Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

день при 3-тижневій програмі фізичної реабілітації, 18-20-й — при 4-тижне-вій та 22-24-й день — при 5-тижневій.

Після того як хворий зможе ходити по коридору 150—200 м, призначають ходьбу по східцях. Починають з 2-3 сходинок, щодня збільшуючи на таку саму кількість. Наприкінці режиму хворий має долати близько 20-25 сходинок, тоб­то бути здатним піднятися при виписці зі стаціонару на один поверх. Підйом та спуск по східцях спочатку виконують приставним кроком, на видиху, із зу­пинкою на кожній сходинці, спираючись на поручень та з підтримкою реабілі-толога.

Після засвоєння ходьби по сходах у такому варіанті хворого навчають хо­дити звичайним кроком у повільному темпі з опорою на поручень. При підйо­мі або спуску рекомендується на 2—4 сходинки робити видих, далі — пауза від­починку, вдих і потім на видиху — долання наступних сходинок і т.д.

Лікувальну ходьбу проводять щоденно під керівництвом реабілітолога і 2-3 рази хворий ходить самостійно (табл. 5.2).

Здатність хворого вільно ходити по відділенню і по східцях у межах одно­го поверху дозволяє доповнити фізичні навантаження прогулянками. Перший вихід на вулицю здійснюється на 14—15-й день при 3-тижневій програмі фізич­ної реабілітації, 22-24-й при 4-тижневій та 26-28-й день — при 5-тижневій. Прогулянки спочатку роблять 2 рази на день на відстань 500-600 м у темпі 70-80 кроків за хвилину, далі — 1-1,5 км в темпі 80-90, а потім — 2-3 км в темпі до 100 кроків за хвилину. Дистанція долається в 2-3 прийоми. Трива­лість режиму 10-15 днів.

У вільному режимі хворий повністю обслуговує себе, включаючи миття під душем, відвідання місць загального користування, бере участь у групових формах дозвілля. В заключному руховому режимі лікарняного етапу реабілі­тації хворий на інфаркт міокарда досягає рівня фізичної активності (самооб­слуговування, здатність подолати один поверх і пройти 1-3 км), що дозволяє виписати його з лікарні і направити для подальшої реабілітації в місцевий кардіологічний санаторій. Це відбувається на 21-23-й день після 3-тижневої програми фізичної реабілітації, 30-32-й — після 4-тижневої, 35-37-й — після 5-тижневої, а після індивідуальної програми — індивідуально.

Лікувальний масаж показаний за тих самих умов, що і ЛФК. Застосовують його для зменшення застійних явищ у кінцівках, особливо ниж­ніх, попередження тромбоемболій і гіпостатичних пневмоній, зменшення бо­лю в ділянці серця, стимуляції гемодинаміки і трофічних процесів у ньому; усунення синдрому "плече-рука"; покращання рухової функції травного трак­ту, психоемоційного стану хворого.

Спочатку обережно масажують тільки в положенні лежачи на ліжку, першочергово стопи, гомілки, стегна, далі кисть, передпліччя, плече. Застосо­вують легкі поверхневі погладжування, ніжні розтирання. Після того як хворо­му дозволять повертатися на правий бік — масажують тими самими прийома­ми спину і сідниці. У наступних рухових режимах (табл. 5.3) додається масаж живота, голови, комірцевої зони, прекардіальної ділянки, дозволяється негли-

249

Фізична реабілітація

Таблиця 5. 2. Лікувальна ходьба у вільному режимі

боке розминання м'язів кінцівок і спини. Під час лікарняного етапу реабіліта­ції методика масажу носить щадний характер.

Фізіотерапія призначається через 3-4 тижні після інфаркту для нормалізації діяльності ЦНС, покращання коронарного кровообігу та обмін­них процесів в міокарді, усунення гіпоксії. Використовують електросон, елек­трофорез лікарських речовин, оксигенотерапію.

Працетерапія може використовуватись як загальнозміцнююча у на-півпостільному режимі. її мета — відволікання хворого від думок про тяжку хво­робу, своє майбутнє, підняття нервово-психічного тонусу. Використовують трудо­ві процеси по самообслуговуванню, плетіння, в'язання, деякі картонажні роботи.

Протягом усього періоду лікування в стаціонарі під час занять лікуваль­ною гімнастикою, а також при опануванні елементів рухового режиму — по-

250

Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Таблиця 5. 3. Особливості методики масажу хворих на інфаркт міокарда залежно від рухового режиму в лікарняному етапі реабілітації

ворот на правий бік, перехід у положення сидячи та стоячи, ходьба по палаті і сходах — необхідно постійно контролювати стан хворого. Реабілітолог має враховувати суб'єктивні відчуття пацієнта, аналізувати зміни пульсу, артері­ального тиску, дихання під час виконання вправ, на піку навантаження, безпо­середньо після закінчення заняття і через 3-10 хв після нього.

Позитивною реакцією на фізичне навантаження є: добре самопочуття, відсутність ознак зовнішньої утоми; прискорення пульсу і зміни максималь­ного і мінімального артеріального тиску зі збільшенням пульсової амплітуди та почастішання дихання на піку навантаження у допустимих для конкретно­го рухового режиму межах; зниження цих показників наприкінці заняття і від­новлення до вихідних через 3-10 хв після його закінчення у постільних рухо­вих режимах або наближення до вихідних величин у наступних режимах під час лікарняного етапу реабілітації. Поява скарг та інші реакції об'єктивних показників на фізичне навантаження і після заняття вказує на його неадекват­ність.

Ознаками невідповідності фізичного навантаження є: скарги хворого на біль у ділянці серця і за грудниною, головний біль і запаморочення, різка слаб­кість і сильна втома, сильне серцебиття і задишка, сухість у роті, дискомфорт; поява різкої блідості або сильної гіперемії шкірного покриву, холодний піт або сильна пітливість, порушення координації при виконанні вправ, нудота, блю­вання; порушення ритму серця, екстрасистолія, напад миготливої чи паракси­мальної тахікардії; прискорення ЧСС вище дозволеної та значне підвищення артеріального тиску або зниження їх у відповідь на збільшення навантаження; негативні електрокардіографічні зміни. При появі цих ознак подальше наван­таження слід припинити або полегшити умови виконання вправ, зменшити

251

Фізична реабілітація

кількість їх повторень, ввести додатково дихальні вправи, а школи — застосу­вати медикаментозні і реанімаційні засоби.

Повсякденний контроль за фізичним навантаженням і його дозуванням у заняттях з ЛФК, особливо під час самостійних занять, здійснюють з вимірю­ванням ЧСС — одним з основних інформативних показників реакції організму на м'язову діяльність. Вона встановлюється індивідуально і кожному хворому повідомляють про максимально допустиму і робочу ЧСС. її визначають ін­струментальними методами, а також простим підрахунком пульсу, оцінюючи його частоту, ритм, наповнення і напруження. Подальші навантаження під кон­тролем ЧСС проводяться відповідно до рекомендацій, що розроблені для кож­ного рухового режиму на етапах реабілітації. У суворо постільному режимі прискорення пульсу не повинне перевищувати 8-10 за 1 хв, постільному — 10-15, а у наступних рухових режимах лікарняного етапу реабілітації не мож­на допускати ЧСС більше ніж 100.

У післялікарняних етапах реабілітації при програмуванні поступового збільшення фізичних навантажень продовжують визначати його індивідуально в кожному руховому режимі, розраховуючи залежно від ЧСС у відсотках від резерву серця (ВООЗ, Європейське бюро). Він визначається шляхом вираху­вання від вікового максимуму ЧСС (190 у реконвалесцентів), віку хворого в ро­ках і ЧСС у спокої. Отримана величина показує резерв серця у даного хворо­го, яку приймають за 100 %. Так, у 50-літнього хворого при ЧСС у спокої 60 за 1 хв 100 % резерв буде складати 80 [190—(50+60)=80]. Якщо йому дозволяєть­ся навантаження в 50 % резерву серця, то допустимий ступінь збільшення ЧСС 40 за 1 хв (50 % від 80 складає 40), тобто ЧСС на висоті навантаження може бути не більше ніж 100 за 1 хв. У щадному режимі фізичне навантаження до­пускається до ЧСС 50-60 % резерву серця, щадно-тренуючому — до 70 % і тренуючому — до 80 %.

Санаторний етап реабілітаціїпроводиться у фазі одужання у місцевому кардіологічному санаторії, куди направляють хворого після стаціонарного лі­кування. Санаторний етап є природним продовженням програм лікарняного етапу реабілітації, побудова і зміст котрих, як і у попередньому, залежить від ступеня тяжкості стану хворих на інфаркт міокарда у фазі одужання. Вони виз­начаються ступенем коронарної недостатності, наявністю ускладнень, супут­ніх захворювань і синдромів, характером ураження міокарда. Відповідно до стану хворого визначають ступінь активності і програму фізичної реабілітації, що відповідають щадному, щадно-тренуючому і тренуючому руховим режи­мам, що є типовим для санаторно-курортного або поліклінічного лікування. У програмах санаторного етапу реабілітації регламентуються різні види наванта­жень: тренувального комплексу, побутові і дозвілля. На цьому етапі реабіліта­ції використовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію.

Лікувальна фізична культура є домінуючим засобом у фі­зичній реабілітації хворих на інфаркт міокарда на санаторному етапі відновно­го лікування. їїзавдання на цьому етапі: покращання загального стану і збере­ження психологічного настрою до занять фізичними вправами; зміцнення

252