Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

них центрах та в домашніх умовах. Використовують гімнастичні вправи, ходь­бу, біг у повільному темпі, теренкур, ходьбу на лижах, плавання, прогулянки, туризм, рухливі та спортивні ігри. Рекомендується займатися на велотренаже­рах, тредмілі, весловому тренажері, водному велосипеді, працювати у садку. Дозволяються фізичні навантаження до величини ЧСС, що досягає 80 % резер­ву серця. В окремих випадках, переважно для осіб молодого віку, ЧСС може досягати 90-100 % резерву серця. Навантаження в заняттях у домашніх умовах мають бути на 20-30 % меншими і збігатися із суб'єктивними відчуттями.

Уразі появи неприємних відчуттів за грудниною і в ділянці серця, по­рушенні його ритму, задишки, запаморочення, слабкості слід знижувати фізичне навантаження. Пацієнтам потрібно раз на 4-6 міс з'являтися на консультацію до кардіолога і реабілітолога для визначення стану здоров'я, дослідження фізичної працездатності і виявлення нового порога толерантнос­ті до фізичних навантажень. Під час медичних оглядів вирішують питання застосування інших засобів фізичної реабілітації та санаторно-курортного лікування.

Санаторно-курортне лікування рекомендується проводити періодично
хворим І — III класу тяжкості в місцевих кардіологічних санаторіях. Особам,
які мають І ступінь коронарної недостатності, без порушень серцевого ритму і
стабільної гіпертонії, дозволяють лікування на приморських та рівнинних лі­
сових кліматичних курортах. Під час санаторно-курортного лікування у най­
більш повному обсязі використовують засоби фізичної реабілітації, чому спри­
яє постійний лікарський нагляд, відрив від повсякденних турбот, повноцінний
відпочинок.                                     ^;

Санаторно-курортний режим передбачає на фоні використання природних чинників (аеро-, геліотерапії) раціональне поєднання тренуючих фізичних на­вантажень, відпочинку, харчування, сну. Застосовують лікувальну гімнастику, ходьбу, прогулянки, теренкур, туризм, рухливі та спортивні ігри, плавання, ку­пання, гідрокінезитерапію, масаж, душі, обливання, ванни контрастних темпе­ратур, ванни і електротерапію. Набір останніх лікувальних видів не відрізня­ється від тих, що застосовують на поліклінічному етапі реабілітації. Велику увагу приділяють психологічному аспекту реабілітації, що сприяє оптималь­ному застосуванню всіх лікувальних методів. Це стабілізує функціональну здатність серцево-судинної системи, загартовує організм, зменшує його реак­цію на метеорологічні зміни, покращує фізичний і психічний стан хворого, зберігає і підвищує працездатність або скорочує тимчасову непрацездатність.

5.1.5. Стенокардія

Стенокардія — одна з форм ішемічної хвороби серця. Вона характеризу­ється нападами раптового пекучого, стискуючого болю за грудниною, що від­дає в ліву руку і лопатку, шию, нижню щелепу. Такий стан виникає внаслідок спазму судин серця, недостатнього постачання його кров'ю і триває від декіль­кох до 30 хв і супроводжується почуттям страху, туги і занепокоєння. Частота

257

Фізична реабілітація

нападів різна: від поодиноких до 40-60 за добу, а інколи проміжки між напада­ми можуть тривати місяцями.

Розрізняють стенокардію напруження, коли напади виникають при фізично­му навантаженні, і стенокардію спокою, при якій вони виникають спонтанно без видимої причини поза м'язовими зусиллями, нерідко вночі під час сну. Виник­ненню захворювання і його розвитку сприяють, в основному, ті самі чинники, що і при інфаркті міокарда. Напади спостерігаються частіше взимку, ніж влітку, в холодну і, особливо, вітряну погоду, а інколи після надмірного прийому їжі.

Перебіг стенокардії має декілька варіантів: рідкі напади; стабільна стено­кардія, коли напади виникають за одних і тих самих умов; нестабільна стено­кардія, при якій напади частішають і виникають при менших, ніж раніше, на­пруженнях; передінфарктний стан, коли зростає частота, інтенсивність і трива­лість нападів та з'являється стенокардія спокою.

Лікування стенокардії зводиться до припинення нападу, переважно за ра­хунок застосування швидкодіючих судинорозширюючих препаратів, в першу чергу нітрогліцерину; відновлення і покращання коронарного кровообігу; усу­нення чинників, що викликали його, а потім — використання засобів, що запо­бігають повторним нападам. При лікуванні стенокардії велике значення має руховий режим, за рахунок вірної організації якого можна уникнути тих фізич­них навантажень, що спричиняють напади. При нестабільній стенокардії і пе­редінфарктному стані призначають переважно постільний режим.

У лікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальний ма­саж, фізіотерапію.

Лікувальна фізична культура призначається після зняття больового синдрому, припинення сильних нападів, при позитивних показниках електрокардіограми та інших об'єктивних методів досліджень за умов постіль­ного рухового режиму при нестабільній стенокардії і передінфарктному стані, а при менш тяжких варіантах стенокардії — у напівпостільному.

Протипоказання до застосування ЛФК: часті, інтенсивні та тривалі напа­ди стенокардії, високий або низький артеріальний тиск з частими гіпер- або гі­потонічними кризами, прогресування серцево-судинної недостатності, від'єм­на динаміка електрокардіограми, порушення провідності, екстрасистолія, ЧСС більше 100 або менше 50 за хвилину.

Головним завданням ЛФК є: покращання емоційно-психічного стану, сти­муляція нейрогуморальних регуляторних механізмів і відновлення нормаль­них судинних реакцій при м'язовій роботі, ліквідація гіпоксії, активізація об­міну речовин, покращання функції серцево-судинної системи, забезпечення поступової адаптації до фізичних навантажень.

Форми ЛФК та методика занять аналогічні тим, що використовуються при інфаркті міокарда у відповідному руховому режимі. Однак перехід до наступ­ного режиму проводиться в більш ранні терміни, сміливіше і скоріше включа­ють вихідні положення сидячи, стоячи. Ходьба у напівпостільному режимі по­чинається з 30-50 м і доводиться до 200-300 м.

Лікувальний масаж застосовують у періоді між нападами, щоб нормалізувати діяльність ЦНС, підвищити загальний тонус організму; активі-

258