей – «шпички».

          Під час дослідження очного дна виявляють атрофію зорових нервів. Гормональні
порушення проявляються підвищеною секрецією СТГ – в плазмі крові до 400 нг/мл. Порушуєть­ся добовий ритм його секреції. Відзначається стійкий високий рівень соматомедину – від 2,6 до 21,7 ОД/мл (за норми 0,3-1,4 ОД/мл). Залежно від обсягу ураження порушується секреція інших гормонів гіпофіза.

      У крові підвищується рівень неорганічного фосфору, поліненасичених жирних кислот, лужної фосфатази.

      Диференційний діагноз. Відмінна ознака акромегалії – непропорційний ріст. Збільшення окремих частин черепа можливо пов'язане з індивідуальними або сімейни­ми особливостями.

     Лікування. Хірургічне видалення пухлини або рентгенотерапія на ділянку гіпофіза. У деяких випадках після гіпофізектомії – рентгенотерапія на проміжну гіпофізарну ділянку.

Харчування вітамінізоване з високою енергетичною цінністю. Іноді застосовують статеві гормони. У разі потре­би використовують ортопедичне взуття.